Ціннісна орієнтація як основа формування професійної компетентності майбутніх фармацевтів

Оксана Семенюк, викладач Луцького базового медичного коледжу

УДК 378.1

У статті аналізується сутність цінностей, їх основне функціональне призначення, яке становить вищий рівень людських потреб; визначено зміст понять «компетентність», «компетентісний підхід»; розглянуто проблему формування професійної компетентності майбутніх фармацевтів.          

Ключові слова: цінність, молодь, духовні цінності, компетенція, компетентісний підхід, професійна компетентність.

В статье анализируется сущность ценностей, их основное функциональное предназначение, которое является высшим уровнем человеческих нужд; определено смысл понятий «компетентность», «компетентный подход»; рассмотрена проблема формирования профессиональной компетентности будущих фармацевтов.

Ключевые слова: ценность, молодежь, духовные ценности, компетенция, компетентностный подход, профессиональная компетентность.

In this article the essence of values is being analyzed; their main functional appointment, which embodies the highest level of human needs, is shown here; the contents of the notions «competence», «competent approach» are defined; the probability of forming pharmacist' to be professional competence is exposed.

Key words: values, youth, moral values, competence, competent approach, professional competence.

Ціннісна система, що існувала впродовж багатьох десятиліть, зруйнувалася. Суперечливо та повільно формується нова. Особливістю цього процесу є те, що проходить він поза чітко визначеними рамками ціннісних орієнтирів. Їх відсутність визначає «розмитість» моральних принципів. Соціотехнологічний підхід до ціннісного світу надає можливість цілісно розглядати проблему ціннісного світу молоді, об'єднати «загальне» й «особливе», теорію і практику. Духовне відродження народу України вимагає окремої уваги до світу цінностей молоді як майбутнього країни, гаранта суспільного прогресу.

Цінності студентської молоді формує інформація, яка надається їй всією соціальною кон'юнктурою, баченням дорослими вітчизняного чи зарубіжного життя. Оскільки в самої молоді немає свого великого життєвого досвіду, вона може оцінювати ті чи інші явища, виходячи зі знань, набутих у навчальних закладах, із засобів масової інформації, з оцінок батьків, прочитаної літератури, хоча, звичайно, певну роль відіграє осмислення власного пережитого. Але воно у переважній більшості не має вирішального значення при домінуючому впливі на молодих людей тих соціально-культурних ідеалів, які склалися у світі дорослих. У кожного покоління молодих ці ідеали були різними, виходячи з конкретного контексту часу. Вони вбирали різний історико-культурний досвід залежно від можливостей пізнання.

 Життєві цінності - це значною мірою поняття діалектичне. Вони є результатом інтелектуально-душевного осягнення різноманітності життя. Тому життєвий вибір, орієнтир у духовно-моральній, предметній і соціальній дійсності для кожного покоління молодих сприймався залежно від цільності душевного розвитку - у почуттєво-уявному або ж суто інтелектуально-раціоналістичному вимірі. Було і поєднання цих типів бачення світу. Необхідність рішучого повороту до реальних практичних завдань розбудови правової держави, вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, що виникають у зв'язку з цим, передбачає переосмислення всіх суспільних та індивідуально-особистісних цінностей, формування на цій основі нової системи духовно-світоглядних орієнтацій підростаючого покоління [1, с. 86-91].

Цілком очевидною є нагальна необхідність створити таку систему цінностей, яка слугувала б орієнтиром у вихованні молодого покоління та громадян будь-якого віку. Така система загалом і кожен її структурний компонент зокрема мають становитиме єдине ціле, в якому об'єднуючим началом є духовність людини.

Духовні цінності - це втілення в світоглядних орієнтаціях людини cподівань, прагнень, ідеалів, духу народу, нації, що визначає спрямованість особистісних потреб, бажань і зумовлює її провідний життєвий вибір. Це осмислення людиною гуманістичного шансу мети людської життєдіяльності.

Наразі є необхідність формування нових ціннісних орієнтацій, нових ціннісних ідеалів, ціннісного світогляду людини, яка буде жити і працювати в Україні - незалежній європейській державі, де цільові та ціннісні орієнтації сполучатимуть творчість, нові оригінальні ідеї з народними традиціями та культурою. Тут постає головна проблема правильного вибору цінностей студентською молоддю, їх адекватного сприйняття та усвідомлення.

Ціннісна орієнтація - це і є вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомлені (чи взагалі не усвідомлені) цінності. Ціннісні стимули зачіпають особистість, структуру її самосвідомості, особисті потреби та інтереси, трансформуючи їх на моральні потреби і моральні інтереси. Без них не може бути подвигу, розуміння широких суспільних інтересів, справжнього громадянського самоствердження особистості. Справді, духовна особистість є передусім морально суверенною особистістю, чиї ціннісні орієнтації спираються на моральні цінності, що мають загальнолюдську, гуманістичну перспективу. Для людини дуже важливо реалізувати свої наміри та цілі, продиктовані потребами й інтересами, але не менш важливо і те, чим саме є ці наміри та цілі, яка їх питома вага щодо внутрішнього морального світу людини, а тому вони можуть виступати як моральні потреби [1, с. 161].

Щоб охарактеризувати ціннісні орієнтації молоді, необхідно уявляти собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому існує потреба в аналізі індивідуально-особистісних особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивих суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що мають вплив на особу.

Одне з перших визначень поняття «молодь» було сформульовано в 1968 р. В. Т. Лісовським: «Молодь - покоління людей, які проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років». Пізніше більш повне визначення було надано І. Коном: «Молодь - соціально-демографічна група, яка виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального становища, зумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації» [3, с. 15].

Нині вчені визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, яка виділяється на підставі сукупності характеристик, особливостей соціального становища і зумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві.

 Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбуваються у всіх основних сферах життєдіяльності особи, реалізовуючись за допомогою навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь. Основними соціально-психологічними регуляторами цього процесу і водночас показниками становища молоді в суспільстві і структурі історичного процесу розвитку виступають ціннісні орієнтації, соціальні норми й установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки. Молодість - це шлях в майбутнє, який обирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування - характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з нею буде завтра, через місяць, через рік. Свідомість молодої людини володіє особливою сприйнятливістю, здатністю переробляти й засвоювати величезний потік інформації. У цей період розвиваються критичність мислення, прагнення дати особисту оцінку різним явищам, пошук аргументації, оригінального вирішення. Разом з тим у цьому віці ще зберігаються деякі установки і стереотипи, властиві попередньому віку. Це пов'язано з тим, що період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповною включеністю молодої людини в систему суспільних відносин.

 На думку деяких дослідників, ціннісно-орієнтаційний портрет сучасного студента виглядає приблизно так: «Головне в житті - це міцне здоров'я, сім'я - це необхідне джерело морально-психологічної підтримки. Любов та спілкування з друзями прикрашає життя. Матеріальне забезпечення дає впевненість у собі, своїх силах. Що стосується творчості, пізнання і досягнень, що заслуговують суспільного визнання, то це не завжди вдається, але було б бажано. Задоволення приємні, але на них сьогодні не вистачає часу і грошей. Абсолютно впевненим можна бути тільки в одному - сьогодні слід розраховувати тільки на свої сили, здібності та можливості» [3, с. 130].

Соціологічні дослідження ціннісних орієнтацій студентської молоді останнього десятиліття переконують, що у свідомості сучасної молоді (зокрема і студентської) формується тип особистості, характерний для західного суспільства - особистості, яка передусім цінує себе і вважає, що її діяльність, успіх у житті тощо залежать в першу чергу саме від неї [4, с. 72].

З одного боку, це непогано, адже орієнтація на власні сили, розум, здібності при досягненні життєвих цілей вимагає роботи над собою, наполегливого оволодіння знаннями тощо. Але головне, щоб при виконанні цих завдань не формувалася людина-егоїст, яка зможе переступити через усе, попрати будь-які моральні норми заради досягнення своєї мети.

Ціннісні орієнтації людини органічно пов'язані із проблемами людини і виступають як головний компонент детермінації її поведінки. Ціннісні орієнтації - це елементи мотиваційної структури особистості, на підставі яких відбувається вибір тих чи інших соціальних установок як цілей або мотивів конкретної діяльності. Ціннісні орієнтації особистості формуються під впливом панівної в суспільстві системи цінностей, яка змінюється з розвитком історії. Події останніх десятиліть вплинули на систему ціннісних орієнтацій пострадянського суспільства і відповідно на життєві орієнтири студентської молоді, в середовищі якої набувають дедалі актуальнішого значення матеріальні цінності (матеріальний добробут, успіх у житті, прагматизм, високий заробіток, престижна робота, закордонні поїздки тощо). Символом нашого часу є «виразна увага до матеріальної сторони життя» [4, с. 75], «орієнтація на успіх у житті стає однією з провідуних стратегій студентів і взагалі молоді в сучасних ринкових умовах» [5, с. 59] - такий висновок роблять українські соціологи, вивчаючи зміст ціннісних орієнтацій студентської молоді. На превеликий жаль, втрачають певне значення в житті сучасної студентської молоді деякі духовні орієнтації і цінності. Студенти менше цікавляться політикою, суспільно-політичним життям, далеко не всі полюбляють читати, відвідувати культурно-мистецькі заклади, займатися спортом, художньою самодіяльністю, мистецтвом, творчістю. Відбувається деформація і етичних ціннісних орієнтацій, виправдовується порушення заповідей типу «не вкради», «не бажай...» і т. д. Зміни у ціннісних орієнтаціях молоді (часто не на користь високих суспільних ідеалів) вимагають перегляду всієї системи виховної роботи у вищій школі, пошуку й упровадження нових форм і методів роботи із студентською молоддю з метою підготовки і виховання студентів не лише високими професіоналами своєї справи, а справжніми гуманістами, Людьми з великої літери.

 Однією з найактуальніших проблем сучасної освіти виступає практичне формування компетентностей студентської молоді на основі ціннісної орієнтації.

У багатьох публікаціях вітчизняних і зарубіжних авторів, що присвячені компетентнісному підходу, спостерігається інноваційний, дослідницький підхід. Але проблема компетентнісного підходу в системі фармацевтичної освіти є малодослідженою.

Перш за все, що розуміють під компетенцією. В. М. Приходько, досліджуючи методи комунікативної компетенції фахівців, зазначає, що будь-який фахівець повинен володіти різноманітними навичками міжособистісного спілкування, а саме:

 - ефективно говорити і слухати під час спілкування; налагоджувати комунікативний контакт з іншими людьми;

- орієнтуватися в особливостях партнера у спілкуванні; спостерігати, розуміти та застосовувати невербальну мову;

- запобігати та долати перепони у взаєморозумінні тощо [6, c. 63].

Притаманність особистості важливих компетентностей може надати їй можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, набувати освіту протягом життя. Саме набуття студентами знань, умінь та навичок спрямовано на формування їх компетентності. Відтак компетентність і шляхи її формування слід розглядати як результат навчання. За визначенням експертів країн Європейського Союзу, поняття «компетентність» слід розглядати як здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах - ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Компетентність - поняття, яке логічно походить від ставлень до цінностей та від знань до умінь. За визначенням Ісака Фруміна, компетентнісний підхід - це спроба дати відповідь на запитання, чого і як навчати. В освіті компетентнісний підхід реалізується як:

- ключові компетентності;

- загальні предметні вміння;

- прикладні предметні вміння;

- життєві навички [7].

Отже, компетенції - це інтегрована цілісність знань, умінь і навичок, що забезпечують професійну діяльність, це здатність людини здійснювати практичну діяльність.

Професійна компетентність є інтегрованим, комплексним явищем і поєднує знання, уміння та навички, здібності особистості, показники загальної культури, вміння виконувати професійні обов'язки. За вимогами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), зроблено акцент на необхідність суттєво змінювати оволодіння глибокими фаховими знаннями з фармації на вдосконалення особистісних якостей, які поряд із набутими професійними вміннями та навичками нададуть фахівцеві змогу зайняти належне місце серед працівників системи охорони здоров'я.

У 1997 р. Радою Міжнародної фармацевтичної федерації був прийнятий Етичний кодекс фармацевтів. Метою якого є декларація фундаментальних принципів професії, основана на моральних зобов'язаннях і цінностях. Професійна етика фармацевтичного працівника ґрунтується на принципах законності, професіоналізму та компетентності, об'єктивності та чесності, партнерства та незалежності, гуманності, конфіденційності та індивідуального підходу до кожного пацієнта.

До професійних компетенцій фармацевтів і провізорів можна віднести:

- надання фармацевтичної допомоги будьякій людині, що її потребує;

- знання, вміння й навички з професійної галузі;

- комунікативні вміння й навички, здатність вести бесіду, спілкуватися з відвідувачами аптечних закладів тощо.

Для формування необхідних особистісних якостей випускника вищого навчального закладу потрібно:

- усвідомлення мотивації постійного підвищення рівня професійної компетенції, розкриття своїх творчих здібностей і можливостей;

- володіння вміннями приймати рішення і нести за них відповідальність;

-бути здатними до рефлексії по відношенню до своєї діяльності, регулювати свій емоційний стан і поведінку;

- усвідомлювати потребу в постійному самовдосконаленні.

Реалізація компетентнісного підходу у професійній освіті сприятиме досягненню головної мети - підготовки кваліфікованого спеціаліста, який вільно володіє своєю професією, здатного ефективно працювати на рівні світових і європейських стандартів, готового до постійного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності.