Прийоми політичних маніпуляцій і стійкість до маніпулятивних впливів як складова демократичної електоральної культури

          Колісніченко Роман Миколайович, аспірант кафедри політичних наук Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

УДК 316.75

         У статті проаналізовано найбільш поширені прийоми політичних маніпуляцій свідомістю виборців. Визначено основні риси стійкої демократичної електоральної культури суспільства та необхідні умови її формування в Україні.

       Ключові слова: політичне маніпулювання, прийоми політичних маніпуляцій, електоральна культура, стійка демократична електоральна культура.

В статье проведён анализ наиболее распространённых приёмов политических манипуляций сознанием избирателей. Определено основные черты стойкой демократической электоральной культуры общества и необходимые условия её формирования в Украине.

       Ключевые слова: политическое манипулирование, приёмы политических манипуляций, электоральная культура, стойкая демократическая электоральная культура.

In the article is conducted the analysis of the most widespread receptions of political manipulations by consciousness of electors. Are certain the basic lines of proof democratic electoral culture of society and necessary terms of its forming in Ukraine.

        Key words: political manipulation, receptions of political manipulations, electoral culture, proof democratic electoral culture.

Сучасний рівень розвитку інформаційних технологій у поєднанні із значною міфологізацією масової свідомості створюють для політичних сил спокусу підвищення своїх рейтингів шляхом застосування дієвих політичних маніпуляцій. Саме тому не можна не відмітити актуальності проблеми становлення демократичної електоральної культури суспільства, що б забезпечило нейтралізацію згубних для демократичного розвитку маніпулятивних впливів та формування політичної еліти на раціональних началах.

За ступенем ефективності протистояння політичним маніпулюванням електоральна культура поділяється на маніпулятивну, носії якої легко піддаються маніпуляціям, та стійку, що відрізняється ефективною нейтралізацією переважної більшості спроб маніпулювання свідомістю виборця [10]. Демократична електоральна культура за вказаним критерієм відноситься до стійкої.

Метою статті є аналіз основних рис стійкої демократичної електоральної культури суспільства та умов її формування в Україні.

Політичне маніпулювання (від лат. manipuus - кисть руки) - це приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людини, що ґрунтується на ірраціональності та формуванні хибних висновків з метою примусити особу до дій або бездіяльності всупереч її справжнім інтересам [23; 25; 27; 33, 469; 36].

Кращим способом захисту від маніпуляцій є знання прийомів їх здійснення [15], чим обґрунтовується необхідність детального вивчення та усвідомлення виборцями таких прийомів.

До основних способів політичного маніпулювання належать: брехня - пряме підтасовування фактів і поширення недостовірної інформації; замовчування - блокування правдивої інформації; напівправда - ґрунтовне та об'єктивне висвітлення малозначущих деталей із одночасним замовчуванням або неправильною інтерпретацією важливих подій; впровадження іміджів і кліше - формування, зміцнення та використання стереотипів щодо політиків, ідеологій, фактів тощо; навішування ярликів - бездоказове нав'язування суспільству негативних характеристик з метою компрометації певних суб'єктів політики («націоналіст», «фашист», «антисеміт» і т.п.) [1, 302-303].

Засоби політичного маніпулювання класифікуються за багатьма критеріями. За ступенем законності вони поділяються на законні та незаконні, за рівнем впливу - на міжособистісні, групові і масові, за інформаційними носіями - на друковані, електронні, зовнішні тощо [19]. За доцільне вважаємо розгляд прийомів політичних маніпуляцій через призму їх поділу на наступні типи: тактичні, що застосовуються політичними силами, інформаційні, котрі використовуються під час показу новин та телепередач, рекламні, які найчастіше виявляються у рекламних роликах та латеральні.

       До найбільш розповсюджених тактичних прийомів слід віднести надання перед виборами матеріальної допомоги у поєднанні з ігноруванням інтересів громадян під час прийняття важливих політичних рішень, а також прямий підкуп виборців [19; 31, 733]. Так, за рішенням уряду, очолюваного В. Януковичем, починаючи з 1 вересня 2004 р. мінімальний розмір пенсій за віком було збільшено удвічі, в результаті чого Україна за рівнем пенсійного забезпечення виявилася лідером серед країн СНД. Проте, тогочасний Прем'єр-міністр не намагався закласти кошти на сплату підвищених пенсій до проекту закону «Про державний бюджет України на 2005 рік» [12, 96-97]. Такий прийом не рідко супроводжується спробами маніпулятора спровокувати виборців до оцінки кандидатів за незначними критеріями, такими як фізичні данні, зовнішній вигляд, тембр голосу тощо. Тому для нейтралізації його впливу на масову свідомість виборці мають оцінювати політиків за логічними чітко визначеними критеріями, основним з яких виступає діяльність політиків на займаних посадах протягом усієї каденції починаючи з моменту обрання чи призначення.

Широкого поширення набуває використання прийому фабрикування компроматів та безпідставних звинувачень опонентів. Одним з прикладів цього є звинувачення у серпні 2008 р. заступником голови Секретаріату Президента Андрієм Кислинським Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко у державній зраді та гучна перевірка Службою Безпеки України цих наклепів, що завершилася їх повним спростуванням [29]. Основними шляхами поширення компроматів виступають телебачення, друковані ЗМІ, Інтернет, анонімні листівки, а також чутки, що розповсюджуються з використанням «технології вірусу» [31, 737], чим пояснюється необхідність ігнорування виборцями останніх. Досить часто штучно сфабриковані компрометуючі матеріали оприлюднюються незадовго до проведення виборів з розрахунком на те, що виявлення їх необ'єктивності буде доведено в судовому порядку лише після завершення голосування та не матиме жодного впливу на результати виборчої кампанії. Цим обумовлюється необхідність впровадження практики законодавчого зобов'язання суддів розглядати справи щодо порушення честі та гідності кандидатів протягом однієї доби, як це здійснюється у деяких європейських державах.

 Не рідко застосовується надмірний тиск на почуття за допомогою емоцій, виклик активної емоційної реакції аудиторії, що часто використовується під час багатолюдних мітингів, де маса втрачає критичність та легко піддається навіюванню, спрямовуючи емоції та дії у визначеному оратором напрямку [6; 20]. Для запобігання реалізації цього прийому громадяни мають діяти обережно та завжди зберігати емоційну рівновагу, не допускаючи домінування емоційного чинника електоральної поведінки над логічним.

        Серед тактичних маніпуляцій також виділяється провокування байдужості виборців до політологічних знань, сприяння поширенню абсентеїзму (в тому числі шляхом нав'язування хибних думок про відсутність у виборців реальних можливостей впливати на результати виборів, безальтернативну перемогу кандидата від влади, «однаковість» усіх без виключення політиків тощо), зниженню явки окремих категорій виборців, а також ірраціонального протестного голосування «Проти всіх» [18; 26; 31, 745]. Незабутнім «витвором» вітчизняного маніпулятивного мистецтва постала реєстрація у 2009 році кандидатом у президенти Василя Противсіх [8], діяльність якого була зорієнтована на боротьбу проти найбільш популярних кандидатів [2], що, напевне, за задумом авторів ідеї мало негативно вплинути на ступінь раціональності електоральної поведінки громадян та збільшити кількість бажаючих виявити електоральний протест. Відмові виборців від участі у голосуванні, в свою чергу, сприяє трансляція фільмів та передач, що принижують людську гідність, таких, як «Слабое звено», «За стеклом» тощо [7]. Кращим методом знешкодження прийому провокування абсентеїзму є чітке усвідомлення виборцем власної відповідальності за результати голосування і стан справ у державі та необхідність участі у виборах, підтримуючи певного кандидата чи партію.

Серед інформаційних маніпулювань виділяється прийом надмірної терміновості, прикладом застосування якого може бути термінове розповсюдження інформації про сенсації на кшталт авіакатастроф з відповідним емоційним забарвленням, що послаблює психологічний захист та відволікає виборця від важливих суспільно-політичних проблем [19; 28]. Контрприйомом у такій ситуації може виступати уникнення терміновості у сприйнятті й обдумуванні виборцем інформації щодо політичного життя суспільства та розсудливе ставлення до такої інформації.

Одними з найбільш поширених є прийоми з усунення альтернативи, до яких належать недопущення діалогу та можливості порівняти різні точки зору, на кшталт показу новин-близнюків по різних телеканалах, адресування ведучим телепередачі різним політикам кардинально різного співвідношення лояльних та агресивних запитань, а також безальтернативне нав'язування аудиторії певного рішення [4; 33], прикладом чого є політична реклама кандидата на посаду президента В. Литвина «Тільки Литвин гідний бути Президентом України» [24], чим підкреслюється його окремішність від усіх інших кандидатів та нав'язується думка про відсутність достойної альтернативи. Тому завданням виборця постає необхідність цілеспрямованого пошуку альтернативних точок зору стосовно діяльності кандидатів їх програм, пропозицій та інших актуальних політичних питань.

Нерівномірний розподіл уваги засобів масової інформації до кандидатів може виявлятися у постійній появі у ЗМІ політика, який не викликає відповідного суспільного інтересу та замовчуванні інформації про діяльність інших відомих кандидатів [6; 19; 28]. Зазначений маніпулятивний прийом було використано під час президентських виборів 2004 року, коли коефіцієнт уваги з боку національних телеканалів до В. Януковича сягав 27%, у той час як сукупний коефіцієнт уваги до Н. Вітренко, О. Мороза, П. Симоненка і В. Ющенка становив лише 19% [12, 105-106]. Описаний маніпулятивний прийом є близьким до прийому застосування вибіркової уваги, сутність якого полягає в умисному підборі подій, які дискредитують чи позитивно висвітлюють певні сторони політичного процесу та виявляють неіснуючі тенденції, в тому числі використовуючи статистичні дані [23; 28]. Прийом вибіркової уваги також застосовувався під час виборчої кампанії 2004 року, коли майже вся інформація про В. Ющенка, що розповсюджувалася регіональними телеканалами, була негативною, а поширені ними повідомлення про В. Януковича не містили жодного негативу [12, 106]. Окрім того, застосовуються такі прийоми як оприлюднення під час показу новин замість фактів коментарів про події, змішування фактичного матеріалу та власної (чи нав'язаної керівництвом) думки коментатора, яка далеко не завжди виявляється об'єктивною [20; 35]; певне розташування новин в блоці, реклами в рекламному блоці, а також статей у друкованих та електронних ЗМІ, що викликає спотворені асоціації; знецінення деталями, тобто використання під час показу новин супроводжуючих засобів (часто візуальних), чим створюється негативне враження [32] і т.п. Для нейтралізації таких маніпуляції виборець має володіти знаннями про можливість їхнього застосування, приділяти достатньо уваги з'ясуванню цілей діяльності ЗМІ, здійснювати критичний аналіз інформаційних повідомлень та вміти визначати ступінь їх об'єктивності.

      Вкрай рідко вітчизняна політична телереклама не містить в собі маніпулятивної складової. Прийом неправильного цитування [13; 23] використовувався, зокрема, в рекламі В. Януковича 2007 року «Її перемога буде твоєю поразкою», в основу якої було покладено заголовки газетних публікацій із зазначенням джерела матеріалу. Проте, за результатами аналізу встановлено, що газети, на які робилися такі посилання, ніколи не використовували зазначених заголовків, що свідчить про явну невідповідність дійсності змісту зазначених рекламних повідомлень [37]. У вищезгаданій політичній телерекламі також широко застосовувалася звуко- і кольорокорекція. Так, під час показу опонентів використовувався чорно-білий відеоряд і драматична музика з дратівливими звуками, а для показу В. Януковича - яскраві кольори та оптимістичний музичний супровід [37]. Для знешкодження таких прийомів виборець має бути уважним, компетентним, вміти знаходити необхідну  інформацію та володіти достатнім обсягом об'єктивних знань щодо кандидатів і політичних сил.

До політичних маніпуляцій також відноситься застосування латерального програмування, що ґрунтується на повторенні повідомлень, які начебто є очевидними і не потребують доказу та, залишаючись на другому плані, сприймаються підсвідомо. Видами такого програмування є гіпноз, що передбачає використання мовних стратегій, які забезпечують уникнення опору прямим командам, нейролінгвістичне програмування (НЛП), котре спирається на візуальний, аудіальний і кінестетичний типи сприйняття оточуючого світу та метапрограми - звичні стратегії мислення та стереотипи [30, 47-49]. Серед прийомів латерального програмування вирізняються: застосування сублімінальної (підсвідомої) реклами, що базується на передачі сигналів, котрі перевищують поріг реєстрації свідомістю та сприймаються підсвідомо (ефект 25-го кадру); ланцюгове з'єднання реальних фактів з вигаданими, наприклад пропонування чотирьох тверджень, три з яких є безперечними, а четверте необхідно впровадити (Дніпро - ріка, лев - цар звірів, Україна - Батьківщина, Сидоренко - депутат); «установка-наказ» - повторення тверджень безапеляційним тоном без аргументації, створення враження, начебто вони не викликають сумнівів, уникаючи у такий спосіб суперечностей, де вони насправді існують, в результаті постійного повторення інформація, що спочатку сприймалася з недовірою, відкладається у пам'яті як достовірна; використання сполучення кольорів, шрифтів, звуків та світла певних частот, що вводить свідомість до граничного стану з ознаками гіпнотичного, прикладом чого є проведення концертів та дискотек, де музичні номери супроводжуються політичними закликами та інші прийоми [9; 11; 14; 17; 19; 23; 27; 28; 31, 741; 34]. Для запобігання зловживанням такими маніпуляціями виборці мають бути готовими до їх застосування, володіючи знаннями щодо особливостей їх впровадження. Окрім того, слід визначити найбільш шкідливі прийоми латерального програмування та законодавчо заборонити їх використання у мас-медіа.

До створення сприятливих умов для маніпулювання може призвести монополізація інформаційного простору в державі, що, зокрема, яскраво проявилося під час виборчої кампанії 2004 року, коли більшість загальнонаціональних та місцевих ЗМІ фактично перетворилися на агресивних учасників виборчого процесу на боці тогочасної партії влади [12, 103-105]. З цією метою з боку власників телеканалів чинився тиск на журналістів, яких змушували необ'єктивно висвітлювати події державного значення, а ті ЗМІ, що відмовлялися розповсюджувати викривлену інформацію, зазнавали істотних утисків. Прикладом цього є арешт майна «П'ятого каналу», робота якого відновилася лише після проведення сенсаційного багатоденного журналістського голодування [12, 106-107]. Цим обумовлюється необхідність недопущення встановлення монополії на ЗМІ, унеможливлення залежності ЗМК від окремих політичних сил та забезпечення свободи журналістської діяльності.

Вищеописаний перелік маніпулятивних прийомів не є вичерпним. Існує значна кількість різноманітних прийомів політичних маніпуляцій, які часто застосовуються у багатьох країнах світу і Україна в цьому ракурсі не є виключенням. 

Дослідник Є. Ходаківський вважає, що одним з основних правил поведінки, якого громадяни мають дотримуватися для зменшення вразливості до політичних маніпуляцій, є максимальне скорочення контактів та ігнорування телевізійних новин, при цьому необхідна інформація, на думку вченого, і без допомоги ЗМІ, в будь-якому випадку, дістанеться до кожної людини [33, 503]. Проте, ми не можемо погодитися з цією думкою, оскільки така, усунута від офіційних інформаційних джерел, а, отже, належно непоінформована особистість ризикує виявитися активним споживачем чуток та спотвореної міфологічної інформації, що неминуче вплине на суттєве зниження об'єктивності у сприйнятті і ставленні до кандидатів.

Для здійснення ефективного електорального вибору виборець має володіти максимальною кількістю об'єктивних знань про претендентів на керівні посади, а для цього критично аналізувати повідомлення основних ЗМК та, спираючись на знання прийомів політичних маніпулювань і виявляючи ступінь маніпулятивності ЗМІ, шукати істину.

З аналізу вищевикладеного, а також методів нейтралізації політичних маніпулювань [3; 5; 15; 16; 19; 21; 22; 27; 33, 468 - 470; 35] випливає, що стійка демократична електоральна культура має наступні характерні риси:

- знання прийомів політичних маніпуляцій, вміння їх бачити;

- критичне осмислення інформації, визначення сутності питань та цілей організаторів інформаційних повідомлень;

- обережність, запобігання терміновості у прийнятті рішення, прогнозування їх наслідків;

- стриманість емоцій, недопущення бурхливих емоційних реакцій;

- політична компетентність, відсутність міфів та стереотипного мислення, ігнорування чуток;

- здійснення оцінки діяльності політичних сил за логічно обґрунтованими критеріями;

- усвідомлення відповідальності за результати виборів, чіткість внутрішніх пріоритетів та відстоювання власної незалежної позиції;

- прагнення до пошуку та аналізу альтернативних точок зору;

- вміння знаходити і застосовувати необхідну інформацію, що, зокрема, передбачає адекватність вибору джерел інформації, тобто аналіз діяльності максимальної кількості засобів масової комунікації, об'єктивне визначення ступеня їх маніпулятивності та надання переваги тим ЗМІ, які найменше застосовують маніпулятивні прийоми.

Як бачимо, стійка електоральна культура передбачає чітке усвідомлення виборцем необхідності постійно цілеспрямовано приділяти достатньо часу та зусиль для пошуку об'єктивної інформації, підвищення рівня своєї політичної компетентності, обдумування рішень та активного ефективного захисту власних політичних інтересів.

До основних умов, необхідних для формування в Україні стійкої електоральної культури слід віднести [4; 19; 22; 31, 736; 35]:

- відкритий доступ громадян до знань про маніпуляції. У цьому контексті набуває актуальності необхідність ґрунтовного вивчення студентами навчальних закладів найбільш поширених маніпулятивних прийомів та шляхів їх подолання, обмін досвідом нейтралізації політичних маніпуляцій місцевими громадами, його максимальне оприлюднення у ЗМІ;

- законодавча заборона найбільш шкідливих прийомів латерального програмування;

- запобігання монополізації інформаційного простору, забезпечення свободи журналістської діяльності та рівного доступу до ЗМІ усіх політичних сил;

- відслідковування засобами масової інформації політиків, що найбільше зловживають маніпулятивними прийомами та ігнорування таких політиків;

- компетентність та об'єктивність ведучих, які об'єктивно інформують глядачів про події, що коментуються політиками. Для цього слід особливу увагу звернути на забезпечення належного рівня фахової підготовки випускників журналістських факультетів;

- з метою запобігання наклепів впровадження законодавчого зобов'язання судів у період виборчої кампанії розглядати справи про порушення честі, гідності та ділової репутації кандидатів у терміновому порядку;

- відпрацювання «чистих» виборчих технологій - механізмів реалізації передвиборчих програм переможців виборчих перегонів.

Таким чином, серед найбільших викликів сьогодення постає необхідність формування стійкої до маніпулятивних впливів електоральної культури суспільства, як механізму запобігання масовому здійсненню виборцями хибних політичних висновків та запоруки реалізації політичними силами інтересів більшості громадян. Цим пояснюється необхідність системного аналізу способів нейтралізації маніпулятивних впливів та висока перспективність подальших досліджень у даному напрямку.