МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ КОГНІЦІЇ В СУЧАСНІЙ КОГНІТОЛОГІЇ

                Наталія Іванюк, аспірантка Волинського національного університету імені Лесі Українки

Розглянуто поняття когніції в межах когнітивної лінгвістики. Відзначено особливості вивчення когніції з точки зору культурної детермінації. Проаналізовано «ментальні» основи розуміння і продукування мови, які є похідними для розкриття механізмів людської когніції в цілому. Встановлено перспективність подальших наукових розвідок.

Ключові слова: когніція, ментальні репрезентації, когнітивна лінгвістика, когнітивна антропологія.

Рассмотрено понятие когниции в рамках когнитивной лингвистики. Отмечены особенности изучения когниции с точки зрения культурной детерминации. Проанализированы «ментальные» основы понимания и продуцирования речи, которые являются производными для раскрытия механизмов человеческой когниции в целом. Установлено перспективность дальнейших научных исследований.

Ключевые слова: когниция, ментальные репрезентации, когнитивная лингвистика, когнитивная антропология.

The concept cognition within cognitive linguistics marked peculiarities of cognition in terms of cultural determination. Analysis of «mental» basis for understanding and producing language that is derived to reveal the mechanisms of human cognition in general. Found promising for further scientific investigation.

Key words: Сognition, mental representation, cognitive linguistics, cognitive anthropology.

Складність і багатогранність функціонування сучасного суспільства як динамічного

соціального організму, зростання його системних змін обумовлюють гостру потребу розвитку когнітивного підходу до вивчення комунікативної поведінки, який сприятиме не лише ефективному вирішенню теоретичних та прикладних завдань, але й поглибленню уявлень про приховані механізми мовної комунікації.

На рубежі ХХ - ХХІ ст. у когнітивній лінгвістиці та суміжних з нею науках активізувалися поняття, що стали наскрізними для багатьох гуманітарних дисциплін (антропоцентричної та когнітивної лінгвістики, дискурсознавства, лінгвокультурології, етнопсихолінгвістики тощо). Одним із них є поняття когніції, яке викликає низку дискусій щодо природи цієї ментальної одиниці. Порушеним питанням особливу увагу приділено в наукових працях та публікаціях зарубіжних учених: Т. А. ван Дейк, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор; а також вітчизняних науковців: А. Н. Баранов, В. З. Дем'янков, О. Е. Кібрик, О.С. Кубрякова.

На сучасному етапі розвитку науки предметом досліджень стають не лише мова як система та реалізація, а й зв'язки між мовою й мисленням, мовою і суспільством, особливості вербалізації різноманітних ментальних процесів, втілення у мові культурних факторів тощо.

Такі обставини підвищують науково - психологічний інтерес до проблеми окреслення методологічних аспектів когніції в сучасній когнітивній науці.

Водночас аналіз наукової літератури засвідчує, що й досі не існує ґрунтовних комплексних психологічних досліджень з проблеми зв'язку когніції та мови, динаміки та чинників їх розвитку. Відтак необхідні ініціація й реалізація наукових розвідок з метою аналізу та узагальнення різнопланових напрацювань для подальшої концептуалізації, операціоналізації та емпіричної перевірки загальної концепції соціальної когніції.

Метою даної статті є здійснення комплексного теоретико - методологічного аналізу сутності поняття когніції в межах когнітології.

Когнітивна спрямованість наукових досліджень є наслідком стрімкого розвитку інформаційних технологій на сучасному етапі розвитку суспільства. Все гостріше стає питання синтезу когнітивних, пізнавальних, комунікативно - діяльнісних сторін буття, вивчення функціонування мови разом з її носієм.

Відтак насамперед варто розглянути поняття когніції в межах когнітивної лінгвістики, оскільки саме вона належить до наук, які, використовуючи специфічні методи, досліджують один спільний психологічний феномен - когніція.

Дотепер когнітивна лінгвістика представлена у світі кількома потужними напрямками, кожний з яких відрізняється своїми установками, своєю областю та особливими процедурами аналізу. Однак їх об'єднує прагнення дати мовним фактам і мовних категоріям психологічнепояснення і так чи інакше співвіднести мовні форми з їх ментальними репрезентаціями з тим досвідом, який вони відображають в якості структур знання.

З цього приводу О. С. Кубрякова вважає, що когнітивна лінгвістика опрацювала свій метод, який передбачає співвіднесення мовних даних з іншими на широкому культурологічному, соціологічному, біологічному і особливо психологічному тлі. За О. С. Кубряковою метод когнітивної науки полягає передусім у спробі поєднати дані різних наук, гармонізувати ці дан і й знайти смисл в їх кореляціях та співвідношеннях [1].

Дійсно, теорія прототипів та категоріальна семантика Е. Рош, теорія когнітивної (концептуальної) метафори Дж. Лакоффа - М. Джонсона, теорія етнокультурної семантики ключових культурних концептів А. Вежбицької, теорія структурування простору і фоноутворення Л. Талмі, «рольова» когнітивна граматика Р.  ангакера тощо по суті розкривають одне і те ж [2]. А саме зв'язок знань, закладених у мові, із суб'єктом сприйняття, пізнання, мислення, поведінки і практичної діяльності; переломлення реального світу - його бачення, розуміння та структурування - у свідомості суб'єкта і фіксування його в мові у вигляді суб'єктно (і етнічно) орієнтованих понять, уявлень, образів, концептів та моделей.

Відтак саме когнітивна лінгвістика досліджує ментальні процеси, що відбуваються при сприйнятті, осмисленні і, отже, пізнанні дійсності свідомістю, а також види та форми їх ментальних репрезентацій. Матеріалом лінгво - когнітивного аналізу є мова, а цілі такого дослідження в різних конкретних напрямках (школах) когнітивної лінгвістики можуть суттєво відрізнятися - від поглибленого дослідження мови за допомогою когнітивного категоріально - термінологічного апарату до конкретного моделювання змісту і структури окремих концептів як одиниць національної свідомості (концептосфери) [3, с. 13 ].

Первинне робоче визначення когніції в  термінах інформаційно - пошукової парадигми можна відшукати у Дж. Берклі, який ще у 1710 році зазначав: «Для кожного, хто аналізує об'єкти людського пізнання, очевидно, що вони являють собою ідеї, які дійсно сприймаються почуттями, які ми отримуємо, спостерігаючи емоції і дії розуму, утворені за допомогою пам'яті і уяви, нарешті ідеї, що виникають через з'єднання, поділ або просто представлення того, що було спочатку сприйняте одним із вищезазначених способів» [4, с.171].

Когніція як процес пізнання, відображення свідомістю людини навколишньої дійсності і перетворення цієї інформації у свідомості, сьогодні у сучасній науці розуміється досить розширено.

Представники когнітології розглядають поняття когніції як сукупність психічних структур і процесів, яка охоплює всю людську пізнавальну діяльність[5, 8]. Тобто когніція для когнітивістів - це процеси, які пов'язані з набуттям, використанням, зберіганням, передачею та утворенням нових знань. Р. Цур розуміє когніцію як процес, який включає в себе перцепцію, пам'ять, увагу, вирішення проблемних ситуацій, мову, мислення та образність [6]. Т. ван Дейк розглядає когніцію як систему ментальних репрезентацій і процесів членів групи [7].

Оскільки в сферу когнітивної лінгвістики входять «ментальні» основи розуміння і продукування мови, то результати досліджень в галузі когнітивної лінгвістики загалом розкривають механізми людської когніції, особливо механізм категоризації. Когнітивний погляд на категоризацію ґрунтується на припущенні, що здатність людини до категоризації пов'язана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою, а також зі здатністю створювати образи, метафори тощо.

В. З. Дем'янков зазначає, що когніція є структурованою, а когнітивні структури орієнтовані на відображення структури зовнішнього світу у зв'язку з потребами соціальної діяльності - включаючи й вербалізацію думок.Хоча когнітивні структури прив'язані до вербальних структур, а мови світу дуже різноманітні, основні механізми когніції універсальні, що й виявляється в семантиці мови [7, с. 24].

В.О. Лекторський, висвітлюючи питання сучасного когнітивізму, пов'язує когнітивну науку з аналізом знання і пізнання [9]. Проте саме в когнітивній лінгвістиці відбувається трансформація сучасних мовознавчих пошуків у площину, що спирається на якісно нову науковометодологічну платформу [10, с. 3]. Поступово визначається установка на розгляд мови як відображення взаємодіючих структур людської свідомості, мислення й пізнання і на визнання нерозривного зв'язку когніції та комунікації.

Когніція є центральним поняттям, яке позначає пізнавальний процес або сукупність психічних (ментальних) процесів - сприйняття, категоризації. мислення, мови. Вона охоплює всі процеси, в ході яких сенсорні дані трансформуються, надходячи до мозку і перетворюються у вигляді ментальних репрезентацій різного типу (категорії, образи, фрейми, скрипти тощо), щоб у потрібний час бути активізованими відповідно до діяльності.

Когнітивна лінгвістика пов'язана з вивченням когніції в її лінгвістичних аспектах і проявах, з одного боку, і з дослідженням когнітивних аспектів самих лексичних, граматичних та інших проявів, з іншого. В даному випадку вона охоплює як репрезентацією власних мовних знань у свідомості людини і дотикається з когнітивною психологією в аналізі таких феноменів як словесна або вербальна пам'ять, внутрішній лексикон, а також стосується аналізу породження, сприймання та розуміння мови, так й вербалізацію сформованої людиною структури знань. Таким чином когнітивна лінгвістика втручається в складну галузь досліджень, пов'язану з описом світу і створенням засобів такого опису [11, с. 4].

У пошуках лінгвокультурної кореляції сучасна лінгвістика звертається до проблеми «мова й культура», намагається відійти від однобічного детермінізму і не вирішувати, «що є первинним, а що вторинним» - мова чи культура. В даному напрямку В. Гаспаров запропонував поняття «лінгвокультурного типу», яке може бути з'ясоване за умови фактів соціальної структури, побутової поведінки, мистецтва та особливостей мови [12].

Когніція безперечно впливає і на ментальні схеми. З огляду на важливість антропоцентричного фактору поняття когніції варто звернутися до когнітивної антропології.

Представник когнітивної антропології В. Гудинаф визначив саме культуру як когнітивну організацію концептів матеріальних та соціальних явищ [13]. Якщо культура засвоюється індивідом, то вона може розглядатися у термінах знання світу і про світ, тобто у термінах мислительних реалій, структур і процесів. Такий підхід розуміння культури надає особливої уваги культурі як знанню та пізнанню, тому й визначається когнітивним. На думку представників даного підходу, культура є виключно мислительною реалією [13, 14]. Як ментальний феномен культура знаходиться за межами актуальної соціальної поведінки і являє собою особистісне та індивідуальне явище. Культура - це когнітивна організація концептів матеріальних і соціальних явищ.

Представники когнітивної антропології намагаються визначити, що саме є найважливішим для носіїв певної культури і як ці знання презентуються ментально у вигляді логічних принципів [12, 13, 14]. Культури, на їхню думку, відрізняються одна від одної різною системою таких принципів. Саме це і є об'єктом дослідження когнітивної антропології.

Значний внесок у проблему вивчення взаємодії мови та культури зробили представники когнітивного підходу. Зокрема, В. фон Гумбольдт вперше систематизував уявлення про мову як картину світу, що було поштовхом до подальшого формування розвитку багатьох теорій, включаючи теорію лінгвістичної відносності [14].

Всі ці теорії базуються на положенні про те, що мова забезпечує категоризацію мислительної діяльності, а остання у свою чергу, категоризацію світу.

У теорії лінгвістичної відносності найбільш експліцитний вираз знайшло положення про тісний зв`язок мови і дійсності. Передумовою цієї теорії можна вважати праці американського антрополога Ф. Боаса, який вперше присвятив свої дослідження не стільки співвідношенню мови і структури думки, скільки співвідношенню мови і культури як системи переконань і цінностей. Він стверджував, що не можна зрозуміти іншу культуру без дослідження її мови, оскільки знання мов слугує важливим провідником до повного розуміння звичаїв і вірувань людей [15].

Особливим внеском Б. Уорфа у теорію лінгвістичної відносності була його увага до співвідношення мови і картини світу. Одне із його тверджень полягає в тому, що структура будь - якої мови містить у собі теорію структури світорозуміння відповідного народу. Тому метою лінгвістичного аналізу для нього був опис картини світу. Вчений вважає, що кожна мова являє собою велику модель - систему, що відрізняється від інших, в якій існують культурно визначені форми та категорії, за допомогою яких особа не лише спілкується, але й аналізує природу, помічає або ігнорує відношення і явища, спрямовує свої роздуми і будує світ своєї свідомості [16].

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що погляди на сутність досліджуваного явища розходяться серед послідовників когнітивної антропології. Так, за однією точки зору говорити про реальність можна тількою як про соціокультурну категорію, що виникає в даній культурі в результаті когніції. З іншої точки зору, визнається існування об'єктивної реальності поза людським сприйняттям, але вважається, що в пізнанні відображений тільки її прагматичний для даного суспільства аспект, який знову ж таки сприймається людиною тільки в результаті і за допомогою когніції.

Із цих загальних теоретичних положень випливає розуміння цілей та об'єкта дослідження когнітивної антропології, основна мета якої полягає у вивченні і порівнянні когнітивних категорій у культурному і етнічному аспектах. Мова в даному аспекті розглядається не лише як засіб, але й як об'єкт аналізу, результатом якого є отримання лінгвістичної, культурологічної, етнологічної та біхевіористичної інформації. Когніція ж організовує у людини смислоутворення та використання значень у межах культури. Отже, спосіб представлення (репрезентації) знань співвідноситься із соціокультурним досвідом людини - носія знань.

З точки зору когнітивної лінгвістики без аналізу мови неможливо намагатися зрозуміти зміст інших когнітивних процесів, тому значення мови для когнітології є надзвичайно великим. Адже саме через мову можна об'єктивізувати ментальну діяльність та опосередковано дослідити пізнання.

Аналіз методологічних аспектів когніції в сучасній когнітології дає змогу зрозуміти, що дане поняття досить обширне і включає в себе процеси сприйняття, судження, пам'ять про соціальні подразники; виокремити важливість впливу соціальних, культурологічних та афективних факторів на обробку інформації, а також поведінкових і міжособистісних наслідків пізнавальних процесів. Цей рівень аналізу може бути застосований до будь - якого змісту області в межах когнітивістики, включаючи дослідження на внутрішньоособистісні, міжособистісні, внутрішньогрупові та міжгрупові процеси, що є подальшим напрямком наукових ініціацій.