МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ОСОБИСТІСНО - ЗОРІЄНТОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

              Олена Демчук, викладач кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету

У статті висвітлені особливості застосування методу проектів як особистісно - зорієнтованої педагогічної технології у навчально - виховному процесі вищих навчальних закладів.

Ключові слова: метод проектів, професійна підготовка, оздоровлювальна спрямованість навчально - виховного процесу, життєва компетентність.

В статье отображены особенности использования метода проектов как личностно - ориентированой педагогической технологии в учебно - воспитательном процессе высших учебных заведений.

Ключевые слова: метод проектов, профессиональная подготовка, оздоровительная направленность учебно - воспитательного процесса, жизненная компетентность.

The article outlines the features of using project method as a personality - oriented pedagogical technol ogy in the educational process in higher education.

Key words: method of projects, professional training, health - improving orientation of the educational process, Life Competence.

Постановка проблеми. Входження України в Болонський процес є передумовою докорінних змін в освіті. Характерним для європейської вищої освіти є перехід у навчанні від формату «teaching» (навчаємо) до формату «learning» (вчимося). Студента не навчають викладачі, а він самостійно впродовж усього життя навчається (викладачі лише допомагають йому, спрямовують зусилля для раціональних методів навчання).

Перед викладачами ВНЗ постає проблема активізації навчально - пізнавальної діяльності студента. Науково - методичний аспект розв'язання цієї проблеми полягає в розробці варіативних методичних систем навчання, добір змісту, методів, організації форм раціонального поєднання викладання педагога і самонавчання студента, підготовку системи диференційованих вправ, особливо професійно важливих, визначення алгоритмів навчально - пізнавальної діяльності, використання інформаційно - комунікаційних технологій у майбутній діяльності. Під активізацією навчально - пізнавальної діяльності слід розуміти мобілізацію викладачем інтелектуальних, морально - вольових та емоційних потенціалів студентів з метою досягнення визначених цілей навчання, розвитку й виховання за допомогою спеціальних засобів [7, с. 69].

Аналіз останніх досліджень. Метод проектів виник у 20 - ті роки ХХ ст. у США (Дж. Дьюї, В. Кілпатрік) як спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми, що має завершитись цілком реальнимпрактичним результатом. У сучасних умовах метод зорієнтований на самостійну діяльність студентів (індивідуальну, парну, групову), яку студенти виконують протягом певного часу, інколи досить тривалого. Проекти можуть мати найрізноманітнішу тематику та використовуються в процесі вивчення конкретних дисциплін, з метою міждисциплінарної інтеграції, у позааудиторній і науково - дослідній роботі студентів.

Метод проектів припускає розв'язування деякої конкретної проблеми або завдання, яке передбачає, з одного боку, використання різноманітних засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, активізацію творчих здібностей. Результати виконаних проектів повинні мати конкретне змістовне наповнення [2, с. 18].

Постановка завдання. На нашу думку, розвиток особистості в умовах традиційного навчання у ВНЗ потребує використання особистісно - зорієнтованих технологій. Більше того, вони досить вільно вписуються у традиційну систему навчання за таких умов:

·                викладач змінює сам підхід до процесу навчання: усвідомлює, що в педагогічному процесі студент, а не викладач є центральною фігурою;

·                провідним у процесі навчання виступає пізнавальна діяльність студентів, а не репродуктивне навчання;

·                пріоритетними стають не засвоєння й відтворення знань у готовому вигляді, а самостійне набуття і можливість їх застосування;

·                набувають особливого значення не запам'ятовування й відтворення знань, а спільні міркування, дискусії, дослідження;

·                у процесі спілкування з студентом у будь - яких ситуаціях неодмінно виявляється повага до особистості;

·                викладач ураховує особливості фізичного, духовного, морального розвитку цілісної особистості студента, а не окремих її якостей. Крім того, ми погоджуємося з думкою, що з огляду на унікальність кожної особистості більш правильно говорити про повний, а не всебічний її розвиток (термін запропонований Л. Боголюбовим) [1, с. 102].

Виклад основного матеріалу. Для забезпечення повного розвитку особистості у навчальновиховному процесі необхідно розвивати індивідуальні стилі пізнавальної діяльності кожного студента. Особливого значення набуває роль викладача, його професіоналізм, уміння діагностувати, враховувати індивідуальні особливості учнів не тільки в академічних знаннях, але й у психологічному аспекті, готувати відповідні навчальні матеріали, плани, програми. Все це потребує від викладача високої професіональної майстерності, такту, певних особистісних і професійних якостей.

З усього різноманіття педагогічних технологій гуманістичної спрямованості особливої уваги заслуговують ті, що можна досить органічно і легко інтегрувати у традиційне навчання, тому що розвиток освіти має йти еволюційним шляхом і кожне нововведення повинне бути ретельно підготовлене і передбачати, перш за все, його усвідомлення й освоєння вчителями.

Метод проектів є однією із педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно - зорієнтованого підходу в освіті (саме педагогічною технологією, хоча у назві технології використовується слово «метод») і сприяє формуванню вміння адаптуватися до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства.

Означена технологія використовується для побудови процесу навчання, спрямованого на активізацію діяльності студентів відповідно до їхніх інтересів для здобуття певних знань, відчутного теоретичного чи практичного результату. Тому при реалізації методу проектів необхідно використовувати їхню власну зацікавленість у знаннях і показувати, де отримані знання можна застосовувати у реальному житті.

Мета педагогічної технології «Метод проектів» полягає у стимулюванні інтересу студентів до визначеної проблеми, оволодіння необхідними знаннями і навичками, а також організації проектної діяльності щодо вирішення проблеми для практичного застосування отриманих результатів. В основу методу проектів покладена ідея, що відображає сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, який отримано при вирішенні тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Головним є те, що цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоби досягти такого

результату, необхідно вчити учасників проекту самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей, прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання проблеми, встановлювати причинно - наслідкові зв'язки. Розв'язання проблеми при цьому набуває характеру проектної діяльності.

Успіх застосування методу проектів залежить від того, наскільки студенти вмотивовані самостійно чи спільними зусиллями вирішувати повне завдання, застосовувати необхідні знання, отримувати реальний і відчутний результат.

Метод проектів дозволяє розвивати пізнавальні інтереси учасників, уміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Він завжди орієнтований на самостійну діяльність (індивідуальну, парну, групову) протягом визначеного часу. Використання методу проектів передбачає, з одного боку, застосування сукупності різноманітних засобів навчання, а з іншого, інтегрування знань і умінь із різних сфер науки, техніки, культури тощо. Результати виконаних проектів мають бути відчутними: теоретична проблема вимагає конкретного її розв'язання, практична - конкретного результату, готового для впровадження.

Метод проектів містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних, творчих за самою своєю сутністю підходів. Він сприяє творчому розвитку студентів, використанню ними певних навчально - пізнавальних прийомів, які в результаті самостійних дій дозволяють вирішувати ту чи іншу проблему. Крім того, метод проектів передбачає обов'язкову презентацію результатів.

Уміння використовувати метод проектів - це показник високої кваліфікації, прогресивності професійної діяльності викладача, спрямованості на творчий розвиток студентів.

Особливого значення при цьому набуває вміння організувати спільну діяльність з студентами [2, с. 16]. Основні вимоги щодо використання методу проектів такі:

·                 формулювання значущої у дослідницькому і творчому аспектах проблеми (завдання), вирішення якої потребує інтегрованого знання, дослідницького пошуку;

·                 практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

·                 самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність студентів;

·                 структуризація змістовної частини проекту із визначенням результатів окремих етапів;

·                 використання дослідницьких методів, що передбачає певну послідовність дій: обговорення методів дослідження, способів оформлення кінцевих результатів, збір, систематизація, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація, висновки, висування нових проблем для дослідження тематики проектів можуть бути різними. Слід прагнути до того, щоб теми проектів відображали необхідність вирішення конкретних практичних завдань, актуальних для повсякденного життя, що потребують від учнів знань із різних предметів, творчого мислення, дослідницьких навичок.

На основі аналізу психолого - педагогічної літератури [2,3,5,6] можна запропонувати таку типологію проектів:

·                 за діяльністю, домінуючою у проекті, - дослідницький, пошуковий, творчий, рольовий, прикладний, інформаційний;

·                 за предметно - змістовною галуззю знань - монопроект у рамках однієї галузі знання, міжпредметний проект;

·                 за характером координації проекту: безпосередній (жорсткий, гнучкий), опосередкований (неявний, що імітує учасника проекту);

·                 за характером контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу);

·                 за кількістю учасників проекту; тривалістю виконання проекту.

Дослідницькі проекти виконуються за логікою і структурою наукового дослідження.

Творчі проекти відрізняє від інших відповідне оформлення результатів: такі проекти не мають детальної структури спільної діяльності учасників, вона тільки намічається, а згодом розвивається, підпорядковуючись вимогам кінцевого результату, логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту.

У рольових, ігрових проектах структура також залишається відкритою до завершення роботи. Учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, які імітують соціальні, ділові відносини, що ускладнюються тими ситуаціями, які вигадують учасники проекту. Ступінь творчості тут є дуже високим, але провідним видом залишається рольова чи ігрова діяльність.

Інформаційні проекти спрямовані на збір даних про якийсь об'єкт або явище, вони передбачають ознайомлення учасників з інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі і стають їх органічною частиною, модулем.

Практичні (практикозорієнтовані) проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників, який враховує їхні соціальні інтереси. Такий проект потребує ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників із визначенням функцій кожного із них, чітких висновків, участі в оформленні результатів кінцевого продукту.

Особливого значення набуває координація і коригування роботи над проектом: обговорення ходу його виконання та спільних або індивідуальних дій, організація презентації, аналіз отриманих результатів і можливих способів їх упровадження в практику, а також зовнішня оцінка проекту.

За кількістю учасників можна виділити такі проекти:

·                особистісні (одноосібні або за участю двох партнерів, які перебувають різних школах, регіонах, країнах);

·                парні (між парами учасників);

·                групові (між групами учасників). В останньому випадку дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організовувати групову діяльність учасників проекту: як у групі своїх учнів, так і в об'єднаній групі із різних шкіл, країн і т. д.

За тривалістю виконання проекти можуть бути:

·               короткостроковими (для вирішення невеликої проблеми або частини більш складної проблеми), які можуть бути розроблені на декількох уроках за програмою одного предмета чи як міждисциплінарні;

·               середньої тривалості (від тижня до місяця);

·               довгостроковими (від місяця до декількох місяців [6, с. 72].

Як правило, робота над короткостроковими проектами проводиться на заняттях із конкретного предмета. Що стосується проектів середньої і довгої тривалості, то вони - звичайні чи телекомунікаційні, внутрішні чи міжнародні - є міждисциплінарними і спрямовані на вирішення масштабної проблеми чи декількох взаємозалежних проблем. Такі проекти зазвичай проводяться в позааудиторний час.

На практиці найчастіше використовуються змішані типи проектів. Кожен тип характеризується тим чи іншим видом координації, термінами виконання, етапами, кількістю учасників. Тому, розробляючи проект, необхідно враховувати його ознаки і характерні риси.

Реалізація методу проектів на практиці обов'язково веде до зміни позиції викладача - із транслятора готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності студентів. Змінюється також психологічний клімат, оскільки відбувається переорієнтація репродуктивної навчальної діяльності студентів на різноманітні види самостійної діяльності: дослідницьку, пошукову, творчу.

Визначають такі параметри зовнішньої оцінки проекту:

·                значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність тематики дослідження;

·                коректність використання методів дослідження та обробки отриманих результатів;

·                активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;

·                колективний характер прийнятих рішень;

·                характер піклування і взаємодопомоги між учасниками проекту;

·                необхідна і достатня глибина занурення у проблему, використання знань з інших галузей;

·                доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;

·                естетика оформлення результатів проекту;

·                вміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і доказовість відповідей кожного члена групи.

До структурування проекту висуваються такі вимоги:

·             починати завжди необхідно з вибору теми

·               проекту, його типу, а також кількості учасників;

·               викладачу необхідно продумати можливі варіанти проблем, доцільні для дослідження у межах визначеної тематики;

·               проблеми висуваються студентами за участю викладача (запитання, ситуації, що сприяють визначенню проблеми);

·               важливим моментом є розподіл завдань по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень;

·               здійснюється самостійна робота учасників проекту щодо розв'язання індивідуальних чи групових дослідницьких, творчих завдань (на уроках, заняттях, наукових товариствах);

·               необхідним етапом виконання проектів є їх захист;

·               завершується робота колективним обговоренням, експертизою, оголошенням результатів зовнішньої оцінки, формулюванням висновків [4, с. 5].

Метод проектів знаходить усе більше поширення у системі освіти різних країн світу.

Причини цього явища, як вважають дослідники, криються не тільки у сфері педагогіки, але й у соціальній сфері, а саме:

·                необхідність не стільки передавати студентам суму тих чи інших знань, скільки навчити їх здобувати знання самостійно, використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань;

·                актуальність розвитку в студентів комунікативних навичок, умінь працювати в різноманітних групах, виконувати соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника і т. ін.), долати конфліктні ситуації;

·                необхідність широких людських контактів, точок зору на одну проблему, знайомства із різними культурами;

·                значущість для діяльності людини вмінь користуватися дослідницькими методами: збирати необхідну інформацію, аналізувати її із різних точок зору, висувати гіпотези, робити висновки.

Висновки. Метод проектів суттєво сприяє активізації навчально - пізнавальної діяльності студентів. Близько 80% учасників програми розробляють власний навчальний проект та портфоліо, використовуючи інформаційні технології. Методом проектів студенти послуговуються під час психологічної практики та частково переносять на планування власного майбутнього як у професійній, так і в особистій сфері.