Фінансове забезпечення ініціативи ЄС «східне партнерство»

Оксана Добржанська, аспірантка кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

УДК: 327.7(4): 336

У статті розглядається фінансове забезпечення Східного партнерства. Досліджено, з яких ресурсів надходитимуть кошти та на які проекти в рамках Східного партнерства вони йтимуть.

Ключові слова: Східне партнерство, ЄС.

В статье рассматривается финансовое обеспечение Восточного партнерства. Исследовано, с каких ресурсов будут поступать средства и на какие проекты Восточного партнерства они будут идти.

Ключевые слова: Восточное партнерство, ЕС.

In the article overlooks finance providing of Eastern Partnership. The author made research resources of Eastern Partnership’s finance base and the projects, what will be financed in frame of this program.

 Key words: Eastern Partnership, EU.

Східне партнерство — це доволі амбітна ініціатива ЄС, запропонована шістьом країнам Східної Європи та Закавказзя — Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні. Ініціаторами запровадження політики Східного

партнерства виступили Польща і Швеція, які у травні 2008 р. запропонували поглиблення взаємин із східними сусідами, охопленими Європейською політикою сусідства. Саме представники цих країн презентували Проект Східного партнерства у травні 2009 р. Програма спрямована на розвиток співпраці як країн-учасниць з ЄС, так і відносин між самими країнами. Важливим для будь-якої програми є фінансове підґрунтя. Адже навіть хороші ідеї без необхідної фінансової підтримки можуть залишитися ідеями на папері, так і не втілившись у життя. Мета статті — зробити комплексне дослідження фінансової складової Східного партнерства та проаналізувати вплив фінансового питання на розвиток даної ініціативи ЄС. Актуальність даної тематики зумовлена посиленою зацікавленістю України Східним партнерством та суперечливе ставлення української еліти до даного питання.

Із самого початку виникнення ініціативи було зазначено, що кошти Східного партнерства «для фінансування проектів, розпочатих у рамках багатостороннього співробітництв, будуть надходити від уже наявних ресурсів ЄПС». Таким чином, посилення Східного виміру буде нейтральним для бюджету ЄС [8]. Стало очевидно, що реалізація цілої низки амбітних завдань у двосторонньому та багатосторонньому вимірах може підпасти під сумнів, якщо їх фінансування здійснюватиметься винятково в рамках бюджету ЄС для ЄПС, адже нова ініціатива не передбачала додаткових проектів. Фінансування стало слабким місцем Східного партнерства. Цілком логічно, що такий висновок зробила і Європейська Комісія та у своїй Комунікації «Східне партнерство» від 3 грудня 2008 року для Європейського Парламенту і Європейської Ради зазначила: «Один із найбільш чітких сигналів стосовно конкретних зобов’язань перед партнерами, що може дати ЄС — це наблизити рівні фінансування до рівня політичних амбіцій Партнерства. Для виконання завдань, визначених у цій пропозиції, необхідне суттєве збільшення обсягів ресурсів» [6].

У період до «Установчої Декларації» Східного партнерства говорилося про те, що в короткостроковому періоді проекти фінансуватимуться за рахунок таких фінансових ресурсів для країннечленів, як Інструмент Європейської політики сусідства (European Neighborhood Policy Instrument (ENPI)), кредити Європейського інвестиційного банку (European Investment Bank (ЕIB)) та Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank of Reconstruction and Development (EBRD)). Передбачалося, що з часом фінансова допомога збільшуватиметься за рахунок бюджету ЄС; обговорювалося можливе запровадження нових форм фінансування, таких, як, наприклад, Фонд допомоги членів ЄС [2, с. 44].

23 лютого 2009 р. відбулося засідання Ради ЄС із закордонних справ, на якому було обговорено хід розробки Східного партнерства, а 19–20 березня на черговому саміті у м. Брюссель Європейська Рада офіційно затвердила створення Східного партнерства та підтримала пропозицію Єврокомісії щодо використання наявних фінансових коштів, зарезервованих у рамках Регіональної програми «Схід» Інструменту Сусідства (ENPI Regional Programme East) в обсязі 250 млн. євро на період 2010–2013 рр. Підсумовуючи фінансовий аспект, слід зазначити, що згідно із затвердженою Декларацією про Східне партнерство пропонувалося виділити до бюджету технічної допомоги ЄС для його східних сусідів 600 млн. євро, з них додаткових 350 млн. євро на період 2013–2020 рр. Ці кошти повинні використовуватися для просування програм реформ Східного партнерства шляхом реалізації програм комплексного інституційного розвитку, що забезпечуватимуть консультативну підтримку та проведення необхідних навчань (на приклад, із застосуванням механізмів Twinning i TAIEX) для органів державної влади, а також надання обладнання та спеціалізованої інфраструктури, необхідної для їх діяльності. Завдяки збільшенню обсягів фінансових ресурсів повинна забезпечуватися діяльність платформ, а також надаватися підтримка у реалізації провідних ініціатив. Також ці кошти повинні направлятися на підтримку підготовки регіональних стратегій партнерів, що стимулюватимуть підвищення рівня стабільності через внутрішнє послаблення та усунення соціально-економічних розбіжностей. Разом з тим необхідно акцентувати увагу на тому, що під час внутрішнього обговорення цієї пропозиції низка південних держав-членів ЄС на чолі з Францією фактично виступила проти виділення додаткових коштів, наполягаючи на одночасному збільшенні фінансової допомоги південним сусідам ЄС (Північна Африка, Близький Схід) в існуючій пропорції — 1/3 на східних сусідів, 2/3 на південних сусідів, іншими словами — 650 млн. євро для Півдня. Це можна пояснити тим, що країни «старої Європи», роблячи більші внески до спільного бюджету ЄС, більше зацікавлені в своїх морських сусідах на півдні. Існувала небезпека, що Європейська Рада взагалі не підтримає на політичному рівні згадану пропозицію ЄК. Втім, зусиллями Польщі, Швеції та інших країн-прихильників Східного партнерства Європейська Рада надала політичну підтримку планам ЄК розширити бюджет Східного партнерства.

Розподіл коштів по роках мав здійснюється наступним чином: на 2010 рік — 85 млн. євро, 2011 рік — 110 млн. євро, 2012 рік — 175 млн. євро, 2013 рік — 230 млн. євро [9]. Як бачимо, кошти розподілялися не рівномірно по роках, а із поступовим збільшенням щороку. Кошти будуть використовуватися для підтримки базових напрямів у країнах-партнерах.

Цими напрямами є:

1) підтримка реформ на національному рівні країн-партнерів (двосторонній вимір) — Програма комплексного інституційного розвитку (далі– Програма СІВ), на що передбачається виділити 186 млн євро (цифра може бути змінена);

2) багатосторонній вимір Східного партнерства, а конкретніше — реалізація двох ініціатив: «Програми інтегрованого прикордонного управління» і «Південного енергетичного коридора», на що заплановано виділити 81 млн євро;

3) економічно-соціальний розвиток для зменшення розбіжностей між розвитком регіонів, або регіональний розвиток, на що передбачено виділити 72 млн євро[5].

Імплементація багатосторонньої співпраці у рамках Східного партнерства розпочалась у 2010 році. Повна імплементація СІВ розпочалась у 2011 році, а Програма пілотного регіонального розвитку стартуватиме у 2012 році.

Проте цих коштів для реалізації проектів у рамках Східного партнерства недостатньо. Збільшення фондів, на думку експертів, дасть можливість фінансувати реалізацію низки «флагманських» проектів Східного партнерства, а також зміцнення адміністративної та інституційної здатності держав-партнерів Східного партнерства на кшталт «Програми побудови інституцій» (т. зв. Comprehensive Institution-Building Programmes), за якою експерти ЄС визначатимуть слабкі місця кожної із країн Східного партнерства і допомагатимуть вирішити найбільш складні питання за допомогою практичних консультацій та проведення відповідних тренінгів.

Але, незважаючи на це, сподіватися на якісь нові додаткові надходження коштів з боку ЄС на період до 2014 року, крім уже виділених, немає змісту. Збільшення фінансування Східного партнерства можна очікувати тільки після 2014 року. Однак, ЄС дотримуватиметься балансу у фінансуванні в межах ЄПС, тобто між Східним партнерством і Союзом для Середземномор’я. Оскільки співвідношення становить 1/3 на Східне партнерство і до 2/3 на Союз для Середземномор’я, то збільшення фінансування для Східного виміру ЄПС на 100 млн. євро має автоматично передбачати зростання обсягу коштів і для Південного виміру на 200 млн. євро, а це, відповідно, потребуватиме додаткової суми в розмірі 300 млн. євро на ЄПС загалом [5, с. 84]. Проте, беручи до уваги нинішню фінансову кризу, не слід сподіватися, що у зв’язку з переговорами щодо бюджету ЄС на 2014–2020 роки розмір сум, призначених безпосередньо на реалізацію Східного партнерства, може бути піддане відчутним змінам. У контексті таких міркувань надзвичайно важливим для Польщі стає переконання країн-учасниць Партнерства, що суть фінансового аспекту програми полягає у виробленні певних механізмів і у широкому їх застосуванні — про що, зрештою, говорилося дуже мало — згідно із принципом субсидіарності («допоміжності»), тобто, у відповідності з однією із найголовніших ідей, що стали основою для створення Європейських Співтовариств. Цьому повинна додатково сприяти польська концепція втілення принципів Партнерства у відповідності з ідеєю «доброї волі» — країна, яка більшою мірою залучена до реалізації проектів Партнерства, а тим самим і до процесу реформ, природно, отримує більше можливостей інтеграції і просто посилення співробітництва, а також можливостей користування різного роду ресурсами Програми [1, с. 126]. Тобто «більше за більше», що, мабуть, є справедливим. ЄС важливо побачити fit back , тобто віддачу, зворотну дію країн-учасниць. Таке собі заохочення може пожвавити діяльність країн у рамках Східного партнерства.

Слід відмітити й ініціативу ЄК щодо необхідності активного залучення допоміжних джерел фінансування проектів Східного партнерства від міжнародних фінансових інституцій, міжнародних організацій та окремих третіх країн. З огляду на це, очікується більш ефективне поєднання фінансування в рамках ЄІБ та ЄБРР [4, с. 136].

Одразу після саміту Східного партнерства 8 травня 2009 року ЄІБ оголосив про готовність підтримати малий і середній бізнес (МСБ) у країнах-партнерах [7]. Банк планував здійснити заходи із заохочення залучення приватного сектора з метою покращення підприємницького середовища у країнах-партнерах. Планувалось надання довгосторокових пільгових кредитів МСБ у сумі до 25 млн. євро. Фінансування МСБ здійснює через партнерські фінансові установи в країнах-партнерах. ЄІБ уже фінансує проекти в країнах Східного партнерства на основі мандата Ради ЄС, який передбачає виділення 3,7 млрд. євро на період 2007-2013 років, переважно для сфер транспорту, енергетики, телекомунікацій та інфраструктури навколишнього середовища. На цей момент ЄІБ виділив кошти для фінансування двох проектів, які реалізуються в Україні: «Європейські дороги» (European Roads Ukraine) — 200 млн. євро і «Високовольтна лінія Рівне — Київ» (Rivne — Kiev High Voltage Line) — 150 млн. євро [5, с. 84].

У рамках Східного партнерства вже реалізуються або перебувають на підготовчому етапі такі ініціативи:

– проект інтегрованого управління кордонами (Integraited Border Management) із пулом коштів у розмірі 50 млн. євро;

– Ініціатива запобігання природним катастрофам та катастрофам, спричинених людиною — у розмірі 6 млн. євро;

– тривають роботи над опрацюванням програм підтримки малого та середнього бізнесу (57 млн. євро 2010–2013 роки). Першим кроком у реалізації цієї програми було започаткування проекту (East-Invest) на 7 млн. євро, метою якого є покращення інвестиційного клімату у державах-учасницях та утворення мережі бізнес-контактів між Європейським Союзом і його східними сусідами;

– планується також започаткування програм обміну інформації у сфері охорони навколишнього середовища (Environment Governance) на 1,8 млн. євро і культурної програми Східного партнерства — 12 млн. євро;

– розпочато реалізацію Ініціативи підвищення енергетичної ефективності й охорони середовища у Східній Європі із бюджетом у 1,5 млрд. євро;

– Європейський інвестиційний банк створив інструмент фінансування проектів урамках Східного партнерства (Eastern Partners Facility) в обсязі 1,5 млрд. євро, що призначений на інвестиції у країнах-учасницях Програми, і доповнює вже існуючий зовнішній мандат ЄІБ на інвестиції у регіоні Східної Європи із бюджетом у 3,7 млрд. євро [3, с. 35].

Проте, всі ці проекти, на жаль, не перейшли на практичний рівень, залишившись на декларативному рівні. До негативів слід віднести високий рівень узагальнення, властивий документам такого характеру, відсутність конкретних термінів, механізмів і кроків щодо реалізації поставлених завдань. 600 млн. євро є по суті обіцянкою під конкретну діяльність. Але поки що вони використовуються здебільшого на проведення зустрічей, де обговорюється можливість діяльності. Семінари на теми урядування, банківських правил, енергетичної безпеки збирають не тих, хто приймає рішення, і швидше інформують, ніж реформують. Звичайно, це також необхідно, проте, чи впливають такі зустрічі на напрями законодавчих змін у відповідних сферах в країнах-учасницях? Чи мають погляди представників ЄС якщо не зобов’язуючий, то принаймні рекомендаційний характер, і чи втілюються у життя? На жаль, відповідь очевидна — ні. Це має приблизно такий вигляд: збираються представники країн-учасниць та ЄС обговорити Тематичні Панелі Східного партнерства, що необхідно зробити для розвитку ініціативи та які результати це може дати. А коли доходить питання до практичного втілення і фінансування, всі розводять руками, мовляв не вистачає коштів. Країни-учасниці сподівалися, що всі програми в рамках Східного партнерства будуть фінансуватися Європейським Союзом, а ЄС же свою роль вбачає тільки у допомозі налагодження співпраці між самими країнами-учасницями та ЄС, не беручи на себе весь фінансовий тягар. Таким чином Східне партнерство зайшло у фінансовий тупик — країни-учасниці не мають коштів для внеску у програми ініціативи, ЄС переживає економічну кризу і розбирається із своїми внутрішніми проблемами.

Отже, фінансування у 600 млн. євро на період 2009–2014 роки не є достатнім для амбіцій Східного партнерства та вимагає додаткових вливань. Проте, чи буде це реальним найближчим часом? Скоріш за все — ні. Але завдання України — бути активною і пропонувати проекти, які б зацікавили як ЄС так і країни-учасниці, використовувати за максимом те, що надається на даний момент ЄС країнам-учасницям ініціативи, стати лідером серед шістки Східного партнерства.