ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МОРАЛЬНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ДОШКІЛЬНИКІВ

                Світлана Заболоцька, аспірантка, викладач кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

УДК 159.922.7:371.034

В статті аналізуються суть, складові моральних форм поведінки та психолого-педагогічні детермінанти становлення її у дошкільників.

Ключові слова: моральна поведінка, рефлексія, совість, вчинок, моральна оцінка, моральна дія.

В статье анализируются сущность, составляющие моральных форм поведения и психолого-педагогические детерминанты становления ее у дошкольников.

Ключевые слова: моральное поведение, рефлексия, совесть, поступок, моральная оценка, моральное действие.

The article examines the nature, moral components of the behavioral, psychological and educational development of its determinants in children.

Key words: moral conduct, refection, conscience, action, moral estimation, moral act.                            

Соціально-економічні перетворення в Україні неможливі без створення умов, які сприяють становленню моральної особистості. Саме тому зараз на перший план роботи дошкільного навчального закладу виступають завдання розвитку та формування особистості, створення умов, які забезпечують розвиток моральної поведінки в кожної дитини. На сучасному етапі в наукових площинах психології сконцентровані проблеми, вирішення яких спрямоване на забезпечення розвитку в підростаючої особистості моральних і духовних цінностей як найсуттєвіших в аксіологічній сфері людини. Тому й необхідне адекватне науково-психологічне вирішення проблем, пов'язаних із розвитком моральної поведінки як споконвічної засади людського існування.

В останні десятиріччя минулого ХХ ст. та на початку ХХІ ст. проблема морального розвитку особистості як самостійна проблема педагогічної психології привернула увагу психологів. Зокрема, актуалізувався зміст морального розвитку його механізми, індивідуальні та вікові аспекти. Найчастіше вивчався моральний розвиток на етапі підліткового віку, зокрема вирішення таких проблем як самовиховання, самоконтроль, самовдосконалення (В. Аверін, Б. Братусь, М. Боришевський, І. Булах, І. Дубровіна, А. Прихожан, О. Лідерс, Л. Хоффман,Ф.Райс та ін.).

У сучасних наукових дослідженнях І. Беха, О. Кононко, М. Левківського, А. Лопуховської, Р. Павелківа, М. Савчина, І. Улєдової розкриваються психологічні механізми формування у дітей різного віку моральної поведінки, яка оцінюється як особливий мотив людських вчинків. Стосовно ж дошкільного віку означена проблема до цього часу детально не досліджувалась. Окремі її аспекти знайшли вирішення у роботах, спрямованих на виявлення особливостей морального ставлення в процесі спілкування у різних видах діяльності: трудової, ігрової (З. Борисова, Р. Ібрагімова, К. Клімова, Г. Уранова) та навчальної (С. Ладивір, Л. Меквабішвілі). Значна частина наукових досліджень присвячена проблемі нормативності як основної характеристики поведінки дитини-дошкільника. Результати досліджень Л. Артемової, Л. Божович, С. Карпової, Т. Каштанової, В. Котирла, М. Лісіної, Т. Поніманської, Л. Почеревіної, А. Рузської, Є. Субботського, В. Шевченко, С. Якобсон та ін. указують на те, що моральна норма, якщо вона усвідомлена і емоційно збагачена, перетворюється у відповідну якість особистості і реалізується у поведінці. На етапі дошкільного дитинства моральні норми вже починають виступати і як мотиви поведінки.

Здійснений нами науковий аналіз теоретичних джерел дозволив виявити ще не з'ясовані дослідниками питання, що стосуються психологічних особливостей морального розвитку дошкільника, а саме, значення зовнішніх соціально-психологічних чинників і внутрішніх особистісних утворень та механізмів у становленні моральної поведінки. Тому проблема вивчення закономірностей та механізмів становлення моральних форм поведінки дошкільника набула для нас важливого значення й окремого наукового статусу.

На думку І. Беха, «мораль дитині спадково не передається, вона виховується», і емоційно-моральне вдосконалення дитини залежить від вміння вихователя проникнути у внутрішній світ дитини через співпереживання [2]. Вищі

регулюючі системи, до яких вони належать, формуються та розвиваються у процесі соціалізації особистості, що передбачає засвоєння та перетворення індивідом соціально-культурного досвіду. Моральна свідомість відображає ступінь асиміляції особистістю суспільної моралі. Розвиток моральної свідомості особистості розглядається як процес усвідомлення, засвоєння, прийняття людиною моральних ідеалів, цінностей, норм та правил, з метою подальшого перетворення їх у дієвий регулятор поведінки. Особливу увагу під час аналізу процесу морального розвитку психологи зосереджують на вивченні ідеї оволодіння людиною значеннями і смислами. У психології «значення» і «особистісний смисл» традиційно розглядаються в опозиції одне до одного, тобто, значення виступає носієм загального соціокультурного й історичного досвіду, а особистісний смисл як суб'єктивна інтерпретація цього значення в межах індивідуального досвіду.

Поведінкова (регуляційна) складова моральної свідомості передбачає володіння такими здатностями: 1) реалізацію особистістю моральних норм, ідеалів, принципів, звичок у поведінці, спілкуванні та діяльності; 2) моральний самоконтроль поведінки; 3) особистісне реагування на моральні аспекти поведінки іншого (підтримка, співпереживання, критика, осуд).

Наступна проблема, в межах якої вивчався моральний розвиток, - це проблема становлення і формування конкретних якостей особистості. Г. Пек і О. Хейвігхерст [5] розрізняють п'ять типів (рівнів) морального розвитку, пов'язуючи їх як із поведінкою у ситуаціях моральних колізій, так і з особистісними якостями. Стверджується, що розвиток відбувається в напрямі від аморальної поведінки через егоцентричне, конформістське та ірраціонально-нормативне до раціонально-альтруїстичного як найзрілішої форми моральної поведінки. Але видається сумнівним, що в реальній поведінці діти, вибираючи між зрілішою моральною позицією своїх ровесників і менш розвинутими в цьому плані позиціями дорослих, схильні вище оцінити поведінку останніх.

Однією із важливих складових морального розвитку дитини виступає відповідальність особистості. На думку С. Л. Рубінштейна, відповідальність є втіленням істинного, найглибшого і принципового ставлення до життя. Це не тільки усвідомлення всіх наслідків уже зробленого, але й відповідальність за втрачене [6]. Тому відповідальність - це здатність дитини детермінувати події, вчинки в момент їх здійснення, в ході їх виконання аж до радикальної зміни всього життя. Вчений трактував відповідальність як здатність у процесі життя бачити, виділяти, ставити проблеми, вчасно їх усвідомлювати та приймати відповідні рішення.

Автор сучасної концепції відповідальності М. В. Савчин розглядає її як цілісну якість особистості, в якій інтегровані духовні, соціально-психологічні та психофізіологічні функції. Відповідальність, на думку автора, забезпечує розвиток дитини як суб'єкта моральної поведінки, який реалізує необхідне, належне та інтенційне. [7]. У контексті моральності М. В. Савчин інтерпретує відповідальність як смислове утворення особистості, загальний принцип співвіднесення (особистісної саморегуляції) мотивів, цілей і засобів життєдіяльності, що не зводяться до правила або кодексу правил, не є конкретним мотивом або їх сукупністю.

Моральний розвиток визначає спосіб поведінки людини відносно явищ суспільного характеру. Показником рівня морального розвитку є сформованість особистісних якостей, які виступають своєрідним сплавом мотивів і способу поведінки. Завдяки розвитку мотиваційної сфери створюються можливості вирішення особистістю важливих для неї проблем морального вибору. Водночас мотивація коригує поведінку загалом, викликає відповідні спонукання та породжує потребу, а прагнення задовольнити свої потреби змушує людину діяти.

Виразником моральної поведінки є сукупність дій, учинків та їх мотивів, що оцінюються на основі імперативу моральності, тобто моральна поведінка - це специфічний вид людської активності, який мотивується винятково моральними імперативами. Одиницею моральної поведінки (моральної діяльності) виступає моральний вчинок.

У моральній поведінці головним є ставлення людини до навколишніх людей, які побудовані за правилами моральності. Б. Г. Ананьєв вважав, що «ставлення до інших стає підґрунтям для формування інших рис характеру... і це можна вважати однією із центральних характеристик особистості» [1, С. 52-73]. На думку С. Л. Рубінштейна, поведінка та вчинки людини здійснюються з позиції того чи підносять, чи принижують вони людину, в значенні гідності, цінності морального рівня її життя для інших [6].

Включення дитини в різні види діяльності дорослих створює сприятливі умови для засвоєння дітьми складних моральних форм поведінки, що знаходять реалізацію у формах поведінки дитини як із дорослими, так і з ровесниками. Оволодіння дошкільниками моральною поведінкою відбувається в умовах сюжетно-рольової гри, основним змістом якої виступає реалізація уявлень дитини про правила, норми стосунків дорослих, виконуванняими соціальних ролей. Суть гри як провідної діяльності дитини, полягає в тому, що в ній відображаються різні сторони життя, особливості діяльності і, що дуже важливо, людські стосунки, засвоюються і уточнюються знання про навколишню соціальну дійсність. Ігрова роль відображає не тільки соціально прийнятий спосіб поведінки людини у певній позиції, але і моральний вимір (доброту, чесність, справедливість чи, навпаки, зло, нечесність, несправедливість тощо). Життя дитини в грі наповнюється з кожним днем новим змістом, новими, ще не відомими стосунками та переживаннями.

Поєднання таких якостей, як співучасть, самопожертва, почуття справедливості - емоційна основа всіх моральних якостей, які формуються у дитини в процесі сімейного виховання. У дитини в процесі розвитку відбувається складна боротьба егоїстичних та альтруїстичних тенденцій.

Включення дітей у систему моральних стосунків виокремлює ще декілька джерел оволодіння моральними формами поведінки - повсякденне реальне життя, ознайомлення із різними культурними формами: казки, прислів'я, телебачення, легенди. І не останнє місце відіграє правильність презентації дитині тієї чи іншої інформації дорослим (вихователем). Зокрема, засвоєння моральних форм поведінки відбувається в процесі прослуховуванні казок. Осмислення вчинків героїв казок призводить до формування узагальнених уявлень про добро і зло, про критерії їх розмежування. Разом із дорослим діти вчаться оцінювати конкретні ситуації і вчинки, і саме цей досвід стане основою вміння оцінювати вчинки однолітків, дорослих і зрештою свої власні. Казки приносять дітям глибоку радість, вони їх розважають, впливають на внутрішнє життя. Казка дає дитині перші уявлення про героїчні вчинки, про подвиг, особистісну здатність протистояти злу. Вона відкриває дитині сутність високого щастя людського існування. Герой чарівної казки вимагає співучасті, співчуття. Ситуація морального вибору - основа казкового сюжету, при чому герої розставлені з абсолютною визначеністю: двобій добра і зла ніде не змальований таким чином, як у казці. Герой, як правило, наділений дитячими рисами характеру. Він простий, душевний, довірливий, незлопам'ятний, готовий на здійснення рішучих вчинків і висновків, близький дітям своїми реакціями та власними почуттями. Герой помиляється, оступається, виявляє слабкість, але вищі сили і природа завжди на його боці. Вони допомагають йому, підбадьорюють, втішають. В казці діє зрозумілий і знайомий дитині механізм її власних відносин із близькими їй дорослими.                                     

Як уже зазначалося, значна роль у моральному розвитку особистості належить спілкуванню. Б. Ананьєв у тлумаченні терміна спілкування зазначав, що предметна діяльність дитини є спільна дія дитини та дорослого. Психолог стверджував: «Поведінка людини виступає не лише як складний комплекс її соціальних діяльностей, за допомогою яких окреслюється природа, що її оточує, але й спілкування, практична взаємодія з людьми в різних соціальних структурах» [1, С. 52-73]. На думку вченого, спілкування детермінує характер психічних процесів, виступає важливим компонентом морального розвитку особистості. Виховна роль спілкування - це наслідок того, що слово, поряд із його пізнавальною функцією, виконує ще й регулюючу функцію, виступаючи не лише як спосіб відображення дійсності, але і як спосіб регуляції поведінки, зокрема моральної.

Отже, розвиток моральних форм поведінки неможливий поза взаємодією з іншими людьми, оскільки дії їх можуть сприяти реалізації її потенційних можливостей, але й також здатні блокувати цей процес. Проте, моральне становлення, стосунки і спілкування нерозривні. «Спілкування, - зовнішня сторона взаємин людей, реальне буття взаємин» [4, С. 41]. У процесі спілкування здійснюється обмін ідеями, інтересами, «передача» рис характеру, формуються установки моральних форм поведінки.

Незаперечним є той факт, що особистість дитини формується у процесі постійних стосунків з іншими. Зокрема, О. Ф. Лазурський вважав, що «індивідуальність людини визначається не тільки своєрідністю її внутрішніх психічних функцій..., але й не менше її стосунками із навколишніми явищами» [3].

Сім'я є першим і найважливішим оточенням дитини. Вона є тим середовищем, де дитина оволодіває традиційною для конкретного етносу культурою; отримує перші знання щодо навколишнього світу і самої себе; вчиться розрізняти категорії «Я» і «Вони», а також набуває перших моральних форм поведінки.

У сучасній психологічній науці існує низка дефініцій сім'ї. Е. Ейдеміллер виходить із того, що сім'я - це мала соціальна група, в основі якої лежать подружні та родинні стосунки, а саме: взаємини між чоловіком та дружиною, батьками та дітьми, сестрами та братами й іншими рідними, які живуть разом та ведуть спільне господарство [8].                                                                                                                

 У психології утвердилася думка, що дитина ототожнює себе з тим, ким вона захоплюється і кого цінує. Вона може ідеалізувати батька, матір, знайомих (при ще не сформованій критичності мислення та за відсутності зразків для порівняння) і тому свідомо чи несвідомо наслідувати їхні манери, звички, стиль поведінки. Спілкуючись із батьком чи матір'ю, дитина здійснює інтуїтивну пізнавальну діяльність шляхом наслідування, зіставляння себе і батьків. У результаті поступово розвивається процес співучасті і співпереживання, який дозволяє зрозуміти внутрішній світ інших людей. В процесі соціалізації, в умовах сім'ї, відбувається формування долученості дитини до внутрішнього світу своїх батьків, формується почуття емпатії, яке можна охарактеризувати, як бажання узгоджувати свій активний та емоційний стан зі станом інших людей.

Засвоєння моральних форм поведінки відбувається на основі орієнтації дитини на інших людей, особливо на дорослих. Зразки поведінки, які наслідує дитина, спочатку втілюються в образі конкретної людини - батька, матері, дідуся, бабусі та ін. В результаті знайомства з життям дорослих, із їхніми стосунками та діяльністю у дошкільників проявляється бажання засвоїти позитивні моральні  орми поведінки. Якщо дорослий дотримується моральних правил поведінки, то він стає позитивним прикладом для своєї дитини. Дошкільник наслідує дорослих у ставленні до оточення, до речей, тварин. Об'єктом наслідування може стати ровесник або вихователь, який бере безпосередню участь у вихованні дитини. Спостережувані у житті дорослих норми дитина реалізує в системі особистісних стосунків.

Формування у дітей моральних форм поведінки - це складний i довготривалий процес, який має бути насичений клопiткою наполегливою працею над виробленням у дитини моральних норм, якi не дадуть їй змоги чинити поза моральними правилами. В обґрунтуванні концептуальної моделі нашої роботи ми припустили, що формування форм моральної поведінки у дошкільників в умовах навчання і виховання буде можливим в аспекті системного підходу, що передбачає актуалізацію у дошкільників потреби у засвоєнні моральних форм поведінки, стимулюванні їх до аналізу, глибшого пізнання власної унікальності.

Програмою передбачається поступове засвоєння учасниками занять основних понять, положень, які стосуються розвитку рефлексивної поведінки кожного дошкільника, з подальшим формуванням здатності усвідомлювати власну нормативну поведінку та нести відповідальність за її дотримання.

Основним завданням було дослідження таких складових моральної поведінки, як моральні дії, уявлення про моральну поведінку, моральні оцінювання поведінки інших людей, моральне самооцінювання, піддатливість регулятивних впливів моральних аспектів поведінки, моральна саморегуляція, моральні позиції, моральне ставлення до батьків, родичів, вихователів, ровесників, молодших та незнайомих людей.

Основними були визначені такі завдання експерименту: 1. Розробити критерії, показники та рівні сформованості форм моральноїповедінки; 2. Визначити та обґрунтувати емпіричні методи дослідження особливостей формування форм моральної поведінки у дошкільників; 3. Сконструювати етапи та виділити компоненти експериментальної програми; 4. Перевірити ефективність реалізації експериментальної програми із використанням статистичних методів дослідження.

Експериментальне дослідження проводилося у дошкільних закладах м.Трускавця. Всього було охоплено 152 дошкільники. За результатами нашого дослідження була розроблена психокорекційна програма поведінки у дошкільника,

що мала на меті продемонструвати, яким чином формуються її моральні форми, що допомагає їх формуванню, які умови впливають на цей процес. Вона складається із спеціально підібраних завдань, які проводяться на спеціальних заняттях щодня протягом двох тижнів.

У заняттях використовуються такі методичні засоби: 1) використання різного виду ігор, як необхідного навчального і розвиваючого елемента формування моральних форм поведінки у дошкільника (рольові ігри (включають рольові дії й образи, а також психодраму), комунікативні ігри, ігри і завдання, спрямовані на розвиток довільності, усвідомлення таких понять, як «необхідність дотримуватись правил або норм», «сила волі», ігри, спрямовані на розвиток уяви); 2) завдання із використанням «терапевтичних» метафор. Систематичне пропонування дітям метафор веде до засвоєння ними основної їх ідеї: «необхідно дотримуватись моральних форм поведінки», «бути чемним - це правильно», тим самим у дитини формується механізм «моральної саморегуляції»; 3) використання емоційно-символічних методів: групове обговорення різних норм поведінки: поділитись з однолітками (іграшками, солодким; залежно від симпатій); дякувати; попросити вибачення; пробачити/пожаліти; дотримуватись правил у грі; порушення вимоги старшого; дотримання правил поведінки; вітатись до старшого; пропустити старшого; дослухатись до дорослого; наклеп, наговорити на іншого тощо. Як необхідний етап для обговорення використовуються дитячі малюнки, виконані на теми моральних дилем. При цьому на стадії малювання інколи досліджуються та обговорюються почуття та думки, які не вдається розкрити у процесі вербального спілкування); 4) використання творів літератури (народних та авторських казок, віршів, прислів'їв та приказок). Дидактичні завдання, спрямовані на аналіз таформування моральних норм поведінки у дошкільників; 5) перегляд мультфільмів і обговорення дій та вчинків героїв.

Досліджувані нами параметри - моральні норми поведінки - мають динамічний характер, тобто вони можуть змінюватись від того, в якому середовищі перебуває дитина та який виховний вплив на неї здійснюється. Це підтверджує наше діагностування дошкільників після проведення психокорекційних занять. Позитивна динаміка змін свідчить про підвищення сформованості моральних норм поведінки. На основі отриманих даних спостерігалась зміна в поведінці дошкільників експериментальної групи. Внаслідок впливу розвивально-психокорекційної програми відбувся розвиток моральних норм поведінки дитини.На підставі об'єктивних та суб'єктивних факторів оцінювання розвитку моральних норм поведінки у дошкільнят можна вважати, що їх розвиток достовірно відбувся у дітей експериментальної групи. При цьому вплив на формування моральних норм поведінки у дошкільників достовірно пов'язаний з оцінкою батьками їх як більш моральних, що вказує на реалізацію цього розуміння дітьми у буденному житті, а не лише в умовах експерименту. Встановлено, що важливими умовами формування моральних норм поведінки у дошкільників є позитивний вплив з боку батьків та вихователів, саме їх схвалення та заохочення очікують діти.