КОМУНІКАТИВНО - КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ НА БАЗІ АНГЛІЙСЬКОЇ

                Наталія Марченко, викладач кафедри іноземної філології та методики навчання ДВНЗ «Переяслав - Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди

УДК 378.016:811.112.2'243

Стаття присвячена визначенню оптимального підходу до формування рецептивної граматичної компетенції німецької мови на базі англійської. Автор аналізує роль комунікативно - когнітивного підходу у навчанні граматики, визначає його переваги і можливості для формування граматичної компетенції читання та аудіювання у процесі навчання майбутніх учителів німецької мови. Саме цей підхід дає можливість зробити процес навчання свідомим, що співпадав би із природним шляхом пізнання, характерним для психіки дорослої людини.

Ключові слова: рецептивна граматична компетенція, комунікативно - когнітивний підхід, рефлексія, принцип свідомості, стратегії навчання читання та аудіювання.

Статья посвящена определению оптимального подхода к формированию рецептивной грамматической компетенции немецкого языка на базе английского. Автор анализирует роль коммуникативно"когнитивного подхода к обучению грамматики, определяет его преимущества и возможности для формирования грамматической компетенции в чтении и аудировании в процес се обучения будущих учителей немецкого языка. Именно этот подход дает возможность сделать процесс обучения осознанным, который бы совпадал с естественным путем познания, характерным для психики взрослого человека.

Ключевые слова: рецептивная грамматическая компетенция, коммуникативно - когнитивный подход, рефлексия, принцип сознания, стратегии обучения чтения и аудирования.

The article reveals the optimal way to the receptive grammar competence on the basis of English language. The author analyses the role of the communicative and cognitive approach in the grammar teaching, determines its benefits and possibilities for the grammar competence and listening competence formation for the future g teachers of German. This method gives the possibility to make the teaching process conscious and coincided with the natural way of cognition, witch is typical for the psychic of the adult.

Key words: receptive grammar competence, communicative and cognitive approach, reflection, cognition approach, listening and reading educational approaches.

Постановка проблеми. Нові реалії нашого життя зумовили зміни у підході до навчання іноземних мов (ІМ). В умовах економічних, політичних, соціальних змін, які охопили суспільство закономірною є потреба у високо - освічених фахівцях, які володіють двома і більше іноземними мовами, здатні вирішувати творчі завдання, брати активну участь в іншомовному міжкультурному спілкуванні, що відповідно потребує вирішення проблеми якісної підготовки майбутніх учителів і викладачів не лише в першій, але і в другій іноземній мові. Не можна не погодитись із тим, що саме граматичні показники є надійним критерієм визначення рівня володіння іноземною мовою. Особливості рецептивних граматичних навичок визначаються специфікою рецептивних видів мовленнєвої діяльності, яка у свою чергу обумовлена розпізнаванням і розумінням мовних явищ у процесі сприйняття писемного й усного тексту. Рецептивні граматичні навички, як і знання та вміння, є складниками рецептивної граматичної компетенції (РГК).

Актуальність дослідження полягає у визначенні оптимального підходу до формування рецептивної граматичної компетенції майбутніх учителів німецької мови на базі англійської.

Вивчення та аналіз методичних джерел із питань комунікативного навчання граматики показав, що методисти виділяють декілька основних підходів, а саме: системний (Давиденко Ю. Є., Малишевська Л. П., Решетов А. Г., Цвєткова Е. М.  та ін.), функціональний (Гак В. Г., Гугенейм Ж., Кисловська О., Марков Ю. Г., Мартине А. та ін), тематичний (Рознюк В. К.) і їх різновиди. Але дані підходи не відбивають повно  мірою специфіку навчання та вивчення другої іноземної мови (ІМ2) в рамках формування і розвитку плюрилінгвальної та полікультурної компетенцій. Ці аспекти навчання німецької

мови на базі англійської розглядаються сьогодні німецькими вченими - методистами під загальною назвою «Методика навчання третьої мови» «Tertiдrsprachenunterricht» (С. Ерленвайн, У. Хойзерман, П. Хелшер, Б. Хуфайзен, Г. Нойнер та ін.) в рамках дослідження проблем багатомовності, яка була проголошена Радою Європи освітньою метою у загальноєвропейській мовній політиці.

Метою статті є вивчення та аналіз ролі комунікативно - когнітивного підходу у навчанні граматики, виявлення його переваг і можливостей для формування рецептивної граматичної компетенції у процесі навчання майбутніх учителів німецької мови.

Виклад основного матеріалу. Мова є інструментом спілкування, з одного боку, й інструментом пізнання, з іншого. Цей постулат узгоджується із загальним розумінням суті комунікативної компетенції людини як знання, уявлення про мову і здатність до мовленнєвих дій, умінь у мовленнєвій сфері. Сьогодні в методиці навчання іноземних мов сприймаються як рівноцінні важливі процеси і формування адекватного уявлення про лінгвістичне явище, і розвиток навичок та вмінь використовувати це явище в реальній комунікації. Тому неодмінною умовою ефективності процесу навчання ІМ2 необхідно вважати його комунікативно - когнітивний характер, а цей підхід вважати провідним. Такий підхід, що дістав у США й Канаді назву CALLA (Cognitive Academic Language Learning Approach - когнітивний академічний підхід до вивчення мови), у Росії - когнітивно - інтелектуальний, когнітивно - компонентний, когнітивно - комунікативний, ставить основним принципом навчання принцип свідомості у процесі оволодіння іншомовними навичками й уміннями, в тому числі й граматичними. Розробкою та дослідженням даного підходу займалися багато методистів як зарубіжних, так і вітчизняних (Барабанова Г., Баришніков Н., Бімель П., Гнуцман К., Едмондсон В., Кріст Г., Нойнер Г., Рампійон У., Хуфайзен Б., Щепілова А.та ін.).

Комунікативний складник цього підходу детально розроблений теоретично і його принципи широко використовуються на практиці, а поняття когнітивного лише входить у сферу навчання іноземних мов. Із позицій комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується за аналогією із реальним процесом мовленнєвого спілкування. Оволодіння граматичними навичками читання та аудіювання здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реальногоспілкування. Найважливішою характеристикою комунікативного підходу до вивчення мов є використання автентичних матеріалів, тих, які реально послуговують носії мови.

Стосовно граматики, то вона дедалі більше набуває домінуючого статусу. З'являється термін «семантична граматика», тобто граматика, яка полягає в умінні учнів вибирати потрібну граматичну форму, не звертаючись до вивченого правила. Зрозуміло, що такий підхід вимагає продуманого, а не механічного ставлення до навчання [1, c. 279].

Із аналізу літератури можна зробити висновок, що когнітивний підхід включає в себе реалізацію принципів свідомості та зіставлення. Однак, на думку А. В. Щепілової, когнітивний підхід не вичерпує ці поняття, а когнітивний принцип навчання є відносно самостійним і потребує деталізації. У навчанні іноземної мови когнітивний принцип зводиться до проблеми оптимальної організації пізнавальної діяльності, що відповідає природній пізнавальній поведінці людини. Універсальна сторона когнітивної діяльності людини при оволодінні іноземною мовою проявляється у формуванні уявлень про мовні явища, яке відбувається природним шляхом. Однак загальна схема реалізується індивідуально. Це відбувається шляхом використання індивідуального набору пізнавальних прийомів і стратегій: мета когнітивних (планування, вибіркова увага, самооцінка, самокорекція), когнітивних (повторення, здогадка, перенос, дедукція, індукція та ін.), соціальних (співробітництво), афективних (контроль емоцій) на кожному етапі пізнання [2, c. 5].

Отже організація навчального процесу на етапі пізнання нового повинна співпадати із природним шляхом пізнання, що характерно для психіки дорослої людини. Разом з тим необхідно допомогти тому, хто навчається, розвивати гнучкість у використанні стратегій, навчити використовувати ті чи інші стратегії адекватно завданню, яке перед ним стоїть. Такий підхід у поєднанні двох його сторін служить для збагачення когнітивних можливостей студента і повинен підвищити якість та результативність його пізнавальної роботи. На практиці когнітивний підхід включає в себе аналіз або актуалізацію попередніх знань, спостереження нового, виявлення протиріч, постановку завдань, висунення гіпотези, концептуалізацію нового знання за допомогою стратегій, що вже є в арсеналі студента, експериментальне використання нового знання. Необхідно тренувати студентів у використанні стратегій, оптимальних для завдання, яке вирішується, а також забезпечити можливість взяти максимум із попередніх знань та вмінь. Важливо також розуміти, як будуть взаємодіяти прийоми навчання, які пропонує вчитель, і можливості студента в той чи інший момент навчання, чи спроможний студент класифікувати, узагальнювати, здійснювати перенос і т.д. Необхідно запропонувати студенту таку взаємодію, яка б забезпечила ефективний перехід до більш досконалої стадії формування знань.

Когнітивний підхід у методиці навчання мови має на меті не передати лінгвістичні знання, а допомогти їм народитися і розвиватися. Все це повинно бути викликано потребою спілкування та самовираження. Викладач пропонує студентам автентичні граматично коректні зразки іноземної мови, допомагає їх аналізувати і структурувати, пропонує типи діяльності, різноманітні, варіативні, когнітивні прийоми, робить можливою самооцінку студентами їхніх успіхів у навчанні.

На нашу думку, когнітивний підхід у навчанні рецептивної граматики німецької мови після англійської є основним, тому що включає в себе свідоме використання на заняттях граматичних знань із мов, що вивчалися чи вивчаються паралельно (рідна і перша іноземна). Невелика кількість годин, що відводиться на вивчення другої іноземної мови, потребує використання всіх засобів, що є в розпорядженні вчителя для інтенсифікації навчального процесу. Розуміння когнітивних закономірностей процесу навчання граматики та організація роботи у відповідності до цих особливостей є важливою умовою успішного навчання. Навчання оптимальних пізнавальних стратегій веде в кінцевому результаті до більш швидкого досягнення студентами самостійності, яка відіграє важливу роль у формуванні рецептивних граматичних навичок. Адже, на думку Н. Г. Ачкасової, цей процес повинен здійснюватися шляхом самостійної роботи: без безпосередньої участі вчителя, але під його керівництвом [3, c. 5]. Когнітивні педагогічні прийоми тренують того, хто навчається, у рефлексії та роздумах про свої дії.

На думку сучасних методистів, важливим для майбутньої професії вчителя є розвиток рефлексії. Її використання у процесі підготовки вчителя є гарантом того, що майбутній учитель набуде корисної звички міркувати про процес навчання з метою стати професіональним педагогом. Майбутній учитель повинен навчитися аналізувати, обговорювати, контролювати процес навчання, використовуючи аналітичний підхід [4, c. 110 - 111]; уміти визначати цілі і ставити перед собою конкретні завдання; вибирати адекватні засоби, шляхи та способи вирішення поставлених завдань і досягнення мети; осмислено здійснювати процеси самопізнання і самокорекції; спостерігати, контролювати і регулювати процеси навчання та самостійної роботи [5, c. 78 - 79].

Рефлексійна діяльність інтегрує проектну та дослідницьку діяльність, які, в свою чергу, нерозривно пов'язані із психологічною готовністю до вирішення проблем, що на даний момент є одним із найбільш важливих завдань навчання в цілому і розглядається як пріоритетна мета всієї системи освіти [6, с. 111]. Методисти виділяють три етапи проектної дії, які повинні виконуватись послідовно: задум - реалізація - рефлексія.

Задум розглядається як ідеал наступної дії, який повинен досягатися індивідуальними чи колективними зусиллями, а не задаватися кимось. При розробці моделі підготовки вчителя даний етап пов'язаний із розробкою і колективним обговоренням стандартів, досягненнямєдиної думки стосовно кінцевого результату, тобто того набору професіональних компетенцій учителя, які в сукупності можуть забезпечити необхідний рівень професіональної компетенції чи здатності до вирішення необхідного спектра професійних завдань.

В реалізації творчість виконавця повиннабути розвинена більше, ніж механічне виконання. У сучасній педагогічній літературі багато говориться про необхідність посилення ступеня автономії студентів. Необхідно перейти від примусового виконання до ініціативності. Завершується схема рефлексією, а не контролем як звичайно. Це не просто оцінка правильності виконання заданих дій чи інструкцій, а аналіз накопиченого досвіду, його можливостей та обмежень. Саме рефлексія готує нові задуми, нові планомірні дії.

Оптимальним засобом для розвитку вмінь проектування та рефлексії, що, в свою чергу, спонукають до природного поєднання нових та актуалізації раніше отриманих знань, є проблемна ситуація, а не навчальне завдання. В ході рефлексії відбувається колективна інтеграція досвіду, знань, розширюється бачення, розуміння, комплексне осмислення проблеми чи ситуації, а також шліфуються професійно - комунікативні вміння і формується готовність до проектування дій в аналогічних ситуаціях.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що комунікативно - когнітивний підхід являє собою не лише свідоме засвоєння студентами навчально - мовленнєвого матеріалу другої іноземної мови на базі рефлексії та аналізу у процесі комунікативного навчання, максимально наближеного до реального спілкування, але й засвоєння і використання різноманітних індивідуальних стратегій та прийомів вивчення ІМ2. При когнітивному підході до навчання на другий план відходять усі види суто імітативних і репродуктивних типів вправ. Головне місце у процесі навчання відводиться вправам та завданням пізнавального характеру, коли друга іноземна мова виступає реальним засобом пізнання лінгвістичних фактів і явищ, які до цього часу були для тих, хто навчається, невідомими. Спільність багатьох граматичних та семантичних категорій, характерних для англійської і німецької мов, робить когнітивний підхід у поєднанні із комунікативним найбільш ефективним. Порівняння граматичних систем англійської, німецької та рідної мов може активізувати та прискорити засвоєння структур німецької мови як другої іноземної. При цьому мова йде про: а) можливості переносу подібних структур, які були засвоєні в англійській мові. Наприклад, розрізнення префіксів та суфіксів, наявність означеного та неозначеного артикля , вживання модальних дієслів з інфінітивом. I must go now. - Ich muss jetzt gehen. He can speak Russian. - Er kann Russisch sprechen.; утворення Futurum I : Ich werde gehen. - I will go; б) визначення відмінностей у граматичних структурах, на які необхідно відразу звернути увагу, для того щоб запобігти інтерференції. У тому ж прикладі вживання модальних дієслів ми бачимо відмінність, яку необхідно підкреслити. Це відмінність у порядку слів: як у розповідному, так і в питальному реченні дієслово в інфінітиві завжди стоїть в кінці речення. Can I help you? - Kann ich dir helfen. I must write this letter in SpanishIch muss diesen Brief auf Spanisch schreiben. Також труднощі викликають часові форми дієслів, тому що утворення формально схоже (Perfekt : er hat getan - he has done; Prдteritum: er wolte - he wanted та ін.), а вживання відрізняється.

Не потрібно також ігнорувати рідну мову. На думку Г. Нойнера і Б. Хуфайзен, навіть якщо якесь граматичне явище не існує в рідній мові (наприклад: артикль), то в процесі навчання другої німецької мови необхідно спочатку активізувати аналітичні процеси порівняння рідної української із першою іноземною англійською мовою і спонукати до необхідних висновків щодо відмінності (в тому разі, якщо студенти не набули під час вивчення першої іноземної мови відповідних навчальних стратегій), а потім перейти до німецької й ініціювати студентів до висновків щодо схожості обох іноземних мов у наявності означеного і неозначеного артиклів та їх функцій [7, c. 83]. Рідна мова може використовуватись на початковому етапі як засіб пояснення нового матеріалу та для порівняння подібних граматичних явищ трьох мов. Це допоможе краще і швидше зрозуміти матеріал та зекономити навчальний час.

Ідея комунікативно - когнітивного навчання німецької мови реалізується як за допомогою методичних прийомів (рефлексія, аналіз, порівняння та ін.), так і за рахунок використання автентичних текстових матеріалів. Сьогодні студента не зацікавлять штучно створені тексти. Тому Н. В. Баришніков пропонує із самого початку вводити тексти із преси. Вони можуть складатись із одного, двох речень, але повинні бути автентичними. Текст є джерелом нової інформації, соціокультурних, країнознавчих і лінгвокраїнознавчих відомостей, він також служить засобом навчання усіх видів комунікативної діяльності [8, c. 29]. В роботі над текстом необхідні вправи, спрямовані на розпізнання речень, слів, закінчень, які ведуть до розуміння значення. Для того щоб зрозуміти текст, студенту необхідно активізувати всі свої попередні знання і досвід у навчанні. Навчальний шлях до розуміння йде від ідентифікації (розпізнавання) та диференціації (розрізнення) граматичних форм до інтерпретації їх значення і функцій [7, c. 85].

Висновки. Дослідивши різні підходи до навчання граматики, ми можемо зробити висновки, що більшість підходів не використовуються в чистому вигляді, а їх елементи зустрічаються в різних комбінаціях Так, наприклад, у навчанні граматики ми не можемо обійтися без системності, функціональності і тематичності. Проаналізувавши методичну літературу, ми визначаємо комунікативно - когнітивний підхід для навчання рецептивної граматики німецької мови після англійської найбільш оптимальним, тому що його переваги дозволяють досягти кінцевої мети навчання. До переваг даного підходу можна віднести:

- можливість зробити процес навчання рецептивної граматики свідомим, що співпадав би із природним шляхом пізнання, характерним для психіки дорослої людини. Вдосконалення когнітивних здібностей і збагачення когнітивних можливостей студента може підвищити якість та результативність його пізнавально - навчальної роботи з ІМ2. Навчання оптимальних пізнавальних і навчальних стратегій веде до більш швидкого досягнення студентами самостійності й успішності у спілкуванні другою ІМ, опосередкованому друкованими та аудиотекстами;

- свідоме й рефлексивно - аналітичне використання максимуму попередніх граматичних знань із рідної і першої іноземної мови та відповідних умінь може прискорити процес навчання і є реальним шляхом його інтенсифікації;

- необхідність і можливість ґрунтуватися при формуванні граматичної компетенції на педагогічній граматиці, тому що саме вона є дидактизованим описом структури мови, призначеним для використання учнями і вчителями у процесі оволодіння іноземною мовою та / або керування таким процесом із урахуванням психологічних, психолінгвістичних і методичних особливостей останнього, а також дій для її вживання у мовленні;

- можливість навчити студента проектувати свої вміння та здібності активно і творчо навчатися на професійну діяльність у школі. Завданням подальшого дослідження є, на нашу думку, доповнення даного підходу професійним компонентом, який би забезпечував розвиток умінь у майбутніх вчителів навчати граматики німецької як другої іноземної мови, тому що німецька мова стає в загальноосвітніх школах України типовою другою іноземною мовою після англійської. Це можуть бути завдання на самостійне зіставлення мовних і мовленнєвих явищ, на аналіз граматичних вправ, визначення їх цілей, порівняння їх ефективності, на розробку власних вправ, на розвиток ефективних прийомів самовиправлення (взаємного виправлення) і профілактики граматичних помилок тощо. Адже основна практичнамета навчання ІМ студентів мовного педагогічного вузу полягає у формуванні професійно спрямованої іншомовної комунікативної компетенції майбутнього вчителя - фахівця.