ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНИХ УСТАНОВОК МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ

УДК 159.9:34.01

У статті надано обґрунтування необхідності проведення наукового аналізу ціннісно - мотиваційних засад діяльності майбутніх правоохоронців. На основі проведеного емпіричного аналізу визначенні психологічні особливості соціально -психологічних установок майбутніх працівників правоохоронних органів.

Ключові слова: мотивація, установки, професійна діяльність, суб'єкт діяльності.                             

В статье представлено обоснование необходимости проведения научного анализа ценносномотивационных основ деятельности будущих правоохранителей. На основе проведенного эмпирического исследования определены психологические особенности социально - психологических установок будущих сотрудников правоохранительных органов.

Ключевые слова: мотивация, установки, профессиональная деятельность, субъект деятельности.          

In article the substantiation of necessity of research of values and motives of activity of the future policemen is presented. On the basis of the conducted empirical research psychological features of social psychological installations of the future policemen are defined.

Key words: motivation, installations, professional work, the subject of activity.                              

Сучасні соціально - економічні та політичні перетворення знаходять своє відображення в житті кожного пересічного громадянина нашої країни. Особливого значення ці перетворення набувають у професійному просторі людей, діяльність яких реалізується у постійній соціальній взаємодії з оточенням та корінним чином впливає на повсякденне його життя. До переліку зазначених професій належить професія правоохоронця. Від сумлінного виконання працівниками правоохоронних органів своїх функціональних обов'язків залежить не тільки спокій у державі, робота її основних законодавчих та виконавчих інститутів, але й почуття безпеки та впевненості в завтрашньому дні кожного громадянина цієї держави. Ефективність професійної діяльності правоохоронця залежить від значної кількості об'єктивних чинників, серед них вирізняють: матеріальне, організаційне, правове забезпечення тощо. В той же час, правоохоронну діяльність реалізує людина, яка характеризується особистісними якостями та властивостями, наявністю професійних знань, умінь та навичок. Правоохоронця не можна ототожнювати з «універсальним солдатом», гарна екіпіровка, швидкісний службовий автомобіль, право затримання правопорушника не є достатніми умовами забезпечення існування правового та демократичного суспільства. Працівник правоохоронних органів це, насамперед, суб'єкт діяльності, її виконавець та творець. Виходячи з цього, психологічний аналіз суб'єктивних передумов ефективності діяльності працівника правоохоронних органів виступає актуальним напрямком наукового дослідження.

Традиційно проблеми психології правоохоронця окреслюються предметним полем юридичної психології. На сьогодні, в межах цієї наукової галузі, проблеми психології суб'єкта правоохоронної діяльності частково розглядалися в роботах В. М. Синьова, С. І. Яковенко, В. С. Медвєдєва, Л. І. Казміренко, В. Г. Андросюка, О. М. Цільмак, Т. В. Кушнірової, В. В. Конопльова тощо. Кожен із зазначених науковців звертався до питань психології суб'єкта правоохоронної діяльності в межах предмета свого дослідження: розгляду чинників та умов формування у правоохоронців необхідних якостей для успішного вирішення оперативно-службових завдань, аналізу схильності працівників ОВС до девіантної поведінки, дослідження психологічних детермінант неправомірної та правомірної агресії працівників ОВС, розгляду механізмів впливу соціальних стереотипів у формуванні професійної свідомості майбутніх юристів тощо. Враховуючи наявні в юридичній психології дослідження суб'єктних детермінант ефективності діяльності працівників правоохоронних органів, слід зазначити недостатні їх наукове обґрунтування та аналіз. Серед проблем, що потребують свого вирішення, на нашу думку, дуже актуальні проблеми, пов'язані із мотиваційними засадами діяльності суб'єкта правоохоронної діяльності.

У будь-якій професійній діяльності людина так чи інакше задовольняє потреби, що виникають. Разом із тим, сукупність існуючих потреб (мотиваційна сфера) суттєво впливає на якість і ефективність виконання спеціалістом своїх професійних обов'язків. На думку О. М. Бандурки, А. П. Москаленко, Д. О. Кобзіна та інш., виявлення особливостей професійних мотивів дозволяє підвищити ефективність професійної підготовки та навчання, забезпечити успішність процесу професійного становлення спеціаліста, значною мірою забезпечити самостійне засвоєння людиною знань як протягом навчання в навчальному закладі, так і після його закінчення.

Прикладом диференціації основних типів професійної мотивації правоохоронця може слугувати класифікація, запропонована В. Л. Васильєвим. Він виділяє п'ять основних типів мотивів правоохоронця, а саме:

- адекватний, який характеризується тим, що ціннісні орієнтації та пов'язані із ними професійні мотиви повністю узгоджуються із реальною, суспільно значущою поведінкою особистості, яка відповідає вимогам професійного та етичного характеру, що пред'являються професією;

- ситуаційний, при якому вирішальний вплив на вибір професії мають зовнішні фактори: матеріально-побутова зацікавленість, зовнішній престиж професії, її романтична привабливість;

- конформістський. У цьому випадку вибір професії відбувається під впливом референтної (суб'єктивно високозначущої групи: батьки, родичі, друзі та ін.), норми якої для людини є головним регулятором поведінки. Такий вибір здійснюється, як правило, без урахування особливостей своєї особистості, її дійсної спрямованості, здібностей. Цей тип мотивації зустрічається у осіб, що випадково опинилися на службі в ОВС, а також у дітей, батьки яких - представники юридичних професій;

- компенсаторний. Дана мотивація зустрічається у осіб, що обирають професію працівника ОВС як галузь діяльності, в якій є можливість подолати свої слабкі риси характеру (невпевненість, тривожність, замкнутість, переживання особистої неповноцінності, некомунікабельність та ін.) завдяки оволодінню професією, що вимагає прояву мужності, самостійності, рішучості і тому подібних якостей.

- кримінальний, який характеризується неявною антисоціальною спрямованістю, що, як правило, маскується правильним поясненням. Ці люди прагнуть використати професію в своїх цілях, які не відповідають вимогам, що постають перед професіоналом. Для них характерні нечесність, безпринципність, схильність до авантюри, стереотипність у відповідях на запитання, знайомство тільки із зовнішніми сторонами правоохоронної діяльності [1].

І. М. Ануфрієв, Ю. Б. Ірхін, М. Н. Курко та інші, аналізуючи мотиваційну сферу працівників оперативних підрозділів, зазначають, що мотиваційні чинники їхнього професійного вибору за розповсюдженістю розташовані в такому порядку:

- потяг до спілкування, до живої, цікавої, нешаблонної роботи;

- потяг до професії внаслідок формування життєвого переконання;

- бажання перевірити себе, зміцнити свою волю, бути визначним серед оточення;

- матеріальний добробут;

- активне прагнення до самореалізації [2].

Мотиви та ціннісні орієнтації молодої людини, що були провідними при обранні майбутнього фаху, виступають у подальшому базисом для реалізації правоохоронцем своїх функціональних обов'язків. Саме вони визначають загальну спрямованість правоохоронця в просторі соціальної взаємодії з об'єктами його професійної діяльності. Тонка структура взаємодій, у тому числі в рамках професійної діяльності, зумовлюється особливостями партнерів; саме від них - їхніх потреб, цілей, розуміння ситуації - залежить, чи ставляться вони один до одного як до суб'єкта, чи як до об'єкта, як до мети, чи як до засобу. Тому ключовим психологічним чинником, що впливає на характер взаємодії між людьми, є їхня мотивація.

Мотиваційна сфера особистості характеризується певною сталістю. Стійке домінування потреб чи інтересів, що виступає в ролі довгострокових мотиваційних установок, формує стрижньову лінію життя. Вони інтегрують ціннісне ставлеення до світу та задають характер домінування певних стратегій у розв'язанні завдань професійної взаємодії.

У цьому аспекті підкреслимо, що аналізу лише оперативної мотиваційної установки соціальної взаємодії, яка зумовлює готовність, конкретні способи поведінки та дії людини в реальній ситуації, недостатньо, щоби відносити її до одного із різновидів спрямованості особистості. Її дії та діяльність завжди спрямовує певна мета (цілі). Установка повинна бути досить сталою та домінуючою, а такими найчастіше є соціальні установки, пов'язані зі всім спектром міжособистісних, особистісно-суспільних стосунків, ставленням до професійної діяльності тощо. Соціальна установка дозволяє пояснити всю сукупність проявів соціальної поведінки людини, дати відповіді на запитання, як особа сприймає соціальну дійсність, чому вона поводиться певним чином у конкретній ситуації, яким мотивом керується в спілкуванні, чому обирає той чи інший варіант налагодження стосунків тощо.

Зазначене вище дозволяє нам сформулювати мету нашого емпіричного дослідження - визначення особливостей соціально-психологічних установок майбутніх суб'єктів правоохоронної діяльності. Для досягнення вищезгаданої мети нами була сформована вибірка дослідження, а саме: 72 випускники Навчальнонаукового інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Національної академії внутрішніх справ м. Києва. Дослідження проводилося наприкінці 2009/2010 навчального року. Перед проведенням нашого дослідження респонденти проходили практику в підрозділах органів внутрішніх справ України протягом п'яти місяців. Після складання державних іспитів курсанти 4-го курсу приступили до виконання обов'язків працівників карного розшуку. Обрана вибірка емпіричного дослідження однорідна, відповідно до вікових та статевих показників

(особи, які брали участь у дослідженні чоловіки віком 21-22 роки).

Для досягнення поставленої мети нами був обраний інструментарій емпіричного дослідження - «Методика діагностики соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребнісній сфері» О. Ф. Потьомкіної [3]. Методика складається з 80 питань: 40 питань спрямовані на виявлення ступеня прояву соціально-психологічних установок на «процес - результат», «альтруїзм - егоїзм»; 40 питань спрямовані на виявлення ступеня прояву соціально-психологічних установок «праця - гроші», «влада - свобода». Респонденти відповідали на питання «Так» чи «Ні», залежно від їх схильності до наведених у тексті методики прикладів поведінки. Опрацювання результатів методики здійснювалося за допомогою ключа. Максимально можливий результат по кожній орієнтації дорівнюється 9 балам. Середній бал - 5.

Одержані в результаті проведення емпіричного дослідження показники дозволяють визначити такі особливості соціально-психологічних установок майбутніх правоохоронців:

1. Узагальнена оцінка показників у усіх орієнтацій методики свідчить про високу мотивованість майбутніх суб'єктів правоохоронної діяльність. Результати по кожній орієнтації були приблизно в межах 4 - 7 балів. Зазначене дозволяє припустити сформовану систему потреб, мотивів, що обумовлюють особливості соціальної взаємодії, процесу професійного спілкування курсантів. Виходячи з цього припущення, майбутні працівники правоохоронних органів не виступають пасивними спостерігачами перебігу свого життя. Вони сприймають та осмислюють особливості свого життєвого шляху, активно формують життєві перспективи, в тому числі професійні. Тобто, майбутні суб'єкти правоохоронної діяльності значною мірою є ініціаторами обрання напряму розгортання процесу власного життєтворення.

2. Серед орієнтацій, що найбільше обумовлюють особливості соціально-психологічних установок курсантів, можна відмітити «орієнтацію на свободу» (показник 6,9 балу) та «орієнтацію на результат» (відповідно - 6,6 балу). Ми дозволимо собі припустити, що одержані високі показники за зазначеними орієнтаціями детерміновані, певним чином, впливом об'єктивних чинників професійної діяльності та «післядії» впливу на випускників умов навчання в спеціалізованому вищому закладі освіти системи МВС. Яскравий прояв ціннісної «орієнтації на свободу» в системі соціально-психологічних установок майбутніх равоохоронців, на нашу думку, є результатом тривалого (приблизно 4 роки) життя в казармі, перебування в замкнутому, переважно, одностатевому колі соціальної взаємодії, існування в умовах чіткого підпорядкування, субординації та жорстких правил поведінки. З огляду на вік респондентів (21-22 роки), період 4-х останніх років суб'єктивно оцінюється правоохоронцями як набагато більший за обсягом, ніж попередні. Період юнацтва почався у випускників спеціалізованого вищого закладу освіти в умовах жорсткої регламентації життєдіяльності, що виразно відрізняється від життя однолітків.

Одночасно із вищезгаданим, слід звернути увагу на одну із основних психологічних особливостей правоохоронної діяльності, а саме наявність її правової регламентації. Перебуваючи на практиці в підрозділах органів внутрішніх справ випускники зіштовхнулися із реальними умовами правоохоронної діяльності, в тому числі із суворим правовим регулюванням розкриття злочинів, що піднесене до норми закону та є обов'язковим для виконання. Реалізація професійних функцій в інших сферах людської діяльності регламентується загальними планами та інструкціями, які дозволяють досить вільно тлумачити уявлення про найбільш ефективну організацію праці. Діяльність правоохоронця підпорядковується суворо встановленим нормам. Тому високий показник прояву «орієнтації до свободи» майбутніх правоохоронців є певним чином очікуваним.

Зазначене вище певною мірою обумовлює другий за ступенам прояву показник «орієнтації на результат». Чітке планування та організація життєдіяльності у ВНЗ, вимоги щодо підпорядкування визначеним нормам закону формують у майбутніх правоохоронців таку особливість соціально-психологічних установок, як здатність, усупереч перешкодам, досягати результатів професійної діяльності. В той же час, правоохоронна діяльність характеризується екстремальністю - наявністю елементів небезпеки і ризику для життя працівника кримінальної міліції. На нашу думку, «орієнтація на результат» випускників - це наслідок сформованих протягом навчання в спеціалізованому вищому навчальному закладі вмінь та навичок поведінки в умовах дефіциту часу, наявності реальної загрози особистої безпеки тощо.

3. Одержані нами показники, які характеризують ступінь прояву «орієнтації на процес», «орієнтації на владу», «орієнтації на працю» та «орієнтації на альтруїзм» суттєво не перевищують середній рівень, визначений в методиці, та дорівнюють відповідно 5,8; 5,4; 5,2; 5,2 балам. Виходячи із цього, випускники характеризуються певним негативізмом до рутинної роботи, що притаманний практичній діяльності правоохоронця. Кожен крок у розслідуванні злочинів різної спрямованості повинен бути документально закріплений працівником за встановленою законом формою, інакше одержану в процесі діяльності інформацію майбутній правоохоронець не зможе використати в якості доказів винуватості підозрюваного в скоєнні злочину. Це значною мірою ускладнює щоденну професійну діяльність правоохоронця, тому визначений у результаті нашого емпіричного дослідження показник з «орієнтації до процесу» є об'єктивно обумовленим.

Показник, що характеризує «орієнтацію до влади», детермінований, на нашу думку, однією із основних психологічних особливостей правоохоронної діяльності, а саме - наявністю владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону. «Психологічний стан підвищеної відповідальності, поряд із необхідністю винесення обґрунтованих та виважених рішень, надає правоохоронній діяльності напруженого характеру і може призвести до появи негативних тенденцій. Перша з них полягає в надмірному застосуванні владних повноважень, зловживанні службовим становием, друга - в нерішучому застосуванні владних повноважень, пов'язаному із сумнівами, побоюваннями щодо можливої відповідальності» [4, 59].

Серед характерних для майбутніх правоохоронців особливостей соціально-психологічних установок - «орієнтація на працю». Наявність цієї орієнтації посеред інших, показники яких перевищують середній рівень, що визначений методикою, може обумовлюватися специфікою перебігу професійної діяльності правоохоронця. Зазначена орієнтація характеризується автором методики О. Ф. Потьомкіною як прагнення фахівця витрачати весь свій вільний час на професійну діяльність, використовуючи вихідні дні, час відпуски тощо. Але, ми гадаємо, що ця

орієнтація може бути результатом впливу реалій правоохоронної діяльності - ненормованим робочим часом, відсутністю чітко визначених вихідних днів та термінів відпустки, залучення правоохоронців до чергувань та охорони громадського порядку в святкові дні тощо. Після закінчення спеціалізованого вищого навчального закладу системи МВС випускникам необхідно відпрацювати 3 роки в практичному підрозділі. На нашу думку, одним з чинників притаманності майбутнім правоохоронцям «орієнтації на працю» є сформована в ході професійно-психологічної підготовки готовність до можливих об'єктивних труднощів обраної професійної діяльності.

Одержаний нами показник ступеня прояву у майбутніх суб'єктів правоохоронної діяльності «орієнтації на альтруїзм», що перевищує середній рівень, визначений методикою, обумовлюється, насамперед, засвоєними випускниками в ході навчання в спеціалізованому ВНЗ знаннями завдань своєї діяльності. Стаття 2 Закону України «Про міліцію» [5] визначає, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку, захист власності від злочинних посягань тощо. В свою чергу, стаття 3 цього ж Закону України формулює принципи діяльності міліції, а саме: принципи законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії із трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Під час набуття освіти в вищому спеціалізованому закладі освіти системи МВС курсанти з перших днів до моменту закінчення навчання, кожен день зазубрюють визначені вищі положення закону. Тому нам здається, що одержаний в результаті проведеного дослідження показник дещо дисонує із реальним ставленням майбутніх працівників правоохоронних органів до проблем та труднощів пересічних громадян. Ми припускаємо, що одержаний результат є спробою правоохоронців «прикрасити» свій образ.

4. Вищезгаданий дисонанс, на нашу думку, існує також між показниками «орієнтації на гроші» та «орієнтацій на егоїзм» у майбутніх правоохоронців і актуальною поведінкою працівників міліції в конкретних ситуаціях професійної взаємодії. Вони виявилися найнижчими серед інших показників ступеня прояву особливостей соціальних установок майбутніх працівників правоохоронних органів.

Сучасна професійна підготовка майбутніх працівників правоохоронних органів у вищому навчальному закладі повинна бути максимально спрямована на майбутні фахові потреби, формувати такий рівень професійної та загальної культури, що дозволив би випускникам проявити в юридичній діяльності із урахуванням особливостей реалізації її в системі «людина - людина». Визначені в ході нашого теоретикоемпіричного дослідження особливості не вичерпують підняту для обговорення проблему, а саме - аналіз мотиваційних засад професійної діяльності працівників правоохоронних органів. В нашому дослідженні ми приділили більше уваги соціальним детермінантам виявлених особливостей та існуванню певного дисонансу між реальною соціальною поведінкою працівників правоохоронних органів і задекларованими соціально-психологічними установками майбутніх працівників кримінальної міліції. Зазначена проблема потребує подальшого ґрунтовного теоретичного та експериментального опрацювання.