Роль політичних партій у процесі соціалізації української молоді

Віра Узніченко, керівник центру теорії та методики оздоровлення та відпочинку дітей Державного інституту сімейної та молодіжної політики

УДК 329 : 316.346.32 - 053.6

Процеси суспільної трансформації, які відбуваються в сучасній Україні, поставили перед ученими велику кількість запитань, пов'язаних із аналізом їх причин та наслідків. У статті зроблено аналіз процесу політичної соціалізації української молоді та розглянута роль у цьому процесі українських партій; проблеми взаємозв'язку молоді та політичних партій, для яких вона виступає як об'єкт політичного впливу. Для українського суспільства актуальність даних проблем посилюється необхідністю пошуку ефективних шляхів переходу від нестабільності до стійкого розвитку.

Ключові слова: політологія, політична соціалізація, українська молодь, українські партії.

Процессы общественной трансформации, которые происходят в современной Украине, поставили перед учеными множество вопросов, связанных с анализом их причин и последствий. В статье сделан анализ процесса политической социализации украинской молодежи и рассмотрена роль в этом процессе украинских партий; проблемы взаимосвязи молодежи и политических партий, для которых она выступает как объект политического влияния. Для украинского общества актуальность данных проблем усиливается необходимостью поиска эффективных путей перехода от нестабильности к устойчивому развитию.

Ключевые слова: политология, политическая социализация, украинская молодежь, украинские партии.         

Processes of social transformation in modern Ukraine put many questions to scientists about analysis of its reasons and consequences. The analysis of process of political socialization of the Ukraine youth is made and the role of Ukraine parties is considered in the article; problems of interaction between youth and Ukraine political parties. The youth is considered as an object of political impact. The actuality of these problems for Ukrainian society is reinforced by necessity of the search of efficient ways of transition from instability to steady development.

Key words: political science, political socialization, Ukraine youth, Ukraine parties.

На різних етапах свого розвитку політична культура суспільства виконує одну із найважливіших своїх функцій - функцію політичної соціалізації (тобто, входження людини до політики, її підготовка та залучення у владні відносини). Політична соціалізація дає змогу особистості орієнтуватися в політичному просторі, брати участь у політичному житті країни.

Процес політичної соціалізації передбачає не лише засвоєння особистістю інформації, вимог із боку політичної системи та формування лояльності до режиму. За сучасних умов цей процес має включати ще й самостійну оцінку особистістю традицій і переконань, усвідомлений вибір моделей поведінки [1, с. 214].

У змістовному плані поняття політичної соціалізації не має єдиного універсального визначення. Науковці сходяться на тому, що, використовуючи це поняття, ми позначаємо ним весь комплекс змін кількісних та якісних характеристик людини, пов'язаних із розвитком її політичної свідомості, поведінкою та ціннісно-орієнтаційною системою. Всі ці процеси, в ході яких людина реалізує вимоги статусної та рольової поведінки, політичні цінності та норми політичної культури, які дозволяють їй гармонійно входити в уже існуючу політичну систему й стати в ній суб'єктом політичних відносин.

У сучасній політології та соціології вивчення процесу політичної соціалізації молоді є актуальною темою суспільно-політичних досліджень. За останні роки з цієї проблематики підготовлено багато наукових публікацій та захищено дисертації, які розглядають різні сторони і складові даного процесу. Але, на маю думку, вплив на процес соціалізації молоді політичних партій залишається не досить вивченим.

Із середини 80-х років минулого сторіччя і дотепер характер і механізм процесу політичної соціалізації молоді в нашій країні зазнав кардинальних змін. Від радянської моделі соціалізації - однакової за нормативністю, з рівними стартовими можливостями та гарантіями, до української моделі - варіативної та стратифікованої.

В сучасній Україні в результаті формування нового політичного режиму попередня система політичної соціалізації була ліквідована. З початку 90-х років українське суспільство обрало характерний для перехідного періоду шлях, коли попередня система існуючих цінностей була дискредитована, а нова ліберальна ще не увійшла в масову свідомість і поведінку. Соціальні та політичні зміни, які відбулися в цей час, призвели до послаблення механізму впливу та втраті попередніми інститутами соціалізації своєї ролі.

З традиційних інститутів політичної соціалізації молоді (засоби масової інформації, органи влади, родина, армія, церква, профспілки, система освіти тощо) не останню роль відіграють політичні партії.

Саме на початку 90-х років починають з'являтися перші аналітичні праці про зародження і становлення нових політичних партій та їх вплив на українське суспільство. Серед них слід назвати роботи А. Г. Слюсаренка, М. В. Томенка, Є. Г. Базовкіна, В. Г. Кременя, Т. Кузьо, К. Малєєва та інших авторів.

Причини об'єднання людей у партії пов'язані із психологією потягу до влади. Невипадково під партією мають на увазі будь-яку політичну групу, яка представлена на виборах і здатна через вибори привести своїх кандидатів до влади [2, с. 124].

Швидка технологічна революція на межі ХХ і ХХІ ст. спричинила певну технологізацію діяльності, що проникла в усі сфери суспільного життя. Вона позначилася і на політичній сфері: розставила нові акценти, зумовила нове оцінювання звичних явищ, нові підходи, способи реалізації політичних планів і задумів тощо. Все це дало поштовх новому - технологічному - підходу до реакції молоді на суспільно-політичні процеси. На цьому ґрунті виникли, зросли і поширились ідеї та практики застосування політичних технологій.

Політичні технології - прийоми, способи, операції, процедури реалізації функцій політичної системи, які визначають ефективність політичного процесу, стійкість політичної системи [3, с. 364]. Вони є специфічною формою політичної інженерії, яка дає змогу раціонально, просто та ефективно досягати політичних цілей.

Щоб краще зрозуміти специфіку політичних технологій, необхідно уточнити політичні завдання в рамках партійної політики:

- зміцнення громадського та політичного статусу політичних партій і політичних лідерів. Отже, сучасні партії та політики, чий статус визначається в ході виборів, однозначно потребують підтримки населення, в тому числі молодого покоління:

- створення сприятливих умов для діяльності політичних партій шляхом конструювання в масовій політичній свідомості їх привабливого образу.

Таким чином, будь-яка політична організація зацікавлена в тому, щоб молодь бачила в ній компетентну й адекватну політичну силу, яка здатна розв'язати гострі соціально-економічні питання. Тільки в цьому випадку її політичні рішення будуть сприйматися в суспільстві як обґрунтовані, що претендують на суспільну підтримку.

 Кожна політична партія, щоб виграти в гострій конкурентній політичній боротьбі, потребує підтримки виборців, але для цього потрібно, щоб маси, зокрема молодь, бачили в цій організації послідовного захисника їхніх інтересів, довіряли їй. Ось чому без вирішення зазначених завдань політичним партіям неможливо всерйоз розраховувати на політичний успіх.

Політичні партії, які прагнуть зміцнитися в існуючій політичній системі, повинні розуміти, що молодь зацікавлена у встановленні суспільної справедливості. Не всі політичні партії збережуться в доступному для огляду майбутньому, а тільки ті, які будуть ураховувати інтереси всіх соціальних верств населення і зокрема молоді.

На думку кандидата історичних наук, завідувача лабораторії з молодіжного аналізу та прогнозування Українського науково-дослідницького інституту проблем молоді О. А. Корнієвського, з моменту становлення наприкінці 80-х років альтернативних щодо компартійних структур громадсько-політичних об'єднань, а відтак за фактичної легалізації політичного плюралізму в Україні до сьогодні чітко простежуються три головні тенденції як в особливостях оформлення та розвитку організованих структур припартійного молодіжного руху, так і у визначенні політичними партіями власних пріоритетів формування та реалізації оптимальних шляхів, апробації і утвердження дійових організаційних форм згуртування навколо себе молодіжної спільноти [4, с. 146].

Перша тенденція визначається процесами ініціювання та забезпечення організаціями (філії, фракції, секції тощо) партії, яка за своїм статусом є партійним структурним підрозділом або у своїй практичній діяльності чітко орієнтується на програмові ідеологічні засади, реалізацію партійних статутних ідей і завдань, зберігаючи водночас свій автономний статус у розв'язанні проблем, які виникають всередині організації. Життєвість такого типу громадських об'єднань значною мірою залежить від особистісного чинника: молодіжного лідера та його сподвижників.

Друга тенденція визначається орієнтацією політичних партій, громадських рухів на спрощений варіант свого партійного впливу на масову молодіжну аудиторію, різні соціальні категорії молоді та її об'єднання у рекрутуванні нових кадрів, що не потребує додаткових фінансових коштів, матеріальних витрат і утримання молодіжних функціонерів та апарату молодіжних і припартійних структур. Ця партійна установка реалізується передусім у площині ініціювання політичними партіями, громадськими рухами процесу творення та підтримки діяльності ідейно близьких до них молодіжних об'єднань.

Третя тенденція є похідною від політичної позиції певного кола партійного істеблішменту та його електорату, яку можна охарактеризувати тим, що молодь не повинна відокремлюватися від інших членів партії.

У цілому вибір політичної спрямованості роботи з молоддю залежить від ідеологічної орієнтації, становища партій у суспільстві та державі, підготовленості їх лідерів, традицій внутрішньопартійного життя, стилю політичної поведінки, конкретного соціально-політичного, економічного, культурного і релігійного розвитку.

Сьогодні молоді люди критично настроєні щодо здатності представників усіх гілок влади формувати і відстоювати економічні та політичні інтереси України; будувати її незалежне майбутнє і майбутнє молодого покоління зокрема. Різке падіння рейтингів політичних партій відбувається, перш за все, через втрату довіри молодих виборців.

У рамках дослідження Центру політичної освіти спільно з Регіональним представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусії було проведено порівняльний аналіз програмних положень політичних партій щодо вирішення основних проблем молоді в Україні.

  За результатами аналізу передвиборчих програм, законопроектів та списків кандидатів 2006 року експерти зробили такі висновки:

- молодь оцінюється як об'єкт політики, а не як суб'єкт;

- планування партійної програми є ситуативним і часто не спирається на реальні потреби та інтереси молодої людини;

- відбувається концентрація на галузях, а не на людині;

- представництво молоді у виборчих списках обмежене;

- відсутня увага у виборчих програмах до механізмів представництва молоді.

При тому, що молодь становила близько 23% від загальної кількості населення, в партійних списках було представлено лише від 5 до 13% людей віком до 35 років. Враховуючи «прохідні» номери найвпливовіших партій на той час, цей відсоток виявився ще меншим - в обраному 2006 року парламенті налічувалося всього близько 5% молоді. Приблизно така ж ситуація і в місцевих радах [5].

За словами директора Інституту соціальної та політичної психології АПН України Миколи Слюсаревського, «уявлення політичних сил про молодь, її інтереси і потреби часто-густо не зовсім відповідають дійсності. Головна причина цього полягає в тому, що політичні сили спілкуються, підтримують зв'язки, як правило, лише з молодіжними організаціями, нерідко тими, які самі ж і створили. Однак ці організації здебільшого забюрократизовані, украй слабко пов'язані з молодіжним загалом і дуже приблизно відображають його найголовніші інтереси. Як наслідок, відбувається мимовільне викривлення уявлень про молодь. Це і є «ахіллесовою п'ятою» молодіжної політики більшості партій і блоків» [6].

 За останнє десятиліття з політичної арени у небуття пішло багато політичних партій, які намагалися вирішувати тільки питання, що цікавили певне коло осіб, партійних лідерів. Тому активізація політичних партій в галузі молодіжної політики провідними українськими партіями виправдана і дає результати, якщо розглядати молодь не тільки як об'єкт, але і як суб'єкт соціально-політичних та економічних перетворень.

Керівництво сучасних українських партій чітко усвідомлює, що розширення участі молоді в політичному, економічному та культурному розвитку країни є першим і необхідним кроком на шляху формування стабільного громадського суспільства в країні. Це спосіб формування взаємовідносин між молодими людьми, суспільством та владою. Крім цього, це створює можливості для прийняття молодими громадянами на себе відповідальності за розвиток своєї країни і суспільства в цілому.

З бурхливим розвитком політичних процесів в Україні, зі зміною світогляду молоді, обумовленої, в тому числі поширенням мережі Інтернет, появою нових завдань та пріоритетів у молодіжній політиці на державному рівні з'являється об'єктивна потреба в подальшому науковому вивченні проблем соціалізації молоді.