Можливості впливу телевізійних ЗМІ на формування світогляду студента

         У статті розглянуто соціально-педагогічні можливості впливу телевізійних ЗМІ на формування світогляду молодої людини.
          Ключові слова: телебачення, студентський вік, світогляд.

        В статье рассмотрены социально-педагогические возможности влияния телевизионных СМИ на формирование мировоззрения молодого человека.
     Ключевые слова: телевидение, студенческий возраст, мировоззрение.

         In article author has studying social and pedagogical possibility TV to forming the world outlook of young people.
          Key words: television, student age, world outlook.

        Особливості сучасного етапу розвитку українського суспільства характеризуються переходом від звичайної пропаганди, суб'єктом якої виступають ЗМІ, до відвертого інформаційного терору. На споживача, особливо споживача телевізійної інформації обрушився потік повідомлень різнобічного характеру, систематично далекий від об'єктивності. Брудні технології, маніпуляція фактами, нав'язування стереотипів - далеко не повний перелік засобів маніпуляції свідомістю українців. За умов відсутності виваженої, об'єктивної інформації зробити свідому оцінку отриманої інформації не завжди можливо. Досить активний користувач масової інформації - молодь. Телебачення привертає увагу молодих людей своїми терапевтичною, рекреативною, розважальною, естетичною, пізнавальною, інформаційною, комунікативною функціями. Перегляд телевізійних програм стає для них своєрідною звичкою. «Молоді люди, які пережили перше телевізійне десятиріччя, природно всмоктали в себе невтримну пристрасть до глибокого втягування, яке змушує всі віддалені цілі звичайної культури здаватися не тільки нереальними, а й безжиттєвими. Саме тотальне втягування до суцільної сейчасності з'являється у житті молоді завдяки мозаїчному образу телебачення»[1, с.385]. Однак сьогодні значна частина молоді не готова до повноцінного життя в інформаційному суспільстві, їй не вистачає відповідних знань та умінь у галузі медіа. Просто споживати інформацію вже не достатньо, треба вміти «читати між рядків».
         Мета нашої статті - дослідити особливості впливу телебачення на поведінку та свідомість молодої людини, розглянути соціально-педагогічні можливості впливу телевізійних ЗМІ на формування світогляду молодої людини - студента ВНЗ.
         Найбільш активно розробка проблеми вивчення студентства ведеться з 60-х років минулого століття. В радянський період вона позначена роботами Б.Рубіна, Ю.Колесникова, А.Власенко. В Україні студентська проблематика вивчалась та вивчається представниками різноманітних суспільних дисциплін і в першу чергу педагогами та соціологами. Серед сучасних дослідників цієї тематики слід відзначити В.Андрющенко, А.Алексюка, В.Курила, С.Харченка та ін. На думку Б.Ананьєва, «в загальному процесі становлення особистості цей період життя має найважливіше значення як завершальний етап освіти й основна стадія соціалізації, момент «старту» діяльності, освоєння соціальних ролей і функцій» [2, с.34-35].
         Проблеми позитивного та негативного впливу телебачення останні два десятиліття теж стають предметом дослідження психологів, педагогів, філософів. С.Г. Кара-Мурза аналізує маніпулятивні можливості телебачення, науковець досліджує засоби впливу на людину через телеекран. К цікавому висновку приходить К.Гаврилов. На його думку, світ, який сприймає сучасна людина - споживач ЗМІ - звузився до масштабів певної телевізійної передачі або випуску теленовин. Такої ж точки зору і В.А. Кудин, який досліджує виховні та освітні можливості електронних ЗМІ. Я.В. Шведова розглядає соціально-педагогічний вимір телебачення та тележурналістики. Досліджуючи телепродукт, який виходить в ефір загальноукраїнських телеканалів, вона розкриває можливості ТБ як соціального педагога. На наш погляд, необхідно на основі проаналізованих як позитивних, так і негативних можливостей телебачення розглянути можливості долучення телебачення до виховання та освіти студента, формування світогляду молодої людини.
          Студентський вік є визначальним у процесі становлення людини як громадянина. Студент - від латинського studens - той, хто вивчає. Недарма в давньому Римі та в середні століття студентами називали будь-кого, хто зайнятий процесом пізнання. Але саме в період навчання у вищому навчальному закладі у сучасної молодої людини формуються соціальні властивості, моральні принципи, громадські інтереси, політичні уподобання. «Нині суспільство дає навчальним закладам якісно нове соціальне замовлення - створити всі передумови для розвитку вільної, творчої, готової до саморозвитку, самовиховання особистості, яка була б здатна захищати і відстоювати власні позиції, керуючись загальнолюдськими принципами і нормами, взятими на озброєння усім цивілізованим світом» [3]. Система вищої освіти - своєрідний ланцюг, який поєднує соціальну структуру суспільства і його потреби у спеціалістах з інтересами та потребами молоді, яка обирає життєвий шлях. «Соціалізуючись і засвоюючи інтелектуальний багаж людства, студент фактично готується до процесу відтворення засвоєних знань, норм, цінностей на наступних етапах життєвого розвитку»[4,с.80]. Під час навчання у ВНЗ відбувається інтенсивне політичне формування особистості. Це пов'язано між іншим і з тим, що студент перебуває в сприятливому інтелектуальному та культурному середовищі, яке формує його життєві принципи, громадянські ідеали та професійні вміння та навички. З іншого боку, саме в студентський вік особистість «дозріває» фізіологічно, психологічно, соціально.
         Сучасні студенти - це, як правило, молоді люди у віці 17 - 23 років (взагалі ж, вікові кордони студентського віку можуть коливатися від року отримання атестату про середню освіту до 30 років) . У класифікації періодів життя людини цей вік визначається як пізня юність. «Юність - напружений період формування моральної свідомості, напрацювання ціннісних орієнтацій та ідеалів, стійкого світогляду, громадянських якостей особистості. Відповідальні та складні задачі, які стоять перед індивідом в юнацькому віці, за несприятливих суспільних або мікросоціальних умов можуть призводити до гострих психологічних конфліктів та глибоких переживань, кризисного протікання юності, а також до різноманітних відхилень у поведінці»[5,с.473-474]. Особливості студентського віку полягають в тому, що це вже не діти, але ще й не дорослі. В цьому віці молоді люди тільки приміряють на себе різні соціальні ролі. «Переходячи з дитячого світу у дорослий, юнак не належить повністю ані тому, ані другому. Ця особливість його соціального становлення проявляється в психіці, для якої типові внутрішні протиріччя, невизначеність рівня схильностей, підвищена сором'язливість та одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції та точки зору»[6, с.36-37]. Світоглядні установки в цьому віці теж формуються більш стихійно, ніж системно. В голові молодої людини виходить своєрідний вінегрет з нової інформації про світ, суспільство, про себе самого. А в його душі серйозні та глибокі переживання змішуються з наївними дитячими. Саме цьому віку властива боротьба з авторитетами інших за авторитет власний. Дитина, підліток сприймає правила поведінки в суспільстві на віру - так, як його вчать батьки та школа. В юності так просто, на віру молода людина вже не може сприймати отримані установки та орієнтири. « Просте посилання на авторитети його вже задовольняють. До того ж, «руйнування» авторитетів стає психологічною потребою, передумовою для власного морального та інтелектуального пошуку»[6, с.209]. І.С.Кон звертає увагу на ще одну особливість юності. В цей період в молодої людини тільки формується власна система цінностей. А відтак вона схильна оцінювати все з позиції моральної відносності.
         Як особлива соціальна група студентство виникло ще в 12 столітті з появою перших університетів. Студентами тоді стали називати тих, хто навчався (а спочатку і викладав) в них. Але і до сьогодні воно зберегло ознаки корпоративності та активної участі в історичному розвитку суспільства, в його громадському житті. Цей прошарок суспільства з плином часу виявився найбільш захищеним від принципових змін, його роль в суспільстві та соціально-психологічні особливості не зазнали суттєвих змін. «Студентство - соціальна група, що складається з молоді, яка навчається у вищих навчальних закладах. Істотна риса студентства - його близькість за характером діяльності, інтересами, орієнтація до соціальної групи інтелігенції, фахівців. Цим же визначається і внутрішня неоднорідність студентства не тільки за соціальним походженням, національністю, демографічними ознаками, а насамперед за рисами професійного виду, близькими до рис відповідних груп фахівців» [7, с.260]. Лише особливості кожного конкретного історичного періоду відбивалися на ознаках цієї соціальної групи. Тому слова видатного вітчизняного педагога К.Ушинського, який охарактеризував студентський вік, і сьогодні звучать актуально: „Саме тут довершується період утворення окремих низок уявлень, і, якщо не всі вони, то значна частина їх групуються в одну мережу, досить об'ємну, щоб дати рішучу перевагу тому чи іншому напрямку в способі думок людини та її характері" [8, с.441].
         Переважна більшість дослідників студентського віку визначає студентство як певну соціальну групу. «Мобільна соціальна група, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання високих професійних і соціальних ролей у матеріальному й духовному виробництві" [9, с. 38]. «Студентство - особлива соціальна група, яка формується з різних соціальних верств суспільства й характеризується особливими умовами життя, роботи, побуту, особливою суспільною поведінкою й психологією, для якої набуття знань і підготовка до майбутньої роботи в суспільному виробництві, науці й культурі є головним і в основному єдиним заняттям» [10, с. 412].
         Отже, студентство виконує в суспільстві певну соціальну роль. По-перше, це навчально-професійна діяльність та опанування майбутньої професії. По-друге, активна участь у справах всього суспільства, особливо під час соціально-політичних перетворень. «..практично завжди і скрізь студентство виступало як організована політична сила, здатна не тільки ставити, але й розв'язувати масштабні політичні завдання" [11, с.73]. По-третє, це збереження духовних традицій суспільства та формування його інтелігенції. «У більшості сучасних країн студентство являє собою відкриту соціальну групу, яка формується за рахунок кращих представників різних верств суспільства. При цьому студентство перманентно мінливе за своїм персональним, соціальним, статевим складом і цілком змінюється за п'ятирічний цикл. За цей період з різноманітного в соціальному плані конгломерату першокурсників формується єдиний за своїми професійно-світоглядними характеристиками новий соціальний прошарок - інтелігенція» [4, с.75]. Студентству, як специфічній соціальній групі, властиві такі риси як відносна автономність, підвищена суспільно-політична активність, наявність власної субкультури, революційність мислення, недостатність поваги до чужих поглядів.
        При всій сталості принципових рис студентство як соціальна група в незалежній Україні набуло певних принципових перетворень. В поведінці сучасних студентів все менше романтизму і все більше практицизму. Вони більше відкриті світу і загальним світовим тенденціям. Сучасний український студент - це переважно самостійна людина, дуже добре озброєна знаннями сучасних інформаційних технологій. Чимало дослідників студентства та й звичайних сучасників закидають студентській молоді низьку культуру та «запити, орієнтовані на видовищно-дозвільну галузь» [12, с. 23].
        Отже, відокремлюючи з цієї соціальної групи одного індивіда, маємо такі характеристики середньостатистичної молодої людини - потенційного телеглядача - з одного боку, широкий, набагато більший, ніж у школяра, інтерес до пізнання, формування відчуття дорослості та власних поглядів, прагнення самоствердження, перехід від споглядання за навколишнім світом до активних дій, з іншого боку, - відносність поняття моралі, ще не зміцнілий запас життєвих принципів, недостатній обсяг базових знань. Вже не діти, але ще й не дорослі - така життєва парадигма схиляє студентів до радикалізму в поведінці, втягнення до авантюр та політичних ігор. Про цю особливість студентського віку писав ще В.Ленін, який констатував, що студентство має «половинчаті, еклектичні погляди» [13, с.209].
         Телебачення для такого глядача може стати як інструментом для подальшого розвитку, самовиховання, набуття нових знань та поглядів, так і генератором агресії, непримиримості, джерелом конфліктності. Але так чи інакше воно здатне впливати на формування світогляду молодої людини.
         Світогляд - важлива філософська, соціальна та педагогічна категорія. Це своєрідна база даних, на яку спирається педагог в процесі навчання та виховання свого підопічного. Але в той же час світогляд - це певний кінцевий результат цієї пізнавально-виховної роботи. Світогляд - це, з одного боку, цілісне уявлення про природу, людину, суспільство, а, з іншого, це система принципів, переконань, цінностей та ідеалів. Розрізняють світогляд окремої особистості, певних соціальних груп, суспільства. Але в основі будь-якого світогляду лежить світорозуміння, тобто сукупність певних знань про світ. При чому ці знання стосуються не тільки теперішнього часу, а й минулого та майбутнього. «На основі таких знань виникали, формувалися та розвивалися традиції у всіх сферах людської діяльності» [14, с.211]. З соціально-педагогічної точки зору важливе визначення світогляду, як «форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття та діяльності, визначає та сприймає своє місце і призначення в ньому» [7, с.229]. На сучасному етапі розвитку суспільства саме телебачення, витісняючи такі традиційні джерела пізнання світу як книги, авторитет педагогів та батьків, стає для молодої людини мірилом осмислення та оцінки навколишньої дійсності. А за умов інтенсивного розвитку маніпуляційних технологій і «вказуючим перстом» про місце і призначення людини в цьому світі.
        Розглянемо загальні та специфічні функції телебачення як основного ЗМІ на сучасному етапі розвитку суспільства. На думку Г.М.Андрєєвої, яка розглядає ЗМІ з «точки зору їх значення при побудові картинки соціального світу», до загальних функцій входять:
         - забезпечення соціального контролю та управління;
         - інтеграція суспільства;
         - реалізація соціальної активності громадян;
         - формування суспільної точки зору;
         - розповсюдження культури.
         

          До групи специфічних функцій дослідник відносить соціально-психологічні функції:
         - соціального орієнтування людини або групи людей;
         - формування соціальної ідентичності;
         - розповсюдження соціальних стереотипів. [15, с202].

         На наш погляд, саме ці функції ЗМІ здатні впливати на формування світогляду молодої людини.
        Студентську телеаудиторію можна умовно поділити на три типи. О.Т. Мельникова вбачає зв'язок між соціально-психологічними та соціально-демографічними характеристиками глядачів і особливостями сприйняття ними продукту масової комунікації. Перший тип молодіжної аудиторії - це аудиторія з пасивно-споживацьким ставленням до ТБ. Цю групу цікавить перш за все матеріальна сторона життя. Коло їх інтересів - розваги, влаштування особистого життя, придбання престижних речей. Відповідно телевізійний жанр, якому вони віддають перевагу - розважальні та інформаційно-розважальні програми. Другий тип молодіжної аудиторії - соціально-зріла аудиторія. Коло її інтересів - політика, економіка, культура. Такі молоді люди прагнуть самостійності в прийнятті рішень, незалежності, для них важлива психологічна захищеність та стійкість життєвих принципів. Ці глядачі віддають перевагу інформаційним, публіцистичним та культурно-просвітницьким програмам. І тертій тип аудиторії - інфантильна. Її принципи та потреби ще остаточно не визначені. Її інтереси - розважально-побутового характеру. Така аудиторія віддає перевагу інформації конкретній, емоційній, і, навіть, драматизованій. Дослідження, що провела у 2003-2005 роках Я.Шведова, підтвердили класифікацію, запропоновану О.Т.Мельниковою, та визначили основний тип студентської аудиторії. « Ми встановили, що більшість студентів (78% опитаних) можна віднести до інфантильної аудиторії, оскільки вони віддають перевагу емоційно-розважальним передачам» [16, с.119] . Такий контингент не завантажує себе необхідністю аналізу інформації, яка подається з екрану, а відтак легко може стати об'єктом різноманітних маніпуляцій, частіше політичних.
         Аби виявити телевізійні схильності та уподобання представників студентського середовища, ми провели опитування студентів двох вищих навчальних закладів Луганська. Їм запропонували відповісти на запитання: як часто вони дивляться ТБ, перевагу яким каналам віддають, що для них регіональне телебачення. В опитуванні взяли участь 300 студентів факультетів гуманітарного профілю та точних наук. Як свідчать результати, для студентського середовища ТБ - не такий вже й доступний засіб інформації. Третина всіх опитаних має можливість дивитися телевізійні програми тільки по вихідних. Особливо це стосується тих студентів, які живуть у гуртожитках. Але поруч з тим 27% респондентів відповіли, що намагаються щодня дивитися телевізійні програми, що свідчить про надмірну захопленість ТБ. 25% опитаних, судячи з відповідей, вмикають телевізор щодня, але тільки для перегляду інформаційних програм. Програми новин взагалі лідери в телевізійних уподобаннях студентської молоді Луганщини (53%). Називаючи улюблені телевізійні жанри, студенти мали можливість обрати не одну відповідь. Другим за студентськими уподобаннями йдуть програми пізнавально-розважального жанру (32%). Такий вибір можна трактувати як бажання релаксації та сприйняття знань при мінімальному докладанні зусиль. Здивував той факт, що студенти історичного факультету практично не цікавляться програмами публіцистичного характеру, а з опитаних студентів інституту економіки жоден взагалі не обрав цей жанр телевізійного мовлення. Щодо запитання про сутність регіонального телебачення, то переважна більшість опитаних (68%) визнає місцеве телебачення джерелом інформації про життя свого регіону. Але майже половина з цих респондентів (29,5%) відповіла, що воно не відповідає їхнім духовним та інтелектуальним потребам. Можемо припустити, що ці потреби в більш якісному телебаченні, ніж регіональне, в телебаченні більших можливостей, як інтелектуальних, так і технологічних. Є серед опитаних такі, які вважають регіональне ТБ рупором місцевої влади (11%). І лише 7% респондентів погодилися, що воно - скарбниця духовного життя регіону. Серед опитаних приблизно половину можна розглядати як потенційних об'єктів активного впливу телебачення. Адже решта дивиться ТБ тільки по вихідних, віддаючи перевагу виключно розважальним програмам. Переломлення вимагає і ситуація щодо мотивації перегляду регіонального телебачення. Цим 68% опитаних нами студентів треба запропонувати «своє» ( тому що поруч) якісне телебачення, аби воно відповідало потребам молодої людини, яка стає на шлях активної громадянської позиції в суспільстві.
          Контент-аналіз програм, які випускають в ефір три провідні телеканали Луганської області, свідчить про те, що освітні та виховні функції телебачення місцеві та регіональний телеканали практично не використовують. В основному акцент зроблено на інформування та розвагу глядача. При чому інформування не завжди носить об'єктивний, виважений характер. А розваги в переважній більшості програм зведені до апелювання до простих емоцій, низького смаку, примітивних бажань. На регіональному телебаченні, і це загальноукраїнська риса, недостатньо програм, які б відповідали корінним національним інтересам, задовольняли духовні потреби молодого покоління, і взагалі виховували ці потреби .
         Інформування та спілкування з метою впливу на особистість споріднює процеси виховання та інформування. Обидва спрямовані на вплив з метою формування особистості [17]. Серед споріднених рис виховання та інформування такі:
         - в обох випадках мета обумовлена характером суспільних процесів, особливостями соціальних потреб;
         - спрямованість на особистість;
         - і виховання, і інформування реалізують певний зміст, який представляє собою соціальний досвід;
         - в основі виховання та інформування лежить інформація, спеціально організована та оформлена відповідно до потреб та можливостей споживача;
         - обидва процеси поліфункціональні, але основною функцією їх є передача інформації, здатної впливати на свідомість, інтереси, мотиви поведінки, вчинки особистості.
         Відмінність же цих двох процесів полягає в тому, що в педагогічній діяльності безпосередньо взаємодіють два суб'єкти ( вихователь-вихованець), а в діяльності ЗМІ - ця взаємодія відбувається опосередковано - через технічні засоби. У педагогічній діяльності процес впливу на особистість більш ефективний, оскільки передбачає спільну діяльність, безпосередній контроль вихователя поведінки вихованця. В процесі впливу на особистість засобами масової інформації ефект від впливу виходить дещо відстроченим від і залежить як від самої особистості, так і адекватності способів впливу.
         Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити висновок, що на сьогоднішній день телебачення є одним з головних агентів впливу на поведінку та свідомість молодої людини. Його ефективність посилюється ще й тим, що в пору студентства сильні нігілістичні нотки в поведінці молодої людини. Вона заперечує традиційні авторитети батьків та педагогів, віддаючи перевагу людям з екранів. Ефект присутності, властивий телебаченню, здатний увести молоду людину від реального та об'єктивного світосприйняття. Це особливо небезпечно саме в студентському віці, коли молода людина формується як громадянин, як активний член суспільства. На сучасному етапі розвитку українського суспільства як раз і спостерігається втягування студентства у всілякі політичні акції, мітинги, демонстрації. Причому серед активних маніпуляторів свідомістю телебачення посідає чи не перше місце. Між тим, вміло використовуючи соціальні та педагогічні можливості телебачення можна сприяти розвитку гармонійної, критично мислячої, врівноваженої особистості. Перспективу нашого подальшого дослідження вбачаємо в розробці спільних методик впливу вищої освіти та телебачення на процес формування досвідченої та політично грамотної людини.