ФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН ЯК МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ПРОБЛЕМА

                Ольга Величко, аспірантка кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету

УДК 37.035.6

В статті розглянуто сутнісні характеристики та визначено зміст міжетнічних відносин, встановлено міждисциплінарні зв'язки. Розкрито проблему формування міжетнічних відносин як одного із аспектів громадянського виховання підростаючого покоління.

Ключові слова: міжетнічні відносини, громадянське виховання.

В статье рассмотрены сущностные характеристики и определено содержание межэтнических отношений, установлены междисциплинарные связи. Раскрыта проблема формирования межэтнических отношений как одного из аспектов гражданского воспитания подростающего поколения.

Ключевые слова: междуэтнические отношения, гражданское воспитание.

The essential characteristics were examined in the article and the content of the interethnic relations was determined, the interdiscipline connections were established. The problem of the formation of the interethnic relations as one of the aspecty of civil education of the young generation was revealed.

Key words: the interethnic relations, the civil education.

              Постановка проблеми. Відносини між етносами супроводжують увесь розвиток людської цивілізації. Вони носять глобальний характер, тож впливають на всі сфери суспільного життя - політичну, соціально-економічну, духовну, сімейно-побутову тощо. Їх наслідки постійно відчуваються як у загальносвітовому масштабі, так і на різних рівнях суспільної стратифікації - міждержавному, регіональному, а також у відносинах між окремими народами, етнічними групами, індивідами. Тож, якщо не вдається досягнути порозуміння на міжетнічному рівні, тоді розпочинаються найрізноманітніші конфлікти, що призводять до винищення цілих народів [1, с. 386].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць із проблеми формування міжетнічних відносин свідчить про те, що вона розроблялася у контексті різних наукових галузей. Філософські та культурологічні аспекти розкривалися у дослідженнях Є. Андроса, Ю. Бромлея, Л. Гумільова, В. Кафарського, І. Кононова, Л. Нагорної, С. Пролєєва, М. Степика, А. Шведової та ін. Загальнопедагогічні та психологічні - Т. Андрущенко, Ю. Арутюняна, В. Бизової, Г. Волкова, З. Гасанова, В. Заслуженюка, С. Лур'є, Н. Сєрової, Т. Стефаненко, Г. Філіпчука, П. Щербаня та ін.

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Вітчизняні та зарубіжні науковці досліджували різні аспекти проблеми формування міжетнічних стосунків, проте, на нашу думку, порушена проблема вимагає більш детальної розробки.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення сутнісної характеристики та змісту міжетнічних відносин, установлення міждисциплінарних звязків у процесі формування міжетнічних відносин, розкриття проблеми формування міжетнічних відносин як одного із аспектів громадянського виховання підростаючого покоління.

Виклад основного матеріалу. У світовій науці немає чіткості у визначенні термінів «міжгрупові відносини», «міжгрупове поводження», «міжгрупова взаємодія» і навіть «міжгруповий конфлікт». Вони вживаються майже як рівнозначні.

Терміни «міжгрупове поводження» та «міжгрупова взаємодія» трактуються як спостережувальний компонент міжгрупових відносин, але не включають психологічних процесів і явищ, що безпосередньо не спостерігаються, але відіграють важливу роль у життєдіяльності індивідів та груп [2, с. 115].

У контексті вивчення проблеми міжгрупового поводження слід звернутися до твердження Т. Стефаненко, яка розглядала міжетнічні відосини не тільки як відносини між групами (суперництво або співробітництво). На її думку, сюди потрібно включити і ставлення до груп, які проявляються в уявленнях про них - від позитивних образів до забобонів. Відносини між групами можуть виникати і без безпосередньої взаємодії між ними, що не раз виявлялося в емпіричних дослідженнях. Очевидно, що міжгрупові відносини - це відносини між групами, у тому числі між етнічними спільностями, тобто відносини, об'єктом і суб'єктом яких є групи. Однак багато соціальних психологів під міжгруповими відносинами розуміють насамперед - і навіть винятково - відносини між індивідами як представниками конкретних груп.

Такої точки зору дотримувався британський соціальний психолог А. Тешфел. Усі відносини між людьми він розташовував на континуумі, полюси якого становлять міжособистісні та міжгрупові відносини між представниками конкретних груп [2, с. 116].

Ю. Арутюнян називав міжетнічні відносини різновидом соціальних зв'язків між структурними елементами суспільства, об'єктом і суб'єктом яких є етнічні групи. Виходячи із цього, дослідник пропонував розуміти «міжетнічні стосунки» в широкому та вузькому сенсі. В широкому сенсі слова міжетнічні стосунки розуміються як взаємодії народів у різних сферах - політиці, культурі і так далі, у вузькому сенсі - як міжособисті стосунки людей різних національностей, які теж відбуваються в різних сферах спілкування - трудовому, сімейно-побутовому, а також сусідському, дружньому та інших видах неформального спілкування [3, с. 10].

В радянській науці для позначення цієї сфери стосунків переважно застосовували термін «міжнаціональні відносини», в пострадянській соціології, окрім того, стало поширеним поняття «етнонаціональні відносини», яке, до речі, не має чіткого тлумачення. За кордоном цей напрям дослідження визначається як «соціологія расових та етнічних відносин». Утім, ці дефінітивні розбіжності не мають принципового характеру, то ж у західному та пострадянському, зокрема й українському, наукових підходах розуміння сутності та змісту проблеми міжетнічних відносин загалом співпадає.

Характер міжетнічних відносин - дружній, нейтральний або ворожий - залежить, у першу чергу, від умов макросередовища, системи соціальних відносин, розвитку держави. Крім того, міжетнічні відносини залежать і від умов, що складаються у мікросередовищі - у конкретних територіальних колективах, спільнотах. У мікросередовищі мають значення такі фактори, як соціальна структура контактуючих етносів, її динаміка, історичне минуле і сучасна ситуація спілкування, наприклад, міра зацікавленості у контактах, традиції спілкування, а також культурні фактори [4, с. 163].

Міжетнічні відносини - один із найважливіших структурних елементів етнонаціональної ситуації. Вони відображають результати впливу її (етнонаціональної ситуації) формування. Поняття «етнонаціональна ситуація» включає, крім міжетнічних відносин, механізм поповнення етнічних утворень, кількісний і якісний склад етнонаціональних груп, динаміку внутрішніх процесів у цих групах, рівень соціального задоволення та пов'язані з ним дії представників національних меншин і етнічних груп, спрямовані на покращення свого соціально-економічного становища та політико-правового статусу в суспільстві країни проживання [4, с. 166].

Відносини, що складаються між людьми різних національностей, так само як і між народами в цілому, є результатом спільних соціальних умов. Міжнаціональні відносини складаються під впливом складних взаємодій об'єктивних обставин, перш за все соціальнополітичних, економічного становища контактуючих національностей і суб'єктивних факторів - сприйняття об'єктивних обставин людьми, їхніх асоціацій, співставлень [4, с. 168].

У соціології є чітке розмежування понять «міжетнічні відносини» та «етнічні відносини». Перше поняття має вужчий зміст, відображаючи відносини між окремими народами, що складаються в процесі взаємодії, а також стосунки між різними етнічними групами та особами, що належать до окремих суспільностей. Друге - ширше, бо воно, як правило, включає як міжетнічні відносини у зазначеному розумінні, так внутрішні аспекти етнічних відносин, що складаються всередині окремого етносоціадьного організму. Зрештою, сам феномен міжетнічних відносин можна представляти в «широкому розумінні» цього слова, тобто як взаємодію етнічних груп, народів у різних суспільних сферах та, у «вузькому розумінні», як міжособистісні стосунки людей різної етнічної приналежності в певних сферах спілкування - в побуті, трудовому колективі, неформальних об'єднаннях тощо [1, с. 387].

Цікавими є дослідження міжетнічних відносин із філософських позицій, стосовно різних контекстів аналізу проблем співвідношення етносів (В. Антонович, М. Грушевський, В. Гнатюк, М. Драгоманов, М. Костомаров та ін.). У сучасній філософській науці стверджується думка про те, що співвідношення етносів у соціально-історичному просторі детермінується не лише суб'єктно-рефлексивним, але й системно-ціннісним контекстом, який відбиває співвідношення ціннісних світів різних етносів, дистанцію між цими світами і між окремими їх компонентами.

У ракурсі культури та її цінностей систему міжетнічних відносин дозволяє проаналізувати системно-ціннісний контекст. Ціннісні пріоритети етносів і, відповідно, відношення між їх ціннісними системами, поза сумнівом, обумовлені соціально-історичними (і навіть природними) обставинами. Ціннісні пріоритети етносів визначаються, з одного боку, об'єктивними, соціально-історичними обставинами, але з іншого боку - залежать від свідомої, цілеспрямованої духовної діяльності етносуб'єктів. Суб'єктно-рефлексивний контекст розглядає відносини щодо безпосередньої практичної взаємодії етносів, їхніх емоцій та почуттів, думок та поглядів стосовно один до одного. Соціально-історичний контекст включає два рівні: культурно-цивілізаційний (більш загальний) і частково-соціальний, пов'язаний з окремими сферами, «полями» у рамках конкретної соціальної системи [5].

Урахування визначених контекстів аналізу міжетнічних відносин, на думку Є. Степанова, створює можливості для наукового обґрунтування теорії і практики встановлення міжетнічних відносин. Так, важливим постає зіставлення автостереотипу певного етносу із гетеростереотипами інших етносів, урахування неоднорідності, диференційованості кожного етносу, ситуативних соціальних обставин, які так чи інакше впливають на самооцінки та взаємини етносів. Опора на соціально-історичний аналіз допоможе не тільки глибше зрозуміти причини стану міжетнічних відносин, що спостерігається, але й побачити перспективи їх розвитку, розробити досить обґрунтований прогноз, запропонувати ефективні заходи оптимізації відносин [6, с.7].

У сучасних педагогічних дослідженнях проблема формування міжетнічних відносин часто розглядається як один із аспектів виховання громадянина. Так, вітчизняна дослідниця Г. Назаренко, розглядаючи міжетнічні відносини у складі компоненту виховання громадянина України, особливу значущість приділяє сучасним науковим дослідженням конкретно-педагогічного і технологічного підходів до формування громадянськості особистості (В. Гонський, О. Докукіна, П. Ігнатенко, Н. Косарєва, Л. Крицька, В. Каюков, В. Поплужний, Л. Рехтета, М. Рудь та ін.). У роботах цих дослідників особистість розглядається як найвища цінність суспільства, як рівноправний суб'єкт відносин із державою. Тому, на думку Г. Назаренко, сучасне життя суверенної України зумовлює об'єктивну потребу в розробці нового змісту національної школи, у зв'язку з чим наукову цінність мають дослідження у сфері етнопедагогіки Ф. Абаєвої, Ю. Азарова, Р. Байрамкулової, М. Стельмаховича, В. Страшного та ін.

Актуальним в аспекті виховання громадянськості молодого покоління є розроблена К. Чорною модель особистісно орієнтованої системи громадянського виховання сучасних школярів. Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування міжетнічних відносин на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Теоретичні наробки М. Боришевського, С. Рябова, О. Сухомлинської, І. Тараненко, К. Чорної знайшли відображення в Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності [7].

В рамках нашого дослідження вважаємо доцільним розглянути більш детально головні аспекти громадянського виховання в Україні, що зумовлюється процесом відродження нації в контексті проблеми міжетнічних відносин.

Отже, для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й удосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.

Серед принципів, дотримання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими у налагоджені міжетнічних стосунків, на нашу думку слід назвати: принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, що передбачає рівноправність, проте рівнозобов'язаність учасників педагогічної взаємодії, їхню взаємоповагу, переважаючу діалогічність взаємодії, що викликає у вихованця позитивну налаштованість до впливів вихователя, відкритість до сприйняття громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя тощо; принцип інтеркультурності, що передбачає інтегрованість української національної культури у контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру. Реалізація цього принципу означає, що у процесі громадянського виховання мають забезпечуватись передумови для формування особистості, вкоріненої у національний грунт і водночас відкритої до інших культур, ідей та цінностей.                                                                                                                                                Отже, особистість, вихована на таких принципах, здатна зберігати свою національну ідентичність та налагоджувати позитивні міжетнічні відносини, оскільки вона глибоко усвідомлює національну культуру як невід'ємну складову культури світової.

Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків. У Концепції наводиться таке визначення культури міжетнічних відносин - це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Культура міжетнічних стосунків, на думку упорядників Концепції, має економічну, політичну, правову, духовну основи. Деформація цих основ призводить до конфліктних міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадянського миру і злагоди ситуацій. Вона проявляється у повазі інтересів, прав, самобутності великих і малих народів: упідготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократичному суспільстві; готовності й умінні йти на компроміси із різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі.

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості, яка включає певні гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей, такі, як доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків, роду. Саме ці якості визначають культуру загальної поведінки особистості.    Відповідно, виховання за таких умов має стимулювати також розвиток планетарної свідомості. Вона включає відчуття єдності й унікальності життя на Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності і різноманітності, системи держав, які мусять мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних стосунків, визнання головним пріоритетом права людини націй і народів, постійної уваги до світових проблем.

Проте ефективність громадянського виховання значною мірою зумовлюється не лише спрямованістю власне виховного процесу, а й відповідними формами та методами його організації. Серед методів та форм громадянського виховання пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії і спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій із морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо. Крім цих методів, доцільно долучати також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, з періодичною пресою, самостійне рецензування і т. ін.

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших досліджень у цьому напрямку. Таким чином, розглянувши проблему формування міжетнічних відносин, було розкрито міждисциплінарні зв'язки, визначені характерні особливості та зміст поняття міжетнічних відносин із позицій філософських, культурологічних, психологічних та загальнопедагогічних наукових галузей, встановлено значущість питання формування міжетнічних відносин як аспекту громадянського виховання в Україні задля гармонізації та регулювання міжетнічної напруженості, встановлення позитивних відносин, що передбачає необхідність подальшого вивчення сутності проблеми формування міжетнічних відносин не лише в теоретичному, але й практичному значенні.