Психологічні передумови ксенофобних реакцій

         Стаття присвячена дослідженню емоційних реакцій, які виникають при спілкуванні з представниками іншої національності чи раси та психологічних передумов їх виникнення.
          Ключові слова: ксенофобні реакції, проекція, персоніфікація, научіння.

          Постановка проблеми. Ксенофобія є одним з найдавніших феноменів людської психіки, вона розвивалася і набувала все нових форм упродовж всієї людської цивілізації. Острах, психологічна реакція, що зумовлена «іншістю», природним чином проявляється, як в ході розвитку суспільства, так і в процесі соціалізації суб'єкта. Феномен ксенофобії є неминучим для будь-якого людського буття. На етапі становлення еволюційного відновлення суспільства, систематична превенція ксенофобії, як передумова її прояву, розробка і реалізація комплексу заходів з її профілактики є важливою частиною сучасного життя.
         Запобігання поширенню цього негативного суспільного явища розпочинається з вивчення передумов та причини ксенофобних реакцій. Так реагує індивід на подразник навколишнього середовища, виникають своєрідні прояви, досить часто деструктивного характеру, що детермінує реакції страху чи ненависті до «інших», «чужих».
         Зі здобуттям та утвердженням незалежності, Україна постала перед завданням визначення моделі свого етнополітичного розвитку. Держава зобов'язана забезпечити мирне існування громадян різних національностей, гарантувати вільний розвиток їхніх мов і культур. Активізація пошуку нових шляхів регулювання сфери міжнаціональних відносин та протидії ксенофобії - одне із найважливіших завдань сучасної освіти, бо нетерпимість до інших все частіше проникає в різні сфери суспільного життя. Тому визначення психологічних реакцій ксенофобії, причин та передумов їх виникнення займає вагоме місце у реалізації «Плану заходів щодо протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації» [2].
        Метою статті є узагальнення наявних теоретичних положень та емпірики взаємодії «іншостей», вивчення передумов та причин ксенофобії в Україні, зокрема, соціально-психологічний механізм виникнення ксенофобних реакцій.
         Для досягнення мети дослідження нами висувались наступні завдання:
        1. Дослідити емоційні реакції, які виникають при спілкуванні з представниками іншої національності чи раси.
        2. На основі аналізу проекції емоційних реакцій з'ясувати передумови виникнення ксенофобних реакцій.
       Аналіз останніх досліджень у вітчизняній науці визначається висхідною динамікою вивчення явища ксенофобії (А.А.Кельберг, О.В.Нагорна [4], В.Паніотто, Н.Паніна, О.Горбачова). На відміну від країн Заходу, де увага до психології міжнаціональних процесів почала приділятися приблизно з 1960-х рр., в Україні зосередження на цій проблемі де-факто лише започатковується. А відтак, вона стала предметом наукових досліджень. Теоритичні основи дослідження соціально-психологічних проявів ксенофобії знаходимо у працях таких науковців: Т.Адорно, Л.Берковиц, А.А.Деркач, І.Дзялошинскій, К.Є.Ізард, Г.Крайг, А.А.Леонтьєв, М.С.Міріманова, В.А.Петровский, С.Л.Рубінштейн, Д.Н.Узнадзе, Е.Еріксон, В.С.Агєєв, Г.М.Андрєєва, Р.Берон, Л.Я.Гозман, В.Г.Зазикін, К.Лоренц, Г.Лебон, С.Московічі, В.Ф.Петренко, Б.Ф.Поршнєв, З.В.Сікевич, Ш.Тейлор, М.Уолцер та інші.
         Ксенофобія - це негативне, емоційно насичене ставлення суб'єкту до певних людських спільнот та їх окремих представників - «чужинців», «інших», «не наших». Вона виявляється у відповідних соціальних установках суб'єкта, забобонах і упередженнях, соціальних стереотипах, а також у його світогляді в цілому [3, с.7]. Розрізняють дві основні форми ксенофобії: 1) страх спрямований на групу всередині суспільства, що вважається чужою та шкідливою для суспільства (наприклад: нові іммігранти, біженці, євреї, роми); 2) негативне ставлення до культурних ресурсів, що є чужими тій чи іншій групі.
        Прояв ксенофобії, ірраціонального страху, який розгальмовує підсвідомі реакції, пошук способу його нейтралізувати зумовлює ціленаправлену агресію до «чужого». У її основі лежить тріада емоцій, утворюючих поведінковий комплекс, зумовлений особистим і колективним рівнем тривожності та агресії. Чим більша тривожність, тим більше підсвідомість намагається вирватись за рахунок витіснення причин тривожності. У результаті в свідомості індивіда формується сталий образ ворога, який є джерелом небезпеки та загрози. Під час виникнення у суспільстві труднощів, індивід підсвідомо шукає їх причини не стільки серед «своїх», скільки серед «чужих» [7].
Фрустрація, як стан напруженості, роздратування шукає виходу у певних реакціях агресії чи страху. Досить часто об'єкт може бути не пов'язаним з джерелом напруження, що вказує на інструментальну реакцію. Це спостерігається у расових та національних спільнотах. Дослідження Мілера та Бугельського доводять, що конфліктна ситуація загострює національну ворожнечу з існуючою раніше ворожою установкою. Зокрема, Д.Візерлі вважає, що агресію викликають тільки ті національні меншини, до яких раніше було найбільш негативне ставлення [7].
        Якщо розглянути емоційні реакції з точки зору теорії проекції, то видно яку роль грає упередженість в балансі психічних механізмів особистості. Індивід проектує (переносить) свої власні прагнення та імпульси, які суперечать його моральним установкам на інших. (Див. рис. 1)

         Американські соціологи та психоаналітики (Біттельхейм, Яновиц, Петігру та ін.) констатують, що ворожі етнічні стереотипи поділяються на дві групи. Перша група включає ті риси, котрі властиві свідомому Я індивіда (хитрість, агресивність, корисливість), але засуджуються його моральною свідомістю. Друга ж група символізує людські несвідомі прагнення (лінь, безтурботливість, безвідповідальність, забобонність) [7]. Проектуючи одні свої гріхи на конкретну расову групу, інші на другу, етнофоб отримує бажану душевну рівновагу. Однак, якщо конфлікт свідомого і несвідомого не можна усунути, та індивід повинен проектувати подавлені прагнення, змінити це неможливо.
         Т.Адорно, Н.Санфорд, Е.Френкель-Брунсвік, Д.Левінсон у праці «Авторитарна особистість», вважають, що етнічна упередженість, расизм - це прояви особистісних рис, сформованих у ранньому дитинстві, в процесі виховання та взаємодії з соціальним середовищем [ 7 ].
Для визначення емоційних реакцій студентів при сприйнятті інших спільнот нами було проведено дослідження проекції власних прагнень та імпульсів. Студентам була запропонована анкета, у якій їм пропонувалося вибрати із названих емоцій, ті які вони відчувають до осіб іншої національності. Питання анкети вимагало від респондентів відповіді на один із трьох варіантів: «так», «ні», «важко сказати». У опитуванні приймали участь 160 студентів Рівненського інституту ВМУРоЛ «Україна».
        Проведений емпіричний аналіз на визначення форми проекції вказує на високий рівень відокремленості молоді від інших національностей (Див. Рис. 2).

          У 28,7% оптантів переважає проекція класична (захисна), імпульси і почуття неприйнятні для особистості, приписуються зовнішньому об'єктові й проникають у свідомість як змінене сприйняття зовнішнього світу. Негативізм проектує на «інших» 54,3% анкетованих, що проявляється як ситуативна реакція, зумовлена потребою суб'єкта в самоствердженні, у захисті свого «Я», а також є наслідком сформованого егоїзму і його відчуження від потреб та інтересів інших людей. Етнофор є носієм установки на непогодження, протест проти «чужих» та заперечення конкретної особистості як такої. Виникнення загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда, спрямованого на іншу спільноту, переживає 26,1% респондентів. Причому джерело остраху неусвідомлене.
        Функціонально страх служить попередженням про майбутню небезпеку, дає змогу зосередити увагу на її джерелі, спонукає шукати шляхів її уникнення. Несхожість, природно, викликає переляк, очікування несподіваної небезпеки [8, с.328]. Близько 19,6% опитаних проявляє готовність до агресивної поведінки реагуючи на «чужих» (Див. Рис. 3). Міжнародні конфлікти, які широко висвітлюються в засобах масової інформації, підвищують рівень негативізму, страху, агресивності, недовіри стосовно представників інших етнічних груп. Це відповідно впливає на сприйняття «інших» сучасною молоддю.
         Індивід відмежовує свою свідомість від негативних переживань, що можуть травмувати. При цьому бажання захистити себе від чинників, які тривожать психіку, виявляються на свідомому та несвідомому рівнях. Параметри системи захисної проекції задає «ідеалізоване «Я», тому наслідкам її діяльності притаманне ухилення від реальності. Характерною є також тенденція «знецінення» іншої людини («чужого»), ігнорування позитивних рис її особистості. Механізм ксенофобної реакції формується поза досвідом і спрацьовує поза сферою свідомості. У основі її формування - потреба індивіда в самоствердженні за будь-яку ціну. Класична проекція порушує раціональність і послідовність поведінки суб'єкта, посилюючи несприйняття в стосунках між ним та «чужим» [8, с.373].

 Рис. 3. Захисна проекція
 

        Винесення назовні страху і тривоги властиві 23,7% студентам. Фобічна проекція, як результат несвідомого перенесення власних неприйнятних думок, установок чи бажань, наділяє ними «чужих», щоб перекласти відповідальність за те, що відбувається всередині «Я», на об'єкта упередження (Див. Рис. 4).

 Рис. 4. Фобічна проекція

        Сприйняття «чужих» відповідно до власної актуальної потреби (аутистична проекція) продемонструвало 10% студентів. Відчуження від певної національної спільноти у індивіда відбувається шляхом розщеплення психіки на частини, що взаємно виключають одна одну. Але кожна частина цілком організована всередині себе та має свою логіку. У результаті відчуження зв'язок між зовнішнім чи внутрішнім подразником та емоційною реакцією порушується.