Взаємодія громадянського та інформаційного суспільства

Антон Лісничий, аспірант Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України

УДК 316. 77

 

Пропонується розглянути взаємодію інформаційного та громадянського суспільства.

Ключові слова: Інформація, інформаційний простір, громадянське суспільство, інформаційний вплив, інтеграція.

 

Предлагается рассмотреть взаимодействие информационного и гражданского общества.

Ключевые слова: информация, информационное пространство, гражданское общество, информационное влияние, интеграция

 

In the article, it is suggested to highlight essential features informative, and civil society

Key words: information, informative space, civil society, informative influence, integration.

 

У складному процесі взаємодії громадянського суспільства та інформаційного простору відбуваються взаємне доповнення та підсилення кожної із складових даного процесу. Зрозуміти зміст та форми їхньої взаємодії можна за допомогою з’ясування конкретного значення цієї компонентної бази. Інформація стає цінним продуктом і основним товаром. Комп’ютерна технологія розширює можливості взаємодії людей, використання ними безконтактних форм спілкування, за допомогою мисленних актів, що стимулює розвиток інтелектуальних можливостей людини і перетворює суспільні процеси в особливий безконтактний феномен.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що поняття, пов’язані з інформаційним та громадянським суспільством, достатньо широко досліджуються різними науковими школами. Значний внесок зробили такі західні вчені, як Д. Белл, Ф. Уебстер, М. Костіліс, М. Маклюген, та вітчизняні В. Бебик, Ю. Макаренко, М. Михальченко, Г. Почепцов, С. Довгий, М. Згуровський, В. Шевчук. Змістовне дослідження громадянського суспільства подано в наукових працях відомих вітчизняних авторів А. Карася, Ф. Рудича, Ф. Барановського, О. Новакової, Г. Щедрової. Це дозволяє комплексно розглянути взаємодію таких складних соціальних явищ, як громадянське та інформаційне суспільства. Е. Тофлер визначає інформаційне суспільство як «третю хвилю», що пов’язана з розповсюдженням комп’ютерів, турбореактивної авіації, гнучких технологій, завдячуючи котрим викликаний до життя новий визначальний ресурс у форматі інформації і знань [1, с. 114].

Фундатори концепції інформаційного суспільства вважають, що інформація і знання допоможуть закріпити провідне становище й забезпечити сталий розвиток країн навіть в умовах глобальних кризових явищ.

Інформаційне суспільство дозволяє зрозуміти, яким чином вся сукупність потоків та повідомлень, витікаючи від різноманітних акторів у сфері публічної влади та в галузі ухвалення державних рішень, є інформаційним політичним простором. Такий простір являє собою узагальнену характеристику зовнішнього щодо людини інформаційного середовища, пов’язаного з виконанням нею певних політичних функцій (виборця, консультанта в процесі прийняття політичних рішень, громадянина тощо). Діючи спільно з устремліннями людини політичної та одночасно й поза нею, інформаційний простір обумовлює характер його спілкування, типові форми контактів (іноді навіть його інформаційну ізоляцію), визначає, яке місце стосовно центру влади займає індивід, демонструє інформаційну мобільність людини, її здібність до встановлення комунікацій, а також їхню якість. Саме інформаційний простір позиціонує людину в полі політики, розвиває або обмежує комунікаційні можливості індивіда, форматує їх та створює передумови для управління його спілкуванням [2, с. 33].

І. Арістова визначає інформаційний простір як «сукупність баз та банків даних, технологій їх ведення і використання, інформаційно – телекомунікаційних систем та мереж, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб» [3, с. 106]. Г. Почепцов вважає, що «інформаційний простір використовується як інструментарій для вирішення соціальних, політичних, економічних чи військових завдань» [цит. за 4, с. 14]. Л. Сухотерін переконаний, що інформаційний простір — це не просто сукупність засобів масової інформації, він включає в себе і аудиторію [5].

Як зазначають автори монографії «Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні», люди завжди перебувають у деякому інформаційному просторі, що утворює сукупність інформаційних повідомлень (даних), зафіксованих на носіях будь – якого характеру і доступних для сприйняття [6, с. 38].

Подібно до того як інформація обирає людину конкретним об’єктом впливу, а кожну особистість наділяє правом вибору на той чи інший інформаційний вплив, так само громадянське суспільство в основу основ своєї інституційної розбудови обирає теж конкретного індивіда з його потребами, інтересами і через свою розгалужену структурну систему надає особистостям можливість реалізувати ці інтереси і потреби. Умовою, що забезпечує досягнення такої мети є об’єднання людей, яке обов’язково відбувається на підставі взаємодії, взаєморозуміння, поваги і толерантності кожної особистості до собі подібних контрагентів.

Досліджуючи природу громадянського суспільства, А. Карась у відомій монографії «Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях» звертається до першоджерельної бази появи феномену громадянського суспільства. У Аристотеля він виділяє появу держави та інституцій, що забезпечують соціальний лад як «взаємозв’язок cуспільства – спільноти з певного типу сприйняттям мети спільного життя»…, яке «механічно перетворює звичайне скупчення народу в polis» через набуття «громадянських чеснот та соціальності, яка веде до громадянського суспільства» [7, с. 15]. Автор монографії звертає увагу на принципово важливу ідею Аристотеля щодо поняття громадянське суспільство, органічно розкриваючи в ньому зв’язок політичного устрою, який Аристотель називав «соціальністю та природністю, звичаєвістю і розумом».

Тільки з відкриттям інформаційного суспільства як явища людство має можливість зрозуміти геніальне передбачення давньогрецького філософа, сформульоване в його інтуїтивному передбаченні, пов’язаному з органічним поєднанням природи людини, її соціальності, політичного устрою та розуму. В інформаційному суспільстві всі ці складові знаходять свій виразний прояв у мірі розвинутості розумності (інтелектуального потенціалу) людей.

На рубежі тисячоліть відбуваються кардинальні динамічні зміни, пов’язані з запровадженням і використанням інформації. Їх відчутність пронизує всі сфери влади, політики та взаємовідносини між різними соціальними структурами.

Сучасні дослідники розкривають сумативну природу інформаційного суспільства як «колективного інтелекту», «колективного розуму», «системні властивості сукупності індивідуальних розумів людей», «колективну пам’ять», «колективні рішення». Головною ознакою існуючих колективних форматів прояву виступає обмін інформації, або здатність її використовувати, або обмінюватися.

Пріоритетне значення в інформаційному суспільстві набувають якісно нові характеристики інформації, як ресурс домінування даного сектора в загальному обсязі ВВП. Інформування якості головної цінності — людини, знання і кваліфікація якої стає головним чинником влади й управління.

Наукове збагачення концептуального багажу щодо сутності інформаційного суспільства стало можливим завдяки правовій і інституційній підтримці з боку світової спільноти та міжнародних організацій, які б прийняли відповідні правові та інституційні рішення. Питання, пов’язані з проблемою розвитку інформаційного простору та формування інформаційного суспільства, закріплені в багатьох міжнародних документах, зокрема таких як: «Окінавська хартія Глобального інформаційного суспільства», Міністерська Декларація «Розвиток і міжнародне співробітництво в XXI столітті: роль інформаційних технологій у контексті глобальної знаннєвої економіки», «Московсько – Бішкекська Декларація з питань інформаційного суспільства», «Хартія цифрового розвитку», «Декларація принципів» та «План дій» ВСІС.

У роботі М. Кастельса «Інформаційна епоха. Економіка, суспільство і культура» даються загальні ознаки інформаційного суспільства як комплексного феномену. Перша суттєва характеристика пов’язана з можливістю отримання інформації з будь – якого питання і з використання найрізноманітніших ресурсів. Головне, щоб інформація сприяла прогресу суспільства. Інформація вносить відповідний розподіл територій, виділяючи активні регіони й континенти та більш пасивного характеру. Вона суттєво змінює характер діяльності людини, витісняє фізичну і ручну працю і збільшує інтелектуальну складову.

За оцінкою М. Згуровського, інформаційному суспільству притаманні: гуманістичний людський вимір; використання знань, що креативно виробляються людьми; зміна географічних, політичних і традиційних кордонів між країнами; розвиток глобального розуміння зв’язків між суспільством, владою та державними структурами; нівелювання знань у термінах класичних дисциплін на знання міждисциплінарного характеру, органічне поєднання індивідуальних і колективних знань і особливий статус колективного розуму, що ґрунтується на інтелектуаль номуколективному обміні; зміцнення синергетичного характеру знань та розповсюдження мережевого характеру знань, особливо в системі владних відносин [8].

Дещо в іншому аспекті надають визначення інформаційного суспільства автори монографії «Передумови становлення інформаційного суспільства на Україні». Характеризуючи появу даного феномену, вони виокремлюють у них такі складові: «Ділові, соціальні, суспільні, персональні та інші відносини між суб’єктами суспільства, що підтримуються інформаційними технологіями й пов’язаними з ними організаційними, економічними, науковими й іншими заходами та виконуються усвідомлено, демократичними способами, розширюють можливістю індивідів у частині сприйняття і використання інформації і стають доступними всім» [8, с. 39 ].

На підставі здійсненого аналізу можна спробувати визначити специфіку українського інформаційного суспільства. До цих особливостей можна віднести об’єкти і суб’єкти, які діють в інформаційному просторі країни та відображають реально існуючі економічні, політичні, культурні, ментальні, побутові та інші риси, що притаманні населенню України та проявляються в різних суспільних сферах.

Соціальна природа появи і розбудови громадянського суспільства пов’язана з вирішенням багатьох політичних і соціальних проблем, що турбують відповідних індивідів. Важливим інструментом, використання якого дозволяє індивідам взаємодіяти між собою, є інформація та інформаційний простір.

Тому при дослідженні громадянського суспільства автори зосереджують свою увагу на параметрах та змісті тієї елементної бази, що стає основою для формування громадських інституцій та характеру зовнішніх впливів, які залежать від сутності політичних відносин між компонентами як структурної основи громадянського суспільства, від зрілості громадян, від рівня їхньої духовної політичної культури, від особливих умов сприйняття ними плюралізму ідей і думок, толерантності, критичного ставлення до дійсності, раціоналізму і гуманізму.

Механізми взаємодії інформації і структур громадянського суспільства в умовах України мають особливу специфіку. Вона пов’язана з тим, що наша країна отримала складну пост – тоталітарну спадщину, котра постійно стримуватиме процес формування поза держаних інституцій, які виступатимуть основою архітектоніки громадянського суспільства. «Вивчення сучасного стану громадянського суспільства в Україні, — зауважують автори відомої монографії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, — свідчить про ймовірність кількох сценаріїв його розвитку. Перший — згортання громадянського суспільства і реставрація в тому чи тому вигляді тоталітарного режиму, другий — консервація на тривалий час існуючого стану речей і відповідно авторитарних методів управління, третій — поступовий еволюційний розвиток і зміцнення громадянського суспільства. Останній сценарій на сучасному етапі є найімовірнішим, проте не можна виключати і двох перших» [9, с. 22].

Україна затрималася з формуванням інститутів громадянського суспільства і суттєво відстає від східноєвропейських тенденцій. Наявність інформаційного суспільства стає ефективним засобом за умови його вдалого використання, щоб подолати це вітчизняне відставання. Інформаційний простір дозволить скористатися набутим досвідом східноєвропейських країн, які за достатньо короткий термін подолали посттоталітарну спадщину і перейшли до демократичних форм організації суспільного життя.

Доступ до інформації перетворює процес розбудови структур громадянського суспільства в реальний діалог державних владних структур з населенням, щоб подолати існуючий відрив та недовіру населення до офіційної влади. Цьому можуть сприяти широка просвітницька діяльність, яку можна запровадити в інформаційному просторі країни, послугами якої користується близько 12 мільйонів громадян України. Такий діалог, з одного боку, дозволить перетворити владні інституції в доступні для населення структури.

З іншого боку. інформаційний ресурс дозволить залучити людей до реального контролю над діяльністю влади. Дієвим інструментом може виступити електронний референдум. Він уже набув широкого використання у демократичних країнах світу і особливо його впливовість на суспільні процеси проявилась у ході останніх президентських виборів у США. Електронний референдум в Україні дозволить сформувати коло питань, які турбують населення, та оперативно визначати реакцію і ставлення головного суб’єкта влади — народу, до дій Президента, Уряду, Парламенту та інших структур центральної та місцевої влади.

За таких умов здійснюватиметься активний розвиток інформаційного суспільства, яке одночасно стимулюватиме процес формування структур громадянського суспільства. Таким чином, інформація стає чинником, що стимулює розвиток своєї специфічної сфери і розширює межі та реальні контури для діяльності та впливу різних добровільних об’єднань людей та окремих активних громадян у суб’єктів, які беруть участь в обговоренні та вирішенні важливих нагальних проблем на місцевому та загальнонаціональному рівнях. До того ж розвиток інформаційного простору може реально надолужити процес подолання посттоталітарної спадщини в Україні і перейти до ефективного демократичного розвитку.

Громадянське суспільство — це особливий феномен, за допомогою якого можна забезпечити прискорене подолання пострадянських рудиментів, використовуючи відкритість та доступність інформаційного простору, що дозволить активно залучити людей до структур громадянського суспільства і перетворити останніх у дієві інститути впливу на державну владу.

Наші дослідження показують, що в Україні спостерігається чітко визначена залежність діяльності відповідних структур громадянського суспільства від політичних інститутів. Здавалося б, структури громадянського суспільства мають аполітичний характер, але, враховуючи їхній активний формуючий вплив, політичні структури всіляко їх підпорядковують або використовують задля досягнення своїх кон’юнктурних політичних завдань. До даної важливої сфери має певне відношення і система державних органів, як це було виразно проявлено під час проведення президентських виборів у 2009–2010 роках, де адміністративний ресурс так широко використовувався.

Громадянське й інформаційне суспільства стають один для одного взаємодоповнювальними компонентами, які в процесі активної взаємодії перетворюють демократизацію на активний динамічний розвиток, що забезпечує підвищення саморозвитку інтелектуального рівня особистості і одночасно з цим створює умови для того, щоб ця особистість мала реальні шанси для відстоювання своїх прав та інтересів, захисту їх через взаємодію з іншими співгромадянами відповідної держави. Як громадянське суспільство стимулює інформаційний розвиток, так і інформаційні впливи прискорюють процеси демократизації та структуризації громадянського суспільства.