Лінгвістичні особливості писемних висловлювань німецькою мовою

Попри те, що майже кожне дослідження в лінгвістиці починається з міркувань про текст і його ознаки чи характерні особливості, загальноприйнятого визначення тексту не існує. У вітчизняній літературі з лінгвістичного аналізу найчастіше звертаються до визначення І. Р. Гальперіна, яке, на нашу думку, повно розкриває природу тексту: текст - це продукт мовленнєвого творчого процесу, який характеризується завершеністю, є об'єктивованим у вигляді письмового документа, складається з назви (заголовка) і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку та має визначену цілеспрямованість і прагматичну установку [3, с. 18].

Розглянемо текст як лінгвістичне поняття. Одна з найважливіших проблем лінгвістики тексту - це проблема виокремлення категорії текстотворення і властивості тексту. Так, І. Дятлова, аналізуючи феномен тексту і його типи, виокремлює два основні напрямки визначення тексту, а саме: текст як когерентна послідовність речень і текст як комунікативний акт. Визначаються також сім критеріїв, які дозволяють розглядати текст з точки зору комунікативності, а саме: когезія, когерентність, цілеспрямованість, прийнятність, інформативність, ситуаційність й інтертекстуальність [23, с. 11-13]. Як підкреслює Е. Венор, згідно з поняттям текстуальності (Textualitдt), яке започаткував у 1981 році Б. Дресслер, текст слід розуміти як комунікативне явище (kommunikative Okkurenz) [39, с. 25]. Відомий німецький лінгвіст К. Брінкер визначає текст як обмежену когерентну послідовність мовних знаків, тобто речень, що виконує певну комунікативну функцію [22, с. 17-18].

Переважна більшість дослідників дотримується думки, що основу універсальних категорій тексту становить когерентність (цілісність). Когерентність проявляється, як зауважує О. І. Москальська, у вигляді структурної, змістовної та комунікативної цілісності [8, с. 14]. Змістовна цілісність полягає в єдності його теми. Речення є носієм окремої теми тільки у тому випадку, коли воно не входить до складу надфразової єдності, а є самостійним реченням - висловленням [8, с. 14-15]. Комунікативна цілісність тексту проявляється в тому, що кожне наступне речення у надфразовій єдності спирається в комунікативному плані на попереднє, просуваючи висловлення від відомого, «даного», до нового, внаслідок чого утвориться темарематичний ланцюжок, що має кінцевий характер і границі над фразової єдності [8, с. 15]. Структурна цілісність тексту полягає в тому, що речення, які утворюють текст, пов'язані між собою не тільки єдністю теми та відношенням комунікативної прогресії, але й різноманітними зовнішніми сигналами, які вказують на те, що вони є частинами одного цілого і створюють у своїй сукупності структурну єдність. Проявом структурної цілісності тексту є численні зовнішні сигнали зв'язку між реченнями, а саме займенники й займенникові прислівники, вибір форми артикля, вживання часових форм і т.д. [9, с. 26].

З когерентністю пов'язана друга текстова категорія - когезія (зв'язність). Так, учені П. Кнапп  і М. Увоткінс вважають, що мова як система комунікації складається з когезійних (пов'язаних) модулів - ці модулі вони називають текстами [34, с. 29]. Під зв'язним текстом розуміється послідовність зв'язаних між собою за змістом речень, яка утворена з метою позначення певного відрізка дійсності. Зв'язність визначається темою тексту. В якості теми розглядається його понятійне ядро, тобто концентрація й абстракція змісту тексту, комплекс, який характеризує положення речей у світі [6, с. 10].

Продукування тексту відбувається в процесі комунікації для реалізації спілкування. Однак для того, щоб такий текст став одиницею опосередкованого спілкування, він повинен стати одиницею, яка має задум, предметний зміст, завершеність, смисл, зауважує І. В. Головань [4, с. 49]. Услід за авторкою ми вважаємо, що доречно розглядати писемне висловлювання не стільки з лінгвістичних позицій, тобто мовних засобів висловлювання, скільки з комунікативно - мовленнєвих позицій, тобто як висловлювання, мовленнєвий продукт. Ми спираємось також на низку досліджень [33, с. 177; 2, с. 22; 10, с. 12; 35, с. 11].

З точки зору комунікативно - орієнтованої лінгвістики важливою властивістю тексту стає прагматична направленість або адресованість і завершеність. Адресованість, підкреслює С. В. Литвин, пов'язана з вибором типу тексту, характером повідомлення, яке може і повинно бути передане засобами тексту, вибором способу викладення, вибором конкретних мовних засобів. Усі моменти вибору визначаються не тільки предметом повідомлення, але й значною мірою особливостями учасників комунікації, в тому числі орієнтацією на адресата і так чи інакше відображаються у семантиці та структурі тексту [7]. Завершеність зумовлюється тим, що текст являє собою певне завершене висловлювання, яке має свій зміст і є організованим за абстрактною моделлю однієї з існуючих в літературній мові норм (функ ціонального стилю, його різновидів та жанрів) [3, с. 20].

Текст, як продукт мовного спілкування, у процесі якого він був породжений, безсумнівно відбиває в собі характеристики самого процесу породження й сприйняття мовного повідомлення, що деякою мірою детермінує його стильові особливості [10, с. 34]. Стиль - це правила використання мови з метою втілення в ньому функції призначення й впливу, вказує М. П. Брандес. Ці правила мають стилістичне значення. Стилістичне значення розкриває й конкретизує жанрове значення [1, с. 32]. Функціональний стиль, підкреслює О.Д. Пономарів, це - різновид мовлення з властивими йому лексичними, фразеологічними, морфолого - синтаксичними, орфоепічно - акцентуаційними засобами, який використовується для здійснення однієї з функцій мови - спілкування, повідомлення та впливу [11, с. 5]. У нашому дослідженні ми дотримуємось найпоширенішої класифікації функціональних стилів, згідно з якою виокремлюється п'ять стилів: офіційно - діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний. Оскільки суспільні функції мови часто переплітаються, то й кожен із функціональних стилів має в собі елементи іншого. Одним із важливих параметрів будь - якого тексту є не тільки його належність до певного стилю, а й жанрова оформленість. Таким чином, текст характеризується також сукупністю специфічних для цього жанру рис.

М. П. Брандес зауважує, що загальноприйнятого визначення жанру не існує, оскільки воно залежить від підходу дослідника до цієї категорії [1, с. 29]. Слід підкреслити: так як написання письмових текстів відповідних жанрових різновидів учнями основної школи на рівні А1+ відбувається з використанням, в основному нейтральної лексики, то для зазначених жанрових реалізацій межі того або іншого стилю розмиті.

Для продукування писемного висловлювання, тобто тексту певного жанру й стилю, нам варто виокремити основні особливості його створення. Для цього проаналізуємо точки зору різних учених щодо характеристики будь - якого типу тексту і визначимо основні особливості письмових висловлювань, які є актуальними для учнів основної школи. Ретельно проаналізувавши зміст таблиці, ми дійшли висновку, що основними характеристиками будь - якого типу тексту, які важливі для його продукування, є:

1) комунікативна мета тексту;

2) макрокомпозиція тексту (термін О. І. Москальської [9, с. 79], або макроструктура;

3) мовні та мовленнєві особливості тексту.

З комунікативною метою пов'язані особливості побудови того або іншого типу тексту. Компо зиційні схеми (йдеться про макрокомпозицію тексту або макроструктуру, як її визначають німецькі лінгвісти) різних типів текстів розглядаються як один із критеріїв приналежності тексту до відповідного типу. Так, наприклад, композиційна схема листівки складається з: 1) привітання; 2) звернення; 3) привід написання листівки; 4) текст листівки; 5) завершення листівки; 6) заключне привітання; 6) ім'я відправника. До мовленнєвих особливостей, слідом за С. В. Литвин, віднесемо знання певних зразків мовлення та формул мовленнєвого етикету, які використовуються для написання текстів у певних жанрах та стилях; до мовних особливостей - коректний запис власних назв та застосування знаків мови.

Охарактеризуємо жанри писемних висловлювань, створенню яких треба навчити учнів основної школи, згідно з вимогами Державного стандарту, та визначимо їх основні характеристики.

Слово «анкета» запозичене із французької мови в значенні «розслідування» - впорядкований за змістом і формою перелік питань та висловлювань, втілених у вигляді опитувального листа чи опитувальника [18, с. 23]. Композиційно анкета складається із: 1) вступу; 2) основної частини; 3) демографічного блоку. Основна частина містить питання, спрямовані на дослідження якої - небудь проблеми. Демографічна частина містить питання про статус респондента, наприклад, стать, вік, освіта, місце проживання та ін. Згідно з чинною програмою, учень основної школи в 9 класі має бути здатним надавати інформацію, уточняти інформацію та відповідати [12, с. 164]. У нашому дослідженні анкета для учнів буде складатися з: 1) вступу українською мовою, 2) основної частини, яка містить питання згідно з тематикою ситуативного спілкування за програмою, 3) демографічного блоку, а саме: прізвище, ім'я, дата і місце народження, адреса.

Формуляр - бланк, який потрібно заповнити. З аналізу тлумачень, які дає «Великий тлумачний словник сучасної української мови» [17, с. 1329], робимо висновок, що учнів необхідно навчити заповнювати формуляр (картку), що оформлюється на кожного читача бібліотеки. Мета заповнення формуляра - одержання персональної інформації. Анкета й формуляр характеризуються рядом таких рис: 1) стислість, компактність викладу; 2) стандартне розташування матеріалу; 3) наявність канцелярської лексики, включення в текст абревіатур; 4) оповідний характер викладу; 5) майже повна відсутність емоційно - експресивних мовних засобів; 6) слабка індивідуалізація стилю [13, с. 28]. Дані жанрові реалізації, на нашу думку, мають ознаки офіційно - ділового стилю.

Щоб заповнити анкету, опитувальний лист чи формуляр, учні повинні, перш за все, навчитися писати своє прізвище та ім'я, дату народження, вказувати адресу за зразком:

Мовні особливості надання персональної інформації - це написання імені та прізвища великими друкованими літерами, дотримання правил транслітерації власних назв.

«Великий тлумачний словник сучасної української мови» дає таке визначення для слова «листівка»: 1. Поштова картка для відкритого листа, іноді з малюнком з одного боку. // Лист, написаний на відкритій поштовій картці [17, с. 487]. У нашому дослідженні мова йтиме про вітальні листівки як особливий вид поштової картки для відкритого листа. Метою написання листівки у нашому дослідженні є вітання до одного зі свят, також до дня народження. Композиційна схема будь - якої листівки така: 1) привітання, 2) звернення, 3) привід написання листівки, 4) текст листівки, 5) завершення листівки, 6) заключне привітання, 6) ім'я відправника. Над привітанням у правому куту пишуть дату. Праворуч розташована адреса одержувача. Адреса заповнюється таким чином [25, с. 65]:

До мовленнєвих особливостей написаннялистівки віднесемо необов'язковість  продукування частин, поданих у дужках, а також те, що в приватній листівці можуть бути відсутні привітання, заключне привітання або ім'я відправника, дата написання. Слід зауважити, що в приватній листівці звичайно не пишуть в адресі: Herrn/Frau/Frдulein, тим більше, що слово Frдulein в німецькій мові майже не вживається.

Об'ява чи оголошення, як зазначено у «Великому тлумачному словнику», - це повідомлення, оповіщення про що - небудь [17, с. 658]. Оголошення має ознаки публіцистичного стилю. У цьому стилі реалізується мовленнєва функція впливу (агітації й пропаганди), з якою поєднується інформативна функція (повідомлення новин). Оголошення має, в першу чергу, інформативну мету й характеризується такими рисами, властивими даному стилю: 1) лаконічність викладу при інформативній насиченості; 2) використання мовних стереотипів і кліше; 3) поєднання рис даного стилю з рисами інших стилів, обумовлене розмаїтістю тематики. В оголошеннях, окрім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування повідомлень [15, с. 344]. У своєму дослідженні ми зупинимось на написанні коротких персональних об'яв для вирішення соціальнопобутових питань, наприклад, пошук нових друзів, повідомлення для привернення уваги до якої - небудь події в житті класу, школи. Тексти коротких персональних об'яв мають чітку композицію [7, с. 49]:

                Головна інформація (мета об яви)

                Супровідна інформація (деталі)

                Деталі для контакту

Тексти об'яв звичайно короткі та чіткі. З метою економного використання місця на сторінках періодичних видань дуже часто не використовують

Невикористання дієслова sein, артиклів та використання скорочень при написанні об'яв ми віднесли до мовленнєвих особливостей їх написання.

Записка - 1. Аркуш паперу, на якому що - небудь написано. // Коротенький лист. 2. Короткий виклад на письмі якої - небудь справи, події [17, с. 318]. Тобто, запискою можна назвати коротке письмове повідомлення, записане на папері; короткий виклад якого - небудь питання або пояснення змісту якого - небудь документа, факту, події (наприклад, службова записка, пам'ятна чи доповідна записка, а також пояснювальна записка). Як указують М. Бутін, С. Бринанд, Ф. Гриллет, автори підручника Writing intermediate [20, с. 15], записка - це практична форма короткого писемного спілкування. Записки зазвичай пишуть поспіхом, від руки. Їх пишуть з метою надання комусь важливої інформації; щоб застерегти когось, попросити когось щось не робити, пояснити, повідомити про зміну планів та ін. До мовленнєвих особливостей записки віднесемо короткі речення, відсутність артиклів, допоміжних дієслів sein / haben, звернення або підпису, вживання скорочень та скорочених форм, наприклад: gibt's.

Лист, як зазначено у словнику [17, с. 487] - писаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь, для спілкування з кимось на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція; або писане звернення до особи чи осіб, розраховане на широке розповсюдження. Лист - це текстове (як правило) повідомлення, призначене для спілкування й обміну інформацією між різними людьми. Тексти листів містять вступ (Erцffnung), основну частину (Hauptteil), завершення (Schluss). Кожна з цих частин складається з певних структурних елементів у певній послідовності [32, с. 146-147, с. 157-158]:

1. адреса відправника (Absender) 2. місто і дата написання листа (Ort und Datum), 3. звернення (Anrede), 4а. вступ (Einleitung), 4б. текст листа (Hauptteil), 4в. завершення листа (Schluss), 5. заключне привітання (GruЯ), 6. ім'я відправника, підпис (Unterschrift):

До мовленнєвих особливостей написання ми віднесли коректне вживання мовленнєвих зразків, які властиві написанню приватного листа, ся дієслово - зв'язка sein та артиклі. Крім того, в об'явах з цією ж метою використовуються різні скорочення:

а також коректність обрання форм звернення та заключного привітання. Скорочення слід віднести до мовних особливостей.

Записка, листівка, особистий лист є жанровими реалізаціями розмовного стилю, або повсякденного (за Брандес [1, с. 207-215]). Повсякденний стиль керує вибором і комбінуванням мовленнєвих засобів для оформлення змісту й спілкування у сфері побутових відносин людей. Для даного стилю характерні певна стабільність відносин між комунікантами, певне коло тем, обмежене професійними інтересами або проблемами побуту, висока ступінь невимушеності спілкування, що випливає з повсякденного контакту й досить рівноправного становища комунікантів у спілкуванні.

Отже, ми розглянули особливості визначених жанрів німецькомовних писемних висловлень. Як перспектива подальшого розвитку цього дослідження може розглядатися розробка системи вправ для навчання учнів основної школи письма німецькою мовою.