Особливості основ психосоматики впродовж формування комунікативної компетентності фахівців колективу

          Мамчур Інна Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри іноземних мов  иродничо-математичних спеціальностей Волинського національного університету імені Лесі Українки
         Мордик Оксана Андріївна, магістр фізичної реабілітації інституту фізичної культури та здоров'я Волинського національного університету імені Лесі Українки
         УДК 159.9

         Висвітлюється теоретичний аспект формування комунікативної компетентності спеціалістів засобами психосоматики.
        Ключові слова: психосоматика; комунікація іноземною мовою; психологічна «давка»; афект; викладач-початківець, викладач-професіонал.

       Рассматривается теоретический аспект формирования коммуникативной компетентности специалистов средствами психосоматики.
      Ключевые слова: психосоматика; коммуникация иностранным языком; психологическая «давка»; аффект; начинающий преподаватель, преподаватель-профессионал.

        The theoretical aspect of the formation of communicative competence in specialists` group by methods of psychosomatics` bases is made.
        Key words: psychosomatics` bases; communicative competence in foreign language; psychological press „squeeze"; professional-teacher; initiator-teacher.

        Розуміння становлення особистості як саморозвитку єдиної, цілісної і унікальної системи зумовлює підвищену увагу до визначення вихідних рушійних сил, чинників цього процесу. Це питання, власне, не є ані новим, ані розробленим... За влучним висловом Г. Олпорта, рушійні сили розвитку особистості „призначаються" теоретиками в залежності просто від уподобань і тих аспектів, які для нього є центральними [2].
        Об'єктивна необхідність оновлення змісту вузівської підготовки педагогічних працівників диктується соціально-економічними змінами останніх років, новими вимогами до професійної діяльності фахівців у контексті реформування освіти в Україні. Надзвичайної актуальності набуває формування таких професійних якостей вчителя, як його комунікативний потенціал та дидактична культура. Проте недостатньо вивченою залишається низка проблем, пов'язаних з самою особистістю фахівців колективу, зокрема, особливостями розвитку в них особистісних дисгармоній та їхнього впливу на педагогічне спілкування іноземною мовою, та, як результат, - ефективність педагогічної діяльності викладачів. Дана стаття спрямована саме на розв'язання цієї психолого-педагогічної проблеми.
        Мета статті - розкрити поняття діалогічного спілкування в колективі, як одну з проблем спілкування особистостей, дати поняття що таке психологічний тиск ("давка"), які є його різновиди, а також які можуть бути негативні, психосоматичні наслідки. Детально розкрити особливості виявлення комунікативних бар`єрів у процесі спілкування фахівців колективу.
        Завданням нашого даного дослідження було розкрити поняття психолінгвістики, засобів особливостей основ психосоматики; уточнити суть та зміст поняття пристосування та витримку члена колективу до колективу впродовж діалогічного спілкування, а, зокрема, до фахівців колективу. Для чого це було зроблено? Що зроблено? З чиєї подачі? І навіщо?
        

         А відповідь, на думку письменника, є простою. "Все що геніальне - насправді є просте":
         Кто не привык кропотливо ишачить,
         И пудрит в безделье мозги
         Не так беспокоят свои неудачи,
         Как зависть к удачам других
                                        Омар Хайям
        

         Уточнення: (на нашу думку, «зависть белой не бывает, есть только стремление»).
        Тому, щоб висвітлити феноменологію комунікації, потрібно більш чітко розмежувати поняття „спілкування" та „комунікація". Потрібно наголосити, що психолінгвістика - маргінальна галузь лінгвістики, спрямована на дослідження розвитку і застосування мовленнєвої здатності як психічного феномена, її реалізації у механізмах породження та сприйняття мовлення у проекції на психічну діяльність людини в її соціально-культурній взаємодії й кодову систему мови. Сьогодні деякі зарубіжні дослідники розглядають психолінгвістику і як галузь психології (когнітивної), і як розділ когнітивної науки в цілому.
        Предметом ПЛ є співвідношення особистості із структурою й функціями мовленнєвої діяльності та мовою. Витоками психолінгвістики були психологічний напрям у мовознавстві, який розробляв концепцію зв'язку мовлення і думки, духу народу; лінгвістична психологія, що вивчала мовну експлікацію психіки та мовленнєву поведінку, біхевіористська й небіхевіористська психологія, гештальтпсихологія, американська дескриптивна лінгвістика, радянська теорія мовленнєвої діяльності.
       Глобальні зміни у сучасному суспільстві, поява позитивних тенденцій у його формуванні та розвитку зумовлюють необхідність модернізації та оновлення освіти в напряму її гуманізації та демократизації. У державних документах, присвячених проблемам освіти у вищій школі, наголошується на необхідності пошуків оптимальних шляхів особистісного розвитку фахівців колективу, зокрема, здатності самостійно та свідомо виробляти ставлення до світу та самого себе.
       Бернардіно Телезіо - представник емпірико-натуралістичного напрямку, стверджував, що все пізнання полягає в закарбуванні й відтворенні тонкою матерією душі зовнішніх впливів.
         П'єтро Помпонацци в роботі "Про безсмертя душі" зазначав, що вищі психічні функції неможливі без тілесних процесів.
         Леонардо да Вінчі стверджував, що синтез чуттєвого (образного), теоретичного узагальнення (логічного) і практичного втілюється в науці живопису, яка розповсюджується на філософію природи. Він досліджував емоції, вивчав зв`язок між позою, мімікою й емоційним станом. Отже, варто трактувати, що характеристика зв`язків душі та тіла в епоху Відродження відрізнялась своєрідним тлумаченням.
        Відповідно до суспільних умов сьогодення виникає необхідність у здійсненні психолого-педагогічних рішень, які чіткіше окреслюють напрямки, щодо методики викладання іноземних мов. Все це в цілому обумовлює високу актуальність практики викладання іноземної мови у вищій школі і обговорення всього цього впродовж діалогічного спілкування на засіданнях рівноправних членів колективу.
        Парацельс запевняв, що три матеріальних елементи дають розуміння духовного - це ртуть (дух), сірка (душа), сіль (тіло). Він намагався в межах алхімії втілювати психосоматичний підхід, реалізовуючи його у власній лікарській практиці.
Мішель Монтень у „Дослідах" вивчав низку психосоматичних проблем щодо такого:
• пристрасті душі виливаються на явні предмети, коли їй не вистачає справжніх;
• філософствувати це означає вчитися вмирати;
• ми сміємося і плачемо від одного й того ж;
• що розпалює наші бажання;
• як треба судити про поведінку людини перед обличчям смерті;
• не слід прикидатися хворим [9].
Епоха нового часу надає нових дослідників і нові концепції.
На нашу думку, потрібно постаратися стати таким, щоб лише, вже однією, своєю присутністю, гасити біди і вносити в світ спокій. Люди поспішають винести „недоспілий" внутрішній світ („мир") назовні руйнуючи при цьому Себе і оточуючих!
Наприклад:
- Ви чимось „засмучені"? Де причина?
- Ніякої причини немає!
- Брехня!
- Якщо не знаєте причини - гірше для Вас! Завжди потрібно знайти причину і „усунути" її.
- Так, Ви й самі це знаєте, але щось приховуєте і „хитруєте"!
- Радимо Вам втопити ваші неприємності в морі, в океані! Відпустіть! Простіть!
Адже, „твоя душа - жива - до тех пор, пока ты восхищаешся, удивляешся и радуешся!" Щоб Вашу душу „не заграбастав" духовний вампіризм. Щоб, ні в якому випадку, не сталося так «Сделал гадость - на сердце радость» (за Ю.Т.Василенко).
Дана праця містить грунтовно підібраний теоретичний матеріал, визначено психологічні умови формування комунікативної компетентності професіоналів колективу. Якщо викладач займається самоосвітою, дотримується навчальних планів і програм, задіює студентів у трансактний аналіз, (за Е. Берном) включає:
1. Структурний аналіз. Структура особистості характеризується трьома Его-станами.
„Батьківський" - стан інтеріоризованими раціональними нормами, вимогами, заборонами. Це інформація, одержана в дитинстві від батьків та інших авторитетних осіб. „Батьківський" Его-стан може бути „контролюючим" (заборони, санкції) і „турботливим" (поради, підтримка, опіка).
„Дитячий" - стан, що відображає емотивне начало в людині, яке проявляється двома видами: „природна дитина" - довірливість, безпосередність, захоплення, винахідництво, капризність, образливість, егоцентричність, впертість, агресивність, легковажність; „адаптивна дитина" - передбачає поведінку, яка відповідає очікуванням батьків - конформність, невпевненість, сором`язливість. Різновидом адаптивної дитини є „дитина, що бунтує".
„Дорослий" - стан, що відображає здатність людини об`єктивно оцінювати дійсність за інформацією, одержаною в результаті власного досвіду, і на основі цього приймати незалежні адекватні рішення.
2. Аналіз трансакцій. Трансакції - взаємодії з іншими людьми з позиції „Дорослого", „Батька", „Дитини". Виділяють трансакції:
• доповнювальні - відповідають очікуванням тих, хто взаємодіє, і є неконфліктогенними;
• перехресні на стимул видається реакція, яка активує невідповідний Его-стан;
• приховані - включають більше двох Его-станів, що становлять сутність психологічних ігор.
3. Аналіз ігор. Гра - серія прихованих трансакцій з чітко визначеним результатом. Метою є уникнення прямих трансакцій, одержання психологічного виграшу шляхом маніпуляції партнером. Структура гри: теза, мета, ролі, кроки, винагороди. Результат гри: збереження рівня самоповаги; заповнення психологічного часу (одержання „поглажування"); звернення на себе уваги; одержання права на безвідповідальність; уникнення усвідомлення власних недоліків; звільнення від почуття провини; обмін агресивними трансакціями; одержання пробачення; уникнення покарання; задоволення від манери чинити безлад; звільнення внутрішньої стабільності.
4. Сценарний аналіз. Життєвий сценарій - план життя, який нагадує спектакль. Може бути конструктивним, деструктивним, непродуктивним. Життєвий сценарій залежить від психологічних позицій, прийнятих у дитинстві. Психологічна позиція - це позиція у ставленні до себе й до інших.
Види психологічної позиції:
1. „Я о`кей - ти о`кей". - позиція успіху
2. „Я о`кей - ти не о`кей". - позиція неуспіху
3. „Я не о`кей - ти о`кей". - позиція неуспіху
4. „Я не о`кей - ти не о`кей". - позиція неуспіху
Виникнення психосоматичних проблем інтерпретується в парадигмі трансактного аналізу як один із варіантів розвитку життєвого сценарію неуспіху. Крім того, виникнення психосоматичних ефектів може бути зумовлене специфікою ролей в „іграх", в які грають люди, перевагою дитячого та батьківського Его-станів, перевагою перехресних та прихованих трансакцій [4].
Отже, «Кто работает - Тому воздастся» (Народна мудрість).
Викладач-початківець не є професіоналом, але те, що викладач вже є науковцем, зокрема кандидатом психологічних наук цього ніхто не має права привласнити собі. І принижувати його достоїнство, гідність. Це лише його заслуга! І Тих Особистостей, які рекомендували дисертаційне дослідження до захисту, який пройшов успішно! Якщо викладач-початківець хоче, то обов`язково досягне рівня професіонала. Все приходить з досвідом!
Комунікативна підготовка є важливою умовою актуалізації комунікативного потенціалу вчителя. Варто обгрунтувати доцільність комунікативної підготовки спеціалістів, їх детермінованість, комунікативними властивостями особистості, так і педагогічними впливами професіоналів на викладачів-початківців.
З цього приводу ми висвітлимо поняття психологічний тиск „давка" і які могли бути психосоматичні наслідки.
Психосоматичні ідеї втілились у вченні про афект у стоїків, які продовжували ідеї Демокріта. Стоїки поєднували прагнення й почуття в понятті афекту та розрізняли три стадії наростання афективного стану як чинника виникнення соматичних проблем:
1. Під впливом зовнішніх впливів настають фізіологічні зміни в організмі.
2. Мимоволі спадає думка про те, що сталося, і як слід реагувати.
3. Має втрутитися розум.
Стоїками була розроблена рецептура боротьби з афектами, а саме:
1. Не дати афекту набути зовнішнього виразу.
2. Не підсилювати афект уявою.
3. Не поспішати зі схваленням афекту (наприклад, полічити до 10) і цим створити відстань між афектом і діяльністю в напрямку афекту.
4. Пригадати протилежне (наприклад, у разі нападу страхів пригадати приклади мужності).
5. Викрити дії, до яких підштовхує афект.
У піфагорійців у трактуванні особливостей душі, на відміну від тіла, поступово наростають ідеалістичні тенденції. У Сократа вперше визначається душа, як дещо відмінне від тіла. Н. Пезешкіан використав як епіграф до своєї роботи з психосоматики такі слова, які пов`язують із ім`ям Сократа „Якщо хтось шукає здоров`я, спитай його спочатку, чи готовий він надалі розлучитися з усіма причинами своєї хвороби, тільки тоді ти зможеш йому допомогти". Сократ звертаючи увагу на зумовленість своєї поведінки несвідомим, казав, що іде своїм шляхом, на власний розсуд до тих пір, поки тихий голос „внутрішнього поводиря" не зупиняє його і не примушує повернутись[5].
Слід відзначити, що ми спиралися на значну кількість наукових джерел, коректно їх використали та вміло зробили власні узагальнення на основі цитованих думок.
Нами доведено, що рівень розвитку комунікативного потенціалу викладача-початківця англійської мови обумовлений системою комунікативних якостей, знань, вмінь та навичок, спрямований саме на розв'язання цієї психолого-педагогічної проблеми, яка притаманних педагогу. Про це свідчить кандидатське дисертаційне дослідження за спеціальністю педагогічна та вікова психологія [2].
Тому, на нашу думку здатність до спілкування іноземною мовою у викладачів-початківців вже є загальноприйнятою істиною. І ми починаємо займатися специфікою іншої психолого-педагогічної проблеми, цієї, що, висвітлена нами, в даній праці.