Психологічні детермінанти проявів шкільних страхів у молодших школярів

        Стаття присвячена дослідженню детермінант прояву шкільних страхів у молодших школярів. У статті здійснено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми шкільних страхів, виявлено основні психологічні детермінанти виникнення, особливості та закономірності шкільних страхів у молодших школярів, обґрунтовано засоби їх своєчасної психопрофілактики та психокорекції.
         Ключові слова: страхи, шкільні страхи, психологічні детермінанти, індивідуально-особистісні особливості, значущі дорослі, психосоціальна ситуація розвитку, психологічний супровід.

       Статья посвящена исследованию детерминант проявления школьных страхов у младших школьников. В статье осуществлено теоретическое обобщение и экспериментальное исследование проблемы школьных страхов, выявлены основные психологические детерминанты возникновения, особенности и закономерности школьных страхов у младших школьников, обоснованно средства их своевременной психопрофилактики и психокоррекции.
        Ключевые слова: страхи, школьные страхи, психологические детерминанты, индивидуально-личностные особенности, значимые взрослые, психосоциальная ситуация развития, психологическое сопровождение.

         The article is devoted to the determinants of school manifestation of fears in young schoolchildren. Theoretical and experimental study of school fears is made, the main determinants of psychological origin, characteristics and patterns of school fears in younger ones, reasonable means of timely and psychoprophylactics and psychocorrection are determined.
         Key words: fear, school fears, psychological determinants, individual characteristics of personality, significant adults, psycho-social situation of development, psychological support.

         Постановка проблеми. Всебічний розвиток та виховання підростаючої особистості є однією з головних умов побудови нового гуманно - демократичного суспільства. Кардинальні зміни в соціокультурній ситуації, що відбувається в Україні останнім часом, створюють нові умови для виховання кожної дитини особистістю з широким світоглядом, відкритої для сприйняття позитивного досвіду. Шкільні роки є важливим етапом в житті людини, протягом якого формується особистість, відбувається психічний розвиток, який нерідко супроводжується наявністю шкільних страхів. Навчальна діяльність, яка, згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною для дітей молодшого шкільного віку, розвиває пізнавальні потреби дітей, що виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Шкільні страхи, стримують пізнавальні потреби дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній соціалізації і виступати передумовою невротизації дитини.
        Дослідження феномена страхів безпосередньо пов'язане з вивченням проблеми емоцій, яка ще недостатньо розроблена у психологічній науці. Деякі аспекти емоційних проявів особистості, що так чи інакше пов'язані з виникненням страхів, досліджувалися у працях Л.Н. Аболіна, П.К. Анохіна, А.М. Ананьєва, Г.М. Бреслава, В.К. Вілюнаса, Б.І. Додонова, О.В. Запорожця, К. Ізорда, Є.П. Ільїна та ін.
         Аналіз останніх досліджень. Переважна кількість психологічних досліджень, що присвячені проблемі страхів, зосереджені на вивченні їх вікових особливостей у дітей, та незначна кількість праць певною мірою спрямована на дослідження шкільних страхів (О.І. Захаров, Н.В. Карпенко, Є.В. Лісіна, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, Є.В. Новикова, М.В. Осоріна, О.М. Прихожан та ін.) [29; 272].
         Проблема шкільних страхів становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань освітянської практики, зокрема, пов'язаною з успішною адаптацією дитини до школи, а також попередженням виникнення в неї невротичних проявів, які пов'язані з відвідуванням школи й неадекватною поведінкою вчителів і батьків. Разом з тим, у вітчизняній психології практично відсутні відомості про специфіку психологічної обумовленості шкільних страхів у молодших школярів. Дослідження з даної проблеми не містять цілісного уявлення про даний вид страхів. Зважаючи на науково - практичне значення проблеми шкільних страхів молодших школярів та на недостатню її розробленість у сучасній психологічній науці, особливо в експериментальному плані, тому була обрана тема дослідження "Психологічні детермінанти проявів шкільних страхів у молодших школярів ".
        Актуальність вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в зв'язку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоціональний контакт, котрий являється основою нервового та психічного здоров'я дитини.
        Таким чином була обрана тема дослідження - провести аналіз психологічних детермінант, що впливають на формування та прояви шкільних страхів у молодшому шкільному віці.
Метою дослідження було виявлення психологічних закономірностей виникнення шкільних страхів у молодших школярів, визначенні їх особливостей, та проявів.
        Обрана мета обумовила такі завдання дослідження:
        1. Визначити теоретичні підходи до вивчення феномена страхів та їх особливостей у молодших школярів.
        2. Дослідити основні психологічні детермінанти виникнення, особливості та закономірності шкільних страхів у молодших школярів.
        3. Обґрунтувати систему роботи щодо розвитку умінь подолання шкільних страхів у молодших школярів.

        Основна частина. Страх є найбільш небезпечною емоцією. Проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час і становить великий інтерес для психологічної науки, а її експериментальна розробка набуває все більшого значення у сучасній практичній діяльності фахівців.
        У сучасних тлумаченнях феномена, страх визначають як негативну емоцію, нестійкий стан, почуття, афективно - загострений стан, негативне емоційне переживання. Інтенсивне переживання страху запам'ятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У дітей молодшого шкільного віку, відчуття загрози чи небезпеки пов'язано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я» [75; 245].
        Аналіз літератури дослідження проблеми страхів, зокрема шкільних страхів у молодших школярів, зумовив необхідність визначення поняття «шкільні страхи». Шкільні страхи, як негативні емоційні стани дитини, що виникають у школі або у зв'язку із згадуванням про школу, які пов'язані із відображенням у свідомості конкретної загрози емоційному благополуччю, а, крім того, мають прояв у очікуванні й передбаченні дитиною невдачі при здійсненні конкретної дії, що має бути виконана на уроці або у позаурочній ситуації. Загалом, теоретичний аналіз проблеми дозволяє визначити, що страхи у випадку нормального розвитку є важливою ланкою в регуляції поведінки дитини і, у цілому, мають як негативну, так і позитивну адаптивну функцію і зміст. Що ж до самого поняття страху, то над ним працювали і його розробляли багато вчених і воно має різні визначення. Артур Ребер трактує страх як «емоційний стан, виникаючий в присутності небезпеки чи небезпечного стимулу» [129; 71].
        Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособових відносин, коли деякі байдужі для дитини молодшого шкільного віку подразники поступово набувають загрозливого характеру. Тобто появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів (рис 1).

Рис. 1. Види страхів за Р.В. Овчаровою

       Молодший шкільний вік, важливий етап становлення особистості, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Саме в цей період у дитини може виникати страх перед навчальним процесом. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов, зокрема, до шкільних. У цей період формується здатність вчитися і здатність до соціальної взаємодії, тому молодший шкільний вік надзвичайно важливий період у формуванні соціальної поведінки [29; 61; 205].
        Аналізуючи детермінанти що впливають на формування страху дітей молодшого шкільного віку необхідно зазначити ряд факторів: розвиток абстрактного мислення, сформовані життєві цінності, відчуття дому, родини, з'являється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, з'являються нові страхи.
         З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми про школу, навчання, відносини з однолітками. Пояснюючи при цьому важливість гарних оцінок і отримання освіти. В цей період у дітей з'являється страх не підтвердити надії та очікування свої батьків та страх бути осоромленим. Крім того на це впливає також поява нових контактів. Також під впливом таких факторів, дитина на несвідомому рівні робить висновки, які ведуть до появи новий страхів - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.
         Для того, щоб краще зрозуміти шкільні страхи в молодших школярів, була випробувана методика «Що лякає мене в школі?». З дітьми була проведена індивідуальна бесіда, під час якої було виділено 4 групи найяскравіше виражених шкільних страхів. На рисунку 2 в результаті проведеного експерименту було виявлено види та особливості прояву шкільних страхів у молодших школярів: страхи самовираження - 50,2%; страхи ситуацій перевірки знань - 52,7%; страхи не відповідати очікуванням оточуючих - 47,2%; страхи, що виникають у спілкуванні з вчителями - 22,8%.

         На основі цього експерименту, можна зробити такий висновок, що дві групи шкільних страхів, а саме: страхи ситуацій перевірок знань та страхи самовираження, які, за результатами дослідження, найбільш інтенсивно проявляються у молодших школярів, визначаємо як провідні у молодшому шкільному віці. Проведений аналіз малюнків дітей вказував на базову тему малюнку: школу та вчителя, однолітків. «Я в школі» див. рис 3. 

  Рис. 3. Аналіз рисунка дитини «Я в школі»

        Дітям було запропоновано намалювати малюнок на тему «Я в школі» і мої взаємовідносини з однолітками. Найважливіше на що потрібно звернути увагу, було те, як саме дитина намалює фігури однолітків та себе, а також як вона почуває себе серед них. Аналізуючи малюнки було виявлено, що більшість дітей, намалювали тільки себе і школу - 70%; інші, себе серед однолітків - 17%, з них: 3% дітей, намалювали себе в центрі групи - це діти з істеричними рисами характеру; 5% дітей у яких на малюнку виявилось мало однолітків, або вони відсутні зовсім - це діти з невротичними реакціями. Це також виражає проблеми взаєморозуміння з однолітками. У 7% дітей на малюнку мало однолітків, то це вказує на труднощі в надбання дружніх, міцних контактів та через помірну опіку в родині. 13% дітей - намалювали тільки себе. Якщо ж на малюнку такої дитини зображена тільки школа, тоді в цієї дитини дуже мало, або немає зовсім друзів в школі, класі результати представлені на рис.4.
        Дітям дається завдання намалювати свою родину, для того щоб краще зрозуміти відносини дитини з батьками і місце дитини у родині. 

 Рис. 4. Аналіз рисунка дитини «Моя родина»
       

        Вивчення страхів за допомогою малюнків дітей показав, що найбільша кількість дітей намалювала себе між батьками - 39%, це свідчить про прив'язаність до обох батьків. В цих малюнках має велике значення порядок та близькість розташування фігур, особливо місце дитини. Дитина ближче до мами - 15%, до батька - 16%; дитина відсторонена від родини - 13%. Коли дитина намалювала себе віддалено від родини, часто з сумним лицем, - це свідчить що в родині дитині приділяють занадто мало уваги, тому дитина часто відчуває себе покинутою. 17% учнів з класу не намалювали себе серед родини - тільки своїх батьків. Ці діти не приймають участі в сімейному житті, вони відчувають себе чужими, непотрібними. Перед дітьми ставилось завдання відобразити найбільш яскравий страх. Який саме дітям не поясняється, дитина повинна обрати його самостійно. На основі дослідження було виявлено, що 9% дітей не намалювали страх зовсім, пояснюючи це тим, що не можуть намалювати свій страх, тому що не знають як він виглядає або бояться його малювати. 91% інших дітей класу змогли намалювати малюнок та побороти перепону страху в своїй свідомості, і відобразити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, про що вони намагалися не думати.
        Малювання страхів дітьми не призводить до його посилення, а навпаки, зменшує напругу від тривожного очікування його реакції. Крім того, сам процес малювання відбувається в дружній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечує їх підтримку. Останнім етапом дослідження страхів у молодшого шкільного віку. Процес зображення страхів допомагав дитині познайомитися зі своїм страхом, зрозуміти його. Відтак, можна зробити висновок, що розроблений комплекс методик дозволив успішно впоратися з поставленою метою дослідити виявлення психологічних закономірностей виникнення шкільних страхів у молодших школярів, визначення їх особливостей, та проявів. Тому, на основі цього можна підвести підсумок того, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того чи зможуть батьки та вчителі вловити ці зміни, зрозуміти їх, і змінити своє відношення, буде залежати той позитивний емоціональний контакт, котрий є основою нервово-психічного здоров'я дитини.
        Висновок. Шкільні дитячі страхи, якщо правильно до них ставитись, розуміти причини їх появи частіш за все зникають безслідно. Якщо ж вони хворобливо загострені або зберігаються достатньо довгий час, тоді це свідчить про неблагополуччя, фізичну та нервову ослабленість дитини. Для того щоб вплинути на дитину, допомогти їй звільнитись від страху, вчителям необхідно знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає та розвивається, чого більш за все бояться діти і чому. Дитячі страхи потребують раннього усунення з метою попередження появи неврозів як психічного захворювання дитини.
        За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:
        1. Основними психологічними детермінантами шкільних страхів є індивідуально-особистісні особливості суб'єкта (тривожність молодших школярів; неадекватна занижена самооцінка, яка є проявом, перш за все, негативного уявлення учня про себе у цілому); вплив особливостей форм навчання і виховання.
       2. Основними шкільними страхами молодших школярів є: страхи самовираження, які зберігають свою інтенсивність впродовж усього молодшого шкільного віку; страхи не відповідати очікуванням інших, які мають тенденцію до зменшення у кінці навчання в молодшій школі; страхи, що виникають при спілкуванні з учителем, які зберігають свою інтенсивність майже на одному рівні впродовж молодшого шкільного віку; страхи ситуацій перевірки знань.
      3. Найбільш інтенсивний прояв щодо фізіологічного, поведінкового та когнітивного аспектів у молодших школярів мають страхи самовираження (страхи виглядати безглуздо, виявитись об'єктом насмішок, публічних виступів, виявлення ініціативи, вступу в суперечку та ін.) та страхи ситуацій перевірки знань (страхи тестування, контрольних та самостійних робіт, " відкритих " уроків, поганих оцінок та ін.). Ці дві групи шкільних страхів є провідними у молодшому шкільному віці.
       4. Провідними психологічними механізмами та засобами подолання тенденцій дитини до виникнення шкільних страхів, у першу чергу, є забезпечення успішної адаптації до шкільного навчання, формування умінь саморегуляції та комунікативних умінь.
      Перспективи подальших досліджень проблеми шкільних страхів у молодших школярів вбачається в таких напрямках: виявлення взаємозв'язку шкільних страхів та психологічного здоров'я дитини, відмінностей шкільних страхів у різних вікових групах; особливостей шкільних страхів у обдарованих дітей, гендерних проявів шкільних страхів; поглиблене вивчення ролі значущого середовища дитини у виникненні та закріпленні шкільних страхів.