СОЦІАЛЬНІ ПОСТАВИ РОСІЙСЬКОМОВНОЇ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ МАТЕРІАЛЬНОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ

               Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, професор, завідувач лабораторії психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

УДК 316.342.6

Результати опитування російськомовних респондентів показали, що серед різних вікових груп російськомовна молодь має відносно вищий рівень задоволеності життям, виразніше нарікає на брак самореалізації та просування, має більш проукраїнські політичні вподобання. Молодь, яка потерпає через недостатню матеріальну забезпеченість, нижче оцінює свою задоволеність життям, менше схильна до зараджувальної поведінки, менш проукраїнськи орієнтована.

Ключові слова: соціальні постави, матеріальна забезпеченість, російськомовна молодь, задоволеність із життя, зараджувальна поведінка, проукраїнські цінності.

Результаты опроса русскоязычных респондентов показали, что среди различных возрастных групп русскоязычная молодежь имеет относительно более высокий уровень удовлетворенности жизнью, отчетливее сетует на отсутствие самореализации и самовыражения, меньше ориентируется на получение образования в качестве средства социального продвижения, имеет более проукраинские политические предпочтения. Молодежь, испытывающая недостаточную материальную обеспеченность, ниже оценивает свою удовлетворенность жизнью, меньше склонна к совладающему поведению, менее проукраински ориентирована.

Ключевые слова: социальные установки, материальная обеспеченность, русскоязычная молодежь, удовлетворенность жизнью, совладающее поведение, проукраинские ценности. 

The results of questioning the Russian-speaking respondents showed that among the different age groups a Russian-speaking youth had a relatively higher level of life satisfaction, more clearly complained about a lack of self - realization and selfexpression, was less oriented on an education as the means of social career, and had the more proUkrainian political preferences. The youth which experienced the bad financial conditions estimated its life satisfaction lower, less disposed to coping behavior, and had the less pro - Ukrainian orientations.                                              

Key words: social attitudes, financial conditions, Russian-speaking youth, life satisfaction, coping behavior, pro-Ukrainian values.

Важливим чинником соціально-комунікативних та політико-ідеологічних орієнтацій молоді є суб'єктивне відображення молодими громадянами свого матеріального добробуту. Цей чинник діє почасти на свідомому рівні, більш-менш прямо і безпосередньо, але частіше мають місце різноманітні впливи, що мало або зовсім не усвідомлюються, а головне - актуалізовуються та діють у широкому інтеракційному дискурсі.

Перед молодою особою постає потреба визначатися у відповідному просторі значень, давати собі раду з проблемами що виникають, шукати психологічного притулку в самій собі і в оточенні. Індивідуально відображені проблеми проектуються в простір соціальних взаємодій, де зазнають більш чи менш відчутних трансформацій і повертаються до особи у вигляді спільноколективних, а водночас нею самою засвоюваних рішень та вподобань. Відтак, багаторазово відображені, вони трансформуються в соціальні постави - власні самої особи та спільні для всієї спільноти, до якої особа належить.

У виконаному під керівництвом І. Жадан дослідженні особливостей і шляхів формування соціальних уявлень молоді соціальні постави (настанови, настановлення) вважаються як істотними складовими, так і результатами функціонування таких уявлень.

Соціальні уявлення зумовлюють формування відповідних постав на основі системи ставлень особи, яка змінюється під впливом умов перебігу її соціальної активності. Умовами можуть бути, зокрема, переконувальний вплив, досвід взаємодії з іншими, тиск групи. Переконувальний вплив виявляється ефективним у

разі, коли його суб'єкт має власну виразну ідентифікацію, демонструє послідовність суджень та оцінок, володіє широким репертуаром комунікативних стратегій. Позитивний досвід взаємодій з іншими забезпечує формування постав толерантності, активності, відповідальності. Тиск групи здатен міняти поведінку особи через виконання нею певних ролей, залучення до нових видів діяльності.

Уявлення особи про ціннісно-смислову спрямованість взаємодії відображають характер її постав щодо спільноти, визначають спрямованість на просоціальні або проіндивідуальні цінності. Позитивні соціальні постави відіграють важливу роль у підтримці соціальних контактів та адаптації особи, у плануванні, передбаченні і реалізації її сценаріїв. Вони конкретизуються в прагненнях співпраці, рівноправних партнерських взаємин, спільного розв'язання виникаючих проблем. Поширення такого роду постав сприяє усвідомленню значущості просоціальних цінностей [5].

Метою статті є висвітлення низки особливостей соціальних постав російськомовної молоді, виявлених за результатами вивчення соціально-психологічного змісту колективного самовизначення російськомовного населення

України [1-3], у контексті їх залежності від рівня матеріальної забезпеченості респондентів.

У жовтні-листопаді 2009 р. було проведено опитування в переважно російськомовних південно-східних регіонах країни. У кожному із них за демографічними показниками (на підставі даних Всеукраїнського перепису населення 2001 р. [4, с. 208-282, 448-479]) було визначено місцевості, в яких відносно найвищу частку населення становили особи російського етнічного походження та носії російської мови.

Вибірку структуровано за ознаками віку, статі, величини та адміністративного статусу населених пунктів. Усього було опитано 1537 осіб. Серед них респондентів, які в особистому спілкуванні віддають цілковиту або основну перевагу російській мові, виявилося 1292 особи, що становить 84,1%. Ця вибірка назагал не відповідає строгим соціологічним критеріям (особливо, коли окремо вивчалася її молодіжна частина), але завдання опитування полягали не у визначенні суто кількісних розподілів, а в з'ясуванні психологічного змісту досліджуваних явищ.

У складі російськомовної вибірки молодих респондентів (віком від 18 до 29 років) було 319 осіб, або 24,7%, осіб середнього віку (30-49 років) - 465, або 36,0%, представників старшого покоління (понад 50 років) - 508, або 39,3%.

Структура молодіжної частини вибірки набула такого вигляду. Чоловіки становили 47,9%, жінки - 52,1%. За національністю виявилося 62,1% українців та 32,8 - росіян, а 5,1% визначили себе як представників інших національних груп. За рідну мову 10,1% опитаної молоді визнали українську (водночас усі вони віддають перевагу російській як мові особистого спілкування), 89,2 - російську, 0,7 - назвали інші мови. За родом занять молодіжна вибірка розподілилася таким чином: працівники сільського господарства - 0,6%, робітники - 15,1, працівники сфери обслуговування - 20,1, службовці та інженерно-технічні працівники - 14,5, студенти - 35,5, військовослужбовці та працівники органів правопорядку - 3,8, підприємці - 3,1, безробітні - 3,5, домогосподарки - 1,9, назвали інші варіанти - 1,6%. Повідомили, що мають вищу освіту, 28,5% опитаної молоді, незакінчену вищу - 29,5, середню спеціальну - 21,0, середню - 20,1, неповну середню - 0,9%.

За місцем проживання найбільшу частку серед молоді склали мешканці Донецької обл. (31,0%), далі йдуть (за порядком зменшення) - Луганська обл. (16,6), АР Крим (12,2), Харківська (8,8), Одеська (7,5), Дніпропетровська (7,2), Запорізька (6,0) області, м. Севастополь (3,7), Миколаївська і Херсонська області (по 3,5%). Серед опитаних виявилося 39,5% жителів обласних центрів (до них зараховано й мешканців Сімферополя та Севастополя), 43,3 - інших великих і середніх (понад 50 тис. мешканців) міст, 8,8 - малих (до 50 тис. мешканців) міст і селищ, 8,4% - жителів села.

Окремий інтерес у контексті досліджуваної теми становить рівень матеріальної забезпеченості респондентів. Почасти цю характеристику відображає запропонована для оцінки ознака «середній рівень доходу на одного члена сім'ї»:

до 500 грн., від 500 до 1000 грн. та понад 1000 грн. Отриманий розподіл, хоч і виявився не цілком пропорційним, проте дав змогу виділити і порівняти три групи молоді, названих «малозабезпеченими» (9,6%), «середньозабезпеченими» (51,9) та «забезпеченими» (38,5%).

Зміст спеціально розробленої російськомовної анкети охоплював широке коло питань: задоволеності респондентів життям, ступеня задоволення їхніх основних потреб, їхньої соціальної ідентичності, мовних уподобань, політичних орієнтацій, особистісних постав у різних сферах життєдіяльності тощо.

Порівняння розподілу відповідей та оцінок за віковими групами показало наявність статистично значущих відмінностей за 33 ознаками із 59 тих, що оцінювалися респондентами. У межах простору цих ознак проведено факторний аналіз, у результаті якого виділилися п'ять значущих факторів, що сукупно пояснюють 55,0% загальної дисперсії.

У першому факторі (14,9% загальної дисперсії) найбільше навантаження припало на запитання про задоволеність опитаних своїм життям загалом. Цілком задоволеними виявилися 19,2% молодих респондентів, радше задоволеними - 38,7, не визначилися - 16,3, радше незадоволеними - 21,1, зовсім не задоволеними - 4,7%. Серед осіб середнього віку такий розподіл становив 11,6%, 31,0, 17,8, 29,7 та 9,9%, відповідно. У старшій віковій групі відповіді становили 13,0%, 30,4, 18,1, 27,7 та 10,8%, відповідно.

Очевидною є схильність молоді до позитивнішої порівняно із представниками інших вікових груп оцінки свого життя загалом, а також змін, які в ньому вже відбулися або мають відбутися в майбутньому. Такі відмінності, як правило, є типовими і стабільними в різних контекстах життєдіяльності.

Зміст другого фактора (11,6% загальної дисперсії) виявився політично означеним: тут, насамперед, ідеться про орієнтацію на проросійські цінності. А найбільш навантаженим стало переживання респондентами щодо єднання із Росією (про що повідомили 13,5% молодих респондентів, 19,6 - респондентів середнього віку, 28,7 - представників старшої вікової групи) і браку захисту російської мови (11,3%, 10,3 та 17,9%, відповідно).

На цій підставі можна виснувати, що нинішня російськомовна молодь - дещо більш проукраїнська, ніж старші за неї особи. Загалом це відповідає наявним у сучасному суспільстві тенденціям формування російськомовного українського патріотизму, до якого відносно прихильнішими виявляються саме молоді громадяни.

У змісті третього фактора (10,1% загальної дисперсії) відобразилася схильність опитаних до зараджувальної поведінки, яка найвиразніше втілилася в оцінці висловлювання «Звичайно мені простіше зачекати, поки проблема розв'яжеться сама собою». (Що менше згоди із таким судженням, то вищою є самооцінна здатність респондента давати собі раду в складних ситуаціях). Відповідні оцінки серед молоді розподілилися в такий спосіб: 36,1% - погодилися із висловленням, 26,6 - чітко не визначилися, а 37,3 - не погодилися. Оцінки представників середньої вікової групи - 34,5%, 21,8 та 43,7%, відповідно. Серед старших осіб погодилися 44,3%, не визначилися - 20,4, не погодилися - 35,3%.

Отже, найбільш схильними до зараджувальної поведінки є особи середнього віку, а найменш - старшого. Молодь займає проміжне положення між цими двома групами. Очевидно, представникам старшого покоління бракує життєвої енергії (з огляду на вік) та належного досвіду соціальної поведінки (якого вони не змогли достатньою мірою набути в умовах колишнього патерналістського соціуму). Молоді, власне кажучи, також бракує цього досвіду, але з інших причин: вона ще не мала достатнього часу дорослого самостійного життя на його здобуття.

Такі природні для молоді вади проявилися в змісті четвертого фактора (9,2% загальної дисперсії), де на провідні місця вийшли ознаки переживання недостатньої реалізації здібностей (її бракує 31,0% молодим респондентам, 15,7 - респондентам середнього віку, 10,0% - літнього віку) і свободи самовираження (14,7%, 4,7 та 3,7%, відповідно).

Молодь, отже, цілком традиційно нарікає на брак самореалізації та можливостей самовираження, натомість для старших вікових груп відповідні проблеми є менш актуальними.

Центральним індикатором п'ятого фактора (9,2% загальної дисперсії) стало висловлювання: «Освіта є основою успішної кар'єри». Переважна більшість респондентів з усіх вікових груп погодилася із такою думкою, проте серед молоді їх виявилося значно менше: 58,9% проти 68,0 та 68,1% - серед респондентів середнього і старшого віку. Незгодних різного віку є практично однаково: 16,0%, 14,9 та 14,7%, відповідно. Натомість молодь дещо частіше не могла визначитися в цьому питанні: 25,1% проти 17,1 та 17,2%.

Виходить, що молодь менше орієнтується на здобуття освіти як засобу просування в межах соціальної ієрархії. Принаймні в цьому відношенні освіта для неї є меншою цінністю, ніж для представників інших вікових груп.

Порівняння відповідей молодих респондентів із різним рівнем матеріальної забезпеченості показало, що із 59 оцінених індикаторів є значущі відмінності між представниками трьох груп. У просторі цих 14 ознак було здійснено

факторний аналіз, у результаті якого виділилися чотири значущі фактори із загальною дисперсією 52,2%.

Як і в описаному вище порівнянні вікових груп, основу першого фактора (16,4% загальної дисперсії) склали відповіді респондентів на запитання про задоволеність своїм життям. Проявилися істотні відмінності в оцінках трьох груп респондентів. Найбільш задоволеними є «забезпечені»: 27,5% їх - цілком та 44,2 - радше задоволені, 3,3 та 15,8 - зовсім або радше незадоволені, 9,2% - не визначилися. Проміжну позицію зайняли «середньозабезпечені»: цілком або радше задоволеними є 13,5% та 38,0, зовсім або радше незадоволеними - 3,7 та 25,2, а не визначилися - 19,6%. «Малозабезпечені» повідомили про найменший рівень своєї задоволеності із життя: цілком або почасти задоволених серед них виявилося 16,7% та 23,3, зовсім або радше незадоволених - 13,4 та 23,3, таких,

що не визначилися, - 23,3%.

Такі дані є цілком очікуваними і відображають більшу проблемність оцінки свого життя, притаманну особам (зокрема й молодого віку), які потерпають через недостатню матеріальну забезпеченість.

Подібно до відмінностей між віковими групами, розподіл відповідей за ознаками другого фактору (13,1% загальної дисперсії) відобразив політико-ідентифікаційні орієнтації респондентів. Тут найбільше навантаження припало на вибір мови засобів масової комунікації.

Представники всіх трьох груп за рівнем матеріального добробуту віддають виразну перевагу російській мові перед українською. Проте спостерігається істотний зсув оцінок залежно від матеріальної забезпеченості. Так, лише російську мову в ЗМК воліють 86,7% «малозабезпечених», а ще 13,3 - припускають часткову наявність української мови (інших варіантів, що передбачають дедалі вищу частку української мови, ці респонденти не вибирали зовсім). Серед «середньозабезпечених» аналогічні показники склали 53,1% та 24,7, а серед «забезпечених» - 55,8 та 26,7, відповідно. Частка тих, хто пропонує однакову пропорцію української і російської мов у ЗМК, виявилася більшою серед «середньозабезпечених» (22,2), ніж серед «забезпечених» (13,3). Проте лише останні якоюсь мірою припускають переважання в ЗМК української мови над російською - часткове (1,7) або цілковите (2,5%).

Отже, що вищим є рівень матеріальної забезпеченості респондентів, то виразнішою стає їхня прихильність до української мови, принаймні у сфері масової комунікації. Водночас низка інших установлених показників дає змогу поширити цю залежність на інші сфери самовизначення громадян: вищий матеріальний добробут схиляє до виразнішого прийняття української ідентичності.

Центральним у третьому факторі (11,9% загальної дисперсії) виявилося висловлювання: «Звичайно мені простіше зачекати, поки проблема розв'яжеться сама собою» (як і в порівнянні вікових груп загалом). Про свою згоду із ним особливо виразно заявили представники групи «малозабезпечених» 60,0%), натомість «середньо забезпечені» і «забезпечені» погоджувалися набагато рідше: 37,4 та 28,8%, відповідно. Обернені пропорції зафіксовано за виявом незгоди із змістом цього судження: серед «малозабезпечених» незгодні склали 20,0%, серед «середньо забезпечених» - 33,8, серед «забезпечених» - 45,8%. Що ж до тих, хто не визначився, то їх виявилося, відповідно, 20,0%, 28,8 та 25,4% в кожній із трьох груп.

Такі співвідношення є доволі прозорими, оскільки зв'язок між здатністю давати собі раду і отриманням відповідних результатів, зокрема у вигляді матеріального добробуту, досить стабільно простежується в різних психологічних дослідженнях.

Ознаки, що склали четвертий фактор (10,8% загальної дисперсії), віддзеркалюють певну претензійність на адресу соціального середовища - ідеться про переживання відсутності порядку і стабільності та солідарності громадян. Щоправда, ці дефіцити по-різному сприймаються й оцінюються представниками трьох груп.

Із приводу недостатніх порядку й стабільності в суспільстві найчастіше нарікають «малозабезпечені» (46,7%), а найрідше - «середньо забезпечені» (25,2), тоді як «забезпечені» виявляються ближчими до першої групи (39,7%). Можна, отже, гадати, що складна соціальноекономічна ситуація порівняно менше дратує представників (бодай потенційних) «середнього класу», які, очевидно, схильні брати на себе відповідальність за стан справ у суспільстві.

На дефіцит солідарності громадян більшу увагу звертають «забезпечені» (10,7%) порівняно із «середньо» та «малозабезпеченими» (3,7 та 0%, відповідно). Схоже на те, що «забезпечені» до певної міри потерпають через наявну або уявну нелюбов до них із боку менш заможних співгромадян.

Узагальнення висвітлених даних дає підстави зробити висновки про те, що соціальним прошаркам російськомовної молоді порівняно із представниками інших вікових категорій більше притаманна схильність позитивно оцінювати своє життя, прагнути самореалізації та самовираження, орієнтуватися на проукраїнські цінності. Такі особливості посилюються із підвищенням рівня матеріальної забезпеченості молодих громадян. Натомість у середовищі малозабезпеченої молоді відповідні тенденції слабнуть, їх доповнюють знижена здатність давати собі раду в складних ситуаціях та підвищена претензійність на адресу соціального оточення.