ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО - ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

               Леся Василенко, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Ігор Василенко, кандидат педагогічних наук, доцент

УДК 159.922:378

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми саморозвитку. Розкривається суть поняття «особистісно - професійний саморозвиток майбутнього педагога». Виявлено психолого - педагогічні умови його активізації.

Ключові слова: саморозвиток, особистісно - професійний саморозвиток, умови особистісно - професійного саморозвитку.

В статье теоретически проанализировано проблему саморазвития. Раскрывается сущность понятия «личностно - профессиональное саморазвитие будущего педагога». Выявлено психолого - педагогические условия его активизации.

Ключевые слова: саморазвитие, личностнопрофессиональное саморазвитие, условия личностно - профессионального саморазвития.

This article deals with theoretical analysis of self - development problem. The essence of the notion «personally professional self - development of the future teacher» has been discovering. Psychological conditions of its activation have been shown.

Key words: self - development, professional self - development, conditions personally professional self - development.

Соціально - політичні та економічні проблеми зумовлюють сьогодні складну ситуацію у галузі освіти, зокрема професійної педагогічної освіти молоді. З одного боку, необхідним є вдосконалення змісту й форм освіти, покликане новим баченням суспільної ролі вчителя. З іншого боку, при розробці концепції, змісту і форм професійної підготовки вчителя не можна не враховувати такі соціальні та соціально - психологічні проблеми, як зниження мотивації педагогічної діяльності, великий відсоток безробітних серед молодих людей із педагогічною освітою, професійна дезорієнтація значної частини студентів педагогічних ВНЗ.

Очевидно, необхідними сьогодні стають такі шляхи і форми професійно - педагогічної підготовки, які б не тільки забезпечували отримання молодим спеціалістом відповідної кваліфікації, а й сприяли б його світоглядному, професійному та особистісному зростанню, розвитку його самосвідомості, самоідентичності.

Метою нашого дослідження є вияв психолого - педагогічних умов, які активізували б процес особистісно - професійного саморозвитку майбутнього педагога, але можна сказати, що воно дещо виходить за рамки суто педагогічної діяльності, оскільки спрямоване на самоактуалізацію, саморозвиток кожного студента, розвиток у нього здатності «виходити за межі самого себе» (В. Франкл), знаходити нові змісти у конкретній справі й у всьому своєму житті [15]. Це розширює його можливості і в удосконаленні себе в педагогічній діяльності, і в удосконаленні власної особистості.

А зважаючи на те, що в умовах ринку праці зростає попит на спеціалістів, які можуть приймати нестандартні рішення, творчо підходити до виконання своїх обов'язків, адекватно сприймати ситуацію і будувати свої стосунки із оточенням та мають внутрішні мотиви і резерви для саморозвитку, актуальність даного дослідження ще більше зростає.

Аналіз та узагальнення наукових матеріалів свідчить про те, що визначились два підходи до розуміння поняття саморозвитку: психологічний та процесуально - організаційний. Останній об'єднує розуміння особистісних і професійних самозмін як процесів. Серед них виділяють внутрішньо і зовнішньо організовані процеси. Зовнішньо організований процес саморозвитку передбачає наявність зовнішнього впливу, який, по суті, є педагогічним процесом, але існує і неорганізований вплив, вплив середовища, тобто соціальний.

М. М. Костогризов розуміє феномен саморозвитку як обов'язково внутрішній, мотиваційний процес, спрямований на досягнення конкретної мети, як свідоме самовдосконалення [5]. Внутрішньо організовані процеси відбуваються за наявності спрямованості особистості на саморозвиток. Спрямованість розуміємо як сукупність мотивів, які впливають на поведінку людини, незалежно від ситуації. Якщо ця інтегративна якість розвинена, особистість відчуває і усвідомлює необхідність саморозвитку, її захоплює пізнавальна діяльність, вона націлена на результат і подальший розвиток; ідеться про внутрішній поштовх, який веде її до творчого зростання. Ця точка зору актуальна для навчального процесу і має надзвичайне значення, оскільки мова йде про самомотивацію, самоменеджмент студента, і в такому випадку студенту, як і викладачу, не доводиться виявляти вольове зусилля для успішного перебігу педагогічного процесу. Той, хто навчається, сам шукає зміст, форми, методи, щоб змінювати, вдосконалювати себе. Такі студенти є, але їх небагато, більшість студентів потребують стимулу, зовнішнього поштовху, і тоді ми говоримо про зовнішньо організовану педагогічну діяльність.

Т. В. Тихонова, Н. М. Лосєва розглядають саморозвиток як зовнішньо організований процес особистісного та професійного самозмінення, самовдосконалення, як процес або технологію, що включає сукупність форм, методів і прийомів. [12, 7]. Для чіткого розуміння студентом цілей, завдань, шляхів і методів досягнення результатів, свідомого ставлення до процесу навчання як до процесу самовдосконалення та самоперетворення, педагогічний процес передбачає наявність суб'єкт - суб'єктних відносин між студентом та викладачем. Необхідно зазначити, що як внутрішньо організовані, так і зовнішньо організовані процеси саморозвитку базуються на психічних процесах людини. Самопізнання, самоактуалізація, пізнання власних психічних та психомоторних здібностей, емоційних та вольових якостей стають запорукою успішного розвитку та саморозвитку. Оскільки людина соціальна за своєю природою, не викликає сумніву те, що її розвиток залежить від суспільства, і особистість не може розвиватися без впливу середовища. Слід підкреслити, що соціум впливає на формування, розвиток і саморозвиток особистості несвідомо і підсвідомо, має характер спонтанності, є, по суті, некерованим і неорганізованим процесом, що не може сприяти гармонійному становленню та розвитку особистості. Отже, для цілеспрямованого процесу формування особистості і підвищення його результативності зовнішній вплив має бути системно організованим, методично забезпеченим педагогічним процесом.

М. А. Костенко визначає саморозвиток як становлення особистості з метою ефективної самореалізації на основі внутрішньозначущих впливів, тобто простежується наявність двох складових процесу: зовнішньої і внутрішньої [4]. Г. К. Селевко зазначає, що спрямованість та інтенсивність саморозвитку і самовдосконалення значною мірою визначаються соціальним середовищем та використаними педагогічними засобами [10].

Для психологічного підходу характерне тлумачення саморозвитку як важливість бути справжнім суб'єктом свого життя, визначення, як якісної зміни бачення світу, самого себе, своєї ролі в ньому [3; 8], як свідомої зміни або такого ж свідомого прагнення зберегти незмінним своє «Я» [14].

Цінність самопізнання та саморозвитку особистості в процесі професійної підготовки не викликає сумнівів, та ці процеси у молодої людини під час навчання у педагогічному університеті потребують підтримки і сприяння, оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось. Щоб стати суб'єктом саморозвитку, особистість повинна досягти певного рівня розвитку самосвідомості. Самосвідомість працює за принципом постійної взаємодії (діалогу) різних аспектів Я, в якій активно задіяні механізми, з одного боку, самопізнання, емоційно - ціннісного ставлення, а з іншого - саморегуляції та самоконтролю. Результатом такої взаємодії є усвідомлення себе, Я - концепція. Розвиток самосвідомості є, з одного боку, необхідною базовою умовою становлення особистості як суб'єкта саморозвитку, а з іншого, в результаті здійснення процесу саморозвитку підвищується рівень самосвідомості суб'єкта саморозвитку як суб'єкта власної діяльності (самотворення).

Однією із основних для нашого дослідження виступає категорія саморозвитку, адже саморозвиток генетично виникає на певному рівні психічного розвитку особистості і, багато в чому, визначає подальший особистісний та професійний розвиток людини. Проведений аналіз різних підходів до визначення поняття «професійний саморозвиток» дозволяє нам розглядати його як безперервний, цілеспрямований процес особистісного і професійного вдосконалення, заснований на взаємодії внутрішньозначущих і активно творчо сприйнятих зовнішніх факторів та спрямований на підвищення рівня професіоналізму,розвитку професійно значущих якостей, акумулювання педагогічної майстерності, досвіду, знань, умінь, норм та цінностей; процес, в якому особистість є суб'єктом розвитку, яка володіє стратегіями розв'язання нових завдань щодо творення нею себе, свого внутрішнього світу та реалізує їх у професійній діяльності. Це складний соціально - опосередкований процес формування особистості, яка вирізняється індивідуально - своєрідним співвідношенням особистісних ознак: рис характеру, особливостей спрямованості, самосвідомості. Оскільки суб'єктивно для індивіда особистість виступає як його «Я», система уявлень про себе, що конструюється індивідом у процесах діяльності і спілкування та забезпечує єдність і тотожність його особистості, то саме процес становлення самосвідомості, «Я - образу» може розглядатися як один із ключових процесів особистісного розвитку та саморозвитку.

У ракурсі нашого дослідження особливого значення набуває думка про можливість впливу на саморозвиток та його педагогічну організацію. Педагогічний процес завдяки індивідуальному підходу і творчому ставленню дозволяє створити зовнішні та внутрішні умови для саморозвитку студента. Зовнішні умови стають стимулом, першим кроком на шляху до саморозвитку і впливають на створення внутрішніх умов. Ми зосередили свою увагу на проблемі психологічного супроводу особистісно - професійним саморозвитком майбутнього педагога, який спрямований на створення умов для повноцінного професійного становлення особистості, надання своєчасної допомоги та підтримки, а при необхідності - до здійснення корекції особистісно - професійного розвитку. Феномен психологічного супроводу розглядається у сучасній психології та педагогіці в контексті інноваційних процесів в освіті. Узагальнюючи існуючі підходи, відмічаємо, що психологічний супровід є системою заходів, спрямованих на створення умов для успішного навчання, діяльності та розвитку особистості [2; 6]. Результатом психологічного супроводу є повноцінна реалізація психологічного потенціалу особистості, формування психологічної компетентності щодо здійснення вибору та подолання труднощів особистого та професійного життя [1].

У контексті нашого дослідження поняття «психологічний супровід особистісно - професійним саморозвитком майбутнього педагога» ми визначаємо як систему заходів, спрямованих на створення психолого - педагогічних умов для прийняття суб'єктом розвитку (майбутнім педагогом) оптимальних рішень у різних ситуаціях життєвого вибору, успішного професійно - особистісного становлення, розвитку та саморозвитку. Метою такого супроводу виступає становлення особистості майбутніх педагогів, актуалізація тієї сукупності особистісних якостей студентів, яка зумовлює розвиток їхньої суб'єктності. Розвиток суб'єктності майбутніх педагогів передбачає створення таких психолого - педагогічних умов, які виступають основою активізації процесівсамосвідомості: самопізнання, самооцінювання, самоаналізу, самоконтролю, самовизначення та саморозвитку. Психолого - педагогічний супровід повинен сприяти послідовному розгортанню у майбутнього фахівця відповідних сторін суб'єктності: інтернальності, продуктивності щодо власних переживань, незалежності, здатності до самовизначення. Показниками ефективності здійсненого формувального впливу виступають відповідні суб'єктні якості: внутрішній локус контролю, здатність свідомо брати на себе відповідальність за зроблений вибір, за свої вчинки, за власний розвиток; рефлекcивність, осмисленість життя, позитивне самоставлення, автономність, позитивна внутрішня навчально - професійна мотивація, самоактуалізація.

Найефективнішою організаційною моделлю психолого - педагогічного супроводу особистісно - професійним саморозвитком майбутнього педагога є, на наш погляд, використання у виші інтерактивних методів навчання, актуалізація розвивального потенціалу психолого - педагогічної освіти, проблематизація освітнього змісту, активізація самостійності студентів

Використання інтерактивних методів навчання. Сучасна освітня практика характеризується багатством нових методичних форм, які дозволяють модернізувати навчальний процес, внести значні зміни в освітню роботу. Інтерактивні методи навчання (рольова гра, моделювання ситуацій, мозковий штурм, групова дискусія, обговорення, робота в парах, малих групах, вправи на активізацію) сприяють цілісному включенню студентів в освітній процес та забезпечують успішне входження в майбутню професію. Вони ставлять студента в ситуацію реальних дій, змушують мислити предметно, досягати відчутного результату Інтерактивна гра стимулює розвиток суб'єктної позиції. Адже через занурення учасників у ситуацію, коли всі дії й оцінки виявляються мотивованими «ізсередини», - цілями, завданнями та умовами, формується стійка внутрішня мотивація вчинків, діяльності, оцінок. У межах нашої проблематики використання гри є також доречним з огляду на можливість розігрувати ситуації майбутньої професійної діяльності.

Загаломінтерактивні методи сприяють організації та розгортанню суб'єкт - суб'єктної взаємодії між учасниками освітнього процесу, забезпечують їх власну активність. Всі інтерактивні методи - це створення ситуації спільної творчої (продуктивної) діяльності викладача і студентів, в якій, з_поміж усього іншого, відбувається процес взаємодії особистостей. У ході викладання дисциплін професійного і практичного спрямування нам видається доцільним використання саме цієї групи методів навчання, що й забезпечуватиме психолого - педагогічний супровід особистісно - професійного розвитку та саморозвитку фахівця.

Оптимальною формою спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого ґрунтується на активних методах групової роботи, на нашу думку, є соціально - психологічний тренінг професійно - особистісного самовизначення. Під час тренінгу значно ефективніше вирішуються питання розвитку особистості, успішно формуються комунікативні навички.

Тренінг дозволяє учасникам свідомо переглянути сформовані стереотипи і розв'язувати свої особистісні проблеми. Як правило, під час тренінгу у більшості студентів відбувається переосмислення або зміна внутрішніх установок. Учасники поповнюють свої психологічні знання, у них з'являється певний досвід позитивного ставлення до людей, які їх оточують, до майбутньої професії і до світу загалом. Таким чином, запровадження в освітній процес підготовки майбутніх педагогів інтерактивних методів навчання дозволяє розвинути у студентів професійно значущі якості, стимулювати виникнення стійкої мотивації до самостійного особистісного зростання.

Актуалізація розвивального потенціалу психолого - педагогічної освіти. Психологія - наука, яка сприяє гармонізації внутрішнього світу особистості. Це наука, звернена на практику, яка занурена в проблеми життя людини та суспільства і шукає відповіді на найгостріші із них. Тому важливу роль у розвитку суб'єктності майбутніх педагогів відіграє сама психологічна освіта. Адже оволодіння психологічними знаннями сприяє кращому розумінню себе студентами, осмисленню власної поведінки та її причин, стимулює їхню пізнавальну і самооцінювальну діяльність.

Засвоєння психолого - педагогічних дисциплін, навіть найфундаментальніших положень, буде осмисленим, якщо будуватиметься не на абстракціях для запам'ятовування, а на глибокому та образному розумінні психологічних реальностей, на висновках із досвіду життя, на уроках із сьогоднішньої практики та майбутнього. Таким чином, актуалізація особистіснорозвивального потенціалу психолого - педагогічних дисциплін передбачає: а) розширення інформаційної основи діяльності, тобто застосування нових форм і прийомів роботи, які дають можливість студенту отримати максимум інформації про майбутню професійну діяльність та про себе в ній; б) стимулювання пізнавальної активності, спрямованої на себе як суб'єкта праці, пізнання та спілкування; формування вмінь спостерігати, накопичувати, фіксувати,аналізувати й узагальнювати власний професійний досвід; в) урахування специфіки конкретної сфери діяльності, суть якої, при вмілому використанні, може створити певні можливості для самокорекції та самовиховання.

Проблематизація освітнього змісту. Зміст навчального предмета може слугувати засобом формування основ самоорганізації студентів за умови представлення його як логіки суперечливого наукового пізнання, як процесів поглиблення, повернення до вихідних даних і їх проблематизації; орієнтування на гуманістичні, особистісно значущі цінності. Окрім того, такий зміст, поряд із державним стандартом (програмою), повинен включати компоненти, які актуалізують особистісні структури свідомості тих, хто навчається.

Важливим аспектом роботи викладача над змістом навчального матеріалу є усвідомлення єдності змісту знань і творчості. Аналіз природи пізнавальної творчості показує її обумовленість роботою свідомості щодо переосмислення навчального матеріалу викладачем для того, щоб подати його зміст у відповідності ізвимогами гуманізації як матеріал для розмірковувань. Знання повинно переосмислитись: переосмислення сприяє процесу суб'єктивації, тобто не тільки оцінці особистісної значущості навчального матеріалу, але й усвідомленню самого себе його суб'єктом. Не менш важливе значення має переосмислення конкретних фактів і положень. У них повинен бути представлений не лише матеріал, який обґрунтовує необхідність того чи іншого ставлення до фактів, але і матеріал, що містить контекст відкриття і передбачає можливість інтелектуальної ініціативи.

Виділені структурні компоненти змісту навчальних знань можна визначити як важливі педагогічні умови переформулювання змісту програмних знань із психолого - педагогічних дисциплін для опосередкованого впливу на формування основ саморозвитку і самоорганізації та особистісне становлення майбутнього фахівця загалом.

Активізація самостійності студентів. Розвиток самосвідомості студентів активізується не тільки безпосередньо на заняттях, але й завдяки самостійній роботі студентів, що дає можливість підвищити рівень їхнього самоприйняття, розвивати почуття власної гідності, впевненості у собі, формує мотивацію самовдосконалення та саморозвитку, оптимізує міжособистісні взаємини у системі «студент - викладач». Розвиваючи власний погляд, викладач повинен викликати у студентів критику, спонукати їх до самостійного дослідження предмета, залучити до науково - дослідницької роботи. Викладач допомагає студентам реалізувати свій потенціал, ставлячи перед ними навчальні завдання, які вимагають для свого вирішення дослідницького підходу. Саме вміння вчитися, потреба в знаннях та вміння їх знаходити й застосовувати і є результатом розвивального навчання, коли студент не лише багато знає, але й розвивається як майбутній професіонал, як творча та самостійна особистість.

Активізація процесів самосвідомості особливо ефективно відбувається при розв'язанні завдань, для яких характерний дефіцит інформації, способів вирішення, інтерпретацій, пояснень, оцінки та пошуку смислу одержаного результату. Власне особистісним процесом є не засвоєння знання як такого, а виокремлення із масиву інформації власного, особистісного знання; не засвоєння запропонованої кимось оцінки, а побудова власного оцінювального судження; не виконання заданої діяльності, а вироблення її індивідуального стилю, способу самовираження через цю діяльність. Сприяння розвитку самостійності студента в процесі навчання у вищому навчальному закладі сприяє підвищенню рівня рефлексивності, усвідомленості, активності та відповідальності.

Отже, активізація особистісно - професійного саморозвитку майбутніх педагогів передбачає створення таких психолого - педагогічних умов, які виступають зовнішньою спонукою розгортання внутрішніх процесів самосвідомості та самовизначення і можуть бути забезпечені у процесі психолого - педагогічного супроводу.