Діагностика і психокорекція емоційних станів молодших школярів у конфліктних ситуаціях

         Шпак Світлана Григорівна,  викладач кафедри психології  Рівненського інституту ВНЗ ВМУРоЛ „Україна"
УДК 159. 955

        У статті автором висвітлюються деякі аспекти взаємозв`язку тривожності і агресії в поведінці молодших школярів у конфліктних ситуаціях.
          Ключові слова: поведінка, конфліктна ситуація, емоції, тривожніть, агресія.

         В статье автром освещаются некоторые аспекты взаимосвязи тревожности и агрессии в поведении младших школьников в конфликтных ситуациях.
         Ключевые слова: поведение, конфликтная ситуация, эмоции, тривожность, агрессия.

         In the article some certain aspects of methodological and methodical aspects of study of psychological features of conduct of anxious junior schoolboys in conflict situations are lighted.
         Key words: conduct, conflict situation, emotions, aggression.

         Актуальність теми. Значної актуальності набуває проблема оптимізації розвитку особистості як одна із найвагоміших у галузі вікової і педагогічної психології. Суб`єктивне ставлення особистості до навколишнього середовища, пов`язане з її емоційною сферою, формується у процесі виховання дитини і набуває особливої синзитивності у молодшому шкільному віці. При цьому значно актуалізується вивчення психологічних особливостей поведінки школяра у конфліктних ситуаціях, врахування яких необхідне для забезпечення найкращих умов повноцінного формування особистості. Дитина молодшого шкільного віку по-різному реагує на ту чи іншу конфліктну ситуацію. Від рівня сформованості в молодшому шкільному віці тих особистісних якостей і рис, що забезпечують успішну адаптацію, значною мірою залежить поведінка дорослої людини у будь-яких життєвих ситуаціях.
         Метою цієї статті є висвітлення результатів експериментального дослідження впливу емоційних проявів молодших школярів на вибір стратегії поведінки у вирішенні конфліктів. Відповідно основними завданнями стали:
         1.Теоретичні аспекти та визначення основних методів діагностичного дослідження.
         2.Аналіз результатів діагностики.
         3.Характеристика системи психокорекційних заходів експериментального дослідження.
         4.Висвітлення результатів екпериментального дослідження.
         Вивченню проблем дитячої поведінки присвятили свої праці П.К.Анохін, Н.Н.Василевський, Г.Д.Волков, А.Б.Георгіївський, В.І Медведєв, Н.Б.Оконська, С.И.Сороко та ін.
        Вивчення конфліктів у соціальному контексті, висвітлено в працях Ф.М.Бородкіна, І.В.Ващенко, А.Т.Ішмуратова, Л.М.Карамушки, Н.Л.Коломінського, Г.В.Ложкіна, М.І.Пірен, Н.І.Повякель, В.Т.Циби[6;8]. Детермінація та природа особистісних та міжособистісних конфліктів досліджується, зокрема, у працях Л.Ф.Бурлачука, О.А.Донченко, Н.Ю.Максимової, Т.Н.Титаренко.
          Поведінка тісно корелюється із проявами тривожності, конфліктності, агресії. Вагомою методологічною засадою нашого дослідження є концептуальні положення щодо розвитку психіки та особистості в діяльності а зокрема те, про що зазначено в багатьох наукових працях (Г.С.Костюк, І.С.Кон, О.Н.Лєоньєв, С.Д.Максименко) емоційно-вольова сфера людини значною мірою уцілому впливає на її самопочуття, по-ведінку, соціальні контакти, життєву енергію [2;53].
        У психологічній літературі ця проблема поки що не знайшла широкого висвітлення, що негативно впливає на її практичне розв'язання. Дослідження вітчизняних і зарубіжних психологів поведінкових проблем молодших школярів свідчать, що недостатній рівень сформованості вищезгаданих компонентів емоційної зрілості спричинює дефіцитність соціальної компетентності в сфері інтерперсонального спілкування та підсилює ймовірність застосування особистістю деструктивних форм поведінки в соціальній взаємодії[2;12].
Разом з тим, за висновками науковців Н.С. Лейтеса, П.М. Якобсона[5;132], у молодших школярів вже поступово розвивається усвідомлення своїх емоцій і почуттів, а також розумін¬ня необхідності їх виявлення в інших людей, що спонукає до бурхливого вираження свого ставлення до оточуючих, яке згодом, за відповідних обставин, переростає у конфлікт.
        За І.М. Андрєєвою основною причиною таких афективних станів, що інколи трапляються у молодших школярів, є передусім розбіжності між домаганнями і можливостями їх задовольнити, прагненням до більш високої оцінки своїх особистісних якостей і ре¬альними взаємостосунками з людьми тощо [5;58]. Як наслідок, за вищеозначених обставин дитина може виявляти грубість, запальність, забіякуватість та інші форми емоційної неврівноваженості, що складає особливості її поведінки у конфліктних ситуаціях.
На підставі експериментального вивчення В.В. Бойко стверджує, що вагомою віковою особливістю молодших школярів є їх емоційна вразливість, яка нерідко призводить до конфліктів з оточуючими[5;23].
       Отже, життя в класному колективі виступає як фактор формування у молодших школярів моральних почуттів, зо¬крема дружби, товариськості, обов'язку, гуманності, що мінімізують виникнення конфліктів. При цьому молодші школярі схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх однолітків. Проте з віком вони стають більш самокритичними.
Конфліктостійкість молодших школярів, на думку Б.Я. Шведіна, - це специфічний прояв психологічної стійкості. Вона розглядається як здатність дитини оптимально організувати свою поведінку у важких ситуаціях соціальної взаємодії, безконфліктно вирішувати виникаючі проблеми у відносинах з оточуючими[1;223].
       Високий рівень конфліктостійкості припускає грамотні дії і поведінку в конфліктних ситуаціях, оптимізацію взаємодії в конфлікті, недопущення втягування себе в його ескалацію, зосередження зусиль на конструктивних діях.
У конфліктології широко використовується двомірна модель стратегій поведінки молодших школярів К. Томаса і Р. Кілмена.
Основу моделі сладає орієнтація учасників конфлікту на інтереси як власні, так і протилежної сторони. Якісна характеристика поведінки - оцінка інтересів в конфлікті, яка співвідноситься з кількісними параметрами: низьким, середнім, високим рівнем спрямованості на інтереси[6;156].
         Експериментальне діагностичне дослідження. З метою дослідження емоційних проявів у поведінці молодших школярів у конфліктних ситуаціях було використано методику «Тест поведінки у конфлікті К.Томаса», методику «Шкала ситуативної (реактивної) тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна», методику «Тест шкільної тривожності Філліпса» та методику діагностики проявів агресії «Басса-Дарки». Також було проведено додаткове діагностичне дослідження за допомогою проективної методики «Людина під дощем» та проективного малюнка «Мої страхи».
       Експериментальне дослідження було проведене на базі Квасилівського гуманітарного ліцею Здолбунівського району Рівненської області. Досліджувалось 50 молодших школярів експериментальній (3-Б) та контрольній (3-А) групах (по 25 учнів у кожній) віком 8-9 років.
Першим етапом нашого експерименту було дослідження рівня тривожності молодших школярів як особистісної властивості, що обумовлює їхню конфліктну поведінку.
        Для визначення рівня тривожності було використано методику «Шкала ситуативної (реактивної) і особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна». Оцінка дитиною свого стану в цьому відношенні є істотним компонентом самоконтролю і самовиховання. Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю і динамічністю в часі.
        За значенням у балах, отриманих під час діагностики реактивної тривожності¬, відкривається можливість оцінки параметра реактивності особистості, її заглибленості в діяльність, у ситуацію¬ внутрішньої і зовнішньої взаємодії. Зокрема, у реактивності бачимо прояв індивідуальних властивостей молодшого школяра.
         Аналіз результатів діагностики особистісної і реактивної тривожності молодших школярів експериментального класу (3-Б) показав, що переважає середній і високий рівень тривожності.
         Одночасно рівень тривожності молодших школярів вивчався за методикою «Тест шкільної тривожності Філліпса».
        Для визначення типу поведінки у конфліктних ситуаціях нами була застосована «Методика вибору стилю поведінки у конфлікті К.Томаса». Основним показником визначення типу поведінки у конфліктах вважається двовимірна модель регулювання конфліктів, основними компонентами якої є компроміс і наполегливість.
         Аналіз результатів діагностики вибору стилю поведінки молодших школярів експериментального класу (3-Б) показав, що учні переважно вибирають стиль змагання, а стилі співпраці і уникнення зустрічаються поодиноко.
        Для діагностики проявів агресії був застосований опитувальник «Басса-Дарки». Індекс агресивності визначався сумою показників фізичної агресії, роздратування та вербальної агресії. Рівень ворожості діагностувався по показниках образливості та підозрілості. Результати діагностичного дослідження показали, що високий рівень тривожності у молодших школярів відповідає висикому рівню агресивності та ворожості. При чому високий рівень реактивної тривожності притаманий дітям з високим рівнем агресії, а діти з високим рівнем особистісної тривожності мають високі показники ворожості.
         Для аналізу комплексного діагностичного дослідження експериментального класу (3-Б) по цих чотирьох методиках результати показані у таблиці №1.
         Аналізуючи результати дослідження вибору стратегії поведінки, можемо стверджувати, що рівень особистісної, реактивної та загальної шкільної тривожності молодших школярів суттєво впливає на характер поведінки у кофліктних ситуаціях.

Таблиця № 1 Результати діагностики за методикою Ч.Спілбергера і Ю.Ханіна, методикою Філліпса та методикою Томаса
        Клас 3- Б (експериментальний)

         Аналіз результатів діагностичного дослідження розкрив характер проявів конфліктів у молодших школярів, що дало змогу виявити певну тенденцію вибору стратегії поведінки як в експериментальній, так і в контрольній групах. Так, стратегія змагання характерна переважно для дітей з високим і середнім рівнем тривожності, причому переважно реактивного характеру, стратегію пристосування обирають учні з низьким і середнім рівнем тривожності, стратегія компромісу характерна для дітей з середнім показником тривожності як реактивної, так і особистісної. Стратегію уникнення використовують у конфліктних ситуаціях діти з низьким і середнім рівнем тривожності, а співробітництво притаманне учням з низьким рівнем тривожності, переважно реактивного характеру.
         Порівнюючи результати даних досліджень з результатами отриманими за допомогою анкети кількості проявів конфліктів можемо стверджувати те, що молодші школярі з високим рівнем тривожності частіше потрапляють у конфліктні ситуації і для їх вирішення обирають переважно стратегію боротьби та суперництва.
Відповідно до шкал методики Філліпса у молодших школярів виявлено різні показники шкільної тривожності за всіма 8 факторами, що засвідчує широкий діапазон проявів цієї якості у дітей згаданого віку. Результати діагностики за факторами шкільної тривожності показали, що у школярів з високим рівнем реактивної тривожності переважають переживання соціального стресу та низька фізіологічна опірність йому. Ситуативна, реактивна тривожність є виявом емоційної реакції на стресові ситуації, об'єктивно переживається через емоційну напруженість, стурбованість, нервозність і характеризується індивідуальною інтенсивністю та динамікою. У молодших школярів з високим рівнем особистісної тривожності домінують фактори страху самовираження та невідповідності очікуванням оточуючих. Оскільки особистісна тривожність є стійкою індивідуальною характеристикою дитини, вона передбачає тенденцію сприймати безліч ситуацій як загрозливі, стресові.
         Також було проведено діагностичне дослідження за допомогою проективної методики «Людина під дощем» та проективного малюнка «Мої страхи». Аналіз проективних малюнків підтвердив високий рівень тривожності та агресивності у школярів з високими показниками ситуативної і особистісної тривожності за «Шкалою тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна» та «Тестом шкільної тривожності Філліпса».
Система психокорекційних заходів у формі тренінгів складалась із двох блоків: реконструктивно-формуючого та закріплюючого.
Тренінги «Я і мої страхи» та «Я і конфлікт» реконструктивно-формуючого блоку допомагали діти усвідомлювати і долати негативні риси своєї вдачі, набувати і розвивати позитивні, зіставляти свої домагання з можливостями їх досягнення, адекватно сприймати себе за допомогою позитивного і негативного образного зв'язку, долали тривожні стани, адекватно оцінювати свій емоційний стан і стан оточуючих, і відповідно до цього здійснювати самоконтроль своєї поведінки. Під час проведення занять цього блоку було важливо закріпити новий досвід спілкування, що склався у учасників групи для того, щоб діти могли вільно переносити його у власне життя. Практикувався пошук і обговорення способів поведінки, вироблення власного ставлення до конфліктної поведінки.
         Метою тренінгу «Ми команда» закріплюючого блоку було підведення підсумків всієї роботи. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне повторити з дітьми все, чому навчилися на попередніх заняттях. Крім узагальнюючих і закріплюючих, розв'язуються також діагностичні задачі. Так, при формуванні пар або команд зверталась увага на те, хто з ким є в парі або в одній команді. На цьому етапі дітьми засвоюються і закріплюються конструктивні форми поведінки у конфліктних ситуаціях, долаються бар'єри в спілкуванні з однолітками. Для ефективної роботи з попередження конфліктної поведінки молодших школярів подано рекомендації для батькам і вчителям.
Система психокорекційних заходів тривала чотири місяці у кожній з експериментальних груп.
Аналіз ефективності психокорекційної роботи. Для аналізу ефективності психокорекційної роботи було проведено контрольне діагностування за використаними нами методиками.
         Результати експериментального дослідження в Квасилівському гуманітарному ліцеї Здолбунівського району Рівненської області показали:
         1. Після проведення психокорекційної програми рівень ситуативної тривожності в групі Е-1 знизився на 15,3% (84,6 балів), рівень особистісної тривожності зменшився на 8,8% (9,1 бали);
          2. Рівень конфліктної поведінки групи Е-1 змінився в позитивному напрямку:
          Констатувальна частина - стиль змагання - 8;
                                                           стиль пристосування - 2.
          Формувальна частина - стиль змагання - 4;
                                                       стиль компромісу - 5;
                                                       стиль уникнення - 1;
          3. За результами повторної діагностики в контрольних групах за трьома методиками показники майже не змінилися.
          Для вчителів і батьків розроблені рекомендації, що налаштовані на збільшення уваги до потреб дитини, створення умов, що сприяють формування у неї впевненості у своїх силах, оптимальному стилі поведінки у конфліктних ситуаціях, адекватній самооцінці.
         Проведена корекційна робота показує ефективність її використання, цікавість і доступність для дітей. Саме тому пропонується для практичних психологів використання тренінгових програм та засобів ігротерапії при роботі з дітьми молодшого шкільного віку.