Самоакцептація та моральна самооцінка сучасних підлітків

        У статті розкрито психологічні особливості формування самоакцептації та моральної самооцінки сучасних підлітків. Відзначено залежність системи морального самооцінювання підлітків від низки соціально-психологічних детермінант та її важливу роль в особистісній самореалізації.
         Ключові слова: самосвідомість, самоакцептація, моральна самооцінка, підлітки, самореалізація.

       В статье раскрыты психологические особенности формирования самоакцептации и моральной самооценки современных подростков. Отмечена зависимость системы морального самооценивания подростков от ряда социально- психологических детерминант и ее важную роль в личностной самореализации.
        Ключевые слова: самосознание, самоакцептация, моральная самооценка, подростки, самореализация.

       The psychological features of forming of acceptance and moral self-appraisal of modern teenagers are exposed in the article. Dependence of the system of moral evaluation of teenagers is marked on the row of socially psychological determinant and it important role in personality self-realization.
       Key words: consciousness, acceptance, moral self-appraisal, teenagers, self-realization

        Постановка проблеми. В умовах модернізації сучасного українського шкільництва особливої актуальності набуває проблема самоусвідомлення всіх суб'єктів освітнього процесу. Контекст життєіснування чи не кожної особистості зазнає численних деформацій економічного, політичного, морального, ментального та іншого характеру, що особливо гостро відчувається на рівні школи, де людина, відіграючи різною мірою власні соціально-вікові ролі, переживає низку комфортних чи деструктивних психоемоційних станів. Процес самоосмислення в умовах нестабільного соціуму активно впливає на різновекторну самореалізацію особистості як на рівні міжособистісних взаємин, так і в площинах індивідуальної самоактуалізації. Тому сучасна система освіти нагально потребує гуманізації навчально-виховного процесу і різнобічного вивчення самосвідомості особистості як головного суб'єкта освітньої теорії і практики [1; 5; 6; 7]. Вітчизняна психолого-педагогічна думка сходиться на потребі утвердження особистісно концентрованої моделі виховання, що передбачає в центрі уваги людину, яка активно усвідомлює себе й самореалізується в процесі творчої діяльності. Однак реалії виховної практики свідчать про наявність значної кризи, своєрідного когнітивно-духовного вакууму, що унеможливлюють повноцінний розвиток особистості. Лише глибоке вивчення психологічних особливостей, механізмів і детермінант самосвідомості людини може призвести до віднайдення універсальних, однак глибоко інтимних і неповторних індивідуальних сенсів її особистісного самоусвідомлення та самоствердження, особливо ж у вимірах високих моральних стандартів і абсолютів.
        Актуальної значущості набуває окреслена проблематика тоді, коли йдеться про самосвідомість сучасних підлітків, зокрема про стан розвитку і функціонування їхньої самоакцептації та моральної самооцінки. Моральний розвиток особистості залежить від низки соціокультурних чинників, які впливають на формування самосвідомості, тому моральне самооцінювання підлітків суттєво ускладнюється соціально-віковими детермінантами перехідного періоду, зокрема його кризовими модальностями як на рівні сприйняття власного фізичного образу Я, так і на рівні внутрішньоособистісних конструктів ідентифікації. Тому в ідеалі оптимізація навчально-виховного процесу можлива, на нашу думку, насамперед тоді, коли йдеться про гармонійне функціонування особистостей, які мають позитивну самоакцептацію та адекватну моральну самооцінку, тобто прийняття себе відбувається на тлі високих моральних стандартів і самооцінок.
         Згідно з нашими теоретичними викладками, самоакцептація є активністю особистості, що спрямована на усвідомлення об'єкта власного Я та прийняття його на рівні екзистенційної суб'єктності. Вона є діяльністю індивіда у віднайденні свого феноменологічного Я. Це полімодальне емоційно-ціннісне ставлення до себе, сформоване на підставі результатів самосприймання і самоосмислення. Це самопізнання й самовизнання як особливі процеси людської психіки, що мають пізнавальну, емоційну, вольову форми прояву й усталюються в особистості разом з когнітивно регульованим образом Я, адекватною самооцінкою та позитивною Я-концепцією.
Особливістю самоакцептації є наявність позитивного настановлення щодо себе, яке формується під впливом зовнішніх акцептуючих настановлень до індивіда у процесі його неперервної соціалізації. Прийняття себе як самоцінності можливе насамперед як гармонійне поєднання виваженого, відфільтрованого й узгодженого спектру чужих оцінок і власних самооцінок.
        Шлях самоакцептації долається стадіально і проминає ті ж етапи, що й усвідомлення об'єктів зовнішнього світу - від елементарних самовідчуттів до самосприймання, самоуявлення, розуміння себе і, насамкінець, до загального самоприйняття.
        Самоакцептація особистості, маючи пізнавальний, ціннісний, комунікативний, творчий і естетичний потенціали, проявляється на рівні таких основних сфер: фізично-гігієнічної, інтелектуально-когнітивної, морально-вольової, історично-культурної та соціально-перцептивної.
        Самоакцептація, реалізуючись як синтез розумових, мовленнєвих, перцептивних, матеріальних дій людини, може бути адекватною і неадекватною, глобальною і парціальною, постійною і тимчасовою та ін.
        Ми виходимо з позицій, що моральна самооцінка, будучи своєрідною когнітивно-емоційною схемою, яка узагальнює минулий досвід особистості й організовує нову інформацію про власну самість, потребує активного розвитку в найрізноманітніших векторах самореалізації людини. Самооцінка експлікує деякі моральні самоуявлення про етичні параметри, здібності й потенційні можливості особистості, виражаючи тим самим певний рівень її домагань у багатьох сферах, зокрема в плані морального зростання та самовдосконалення. У такому ракурсі самооцінка постає дієвим засобом самоствердження як створення в навколишніх людей прихильного враження про себе та власний морально-етичний рівень презентації.
        Результати теоретичного аналізу проблеми. У дослідженнях багатьох учених (М.І. Алексєєва, Л.І. Божович, В.В. Давидов, С.Д. Максименко, Р.В. Павелків, В.В.Столін, П.Р. Чамата та ін.) прямо чи опосередковано розглядається феномен самооцінювання як один з основних компонентів самосвідомості. Водночас окремого фундаментального вивчення моральної самооцінки особистості, насамперед у плані загальної самоакцептації, на жаль, не проводилося. Серед нечисленних дослідженнь проблеми можна назвати праці зарубіжних науковців А.Рое, М. Сігельмана, A. Kolodziej, M.Jacunska та інноваційні роботи вітчизняних учених М.І.Алексєєвої, О.Б.Насонової, Р.В. Павелківа. Звичайно, потужним теоретико-методологічним тлом є концептуальні лінії вивчення моральності особистості таких учених, як І.Д.Бех, С.Д.Максименко, В.П.Москалець та ін., які на прикладі різновікових вибірок осмислили й дослідили філософсько-психологічну сутність аналізованого феномена. Загалом, майже в усіх науково-психологічних концепціях [1; 5; 6; 7] відзначається суттєва залежність морального розвитку особистості від культурологічних впливів, умов соціалізації, особливостей виховання і насамперед навколишнього соціального середовища, які потужним симбіозом детермінують становлення як моральної самоцінки, так і загальних конструктів самоакцептації та самосвідомості.
       Розвиток самоакцептації та моральної самооцінки підлітка відбувається у контексті різнотипних суперечностей, спричинених розбіжностями (іноді й латентними чи явними конфліктами) між нормативно-регламентуючим статусом суспільства („суспільні табу") й особливостями становлення внутрішнього світу дитини, яка досить часто складно й неоднозначно накопичує індивідуальний моральний досвід шляхом спроб і помилок. Тому доводиться констатувати суперечності між власно сконструйованим досвідом моральної поведінки дитини й усталеними вимогами суспільства, між ідеальними моральними знаннями та реальною практикою поведінки, між ідеалістично-високоморальними намірами і виконанням дитячо-егоїстичних бажань, між знанням і незнанням моральних норм поведінки у конкретній ситуації тощо. Лише долаючи цілу низку суперечностей, навчаючись на власних і чужих помилках, підліток здійснює для самого себе вагомі й значущі моральні вчинки і тим самим збагачує власний досвід моральної поведінки, а значить і самооцінки.
       Отож важливими джерелами суперечностей, які спонукають особистість підлітка до моральних дій, до оцінювання інших та самооцінювання в ракурсі моральності, слід вважати систему біогенних і соціогенних потреб, інтересів, мотивів, ідеалів, настановлень, орієнтацій, вартостей тощо.
         На формування моральної самооцінки й самоакцептації підлітків значний вплив мають мікроклімат і взаємини в сім'ї. Оскільки на рівні сімейної пари трапляється повне чи часткове прийняття або, навпаки, неприйняття (знехтування), що охоплює всі сфери сімейного життя - від високої й духовної до повсякденно побутової та сексуальної, то можлива пряма екстраполяція подібного на самоприйняття й моральне самооцінювання дітей. На нашу думку, діючи за аналогією, діти, зокрема підлітки, можуть винести із сім'ї акцентовані стереотипи прийняття-неприйняття, що матимуть вирішальне значення у формуванні власної самоакцептивної атрибуції та загального морального розвитку за принципом позитивності або негативності.
        На становлення моральної самооцінки підлітків, крім чинників соціального характеру, значний вплив мають загальновікові закономірності й особливості статеворольового самовизначення, а також культурологічно-ментальна специфіка сімейного (родинного) виховання, морально-психологічний мікроклімат довкілля та інші фактори [6]. Здебільшого спостерігається розбалансування їхньої самоакцептації, самооцінки (зокрема, моральної), конфлікт між власними атрибутивними проекціями та реальними установками довколишніх людей, що часто супроводжується підвищеним рівнем тривожності та іншими психологічно дискомфортними станами [1].
        Недостатньо вивченими є майже всі структурно-функціональні параметри моральної самооцінки, її спонукально-мотиваційна, регулятивна, аксіологічна та інші складові. Складність морального самооцінювання підлітка полягає в тому, що в соціальному й емоційному плані дозрівання він засвоює нові шляхи оцінки світу і свого ставлення до нього. Підліток може придумувати ідеальні сім'ї, релігії, філософські системи, суспільні устрої, а потім порівнювати їх із недосконалими особистостями та організаціями, знання про які він отримав з власного поки що обмеженого досвіду.
         Проаналізувавши сутнісно-функціональні параметри моральної самооцінки, ми пропонуємо таку дефініцію:
         Моральна самооцінка - це оцінювання особистістю своїх духовних можливостей, якостей і місця серед морально-аксіологічних поглядів і норм певного суспільства, певної ментально-історичної спільноти людей. Вона є усвідомленням моральних аспектів власної ідентичності незалежно від мінливих умов середовища, проявом самосвідомості індивіда.
         Моральна самооцінка істотно впливає на ефективність духовної та матеріальної діяльності людини та на загальний культурологічний статус і становлення особистості на всіх етапах розвитку.
          Адекватна моральна самооцінка як поліфундаментальне об'єктивне ставлення людини до самої себе крізь призму духовно-моральних канонів і норм є одним з найважливіших індикаторів її морального розвитку, мірилом істинної життєвої позиції, яка може призвести до внутрішньої гармонії та вдосконалення, а отже, до гуманізації та гармонізації всього суспільства [2; 3; 4].
          Розглядаючи моральну самооцінку в контексті саморозуміння як важливого структурного блоку самосвідомості, ми виходили з позицій, що якраз власне такий термін, як „розуміння" є тим психологічним явищем і категорією, яке створює, а, можливо, і здійснює реальний зв'язок між продуктами свідомості/самосвідомості, повсякденною дійсністю та моральними канонами певної цивілізаційної спільноти, яких дотримується чи не дотримується особистість. Безперечно, якщо цей зв'язок розбалансований і неузгоджений, а між моральними нормами самоусвідомлення і реальною дійсністю виникають суперечності, то фактично актуалізується ситуація нерозуміння, яка стимулюватиме діяльність особистості, спрямовану на розуміння й оцінювання себе у дуже специфічних моральних вимірах, які іноді межуть або і є аморальними для загалу.
         Ми вважаємо, що в ракурсі моральності поведінка особистості співвідноситься з її уявленнями про саму себе і з тим, якою вона повинна бути (Я-реальне, Я-жадане і Я-ідеальне), тому досить часто вона, зокрема на підлітковому етапі онтогенезу, може піддаватися бажанню презентувати кращі (якісніші, моральніші, поціновуваніші) моделі власного Я, а отже й формує неадекватну (здебільшого завищену) моральну самооцінку як елемент системи власного психозахисту і самоствердження. Тому вивчення властивостей і особливостей моральної самооцінки у контексті розуміння/саморозуміння має не тільки теоретичний, але і практичний інтерес у зв'язку з формуванням особистості підлітка та його біосоціальним дозріванням.
         Висновки.. Самоакцептацiя особистості, вiдбуваючись як синтез оцінно-моральних настановлень референтного довкілля (уникнення, акцептацiя, емоцiйна концентрацiя), по-рiзному проявляється на рiвнi характеру й зовнiшностi, у соцiальнiй поведiнцi i ставленнi до виконання справ. Це позначається на становленнi образу самого себе, орiєнтацiї й самореалiзацiї в гендерних i соцiальних ролях, моральному самовдосконаленні та на розвитку самосвiдомостi загалом.
Можна стверджувати, що переведення міжособистісного спілкування з рівня суб'єкт-об'єктних взаємин (комунікативно-інтерактивні складові) на суб'єкт-суб'єктну парадигму (перцептивні складові) сприймання і розуміння суттєво покращить рівень адекватності самооцінювання підлітків, зокрема у аспекті моральності
        Нами встановлено залежність розвитку моральної самооцінки підлітків від особистісних детермінант результативності їхньої ідентифікації з образом позитивних чи негативних морально-оцінних еталонів. Оскільки провідною лінією розвитку підлітка є спроби відчути себе самостійним і дорослим, то виникають нагальні потреби постійного порівняння й ідентифікації з однолітками, дорослими, самоспостереження із самовдосконаленням, які враховують моральні аспекти різнобічної взаємодії. Підліток потребує посісти гідне місце в системі міжособистісних взаємин і чільне у процесі вужчої підліткової стратифікації, а підліткове почуття психологічної дорослості є не лише домінантою розвитку, але й важливою ознакою особистісної моральної зрілості. До того ж усі стратегії і тактики морального самооцінювання як самоствердження, що реалізуються насамперед через ідентифікацію з моральними нормами інших (референтних) осіб, усталюються як намагання бути автономним, дорослим і морально дозрілим.
         Моральній самооцінці підлітків часто притаманні амбівалентні ознаки, які засвідчують перепади в загальному модусі самосвідомості. Поряд з явними ознаками існують латентні особливості, що дуже чутливі до зміни домінуючих психологічних станів і моральних норм як наслідків зміни соціально-психологічних детермінант, у першу чергу - рівня моральності ставлень довколишніх людей (батьків, однолітків, учителів та ін.), а також сугестивного впливу засобів масової інформації, насамперед телебачення та Інтернету. Внутрішній розвиток морального самооцінювання перебігає як неперервний перепад локусів контролю, що напряму впливає на розвиток моральності і самосвідомості особистості, ускладнює тактики й стратегії життя, захаращує картину світу. Загалом, моральне самооцінювання підлітка підпорядковане глобальній потребі самоприйняття й самоусвідомлення, тобто утвердженню себе як психосоціальної моральної істоти, суб'єкта певної суспільної єдності та її моралі, а також виступає потужним чинником особистісної самоактуалізації.