СОЦІАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ СТУДЕНТІВ - МЕДИКІВ ЯК ФАКТОР ЗДІЙСНЕННЯ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                Алла Лазько, заступник директора з виховної роботи Луцького базового медичного коледжу;

Віолетта Демчук, викладач Луцького базового медичного коледжу

УДК 377 - 057.87:364

У статті аналізується феномен соціального інтелекту особистості як один із чинників ефективної волонтерської діяльності. Автори висвітлюють рівні розвитку соціального інтелекту студентів - медиків, роблять спробу визначити зв'язок соціального інтелекту із рівнем емпатичних тенденцій та типом міжособистісних стосунків.

Ключові слова: соціальний інтелект, студент - медик, волонтерська діяльність, емпатія, міжособистісні стосунки.

В статье анализируется феномен соціального интеллекта личности как один из факторов эффективной волонтерской деятельности. Авторы освещают уровни развития социального интеллекта студентов - медиков, делают попутку определить связь социального интеллекта с уровнем эмпатических тенденций и типом межличностных отношений.

Ключевые слова: социальный интеллект, студент - медик, волонтерская деятельность, эмпатия, межличностные отношения.

This article deals with the phenomenon of social intellect of personality as one of the factors of effective volunteer activity. The authors explain the degrees of social intellect development of medical students, try to determine the connection of social intellect with the level of empathic tendencies and the type of interpersonal relations.

Key words: social intellect, medical student, volunteer activity, interpersonal relations, empathy.

На сьогодні для вищої медичної школи особливо актуальною постає проблема формування особистості, яка не лише здатна адаптуватися до мінливого світу як пасивний спостерігач, а й сама стає творцем світу, виступає рушійною силою його перетворення. У цьому сенсі соціальний інтелект об'єднує і регулює пізнавальні процеси, пов'язані із відображенням соціальних об'єктів (людини як партнера по спілкуванню, групи людей), визначає успішність оцінки, прогнозування та розуміння поведінки людей.

Роль соціального інтелекту в діяльності медичних працівників безумовно висока: рівень його розвитку значною мірою визначає особливості взаємодії медика в професійній групі, впливає на ступінь ефективності надання медичної допомоги, виступає однією з умов успішної кар'єри. Однак, до численних переліків професійно важливих якостей медичного працівника поняття соціального інтелекту не включене.

Більшість науковців і керівників волонтерського руху стоять на позиціях, що готовність людини до волонтерської діяльності є своєрідним даром і визначається наявністю у неї певного набору особистісних якостей (соціальна відповідальність, соціальна активність, альтруїзм, готовність до безкорисливого служіння суспільству, моральність тощо) [7]. Вчені серед низки зазначених якостей називають і соціальний інтелект, який дозволяє волонтеру прогнозувати поведінку підопічного з огляду на її вербальні і невербальні прояви, розуміти його потреби та проблеми, вміти сприйняти і зрозуміти почуття, адекватно оцінювати себе, свої дії та вчинки стосовно оточуючих людей. Волонтерство, як неприбуткова добровільна діяльність, є для студентів медичного коледжу доброю школою розвитку соціальної активності (одним із показників якої є соціальний інтелект), а розвинутий соціальний інтелект, у свою чергу, виступає когнітивним компонентом психологічної готовності студентів - волонтерів до роботи із підопічними. Разом із тим, психологічні механізми соціального інтелекту студентів_медиків, особливості його прояву як фактора здійснення суспільно корисної діяльності, вивчені недостатньо.

Мета статті полягає у висвітленні соціального інтелекту особистості як одного з чинників ефективної волонтерської діяльності, розкритті рівнів розвитку соціального інтелекту студентів - медиків, з'ясуванні зв'язку соціального інтелекту з емпатичними тенденціями та типом міжособистісних стосунків.

Аналіз наукових досліджень із проблеми соціального інтелекту особистості засвідчує, що соціальний інтелект - досить складне, неоднозначно трактоване психологічне явище. Він став цариною наукових пошуків для Х. Гарднера, Дж. Гілфорда, В. Н. Куніциної, Г. Олпорта, М. Саллівена, Р. Стернберга, Р. Селмана, Е. Торндайка та ін. Соціальний інтелект розглядається в роботах О. О. Бодальова, О. І. Власової, О. С. Михайлової, Н. А. Кудрявцевої, Н. Н. Князевої, Г. П. Горанюшкіної, О. В. Лунєвої та ін.

На сьогодні існує низка визначень соціального інтелекту особистості. Він розглядається під кутом розуміння людини людиною, соціального мислення, міжособистісної взаємодії, комунікативної компетентності тощо [9].

Соціальний інтелект - це інтелект індивіда, що формується в ході його соціалізації під впливом умов певного соціального середовища [10]. Ще Е. Торндайк розглядав соціальний інтелект як специфічну пізнавальну здібність, яка забезпечує успішну взаємодію з людьми. Г. Олпорт описував соціальний інтелект як особливе вміння правильно думати про людей, прогнозувати їхню поведінку і забезпечувати адекватне пристосування у міжособистісній взаємодії [6]. Дж. Гілфорд розкривав соціальний інтелект як систему інтелектуальних здібностей, які не залежать від загального інтелекту і пов'язані, перш за все, із пізнанням поведінкової інформації. Соціальний інтелект визначає успішність оцінки, прогнозування і розуміння поведінки людей. До процесів, які його утворюють, належить соціальна сенситивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять і соціальне мислення [2].

На думку сучасних дослідників, соціальний інтелект - багатогранна складна структура. Зокрема, В. М. Куніцина вважає, що соціальний інтелект - глобальна здібність, яка виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції, ці риси обумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації та поведінки, готовність до соціальної взаємодії і прийняття рішень [10].

Г. П. Горанюшкіна, аналізуючи дане поняття, вказує, що формування соціального інтелекту визначають соціальна перцепція, соціальна сенситивність, соціальне мислення, рефлексія й емпатія [1].

Дослідження проводилося у 2010 році на базі Луцького базового медичного коледжу. Вибірка налічувала 50 студентів ІІІ курсу спеціальностей «Сестринська справа» та «Лікувальна справа», з них: 25 осіб займаються волонтерською діяльністю (експериментальна група) та 25 осіб не є волонтерами (контрольна група). Гетерогенну вибірку склали 9 осіб чоловічої статі та 41 особа жіночої статі віком від 18 до19 років. Вік було обрано із міркувань сумісності вікових особливостей і понять, які досліджуються.

На першому етапі дослідження проводилась діагностика соціального інтелекту за методикою «Дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда і М. Саллівена, адаптована О. Михайловою. Методика дозволяє вимірювати як загальний рівень соціального інтелекту, так і складові здатності до розуміння поведінки (передбачати наслідки поведінки, адекватно відбивати вербальну і невербальну експресію поведінки, розуміти логіку розвитку складних ситуацій міжособистісної взаємодії) [5]. На другому етапі дослідження ми провели модифікований тестопитувальник емпатичних тенденцій, розроблений А. Мехрабіеном і Н. Епштейном [8]. На третьому етапі дослідження було застосовано тест на визначення домінуючого типу міжособистісних стосунків Т. Лірі [3]. У цілому, в інтерпретації даних ми орієнтувалися на домінування одних показників над іншими і меншою мірою - на абсолютні величини.

Дослідження рівня розвитку соціального інтелекту за методикою Дж. Гілфорда і М. Саллівена (на основі композитної оцінки) виявило, що в експериментальній групі (волонтери) жоден студент не має низького рівня соціального інтелекту, соціальний інтелект нижче середнього (середньослабкий) притаманний 7 - ми (28%) студентам, середній соціальний інтелект (середньовибіркова норма) - 17 (68%) студентам, соціальний інтелект вище середнього (середньосильний) - 1 (4%) студенту, жоден студент не виявив високого рівня розвитку соціального інтелекту (табл. 1).

У контрольній групі (не волонтерів) рівень розвитку соціального інтелекту розподілився таким чином: жоден студент не має низького рівня соціального інтелекту, соціальний інтелект нижче середнього притаманний 10-ти (40%) студентам, середній соціальний інтелект - 15 (60%) студентам, жоден студент не виявив соціального інтелекту вище середнього та високого рівня (табл. 1).

Порівняльний аналіз діагностичних зрізів за методикою «Дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда і М. Саллівена у експериментальній та контрольній групах вказує на відсутність достовірних статистично значущих відмінностей у показниках трьох субтестів (№ 1, 3, 4) (табл. 2).

Зауважимо, що успішно (5 балів стандартне значення) виконали субтест №1, 12 (48%) студентів експериментальної групи та 13 (52%) контрольної групи. З них 3 (12%) студенти - волонтери експериментальної групи та 1 (4%) студент контрольної групи мають високі показники за фактором пізнання результатів поведінки (СВІ), що є свідченням високої здатності передбачати подальші вчинки людей на основі аналізу реальних ситуацій спілкування (сімейного, ділового, дружнього), прогнозувати події, базуючись на розумінні почуттів, думок, намірів співучасників комунікації.

Звертає на себе увагу той факт, що за субтестом № 2 «Групи експресій» середні показники у студентів - волонтерів є нижчими, ніж у студентів, які не займаються волонтерською діяльністю (t = 2,72; р<0,01), зокрема 11 (44%) студентів експериментальної групи та 2 (8%) контрольної групи мають низькі показники за даним субтестом. Можемо припустити, що у даній вибірці студентів - волонтерів є проблеми з адекватним оцінюванням станів, почуттів, намірів людей за їхными невербальними проявами (міміка, пози, рухи, жести). Субтест № 2 вимірює фактор пізнання класів поведінки (СВС), а саме: здатність до логічного узагальнення, виділення загальних суттєвих ознак у різних невербальних реакціях людини. В експериментальній та контрольній групах не виявлено жодного студента ыз високим показником за даним субтестом. Це є свідченням недостатньої чуттєвості учасників даної вибірки до невербальної експресії, яка істотно посилює здатність розуміти інших людей.

Незначні розбіжності в результатах експериментальної та контрольної груп спостерігалися під час виконання субтесту № 3 «Вербальна експресія» (середнє статистичне значення в експериментальній групі становить 7,96, у контрольній - 7,28). Жоден діагностований експериментальної та контрольної груп не показав високих результатів (стандартне значення - 5) із даного субтесту. Разом з тим 5 (20%) студентів експериментальної та 6 (24%) студентів контрольної груп виявили низькі показники за даним субтестом (стандартне значення - 2). Такий результат, на нашу думку, може обумовлюватися розбіжністю між обсягом теоретичних знань студентів про вербальну комунікацію та формою репрезентації запропонованих їм практичних завдань. Очевидно, що недостатність сигналів і неповні уявлення про соціальні ролі учасників акту спілкування викликали певні труднощі у студентів у процесі ідентифікації висловлювань, а відповідно вплинули на результати виконання завдань.

Результати виконання субтесту № 4 «Історії з доповненням» (середній бал у волонтерів - 5,92, у не волонтерів - 4,56) не показали статистично достовірних відмінностей. Разом з тим, за субтестом 3 (12%) студенти із числа волонтерів виявили високі показники ( стандартне значення - 5), жоден студент не волонтер не показав високих результатів. Звертає на себе увагу той факт, що низьких показників за результати виконання субтесту «Історії з доповненням» не виявлено у студентів волонтерів, у 3 (15%) студентів не волонтерів стандартне значення низьке, дорівнює 1.

Субтест № 4 діагностує здатність розуміти системи поведінки. Він є найбільш комплексним та інформативним за загальним фактором ваги у структурі соціального інтелекту [5]. На нашу думку, мінімальні розбіжності у результатах виконання тесту обумовлюються тим, що лише незначна кількість діагностованих із групи волонтерів має глибокі знання про особливості психологічних портретів учасників комунікації, вміє достатньо швидко орієнтуватися у прогнозуванні їхньої поведінки. Однак, більшість інших діагностованих із експериментальної та контрольної груп вирішують завдання субтесту, орієнтуючись на власний життєвий та комунікативний досвід, не виключається і випадковий характер обрання правильної відповіді.

Таким чином, розвиваючи здатність передбачати наслідки поведінки та подальші вчинки людей,базуючись на розумінні їхніх почуттів, думок, слів та намірів можна впливати на рівень розвитку соціального інтелекту особистості.

З метою виявлення наявного рівня розвитку емпатійності студентів експериментальної та контрольної груп було проведено тест - опитувальник емпатичних тенденцій, розроблений А. Мехрабіеном і Н. Епштейном [8]. Дані емпіричного дослідження репрезентовано у таблиці 3.

Отримані результати засвідчують розбіжності у рівнях розвитку емпатійності студентів експериментальної і контрольної груп. Звертає на себе увагу статистична достовірність відмінностей середніх показників у експериментальної та контрольної груп: у студентів - волонтерів вони вищі (26, 36), ніж у студентів, які не займаються волонтерською діяльністю (21,96) (t= 2,72; р < 0,01).

Підсумовуючи результати дослідження емпатійності студентів, зауважимо: емпатійність є однією з найважливіших властивостей особистості волонтера. Очевидним є той факт, що без емоційної чутливості на хвилювання інших у формі співчуття або переживання волонтеру, студенту - медику, буде складно зрозуміти проблеми оточуючих. Саме ця властивість стає пусковим фактором (спонукальною силою) у бажанні безкорисливо допомагати вирішувати проблеми інших людей.

Розвиток емоційної чутливості залежить від багатьох факторів, серед яких: ступінь актуалізації потреб у добробуті інших людей, вміння правильно сприймати невербальну інформацію про стан людини за позою, мімікою, жестами, інтонацією голосу тощо, життєвий досвід, характер виховання в сім'ї та навчальному закладі. Очевидно, що саме у другому параметрі (вміння правильно сприймати невербальну інформацію про стан людини за позою, мімікою, жестами) теоретично існує зв'язок за субтестом № 2 «Групи експресій», який визначає здібність до логічного узагальнення, виділення загальних суттєвих ознак у різних невербальних реакціях людини.

На наступному етапі дослідження нами було застосовано методику - особистісний питальник, розроблений Т. Лiрi, спрямований на діагностику мiжособистiсних стосунків та властивостей особистості, які є суттєвими при взаємодії з іншими людьми. Результати діагностики міжособистісних стосунків за методикою Т. Лірі репрезентовано у таблиці 4.

Аналіз результатів засвідчує, що найбільше середнє статистичне значення в експериментальній групі отримав октант 8 «Альтруїзм» (10, 12, максимальне значення - 14, мінімальне значення - 4), у контрольній групі - октант 7 «Співпрацюючий» (10, 20, максимальне значення - 15, мінімальне значення - 4). Домінування у групі студентів - медиків, які є волонтерами «відповідально - великодушного» типу міжособистісних стосунків, є очікуваним для нас результатом. Адже для людей цього типу характерне легке входження у різні соціальні ролі, гнучкість у контактах, комунікабельність, доброзичливість, жертовність, милосердя, благодійність. Цей тип взаємостосунків співвідноситься із вираженою потребою відповідати соціальним нормам поведінки, зі схильністю до досягнення гармонії в міжособистісних стосунках.

Співпрацюючий тип міжособистісних стосунків за середньостатистичними показниками характерний для контрольної групи досліджуваних. Можемо припустити, що членам цієї групі більшою мірою характерна посилена реакція на впливи середовища, залежність самооцінки частини членів групи від думки значущих людей, прагнення до участі в групових подіях, співробітництво; екзальтована потреба у поширенні дружелюбності на оточення, пошук визнання в очах найавторитетніших особистостей, прагнення віднайти порозуміння з іншими, ентузіазм, чутливість до емоційного настрою групи.

Варто зауважити, що в обох групах найнижчим середнім статистичним показником є показник незалежно - домінуючого (егоїстичного) октанта (експериментальна група - 5,44, контрольна група - 5,56), який характеризується самовдоволеністю (чи самозакоханістю), дистантністю, егоцентричністю, завищеним рівнем вимог, вираженим почуттям конкурентності, що виявляється у прагненні зайняти особливу позицію у групі та ін. Пояснюючи вищезазначене, на нашу думку, необхідно врахувати специфіку професії медичного працівника. Для активної професійної діяльності поряд із володінням практичними навичками, необхідними для надання ефективної допомоги хворим, важливою у діяльності медичного працівника є гуманістична спрямованість його професії: здатність сприймати та розуміти проблеми та почуття хворого, вміти співчувати і співпереживати, адекватно оцінювати його психоемоційний стан.

У рамках дослідження соціального інтелекту студентів - волонтерів нас також цікавили кореляційні зв'язки показників соціального інтелекту із рівнем розвитку емпатичних тенденцій та типом міжособистісних стосунків.

Аналіз кореляційних матриць дозволяє констатувати: в експериментальній групі існує виражений позитивний кореляційний зв'язок композитної оцінки соціального інтелекту із показником «Вербальна експресія» (r = 0,56), показника «Вербальна експресія» та індексу емпатійності (r = 0,44); у контрольній групі виявлено виражений позитивний кореляційний зв'язок композитної оцінки соціального інтелекту та показника «Вербальна експресія» (r = 0,49) і виражений негативний кореляційний зв'язок показника «Вербальна експресія» та типу міжособистісних стосунків «Агресивний» (r = - 0,50).

Очевидно, що дані результати вимагають глибшого дослідження, і в перспективі можуть слугувати основою для розробки програми соціально - психологічного тренінгу із розвитку соціального інтелекту студентів - волонтерів.

У результаті емпіричного дослідження соціального інтелекту за методикою Дж. Гілфорда і М. Саллівена було виявлено, що у групі волонтерів він у межах: середньослабкий - середньо - вибіркова норма - середньосильний, у групі не волонтерів: середньослабкий - середньовибіркова норма. Статистично значущих відмінностей у композитних оцінках експериментальної та контрольної груп не виявлено. На відміну від контрольної групи, інтеркореляційні зв'язки соціального інтелекту в експериментальній групі показують, що у ній композитна оцінка позитивно корелює з усіма субтестами (взаємозв'язок середній, перебуває у межах 0,43 - 0,56), що є підтвердженням важливості розвитку у студентів - волонтерів кожного із компонентів соціального інтелекту особистості.

Аналіз діагностичних зрізів за методикою Дж. Гілфорда і М. Саллівена в експериментальній та контрольній групах вказує на відсутність достовірних статистично значущих відмінностей у показниках таких субтестів: «Історія із завершенням», «Вербальна експресія», «Історії з доповненням». Однак за субтестом «Групи експресій» виявлені достовірні відмінності середніх показників: у студентівволонтерів вони нижчі, ніж у студентів, які не займаються волонтерською діяльністю (t = 2,72; р<0,01). Результати дослідження - неоднозначні. З одного боку, це можна пояснити високою складністю для юнаків процесу розрізнення мімічних і пантомімічних сигналів, а з іншого - певне дистанціювання студентів - волонтерів від надмірної чутливості до невербальної експресії може бути свідченням застосування механізмів психологічного захисту. Очевидно, що для студентів - волонтерів є недостатніми знання щодо розшифровування невербальних експресій і розуміння логіки й структури міжособистісних комунікацій, які вони набувають у процесі безпосередньої практичної взаємодії у соціальних групах, зі своїми підопічними. Тут повинно відбуватися спеціально організоване навчання в умовах цілеспрямованого психолого - педагогічного впливу. Адже у даному випадку ми засвідчуємо тенденції природного розвитку соціального інтелекту.

Соціальний інтелект є фактором, який забезпечує якісний компонент волонтерської діяльності. Волонтер із розвинутим соціальним інтелектом легко включається у соціальні зв'язки, активний та гнучкий у соціальній взаємодії, як правило, більш задоволений життям, вміє вписатися у нові суспільні структури та умови, протистояти численним стресам, відповідно, має більше шансів на тривалу і продуктивну суспільно корисну діяльність.