ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОЇ САМООЦІНКИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

                Марія Заміщак, аспірант, викладач кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

УДК 159.922.7:371.034

У статті проаналізовано психологічні аспекти дослідження моральної самооцінки у молодших школярів. Вік зрілого дитинства займає центральне місце у становленні моральної самооцінки як системного утворення. Результати аналізу дають можливість характеризувати окреслений віковий період як період з достатньо високим ступенем сформованості моральної самооцінки, усвідомленості моральних стосунків і ставлень.

Ключові слова: моральна самооцінка, рівень моральної самооцінки, очікувана оцінка, моральна поведінка.

В статье проанализированы психологические аспекты исследования нравственной самооценки у младших школьников. Возраст зрелого детства занимает центральное место в становлении нравственной самооценки как системного образования. Результаты анализа дают возможность характеризовать очерченный возрастной период как период с достаточно высокой степенью сформированности нравственной самооценки, осознанности нравственных отношений.

Ключевые слова: нравственная самооценка, уровень нравственной самооценки, ожидаемая оценка, нравственное поведение. In the article psychological aspects of research of moral self - esteem of junior schoolchildren are analysed. Age of muture childhood takes the central place in becoming of moral self"esteem as system formation. The results of analysis give an opportunity to characterize the investigated age period as a period with a sufficiently high degree of moral self - esteem, realization of moral relations and attitudes.

Key words: moral self - esteem, level of moral selfesteem, the expected estimation, moral behavior.

Нові суспільні відносини, що склалися в українському соціумі, зумовлюють необхідність підвищення рівня свідомості людей, їхнього морального здоров'я на основі засвоєння ними моральних цінностей, що потребує нових підходів до формування адекватної моральної самооцінки вже на етапі зрілого дитинства. Із цих позицій моральна самооцінка виступає як можливість і право молодшого школяра вибрати такі моральні цінності, як підготовка до життєвого і професійного самовизначення, формування його самосвідомості як активного суб'єкта життєдіяльності.

У працях психологів Б. Ананьєва, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна проблема самооцінки розглядається у взаємозв'язку із проблемою самосвідомості особистості. Самооцінка характеризується як основа самосвідомості, показник рівня розвитку особистості, органічно ключовий аспект у процесі самопізнання.

Вивченню ролі і функції самооцінки у структурі особистості поклали початок роботиЛ. Виготського, Л. Божович, М. Лісіної, В. Сафіна, де виділені умови розвитку самооцінки, зроблений акцент на ролі спілкування із людьми і власна діяльність дитини у її становленні. Висвітлення питань формування самооцінки та її ролі у розвитку особистості ми знаходимо в наукових працях К. Роджерса [10], Р. Бернса [2], які інтерпретують самооцінку як особистісне новоутворення, що приймає неопосередковану участь в регуляції поведінки і діяльності людини.

Аспект моральної самооцінки виділений у працях А. Захарової, М. Боцманової [6], які стверджують, що протягом шкільного віку у дітей відбуваються суттєві зміни у розумінні моральних якостей особистості, в умінні бачити ті якості у самих себе і у ровесників (С. Якобсон, Н. Фокіна, В. Щур). За їхніми даними, молодші школярі здатні узагальнити зміст моральних понять, засвоєних ними в процесі життєдіяльності, що важливо враховувати у формуванні морального досвіду конкретних людських стосунків і вчинків. Л. Виготський вважав, що саме в семирічному віці починає складатися самооцінка - узагальнене, стійке, позаситуативне і, одночасно, диференційне ставлення дитини до себе. Моральна самооцінка опосередковує ставлення дитини до самої себе, інтегрує досвід її діяльності, спілкування з іншими людьми. Це важлива особистісна інстанція, яка дозволяє контролювати власну діяльність із точки зору нормативно - моральних критеріїв, будувати свою цілісну поведінку у співвідношенні із морально - соціальними нормами.

Р. Бернс [2], аналізуючи велику кількість досліджень американських авторів, зазначає, що на межі дошкільного і молодшого шкільного віку відбувається якісний стрибок у розвитку самооцінки. Очевидно, що оцінка самого себе не існує ізольовано від уявлень про самі моральні якості. Тому моральну самооцінку слід розглядати в аспекті загального морального уявлення про себе. Моральна самооцінка - це оцінювання дитиною своїх морально - духовних якостей, моральних знань, навичок і вміння ідентифікувати себе з образом позитивних чи негативних морально - оцінних еталонів, незалежно від різних умов, ситуацій.

Відсутність відповідної уваги до розвитку моральної самооцінки на першому етапі навчання школярів призводить до того, що при переході в середню школу дитина стикається із проблемою оцінити свої можливості, свої позитивні і негативні якості. Це негативно впливає на спробу вже підлітка до вираження власного Я. Досвід підтверджує, що підліток часто губить відчуття власної індивідуальності і почуття власної гідності, потрапляючи у залежність від думки ровесників, що теж не володіють моральним досвідом. Це призводить до зростання почуття тривоги, до невпевненості в собі, до нездатності дати відсіч негативним зовнішнім впливам.

Як зазначає О. Кононко [8], дієвість моральної норми залежить від ступеня збігу зовнішніх соціальних настанов і приписів з індивідуальною системою поглядів, знань, почуттів та прагнень дитини. Показником дієвості, вважає вона, є збіг моральної свідомості (знань, уявлень про необхідне і бажане) та моральної поведінки (реалізації знань на практиці). Саме діяльність і спілкування, що організовані на моральних засадах, найбільш сприятливі чинники для формування моральної мотивації. Моральний розвиток особистості, на чому наголошується у багатьох дослідженнях, виявляється у відповідній поведінці, зміст якої визначається життєвими моральними цінностями, мотивами, цілями.

Від моральної самооцінки залежать характер взаємин дитини з оточення, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач у діяльності та поведінці. Тим самим вона впливає на ефективність діяльності і подальший розвиток їх моральної сфери. У кожній конкретній ситуації взаємодії з іншими людьми в особистості актуалізується та одночасно формується уявлення про себе як про моральну особистість. Як пише Л. Виготський, «особистість є для себе тим, чим вона є в собі, через те, чим вона є для інших». А. Маслов стверджує, що «людина не зробитьгідного життєвого вибору, поки не почне прислухатись до самої себе, власного Я у кожен момент свого життя» [9, c. 113].

Засвоєння учнем молодшого шкільного віку моральних взаємин передбачає певний ступінь розвитку у нього довільності і моральної самооцінки, розвитку спонукальної та емоційної сфер. Моральні норми у процесі виховання трансформуються у відповідні моральні ставлення, які втілюються у поведінці, вчинках, судженнях молодших школярів, ціннісних ставленнях до оточення, яке опосередковує їхнє ставлення до самих себе. Співвіднесення Я - реального і Я - ідеального зумовлює рівень моральної самооцінки. Збіг Я - ідеального і Я - реального відповідає високому рівню самооцінки, а сильна розбіжність між Я - реальним і Я - ідеальним свідчить про її низький рівень.

Засвоюючи в процесі навчання у школі певні моральні норми і цінності, під впливом оцінних суджень інших школяр починає певним чином ставитись як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до себе самого як особистості. З віком він чіткіше розрізняє свої справжні досягнення і те, чого міг би досягнути, володіючи певними особистісними моральними якостями. Дитина усвідомлює та оцінює ті акти поведінки, які мають чіткі і очевидні моральні еталони оцінювання. Згодом «...виникають «внутрішні» еталони - коли дитина вже здатна судити про ступінь наявності у неї певної якості у кожний даний момент порівняно з тим, як вона проявлялась у неї раніше» [4, с. 25]. На цьому, як стверджує М. Й. Боришевський, базується здатність оцінювати себе з точки зору динаміки певних якостей. Іншими словами, у дитини з'являються власні критерії моральної оцінки і самооцінки, що вможливлює звернення до аналізу не лише способів дій у процесі розв'язування моральних завдань і моральних колізій, але й до аналізу окремих вчинків, поведінки в цілому, а також рис свого характеру та інших особистісних характеристик, що пов'язано із розвитком когнітивних передумов рефлексивного осмислення себе як суб'єкта моральної поведінки.

Вік зрілого дитинства займає центральне місце у становленні моральної самооцінки як системного утворення. До кінця цього віку моральнасамооцінка майже виступає домінуючим моральним мотивом поведінки та діяльності. Становлення моральної самооцінки у дітей цього віку зумовлює розвиток важливої психологічної властивості - морального самоконтролю, який виявляється у здатності самостійно стежити за власними діями, вчинками, співвідносити їх з моральними нормами і правилами і у відповідності із ними будувати свою поведінку.

Нами було проведено емпіричне дослідження моральної самооцінки молодших школярів з допомогою спостереження, бесіди, методики «Сходинки моральної самооцінки (сходинки доброти, чесноти, співчутливості, совісті, справедливості, дружби та милосердя)». Дослідженням було охоплено 126 учнів 1 - 4 класів. Ми простежили, як школярі оцінюють себе та виявили очікувану оцінку (як оцінюють їх батьки, вчитель та друзі). З раннього віку із різних джерел, стихійно і цілеспрямовано, пам'ять дитини збагачується знаннями про вчинки інших людей. Зокрема, вона чує відгуки дорослих і ровесників про добру і погану поведінку. Але ці всі знання й уявлення діти не завжди можуть співвіднести із самим собою, застосувати до своїх вчинків, оскільки немає прямого зв'язку між знаннями і поведінкою. Встановлено, що існує суперечність між моральною свідомістю та звичною поведінкою, бо моральна особистість не та, яка лише висловлює співчуття, а та, яка відповідно діє.

Досліджуючи, ми з'ясували наскільки школярі оцінюють себе адекватно, який при цьому присутній мотив і як сформовані соціально - перцептивні механізми, які опосередковують моральну самооцінку. В цій методиці чітко диференціюється статус школяра, а не позиція. Як підкреслює Г. Цукерман, це інтерпсихічна характеристика місця (і відповідного способжиття) дитини в соціумі. Будь - який статус дає людині можливість порівнювати і оцінювати себе та інших у категоріях моральних цінностей, норм свого соціуму. Іншими словами, статус мовби «призначає» знаки розрізнення людських якостей - ті основні оцінювальні шкали, в яких дитина порівнює себе з оточенням. Так, статус школяра втілений у моральних оцінках, за допомогою яких школяр починає вимірювати буквально всі події свого життя: «Я добра, бо я допомогла бабусі», « Я часом не дружелюбний», «Я дуже співчутлива, коли моя подруга потребує допомоги», «Я добрий, бо даю списувати», «Я добрий, а часом буваю нечесним, несправедливим, неспівчутливим», « Я милосердний, казала колись моя мама», «Я несовісна людина, так казав мій батько», «Я дуже дружелюбний, бо я завжди гуляю з друзями».

У процесі дослідження ми виявили і неадекватно мотивовані відповіді: «Казав мій батько, що краще бути немилосердним, нечесним, неспівчутливим, недобрим у нашому суспільстві», «На чесності та на совісті далеко не заїдеш». Учитель оцінює дітей із суб'єктивної точки зору, мовляв: «Я добра, бо я вчуся на 11 - 12 балів», «Я недобрий, бо вчуся на 5 - 6 балів», Я чесна, бо я призналася, що не вивчила вірша», «Ми в класі всі несовісні, казала вчителька», «Я чесний, справедливий, дружелюбний,хоч учителька мені цього не говорила». А за такими категоріями, як «співчутливість» та «справедливість» дітям було важко передбачити оцінку вчителя. Ця методика дала можливість нам виявити особливості моральної ідентифікації себе, рефлексування, здатності до співпереживання, співчуття, виявити неадекватні стереотипи.

Досліджуючи здатність дітей молодшого шкільного віку до морального самооцінювання, ми зауважили, що переважна більшість дітей (56%) усвідомлює свої морально - особистісні якості, особливості моральної поведінки. Учні здатні характеризувати як позитивні, так і негативні власні моральні якості. Ця здатність форується, з одного боку, під впливом оцінних суджень референтних дорослих, значущих інших, з іншого - збагаченням досвіду моральної поведінки. Все це створює необхідні передумови для розвитку адекватної моральної самооцінки.

Були виявлені вікові особливості моральної самооцінки. Для 56, 3% першокласників характерний високий рівень моральної самооцінки, 37,7% - притримуються середнього рівня морального самооцінювання; лише 6% - низького, які досить критично оцінили себе. Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 42% першокласників очікують високої оцінки від своїх батьків, 50% - середньої; 8% - низької. Від своїх друзів 33,4% першокласників очікують високої оцінки, 36,8% - середньої; 29,8% - низької. Від учителя - 32% першокласників очікують високої оцінки, 35% - середньої, 33% - низької. Це дає підстави стверджувати про несформованість у першокласників рефлексивності під час вибору моральних критеріїв та використанням в якості основи моральних оцінок одиничних факторів.

У 2 класі 49% учням притаманний високий (дещо завищений) рівень моральної самооцінки; 33,3% - середній; 17,7% - низький. Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 36,5% другокласників очікують високої оцінки від своїх батьків, 34% - середньої, а 29,5% - низької. Від своїх друзів 34% другокласників очікують високої оцінки, 55% - середньої і 11% - низької. Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 30% другокласників очікують високої оцінки від учителя, 33% - середньої, 37% - низької.

Для 45,2% третьокласників характерний високий рівень моральної самооцінки, 43,1% - середній, 11,7% - низький.Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 39% третьокласників очікують високої оцінки від своїх батьків, 54,5% - середньої та 6, 5% - низької оцінок.. Від своїх друзів 42,8% учнів очікують високої оцінки, 31,3% - середньої; 25,9% - низької. Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 27% третьокласників очікують високої оцінки від вчителя, 34% - середньої, 39% - низької.

У 4 класі 42,8% учнів охарактеризували себе позитивно і їм характерний високий рівень самооцінки; 35,7% - середній, 17,8% - низький рівень моральної самооцінки. Лише один учень виявив нездатність оцінити себе. Критичнішою стає очікувана оцінка дітей, з боку батьків: 33,9% учнів вважають, що батьки оцінили б їх лише з високих, позитивних позицій і очікують високої оцінки; 52,3% - вважають, що батьки віднесли б їх до середнього рівня самооцінки; 13,8% - до низького рівня. Щодо очікуваної оцінки моральних якостей, то 47,8% четвертокласників очікують високої оцінки від друзів; 40,5% - середньої; решта учнів (11,7%) - низької. Від учителя 25% четвертокласників очікують високої оцінки, 33% - середньої, 42% - низької

Досліджуючи, ми з'ясували, що рівні моральної самооцінки та очікуваної оцінки різні. Емпіричні дані дозволили з'ясувати ставлення дитини до себе, як суб'єкта моральної поведінки, так і уявлення про ставлення до неї значущих інших людей. Можна констатувати, що учні починають усвідомлювати, що їх люблять не тільки за те, що вони «просто діти», а і за їх морально - особистісні якості і вчинки. Важливо підкреслити те, що діти, характеризуючи себе, знаходять відповіді на основні питання моралі: що ти робиш для інших? чи виступають твої якості як доброчинність, милосердність? Таке усвідомлення власного Я відбувається, коли дитина вступає у взаємини із ровесниками та іншими дітьми. Причому особистісні якості проявляються не самі по собі, а у стосунках з іншими.

На основі аналізу емпіричних даних можна констатувати, що до кінця молодшого шкільного віку моральна самооцінка стає диференційованішою.

Моральне самооцінювання й оцінювання моральних якостей учнів 1 - 2 класів вирізняють такі особливості, як ситуативність, суб'єктивність, неадекватність, відсутність рефлексії при виборі критеріїв. Учні 3 - 4 класів, оцінюючи себе, проявляють достатньо високий рівень критичності. Вони категоричніші у своїх оцінках, упевненіші в них, характеризуючи себе, вони проявляють тенденцію до оцінювання як позитивних, так і негативних своїх моральних якостей. З одного боку, це пов'язано із розвитком мислительних операцій - аналізу, порівняння, синтезу, які утворюють раціональну основу моральної самооцінки, а з іншого - постійне перебування у ситуації соціальної взаємодії, яка супроводжується оцінювальною діяльністю, сприяє формуванню власних критеріїв морального самооцінювання. Саме завдяки засвоєнню цих критеріїв дитина може оцінити не лише свої сильні сторони, але й негативні прояви, зіставляючи Я - реальне і Я - ідеальне.

Слід зазначити, що зміст та структура моральної самооцінки особистості включає й неосмислені моменти молодших школярів, але постійно виникає необхідність осмислювати, перебудовувати, координувати величезну кількість різної внутрішньої і зовнішньої інформації, що стосується моральних аспектів поведінки. І чим суперечливіша така інформація, тим складніше аналізувати її диференціювання, що є функцією образу Я. Поряд з тим, у дитини виникає потреба у внутрішній цілості Я, самототожність особистості, а фактично вона має багато різноманітних образів Я, які відображають різні аспекти її особистості та життєдіяльності. Результати аналізу дають можливість характеризувати окреслений віковий період як період з достатньо високим ступенем сформованості моральної самооцінки, усвідомленості моральних стосунків і ставлень.