Особливості громадянської соціалізації старшокласників

         У статті аналізуються особливості громадянської соціалізації старшокласників в загальноосвітніх навчальних закладах України. Схарактеризовані вікові особливості старшокласників у процесі громадянської соціалізації. Визначені основні проблеми сучасного суспільства та їх вплив на процес громадянської соціалізації учнівської молоді.
         Ключові слова: громадянська соціалізація, вікові особливості старшокласників, громадянська самовизначеність, самореалізація, активність, відповідальність.

       В статье анализируются особенности гражданской саоциализации старшеклассников в общеобразовательных учебных заведениях Украины. Охарактеризованы возрастные особенности старшеклассников в процессе гражданской социализции. Определены основне проблемы современного общества и их влияние на процесс гражданской социализации ученической молодежи.
      Ключевые слова: гражданская социализация, возрастные особенности старшеклассников, гражданское самоопределение, самореализация, активность, ответственность.

        The features of Ukrainian general schools senior pupils' civil socialization are analysed in the article. Senior pupils' age features in the civil socialization process are characterised. Modern society basic problems and their influence on the students' civil socialization process are specified.
         Key words: civil socialization, senior pupils' age features, civil self determination, self-realization, activity, responsibility.

        Постановка проблеми. Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття українське суспільство увійшло до смуги складних та суперечливих трансформацій, які охоплюють економічні, соціально-політичні, духовно-моральні підвалини соціального життя. Особливої актуальності проблема громадянської соціалізації набуває саме в умовах трансформації суспільства, коли відбувається становлення нових соціальних форм, нових принципів соціального устрою і виникнення нових соціальних інститутів. Одночасне існування в цей період різноманітних цінностей утруднюють ситуацію громадянського вибору і прийняття громадянських норм, а в кінцевому результаті ускладнюють процес громадянської соціалізації в цілому. У такі перехідні періоди відмічається неминуча розмитість ідеалів, хибність пропагованих еталонів поведінки громадянина.
        Кризові явища впливають значною мірою на стан та ефективність формування громадянина та патріота, оскільки людина завжди формується в певних соціальних умовах. Отже, перед педагогами, вихователями, соціальними працівниками стоїть важливе завдання - урахування наявних у суспільстві кризових явищ в організації виховної роботи на сучасному етапі розвитку держави. Все це підтверджує необхідність насичення громадянськими цінностями змісту освітньої системи, бо рівень громадянськості сьогодні стає важливим критерієм визначення цивілізованості суспільства та відіграє основну роль у становленні державності.
        Аналіз досліджень і публікацій. Визначення ролі та місця молодого покоління як особливої соціально-демографічної групи висвітлено у роботах В. Дряпіка, А. Дубасенюк, І. Звєрєвої, В. Іванова, Н. Лавриченко, Р. Пріми, Л. Сорокіна. У роботах П. Ігнатенка, Г. Філіпчука, Ю. Завалевського, Н. Дерев‘янко та інших підкреслюється значущість громадянського виховання саме старшокласників, а у дослідженнях Л. Виготського, Л. Божович, А. Мудрика, М. Боришевського представлений аналіз формування громадянської відомості та її вікових особливостей. Особливості соціалізації молоді знайшли своє відображення у роботах Г. Авер‘янової, Н. Дембицької, В. Москаленко, Т. Сорочан, О. Рудіної, А. Ковальової.
        Однак, незважаючи на ґрунтовні дослідження у галузі громадянського виховання старшокласників, їх вікових особливостей у процесі соціалізації, проблеми громадянської соціалізації саме старшокласників, особливості цього процесу недостатньо висвітлені у працях науковців.
         Метою даної статті є визначення особливостей громадянської соціалізації старшокласників.
        Виклад основного матеріалу. Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, по-новому висвітлюють проблему громадянської соціалізації молоді. По-перше, сьогоднішні старшокласники, вже завтра включаться в політичне та економічне життя країни: стануть виборцями, поповнять економічно активне населення країни, отже почнуть суттєво впливати на майбутнє України. По-друге, актуальність громадянської соціалізації обумовлена складнощами часу, в якому опинилася учнівська молодь. З одного боку, саме молодь готова та відкрита до інновацій, саме представники молодого покоління складають значну частину нових соціальних верств населення - підприємців, менеджерів, банківських працівників. Збільшилася кількість молодих осіб, які очолюють громадські рухи та організації. З іншого боку, молодь залишилася однією із самих незахищених соціальних груп, значно погіршилося її матеріальне становище, сповільнилося соціальне просування, спостерігається глибоке протиріччя, яке викликане розбіжності нових соціально-економічних вимог та якостей особистості молодої людини.
       В процесі громадянської соціалізації старшокласників потрібно спиратися на вікові особливості старшокласників. У психологічному плані старшокласники вирішують задачі завершального самовизначення та інтеграції у спільність дорослих людей (набуття Его-ідентичності за Е. Еріксоном, самовизначення за Д. Ельконіним, життєвого плану за І. Коном, інтелектуального дозрівання за Ж. Піаже, Г. Костюком, пошук сенсу життя за В. Франклом, К. Обуховським, самореалізації та індивідуального розвитку за А. Маслоу, прагнення до успіху в діяльності за А.В. Мудриком, зростанням сили «Я» та здатності проявити свою індивідуальність в умовах групової діяльності та інтимної близькості, дружби за Г. Абрамовою, становлення якісно нової самосвідомості або «Я-концепції» за Р. Бернсом, М. Боришевським, П. Чаматою, І. Чесноковою, встановлення моральної свідомості за Л. Кольбергом тощо) [2, с. 199].
      Відповідно до Закону України «Про середню освіту» та Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) старшою школою вважаються 10-12 класи, що співпадає у віковому плані з 15-18 роками. Більшість вчених визначає цей період як ранню юність. Юність розглядається як фаза переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає з одного боку, завершення фізичного, зокрема статевого, дозрівання, а з іншого - досягнення соціальної зрілості. І. Кон наголошував, що юнацький вік - це не фаза «підготовки до життя», а надзвичайно важливий, який має самостійну, абсолютну цінність етап життєвого шляху [4].
      Багато дослідників вважають основним новоутворенням у старшому шкільному віці самовизначення. Усвідомлення свого місця у майбутньому, своєї життєвої перспективи, формування світогляду та його вплив на самосвідомість та моральну свідомість є центральним моментом психічного та особистісного розвитку в цьому віці [1]. Ускладнення життєвої діяльності та розширення кола осіб, з якими юнак мусить узгоджувати свою поведінку активізує у юнацькому віці ціннісно-орієнтовану діяльність. Наявність певної системи цінностей особистості є необхідною умовою для формування зрілих життєвих планів, самовизначення юнаків. Саме цей період є особливо відповідальним і соціалізаційно насиченим. Старшокласники професійно визначаються, відбувається формування засадових світоглядних позицій, цілісної системи уявлень про власну особистість та суспільство, в якому вони житимуть і діятимуть [5, с. 58].
       У старшокласників формуються соціальні та духовні потреби людини, його моральні та соціальні якості, посилюється зацікавленість до етичних проблем, йде активний пошук усвідомлення моральних та етичних понять, формування ідеалів. В.А. Сухомлинський відмічав у школярів у цьому віці прояви зацікавленості до світоглядних питань, прагнення оцінювати власними розумовими зусиллями ті чи інші події, бажання мати власні судження, думку з того чи іншого питання [8, с. 119]. Юність - це головний етап становлення світогляду, саме в цей період визрівають його когнітивні та емоційно-особистісні передумови.
        Багато вчених вважають, що найбільш інтенсивне формування громадянськості особистості здійснюється саме в юнацькому віці. У старшій школі відбувається інтенсивне розширення знань учнів про процеси та явища суспільного життя, права людини, основи життя суспільства, формування громадянської позиції людини, її соціально-політичні орієнтації. Цей період характеризується ще й усвідомленням учнівською молоддю значимості громадянських якостей, розуміння того наскільки ці якості є важливим для майбутнього самостійного життя. Особливістю формування громадянських умінь в старшій школі є здатність учня свідомо застосовувати набуті знання, уміння та навички для вирішення проблем власного життя, життя громади, держави і суспільства, орієнтуючись на цінності громадянського суспільства.
        Саме в юнацькому віці відбуваються якісні перетворення, бурхливий розвиток процесів самосвідомості, становлення цілісного образу «Я», який включає в себе образ «Я-громадянин України» [7, с. 106]. Громадянський аспект самосвідомості в юнацькому віці має вже досить складну структуру: уявлення себе як громадянина своєї держави і пов‘язані з цим уявлення про свої права та обов‘язки, оцінка власних вчинків, рис характеру з точки зору системи суспільних та особистих громадянських цінностей. Щодо старшокласників вже можна говорити про наявність громадянської позиції, яка виявляється у високій громадянській активності, наявності системи усвідомлених просоціальних цінностей, високої активності їх відстоювання, моральної регуляції поведінки [7, с. 41]. Система ціннісних орієнтацій, що складається в процесі громадянської соціалізації, виступає як центральна ланка свідомості особистості, взятій в ії ставленні до світу й до себе самої. Юнацький вік є дуже сприятливим для утворення ціннісних орієнтацій як стійкої риси особистості, що стимулює становлення світогляду учнів, їх ставлення до навколишньої дійсності.
        Але соціологічні опитування останніх років виявляють у молодого покоління ціннісну та нормативну кризу. Аналіз результатів запевняє, що у середовищі учнівської молоді відбуваються складні процеси, які свідчать про переоцінку культурних цінностей попередніх поколінь, порушенні наступності в передаванні соціокультурного досвіду. Тобто хід і напрями громадянської соціалізації учнівської молоді залежать від зовнішніх умов і параметрів. Соціально-економічна, політична криза сучасного українського суспільства призводить до руйнування ідеалів, загострення нігілізму, апатії в молодого покоління. З одного боку, підвищення особистої відповідальності молоді за власну долю, що поставило їх перед необхідністю вибору, з іншого - спостерігається неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Економічні негаразди, як наслідок - значне розшарування суспільства, призводить до того, що вибір життєвого шляху у більшості старшокласників визначається не здібностями та інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. Тобто, наші випускники являють собою найбільш перспективну вікову категорію у плані здійснення соціальної та професійної кар‘єри, але через соціальну, матеріальну, територіальну нерівність можливості отримання освіти та самореалізації такі перспективи мають далеко не всі старшокласники. Відсутність перспектив змін подібного стану та пропагування «красивого життя» і «легких грошей» масовою культурою призводять до цинічних ціннісних настанов, а у гіршому випадку до криміналізації молодого покоління.
        Відповідно, актуальна особливість громадянської соціалізації підростаючого покоління міститься у тому, що процес самовизначення відбувається в ситуації нестабільності суспільства у цілому та кризи звичних норм і цінностей. Таким чином, потенційна об‘єктивна заданість труднощів юнацького самовизначення випливає передусім з самого факту дестабілізації соціального життя, яке проявляється у відсутності чітко структурованих нормативних моделей. Сучасний старшокласник опиняється не стільки на традиційному «перехресті» вибору, але й в ситуації, коли встановлені на ньому суспільні «світлофори» дають суперечливу інформацію, або ж не працюють зовсім. Отже, невизначеність, суперечливість соціально-політичних орієнтацій суспільства, держави значною мірою ускладнюють процес виховання молодого покоління, у тому числі й громадянського. Тому йде постійний пошук нових ефективних форм і методів впливу на громадян держави щодо їх громадянського виховання.
       В.О. Сухомлинський зазначав, що «виховання громадянина-патріота починається з сім‘ї. Сім‘я - це найменша клітинка нашого суспільства, в якій, як у фокусі, відображається все життя нашої держави. І тим сильніший виховний вплив робить сім‘я на особистість дитини, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, чим вищі їхні моральні достоїнства і культурний рівень» [8, с. 6]. Родина виховує члена суспільства, національно свідомого громадянина. Це можливо лише за умов, якщо зміст сімейно-родинних цінностей відзначається високим громадянським змістом, тоді вони здатні забезпечувати належний розвиток громадянської спрямованості дитини.
Сьогодні хоча сім‘я й залишається найважливішим інститутом соціалізації, але втрачає пріоритет саме у громадянській соціалізації. Це обумовлено низкою причин: пріоритети матеріального характеру серед батьків (економічне, а іноді фізичне виживання в сучасних умовах економічної кризи), які призводять до їх самоусунення від проблем громадянського становлення дитини; правова та економічна некомпетентність батьків у сфері своїх повноважень та обов‘язків по відношенню до розвитку дитини; збільшення розриву між рівнем психолого-педагогічної культури батьків та виховним потенціалом суспільства. Також відбулися зміни й в соціокультурних цінностях батьків. Змінюються як основні життєві цінності, так і засоби їх досягнення. Різка диференціація сімей за рівнем достатку негативно впливає на психічне формування дитини, а також на його моральні орієнтації.
         Достатньо об‘єктивним є той факт, що сьогодні відбувається передача знань, настанов, цінностей не лише від батьків до дітей, а й у зворотному спрямуванні. Сучасна молодь швидше засвоює нові знання, досягнення інформаційного суспільства, швидше за дорослих орієнтується у мінливому світі, здатна виявляти ініціативу, ризикувати, діяти. Ці особливості громадянської соціалізації були враховані східноєвропейськими педагогами при вирішенні завдань виховання патріотів та громадян після розпаду комуністичного табору. Саме через громадянську освіту та виховання юного покоління відбувався вплив на формування відповідних ціннісних настанов у старшого покоління.
У старшокласників з‘являється потреба у самореалізації, вона вже готова бути соціально активною особистістю, виконувати відповідальні доручення, вступати у рівноправні стосунки з оточенням, тобто відбувається перехід від залежного дитинства до самостійної і відповідальної діяльності дорослої людини [7, с. 17-19]. Юнаки все більше входять у загальне життя суспільства, вони починають демонструвати успіхи у конкретному виді діяльності, висловлювати думки про майбутнє. Інтереси юнаків стають більш диференційованими і стійкими, з яскраво вираженою орієнтацією на доросле життя. Практика показує, що для учнівської молоді старшого віку, яка виходить на самостійний рівень особистісного розвитку, особливо важливим є факт зв‘язку із соціумом. Саме цей зв‘язок стає для неї регулярним і постійним завдяки поступовому залученню її у різноманітні види діяльності Дослідження свідчать також, що самоствердження особистості є повноцінним насамперед у процесі її соціально цінної й особистісно значимої діяльності.
В юнацькому віці відбувається формування активної життєвої позиції особистості, зростає адекватність оцінювання власного життєвого шляху, розширюється кругозір особистості. Відбувається зміна одних уявлень про норми моралі на інші, корекція правил поведінки в певних проблемних ситуаціях, зростає громадянська компетентність. Систематизація і вироблення певної ієрархії цінностей, здатність застосовувати в життєвих колізіях свою життєву позицію - виступають умовою становлення громадянської спрямованості особистості [7, с. 121].
         Молодь вважається найбільш активною частиною нашого суспільства, а реалізувати цю активність не завжди вдається. Нажаль, саме дорослі подають молоді приклади пасивної поведінки, засновуючи свої принципи громадянського життя на відомих всім приказках: «моя хата з краю», «один в полі не воїн». В той же час, необхідно враховувати, що старшокласники дуже чутливі до схвалювання, що можливо та необхідно враховувати при стимулюванні їх громадянської активності. Тобто, якщо навколо юної людини панує доброзичлива атмосфера, яку створює сім‘я, шкільне середовище, однолітки, схвалювання її активності та діяльності, залежить рівень її прояву. Безумовно, ми маємо на увазі суспільно схвалювану активність та діяльність.
         Формами активності виступають ініціатива та відповідальність, якості особистості, які розвиваються в залежності від того, наскільки суспільством їй надана свобода та наскільки вона сприймає суспільну необхідність. Разом з тим необхідно усвідомлювати, що простір діяльності об‘єктивно обмежений як віковими особливостями й статусом молоді, так і тими умовами, в яких розгортається її навчально-виховна діяльність. [6, с. 1-7]. Старшокласники вже обминули період підліткових криз та конфліктів, в них покращуються комунікативність та загальний емоційний стан, відмічається більша диференційованість його емоційних реакцій та способів вираження емоційних станів, підвищення самоконтролю й саморегуляції [4, с. 23]. Але старший шкільний вік не позбавлений труднощів. В першу чергу це стосується невідповідності між фізичною і психологічною зрілістю та соціальним статусом. Старшокласник, який досяг фізіологічної зрілості та за інтелектуальним розвитком іноді перевищує своїх наставників, знаходиться на утриманні своїх батьків, його діяльність строго регламентована дорослими, а можливості прояву ініціативи обмежені як формами шкільного життя, так і об‘єктивними обставинами оточуючого середовища.
         Таким чином, набуття особистістю таких якостей як громадянська активність та відповідальність цілком залежать від оточуючого середовища. Наприклад, якщо учитель використовує авторитарні форми спілкування з учнями, у дітей накопичується негативний досвід переживань. Отже, дитина починає орієнтуватися не на власні внутрішні переконання щодо відповідальної поведінки, а орієнтується на зовнішній контроль з боку вчителя. Основним мотивом дотримання норм поведінки стають не власні переконання, а власне благополуччя, фактично мова йде про формування позиції пристосуванця. Ще однією з особливостей прояву ініціативи та відповідальності у старшому шкільному віці, є недостатня готовність молодої людини до самовіддачі заради майбутньої реалізації свої намагань. Все це необхідно враховувати при організації педагогічної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі.
         Сучасна школа, здійснюючи громадянську соціалізацію, не повинна обмежуватися лише правовою площиною, а спрямовувати свою діяльність на опанування школярами множини суспільних відносин - економічних, правових, політичних, сімейних, національних, духовних тощо. Найголовнішим компонентом громадянської соціалізації учнів у школі повинно стати прищеплення їм громадянських якостей, і насамперед патріотизму.
          Виконання зазначених завдань можливо за умов партнерських взаємовідносин школи як з родинами своїх вихованців, так з іншими соціальними інститутами: бізнесовими структурами, громадськими організаціями, державними установами, міжнародними організаціями, засобами масової інформації. На зміну монопольному становищу школи, де педагог виступав з позиції абсолютної моральної й соціальної істини, прийшла соціальна та культурна взаємодія всіх інститутів соціалізації, які діють у межах правового простору. Складний процес перебудови суспільства на початку ХХІ століття органічно включає в себе зміну тривало існуючої тенденції «підготовки учнів до життя» на тенденцію активного включення їх у життя, розширення поля їх соціального життя, продовження їм суверенного світу дитинства. Саме ці питання може розв‘язати школа, шляхом залучення старшокласників до активної, соціально цінної діяльності, що допомагає вирішити завдання розв‘язання різних суспільних проблем, формування нових стосунків, що, у свою чергу, зумовлює нові обов‘язки й значно вищі вимоги до діяльності.
         Саме шкільний досвід дозволяє засвоювати ті норми, за якими існує дорослий світ, способи існування в межах цих законів (різноманітні соціальні ролі, міжособистісні відносини та ін.). Трансляція їх відбувається у більшості своєї через саму атмосферу життя школи, норми, за якими вона живе. Отже, спосіб життя школи повинен випереджувати, прогнозувати спосіб життя у майбутньому суспільстві. Демократизація школи передбачає створення умов для отримання учнями справжнього досвіду громадянських дій, коли весь педагогічний колектив сприймає формування громадянськості в учнів як головну мету своєї роботи.
        Зазначено, що в період соціальних потрясінь різко зростає роль малих груп в житті людини, оскільки саме в такому середовищі вона відчуває власну захищеність, знаходить порозуміння, підтримку, любов. Реалізація потреби до самоствердження пов‘язана із наявністю певної сфери діяльності, яка дозволяє людині повною мірою реалізувати себе, а також із наявності визнання власної діяльності, що виявляється через схвалення референтної групи однолітків. Відсутність успішності та діяльності, у якій старшокласник може реалізувати себе призводить до психологічного дискомфорту, відчуття незадоволення, конфліктам, веде до відчуження від однокласників, зниженню його референтної значущості, пошуків іншої групи однолітків. Сам факт пошуку свого місця та знаходження його у неформальній групі не обов‘язково потрібно розглядати з негативної точки зору. Для особистості, яка формується, особливу цінність являє можливість виявити свою самостійність. Ця потреба не завжди задовольняється в формальній групі (класі, школі), тому що в ній більшість справ здійснюється за вказівкою вчителів. Якщо ж потреба спілкування та самоствердження реалізується у референтній групі однолітків, яка сформована на основі соціально значущої діяльності, тоді самоствердження старшокласників відбувається на основі різноманітного кола корисних справ, участі в органах учнівського самоврядування, спортивних змаганнях, культурних заходах тощо. Правильно організований процес громадянського виховання як фактору громадянської соціалізації, дає можливість проявити самостійність старшокласникам у визначенні тих видів діяльності, які їх приваблюють. Задача педагога в тому, щоб спрямовувати діяльність вихованців та допомагати їм у пошуках суспільно схвалюваної діяльності, у якій можна реалізувати різноманітні потреби молоді.
          Висновки. Саме юне покоління багато у чому визначатиме зміст і характер майбутнього суспільства. Отже, суспільство, якщо воно прагне вижити і розвиватись, повинно в центр своєї уваги поставити людину, насамперед, підростаючу, з її потенціалом здібностей. Але ситуація ускладнюється тим, що в трансформаційний період українського суспільства молодь меншою мірою може і хоче використовувати знання, соціальний досвід старших поколінь, ідеї, погляди, мораль, настанови юного покоління не завжди збігаються з позиціями старшого. Однією з ознак життєсприйняття молодої людини став нігілізм, зневага до справ і проблем дорослих. Спостерігається тенденція негативного ставлення молодих людей до своєї країни, неприйняття громадянських норм і цінностей.
Таким чином, з огляду на це, своєчасним, на наш погляд, є наукова розробка й практичне забезпечення громадянської соціалізації, основним ядром якої є формування та розвиток в молоді комплексу громадянських якостей, глибоке розуміння нею належності до українського народу, своєї Батьківщини - України, внутрішню потребу й готовність відстоювати та захищати її інтереси, реалізувати свій потенціал на благо зміцнення Української держави.
          Перспективою подальшого дослідження даної проблеми є розробка моделі громадянської соціалізації старшокласників у позакласній діяльності.