Трансформація фразеологізмів у газетних як стилістично - експресивний засіб впливу на читача

Олена Логвиненко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики та видавничої справи Київського національного університету культури і мистецтв

УДК 81'373.7:070.4

У статті розглянуто свіжі приклади оказіональних висловів у заголовковому комплексі популярних українських газетних видань, сутність їх впливу на сприйняття реципієнтом змісту журналістських повідомлень і свідомий вибір матеріалу для читання.

Ключові слова: оказіональний фразеологізм, заголовок у газеті, гра слів, експресивність вислову.

В статье рассмотрены свежие примеры оказиональных высказываний в заглавиях популярных украинских газетных изданий, сущность их влияния на восприятие реципиентом содержания журналистских сообщений и сознательный выбор материала для чтения.       

Ключевые слова: оказиональный фразеологизм, заглавие в газете, игра слов, экспрессивность высказывания.

The article deals with fresh examples of occasional phrases in title complex popular Ukrainian newspapers, how they influence the perception of journalistic content recipient messages and choice of material to read.

Key words: occasional idiom, headline in the newspaper, play on words, expressiveness expression

Останніми роками, з тенденцією до урізноманітнення виражально-зображальних можливостей преси, дослідників зацікавлюють особливості використання мовностилістичних одиниць у газетній мові (О. Сербенська, Ж. Колоїз, М. Ковальчук, О. Пономарів, С. Єрмоленко, Л. Майборода та ін.). Мовознавці і журналістикознавці переважно аналізують одиниці лексичного, семантичного та фразеологічного рівнів публіцистичних текстів, що відбивають тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови. Чимало наукових досліджень присвячено і проблемам газетних заголовків. З-поміж них можна вирізнити праці Л. Грицюк, Т. Нежинської, В. Різуна, В. Ільченка та інших. Проте недостатньо вивченим сучасними науковцями залишається газетний заголовок як важливий текстотвірний елемент, який сконденсовує максимум інформації за мінімуму використання мовного матеріалу. Тимчасом як тенденція до економії мовних засобів, попри їх перевитрати у деяких випадках, зримо простежується в нинішній українській пресі. Мова періодики, що відбиває складні соціальні процеси та формує суспільну свідомість, і заголовок насамперед, акумулює мовні трансформації сучасності, і чи не найяскравіше це виражено в індивідуально-авторському новотворі, інакше кажучи, в оказіональному вислові. Оказіоналізми характеризуються такими ознаками: новоутворюваність, залежність від контексту, одноразовість та нерегулярність використання, незвичність і новизна, індивідуальна експресія.

Предметом нашого дослідження є трансформація фразеологічних одиниць у газетних заголовках.

Об’єктом дослідження є заголовки та статті із сучасних газет, у яких знайшли відображення тенденції до авторського словотвору. Вибірки робилися із періодичних видань 2009–2011 років: «Голос України», «Демократична Україна», «День», «Дзеркало тижня», «Молодь України», «Україна молода», «Українське слово». Цей недавній період було обрано нами з метою простеження тенденції у творенні заголовкового комплексу авторами газетних матеріалів.

Актуальність дослідження визначається кількома чинниками: по-перше, зростанням впливу газетної мови на духовний розвиток індивіда, на формування ціннісних його орієнтацій; по-друге, відображенням у мові періодичних видань сучасних мовних тенденцій та явищ, які особливо яскраво виявляються протягом останніх років; по-третє, недостатнім вивченням уживання трансформованих фразеологічних одиниць у газетних назвах.

Метою роботи є дослідити основні засоби інтенсифікації виразності газетного заголовка у мові сучасної української преси на прикладі експресивної трансформації містких фразеологічних одиниць. Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:

– дослідити частоту з’яви такого типу заголовків у пресі за останні три роки;

– розкрити особливості семантико-стилістичного явища гри слів як засобу увиразнення авторського заголовка;

– простежити асоціативний зв’язок заголовків — узуальних фразеологізмів — зі змістом статей;

– проаналізувати газетні заголовки щодо їх влучності і ступеня емоційного впливу на читача.

Методи дослідження. Ми використовували загальнонаукові методи та засоби: метод добору і систематизації матеріалу, порівняльний, певною мірою статистичний, текстологічний та стилістичний аналіз.

За нашим спостереженням, семантико-стилістичне явище гри слів (у межах популярного фразеологізму чи назви відомого твору тощо) як засіб зацікавлення читача змістом публікації в останні три роки стало трохи менш поширеним, ніж у попередній період. Так, приміром, за вересень-грудень 2009 року із 16 чисел газети «Демократична Україна» було використано 9 трансформованих фразеологічних заголовків: «Небесна канцелярія» на сторожі Феміди?» (18.09.2009), «Дихати владі в потилицю», «Не оцінкою єдиною…» (2.10.2009), «Нові штірліци» (30.10.2009), «Коли телевізор третій зайвий» (4.12.2009), «Банкірів на «переправі» не міняють?», «Яку воду «несе Галя»?», «Кандидатський мінімум» (Президентські вибори завершили свій перший етап), «Дорожні карти… від «Івана Сусаніна»? (20.11.2009). А з 20 чисел газети «Голос України», що виходили в лютому 2011 року, лише в 6-ти використано заголовки означеного типу: «Той, хто платить, замовляє нафту й газ» (04.02.2011), «Солдатська каша із сокири війни» (08.02.2011), «Академіки» піщаних кар’єрів» (11.02.2011), «Не графська це справа іменувати коньяки» (12.02.2011), «Як граф проголосив електрифікацію усього... маєтку» (16.02.2011), «Ой не дивися, Грицю, телевечорниці, або Якби ми вчились так, як треба...» (17.02). У газеті «День» із 15 червневих чисел за цей рік видозмінений фразеологізм у заголовку з’явився лише один раз: «Ноїв ковчег» українства» (про мультимедійну виставку в Одесі, присвячену І. Гончарові). А ось популярний тижневик «Дзеркало тижня» у липні цього року відзначився словотвірними заголовками 4 рази: «Уран-патріотизм, або Чому Грищенко не підписав меморандуму з Клінтон?, «Повернення блудної опозиції» (№ 24), «Поміщик нашого часу», «Комунальники сльозам не вірять. І виселяють боржників» (№ 25).

Причин зменшення частоти з’яви оказіоналізмів у заголовках як засобу трансформації фразеологізмів, вважаємо, кілька: синдром «утоми» авторів журналістських матеріалів, брак часу на роздуми у журналістів, котрі працюють у щоденних газетах, певне зниження читацького інтересу до такого типу заголовків через їх перенасичення, пошуки інших шляхів увиразнення заголовків.

І все ж семантико-стилістичне явище гри слів (на різних мовних рівнях) як засіб увиразнення заголовка журналістського матеріалу не знівельовується із часом, бо не втрачає своєї ефективності. Чому? Фразеологічні одиниці, що мають високий ступінь узагальненості думки і цікаві образною оригінальністю форми, є оптимальним засобом експресивного впливу на читача, який активізує його мислення й увагу. Упізнаваність реципієнтом знайомої основи вислову, «перекроєної» на новий лад, приваблює до змісту статті та висновку автора, примушуючи декодувати їх і залучає до співтворчості. Міні-опитування, проведене нами у колі своїх знайомих, підтверджує цю тезу. З 30 респондентів 27 з них обирають для читання матеріали з цікавими, неординарними заголовками, зокрема тими, в яких трансформовано фразеологічний вислів. Таким чином, модифіковане використання фразеологічних одиниць дає можливість розв’язати одне із головних завдань публіцистики — поєднати максимальний рівень інформативності з емоційною наповненістю, експресивністю вислову.

Узуальні фразеологізми, на відміну від оказіональних, не призводять до створення додаткового ефекту переосмислення семантики. Значення узуального фразеологізму переноситься на текст статті, створюючи потрібні асоціації: «Що дякові можна, то попові зась»; «Крим коней на переправі не міняє»; «Цей про образи, а той про гарбузи».

Оказіональні фразеологізми у творчому їх використанні увиразнюють традиційні змістом і формою вислови і є, по суті, індивідуально-авторськими «забавами» із фразеологічним матеріалом: «Хто до нас з м’ячем прийде, той по шайбі і отримає» («Поступ»). Читач безперечно упізнає у цій фразі сталу основу: «Хто з мечем прийде, той від меча й загине». Або вислів «Бідний студент думкою багатіє» («Студентська газета») також «запозичений» у народу: «Дурень думкою багатіє». Іноді перестановка компонентів фраземи створює іронічний, глузливий підтекст: «Кожній парі — по тварі» («Україна молода»).

Субституція або цілеспрямована заміна одного, кількох чи всіх компонентів фразеологічної одиниці є одним із найпоширеніших способів продукування оказіональних фразеологізмів, що засвідчують численні вибірки із сучасної української преси. «Будучи нетрадиційними за формою і змістом, оказіональні фразеологізми є колоритним засобом створення актуалізованих контекстів, виконують широкі композиційні функції, особливо це стосується їх використання у ролі заголовка, що виступає одним з елементів структури статті» [5: 36].

Чи завжди автори статей, які вдаються до найрізноманітніших індивідуально-авторських експериментів, забезпечують асоціативний зв’язок заголовків — трансформованих фразеологізмів — зі змістом статей? Простежмо такий зв’язок актуалізованої внутрішньої форми оказіоналізмів із контекстом на прикладі публікацій у газеті «Україна молода».

О.Шиманський слушно назвав свою замітку, опубліковану 7.07.2011, «Усе суворо в Данському королівстві», адже у матеріалі йдеться про те, що Данія відновила митний контроль на межі із сусідами за Шенгенською зоною. Такий відхід від умов Шенгенської угоди викликав рішучий спротив у Євросоюзі, передусім роздратувавши найближчого сусіда — Німеччину. Тепер Данії загрожує початок карної процедури за порушення законодавства Євросоюзу. Отже, лексема «суворо» вдало вписалася у поняття «Данське королівство», і читач отримав експресивне задоволення від уживаної автором гри слів. А С. Хвощ, на нашу думку, аж ніяк не влучила в десятку, коли опублікувала замітку про народження дитини у подружжя Бекхемів під таким заголовком: «Сьомою» будеш?» (12.07.2011). Бо іронічний підтекст у цьому повідомленні недоречний. Та й із числівником «сім» вийшла плутанина: як виявилося, у зірок народилася не сьома, а четверта дитина, яку мати назвала «Харпер севен». Тому, вважаємо, через невідповідність заголовка змістові матеріалу читача було ошукано. І. Узлова, оповідаючи про двох захмелілих парубків, які потрапили у залізні тенета через власну дурість, використала такий оказіональний фразеологізм у назві статті: «Одна голова — смішно, а дві — діагноз?» (7.07.2011). Цей заголовок цілком відповідає суті матеріалу і зацікавлює читача новим словотвором. Ю. Патиківський у статті «Підмочені кредити і реальна ситуація» (8.07.2011) повідомив про те, що Кабмін вимагає пролонгувати кредити аграріям, затягує паски роботодавцям та придумує нові штрафи. У назві обіграв епітет «підмочений» у зв’язку із проливними дощами над пшеничними полями рідної держави, і це оцінив читач, який легко опанував експресивно виражену інформацію. Образно-семантичний підхід до творення заголовка спостерігаємо у журналіста С. Довгаля, який забезпечив високий ступінь його емоційного впливу на читача: «Селяни з коровами, єднайтеся!» (17.08.2011). А йдеться у замітці про те, що в кількох регіонах дрібні виробники молока об’єдналися в кооперативи, і така форма співробітництва людям вигідна, адже мають можливість своє молоко не тільки здати, а й зберегти, не витрачаючи коштів на транспорт. У числі від 3.08.2011 натрапляємо на такий заголовок: «Суд зі скринею Пандори» (про багатостраждальні справи щодо надання Президентом В. Ющенком звання «Герой України» С. Бандері та Р. Шухевичу). Цей трансформований фразеологізм не сприймається свіжим, оскільки у багатьох варіативних формах його використовувало не одне періодичне видання (приміром, в «Українському слові» (№ 13, 2011): «Регіонали відкривають ящик (треба: скриню. — О. Л.). Пандори». Так само стереотипними сприймаються такі заголовки, в яких варіюються «манна небесна», «гріхи не пускають», «зачароване коло» тощо.

Висновки.

1. Обличчя видання багато в чому залежить саме від заголовків матеріалів — важливих компонентів тексту, «опорних його точок» (В. Різун), головне призначення яких — скеровувати увагу читача і слугувати опорою у розумінні тексту.

2. Гра слів із фразеологічними одиницями в окремих випадках не сприяє досягненню комунікативно-інформаційної мети, бо змістова й експресивна влучність газетного заголовка, пов’язаного із творенням оказіональних висловів, не завжди стовідсоткова, це залежить від творчих зусиль і смакових відчуттів слова автором.

Іноді у різних періодичних виданнях повторюються назви статей, в основі яких — видозміна часто вживаного стійкого словосполучення. Від такого штампованого використання стилістичного засобу спостерігаємо зворотний ефект: читач відвертається від матеріалу. Авторам журналістських матеріалів варто відповідальніше ставитися до вибору семантичних можливостей мови, щоб забезпечити комунікативні інтереси сучасного читача.

3. Заголовок, у якому оказіоналізм слугує істинним елементом системи виражально-зображальних засобів мови української преси, емоційно впливає на свідомий вибір читачем тої чи тої публікації. Таке твердження спирається на те, що процесі сприйняття повідомлення відбувається своєрідне декодування назви, що сприяє глибшому його засвоєнню.

4. Якби влучні, семантично місткі оказіоналізми у назвах журналістських матеріалів з’являлися частіше, то, безперечно, асоціативно навертали би читача до фольклорних скарбів рідної мови.