Дисгармонійні емоційні стани в аспекті психічного здоров’я особистості підлітка

Лариса Степаненко, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології Слов'янського державного педагогічного університету

УДК 159.923 : 159.942.5

Виявлено й інтерпретовано особливості прояву емоційних станів фрустрації, агресивності, тривожності, депресії, емоційного дискомфорту, емоційної нестійкості. З'ясовано, що вони носять негативний відтінок, але найбільш характерні для підліткового віку.

Ключові слова: психічні стани, емоційні стани, дисгармонійний стан.

               Обнаружены и интерпретированы особенности проявления состояний фрустрации, агрессивности, тревожности, депрессии, эмоционального дискомфорта, эмоциональной неустойчивости. Показано, что они носят негативный оттенок, но наиболее характерны для подросткового возраста.

Ключевые слова: психические состояния, эмоциональные состояния, дисгармоничное состояние. 

                There are found out and interpreted the peculiarities of the display of the states of frustration, aggression, anxiety, depression, emotional discomfort, emotional instability. There is shown that they have the negative tone but are the most characteristic of the teens.

Key words: psychological states, emotional states, disharmonious state. 

З-поміж проблем психічних станів чільне місце посідає проблема емоційних станів, які є найважливішими умовами людської життєдіяльності. Емоційні стани супроводять практично будь-яку діяльність людини, оскільки відображають відношення між мотивами та можливістю успішної реалізації діяльності суб'єкта. Стани можуть виступати як форма саморегуляції психіки, як механізм інтеграції особистості, як динаміка психічних процесів, як актуальних особливостей окремих сфер особистості та особистості загалом.

Проблема вивчення емоційних станів різнобічно презентована в українських і зарубіжних дослідженнях (М. Й. Боришевський, Б. О. Вяткін, В. О. Ганзен, Л. Г. Дика, Є. П. Ільїн, Л. В. Куліков, М. Д. Левітов, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, М. П. Наєнко, Т. А. Немчин, О. О. Прохоров, І. І. Чеснокова та ін.). Заслуговує на увагу вивчення емоційних станів та їх регуляції в процесі онтогенетичного становлення особистості, запропонована у наукових працях цілої низки авторів (К. Ізард, Т. С. Кириленко, Е. Л. Носенко, Г. М. Прихожан, О. О. Прохоров, В. А. Семиченко, Ю. Е. Сосновікова, З. Фройд, К. Хорні, О. А. Чебикін та ін.).

Попри широку репрезентованість досліджень у галузі психічних, зокрема негативних, емоційних станів, у сучасній науці залишаються недостатньо опрацьованими питання дисгармонізації емоційних станів. Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження свідчить про розуміння дисгармонійних станів як здебільшого негативних, що характеризують нормальний розвиток здорової людини і є тимчасовим явищем. Дисгармонійні емоційні стани загострюються у підлітковому віці, а під час набуття життєвого досвіду відбувається їх закріплення у поведінці; згодом вони перетворюються на відповідні риси особистості і можуть стати ризиком психічного нездоров'я особистості. Відтак особливо гостро постає питання дослідження негативних психічних станів підлітків, зокрема їх дисгармонійних емоційних станів, що призводять до виникнення гострих особистісних проблем.

Життя майже кожного підлітка характеризується емоційною напруженістю. Це пов'язано не стільки з індивідуально-психологічними особливостями, скільки з об'єктивними характеристиками самого пубертатного періоду, коли гормональні зміни, що відбуваються в організмі, виступають своєрідними каталізаторами майже всіх емоційних станів і проявів. Крім того, за І. С. Коном, саме на тринадцятий рік життя, середину пубертатного періоду, припадає пік емоційної неврівноваженості [2; 7]. Якщо дитина в цей час потрапляє в об'єктивно або суб'єктивно стресогенні обставини, ми можемо констатувати появу або ризик прояву дисгармонійних емоційних станів. За О. М. Семеновою, у підлітків переважають високий рівень тривожності, зниження оптимістичного сприйняття майбутнього, переживання душевного дискомфорту, агресивність, конфліктність поведінки.

Мета статті: виявлення й інтерпретація особливостей прояву емоційних станів фрустрації, агресивності, тривожності, депресії, емоційного дискомфорту, емоційної нестійкості. Для розв'язання поставленої мети дослідження нами було розроблено програму емпіричного дослідження дисгармонійних емоційних станів підлітків. У дослідженні взяли участь 227 школярів віком від 13 до 15 років із загальноосвітніх шкіл № 1, № 11, № 13 м. Слов'янска та загальноосвітньої школи № 9 м. Костянтинівки Донецької області.

Для виявлення особливостей перебігу дисгармонійних емоційних станів підлітків, визначення шляхів запобігання виникненню цього явища та його вирішення у підлітків нами був використаний комплекс психологічних методик: методика діагностики стану агресії підлітків А. Басса та А. Дарки; опитувальник фрустрації з пакету авторських діагностичних методик А. І. Захарова; методика діагностики тривожності Ч. Д. Спілбергера в адаптації Ю. Л. Ханіна; методика оцінювання рівня депресивних станів за В. Зунге (модифікація Т. Н. Балашової) [5]. Дані про рівень емоційної стійкості й емоційної нестійкості (рівень нейротизму) були отримані за допомогою підліткового варіанта тесту-опитувальника ЕРІ Г. Айзенка, адаптованого А. Г. Шмельовим. Також застосовувалася шкала емоційного дискомфорту методики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда в адаптації Т. В. Снегірьової. Додатково використовувалася методика «Шкала диференціальних емоцій» К. Ізарда.

До основних дисгармонійних емоційних станів особистості, які найбільш чітко відстежуються у підлітковому віці, віднесено тривожність, агресивність, фрустрацію, депресію, нейротизм та емоційний дискомфорт.

Результати аналізу отриманих даних надали можливість оцінити ступінь вираженості того чи іншого дисгармонійного емоційного стану за середньостатистичними показниками, а також зробити порівняльний аналіз їх проявів у підлітковому віці (табл. 1).

З-поміж найбільш виражених особливостей прояву дисгармонійних емоційних станів підлітків ми отримали показники емоційного дискомфорту та нейротизму. Емоційний дискомфорт у підлітковому віці виявляється на високому (14,98%), середньому (72,69%) та низькому (12,33%) рівнях. Оптимальним для сприятливого емоційного розвитку підлітка є низький та середній рівень емоційного дискомфорту. Особливості прояву емоційної стійкості та емоційної нестійкості показали, що більшість підлітків мають високий (33,92%) і дуже високий (12,33%) рівні емоційної нестійкості. Найбільшу кількість виборів за високими показниками прояву дисгармонійних емоційних станів ми отримали за показником стану фрустрації. Досліджувані, що належать до низького рівня фрустрації (18,06%), не відчувають неспокою по незначних причинах, впевнені у собі, вільно виявляють свої емоції, поводяться адекватно ситуації. Середній рівень фрустрації (62,12%) є характерним для тих підлітків, які чутливі до своїх невдач, але частіше стримують свої негативні емоційні прояви і реально співвідносять їх зі своїми можливостями.

Аналіз отриманих даних показав, що високий рівень прояву фрустрації характерний для 19,82% підлітків. Цей рівень властивий досліджуваним, які не контролюють свої негативні емоції, не вміють бути самими собою, відчувають сум без явної причини, переживання постійної невдачі, невдоволення собою та своїми стосунками з оточуючими. За середніми показниками, «індекс ворожості» перевищує «індекс агресивності», вони відрізняються за своїми характеристиками. Показник, отриманий за шкалою «індекс агресивності», підкреслює, що значна частина підлітків здатні відчувати та реалізовувати стан агресії, спрямований на інших, чи взагалі такі емоційні агресивні вибухи характеризуються відсутністю чіткої спрямованості.

Для уточнення та поглиблення аналізу дисгармонійних емоційних станів у підлітковому віці була використана додатково методика «Шкала диференціальних емоцій» К. Ізарда, в якій 10 фундаментальних емоцій становлять набір шкал та надають можливість зробити оцінку емоційним переживанням, що їх відчуває людина у певний момент часу. Під час аналізу кореляційних зв'язків показників дисгармонійних емоційних станів підлітків та показників фундаментальних емоцій за методикою К. Ізарда ми встановили, що всі дисгармонійні емоційні стани досліджуваних мають зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості, а також прямий кореляційний зв'язок з емоцією горя й огиди, крім показника агресивності, який не отримав значущих кореляційних зв'язків з цими фундаментальними емоціями.

Так, показник фрустрації має найбільш визначений прямий кореляційний зв'язок з емоцією горя (r < 0,31) та зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості (r < -0,31). Також визначається зворотний кореляційний зв'язок з показником інтересу (r < -0,21), який має прямий кореляційний зв'язок з показником радості (r < 0,58).

Характеризуючи стани фрустрації, можливо припустити, що при такому стані у підлітків знижується впевненість у собі, вони відчувають пригніченість, не схильні до активних дій, загалом, такий стан демобілізує особистість. Значущий кореляційний зв'язок з емоцією горя дає змогу розглядати горе як фруструюче переживання в підлітковому віці. Емоція горя виникає при руйнуванні звичних функціональних зв'язків - як втрата джерела задоволення, радості, благополуччя. М. Д. Левітов у переживанні горя виокремлює такі компоненти, як жаль до себе, відчуття безпорадності, неможливості все повернути назад [4]. За К. Ізардом, горе зводиться до страждання, печалі [1]. Отже, кореляційний взаємозв'язок стану фрустрації й горя доводить, що горе є фрустраційним переживанням, яке виникає на підставі того, що підліток відчуває втрату благополуччя, джерела задоволення, неможливість повернути все назад. Усі ці переживання супроводяться стражданнями, печаллю, смутком, депресією, відчуттям провини. Така особливість підкреслюється зворотним кореляційним зв'язком з емоцією радості.

Стан фрустрації виникає після повторного незадоволення якої-небудь сильної потреби і супроводиться виникненням таких емоцій, як ворожість, гнів, провина, досада, тривога, що й показує відсутність радості. Це підтверджується наявністю прямого кореляційного зв'язку з емоціями провини (r < 0,25), огиди (r < 0,25), презирства (r < 0,19), сорому (r < 0,18) та здивування (r < 0,18).

Дослідники підкреслюють взаємозв'язок стану фрустрації з емоцією гніву, виокремлюючи стан фрустрації як причину виникнення агресивних реакцій [6; 8; 9]. Слід зазначити, що в нашому дослідженні стан фрустрації не пов'язаний з емоцією гніву. Це пояснюється тим, що болісні переживання, стан невизначеності викликані внутрішніми проблемами, які підліток намагається сам вирішити, знаходячи вихід у помилковому вираженні гніву - замаскованій образі. Це й показують їх самоописи: «Коли ти закохаєшся в хлопчика, і щось у тебе з ним не виходить або в нього немає взаємності до тебе, то в мене немає настрою, нічого не хочеться робити, навіть говорити, і таке відчуття, ніби у тебе плаче серце».

«Мені не подобається, коли кохаєш дівчину і знаєш, що немає жодного шансу. Як я мучаюсь, що вона не про що не здогадується. Ще бувають такі моменти у житті, коли хочеться просто про все забути й поїхати кудись. Хоча, якщо задуматися, що є життя?...».

Показники кореляційного зв'язку нейротизму нагадують взаємозв'язки стану фрустрації. При нейротизмі також фіксується зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості й інтересу (r < -0,21) та прямий кореляційний зв'язок з емоцією горя, огиди (r < 0,22), гнівом та провиною (r < 0,19), здивуванням (r < 0,18). На відміну від стану фрустрації, при нейротизмі відсутній кореляційний взаємозв'язок з емоцією сорому, презирства, але наявний кореляційний зв'язок із показником гніву.

Цікаво відмітити, що показники агресивності в нашому дослідженні не мають кореляційних зв'язків із емоціями горя, провини, огиди, презирства, сорому тощо. Проте, що звичайно за своєю природою, є прямий кореляційний зв'язок показника агресивності з емоцією гніву (r < 0,20) і зворотний кореляційний зв'язок з показником радості (r < -0,19). Це можна пояснити тим, що стан агресивності може носити прихований характер і не мати вираження у відкритих емоційних проявах. Причинами такого стану може бути негативний досвід спілкування і взаємодії між людьми, що часто виникає в образливих і недовірливих людей. Підтвердженням цього є наявність негативного кореляційного зв'язку з емоцією радості.

При показниках тривожності визначений зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості (r < -0,46) та інтересом (r < -0,29). У стані тривожності людина не відчуває радісного настрою, переживає незадоволення собою і оточуючим світом, що частіше супроводиться пригніченим настроєм. Відсутність задоволення супроводиться болісними переживаннями і непокоїть підлітка. Це підтверджується наявністю прямих кореляційних зв'язків з показниками горя (r < 0,27), огиди (r < 0,24), сорому (r < 0,20). Переживання тривожності у підлітковому віці пов'язані з проблемами у навчальній діяльності, порушенням стосунків з близькими, тобто вони здебільшого мають спрямованість на об'єкт. У своїх творах підлітки описували стан тривожності через слова: найбільш мене «турбує навчання», «хвилюють мої оцінки з предметів»; «я переживаю за оцінки», «мене хвилюють стосунки з батьками»; «мені не дають спокою свари з подругою».

Особливості переживання тривожності як відсутність емоції радості, інтересу знаходить своє відображення в наступних самоописах підлітків.

«Наразі я переживаю, як закінчити школу з гарною оцінкою, тому що скоро кінець року. Коли в мене не виходить робити уроки, я переживаю, як мені не отримати погану оцінку. Коли я в школі, я постійно переживаю, як би мене не викликали до дошки, хоча я і знаю, що питатимуть, але я все одно переживаю». «Більше за все я переживаю про своє навчання. Річ у тому, що зараз у школі дуже важкі матеріали, і, щоб мати гарні оцінки, потрібно займатися додатково, а уроків і так вистачає на цілий вечір, а іноді сидиш як «істукан» над книгою і не можеш розібратися. Голова болить не тільки через уроки, але й удома є турботи, і мамі потрібно допомогти, а тут сидиш цілими днями, а то буває і вночі вчиш уроки. Я зараз переживаю, як я закінчу школу. Це хвилює мене, принаймні, зараз».

Стан депресії має зворотний кореляційний зв'язок з емоцією радості (r < -0,38), інтересом (r < -0,24) та прямі кореляційні зв'язки з емоціями огиди (r < 0,32), сорому (r < 0,24), страхом (r < 0,22), горя (r < 0,18), презирства (r < 0,17). Слід зауважити, що тільки у стані депресії визначається взаємозв'язок з емоцією страху. У підлітковому віці, коли дитина опиняється у невирішеній, не подоланій нею соціальній ситуації розвитку, це супроводиться страхом. Цей страх є природним, він пов'язаний із встановленням у цьому віці близьких, довірливих стосунків. При підвищенні рівня депресії порушуються емоційні переживання дитини, вони набувають негативного забарвлення.

Стан депресії супроводиться печаллю - як явне неблагополуччя, яке суб'єктивно відчувається та порушує уявлення людини про себе, призводить до розгубленості, примушує постійно згадувати і розповідати про минуле життя. Також стан депресії супроводиться відчуттям дискомфорту, причиною якого можуть бути негативні уявлення про себе, розчарування, що призводить до відчуття психологічної ізоляції, самоти. Здатність оволодіти собою у складній ситуації, переживати невдачі залежить від особливостей самоприйняття, самооцінки індивіда. При переживанні ситуативної депресії може бути зміцнено уявлення про свою неспроможність. К. Ізард відмічає, що під час дорослішання людина може відчувати огиду до найрізноманітніших об'єктів навколишнього середовища і до самої себе. В основі такого стану лежить невизначеність. Якщо говорити про стан депресії у підлітковому віці, то він пов'язаний із негативним ставленням до життєдіяльності взагалі та навчальній діяльності зокрема. В якості особливостей свого життєіснування підлітки називають монотонність, безперспективність, невизначеність результатів, беспорадність.

Цей стан ситуативної депресії ілюструють такий самоопис підлітка: «У цей час людина може оточити себе непроникною оболонкою, в яку ніхто не може проникнути, ніхто, навіть той, хто хоче допомогти, а може вдавати, що в нього все гаразд, але насправді він, як ніхто інший, потребує допомоги. Здається, що життя втратило сенс, і вже нічого не затримує тебе на цьому світі. Але треба знайти в собі сили перебороти цей страшний фатальний період життя».

Емоційний дискомфорт показав найбільший прямий кореляційний зв'язок з емоцією сорому (r < 0,31). Також прямі кореляційні зв'язки визначені з емоцією горя (r < 0,29), провини (r < 0,28), огиди (r < 0,26) та зворотний зв'язок з емоцією радості (r < -0,21).

При переживанні емоційного дискомфорту найбільш виявляється емоція сорому, яка супроводиться хворобливим переживанням усвідомлення особистісного «Я», людина сприймає себе скутою, безпорадною, емоційно засмученою, що й викликає неспокій. Переживання сорому супроводиться гострим відчуттям невдачі, що викликає нездатність мислити і самовиражатися самостійно, усвідомленням своєї особистої неадекватності - як особливого виду загостреної самосвідомості. Емоція сорому виявляється у відчутті того, що все те, що людина приховувала від сторонніх очей, несподівано опиняється виставленим на загальний огляд, у страхові втратити самоповагу і повагу інших. Під час сорому відбувається фіксація уваги на собі, посилюється самокритика, яка примушує усвідомлювати свої внутрішні суперечності і сприяє формуванню адекватного образу «Я», але, водночас, робить людину здатною сприймати емоції і оцінки оточуючих, і це не задовольняє особистість і турбує.

Емоційний дискомфорт можна проілюструвати у таких самоописах підлітків.

«У школі я почуваюся не дуже впевнено. Ні з ким з нашого класу не можу розмовляти відкрито, причини цього і сам не знаю. Не тому, що я нікому не довіряю, просто я невпевнений. Насправді, я і сам у собі не дуже впевнений, деякій час я гадав, що всі неприємності, які трапляються з моїми друзями або з рідними, через мене. Може і зараз так, я не знаю».

«Та є в мене, мабуть, якась невпевненість, щчасто заважає мені у спілкуванні з людьми. Я дуже люблю поміркувати, мабуть, як і всі люди, перебільшувати, домірковувати щось, і потім розчаровуюсь, не отримуючи бажаного результату. Я вважаю, що якщо в мене є проблема, то вона в мені. Я посідаю в суспільстві, яке мене оточує, не останнє місце, але й не одне з перших, - мабуть, через нерішучість. Я не можу це пояснити, але це мої найбільші проблеми, які я намагаюсь виправити».

Отже, особливості прояву емоційних станів фрустрації, агресивності, тривожності, депресії, емоційного дискомфорту, емоційної нестійкості мають негативний відтінок, але вони найбільш характерні для підліткового віку. У всіх дисгармонійних емоційних станах присутні відчуття невизначеності, монотонності, безвиході, неможливості знаходження виходу зі складної ситуац . Усі ці прояви супроводяться емоційною нестабільністю, болісними, важкими негативними емоційними переживаннями. Підліток відчуває незадоволеність своїм життям, вважаючи його безрезультативним.

Актуальною є проблема розроблення програми усунення дисгармонійних емоційних станів у підлітків, що пов'язана з потребою у гармонізації взаємовідносин особистості з оточуючим світом і з самою собою. Проблема корекції дисгармонійних станів фактично збігається з основними психокорекційними завданнями, які виникають при роботі з дітьми пубертатного періоду. Нам імпонує теза Л. В. Кулікова, який визначає гармонію як переживання людиною благополуччя у різних його аспектах, що має безпосередній зв'язок із психічним здоров'ям особистості [3]. Відповідно до цього, у суб'єктивному контексті важливим є просування в розумінні суті і призначення людини, повне усвідомлення цілепокладання вчинків та значення життя, у соціальному контексту - це, передусім, задоволеність міжособистісними стосунками, статусом у мікросоціальному оточенні, у вітальному (тілесному) контексті передбачається тілесний комфорт, добре самопочуття, задовільняючий індивіда тілесний тонус тощо.

Психологічний аналіз дисгармонійних емоційних станів особистості підлітка доводить необхідність у своєчасному проведенні засобів психокорекції. Своєрідність психокорекційної програми та тренінгу має полягати у тому, що вони мають бути спрямовані на створення індивідуальних та групових впливів на особистість підлітка, який схильний до переживання дисгармонійних емоційних станів, з метою забезпечення його психосоціальної гармонізації. Подібні впливи повинні поєднувати комунікативні технології впливу на підлітка з одночасним стимулюванням його власної активності, розкриттям його внутрішнього потенціалу подолання дисгармонійних емоційних станів та розвитку компенсаторних можливостей.