Інформація та знання в інформаційно - комунікаційних процесах

В. О. Ільганаєва, доктор історичних наук, професор,
завідувач кафедри Харківської державної академії культури
УДК 316.77

Становлення соціально - комунікаційної реальності пов'язується із зміною предметності праці в СК структурах інформаційного суспільства. Розглядаються особливості «інформації» та «знання», а також управління в системі комунікаційних відносин.

Ключові слова: інформація, знання, соціально - комунікаційні процеси, інформаційне суспільство.

До останнього часу джерелом конкурентної переваги були матеріальні аспекти, але в наш час ця роль перейшла до нематеріальних активів, що пов'язуються зі знанням. У надрах інформаційної економіки ХХ ст. зародилися паростки нової економіки. Першим великим експериментом можна вважати залучення передового досвіду - «knowhow», який, на жаль, розчинився в процесах освоєння інформаційних технологій і створення різнорідних БД. Інновації в сфері бізнес - процесів  знову привернули увагу до феномену «знання». Це активізувало сферу аналітики і підвищило роль експертів в будь - якій сфері. Соціальні зміни останніх десятиріч дозволили виявити тенденції розвитку і визначити якісні характеристики постіндустріального інформаційного суспільства. Зростання виробництва і споживання інформації, авангардна роль інформаційного виробництва стало основою суспільного прогресу. Інформаційне суспільство - це реальність сьогодення і людство живе у світі глобальних інформаційних процесів. Вони пояснюються, зокрема, природою інформації, яка здатна практично миттєво і безмежно розповсюджуватися у просторі, долаючи кордони і час.

Глобальні системи соціальних комунікацій об'єктивно зробили інформаційну цивілізацію реальністю. Виникає припущення, що інформаційне середовище можна розглядати як результат інформаційної діяльності людини і як умову комунікації між людьми, а інформаційний простір - як форму суспільного буття людини. Відповідно до цього складається уявлення про: інфотехносферу - середовище технічних засобів відтворення глобальних інформаційних циклів - середовище комунікаційних зв'язків і обігу документалізованої, будь - якої структурованої електронної інформації (в т. ч.) і формалізованих знань; семіосферу - середовище сигналів - середовище ментальних структур; еніосферу - середовище енерго - інформаційних, духовних субстанцій. Вони презентують нові якісні зміни об'єктів, нові форми буття, інновації, що зумовлюють перетворення внутрішніх та зовнішніх зв'язків суб'єктів - агентів суспільної діяльності, і об'єктів соціальної реальності, і природи. Позиціювання СККструктув межах нових реалій буття вимагає підвищення рівня осмислення фундаментальних основ їх функціонування. Розгортання соціальних комунікацій відбувається в певних глобальних процесах, що супроводжують людську діяльність:

- документалізації або реєстрації, фіксації, номінації, інформації, її збереження, розповсюдження;

- актуалізації або забезпечення доступу до інформації через її обробку, організацію, структуризацію, в т. ч. класифікацію, методи пошуку і представлення;

- медіації або представлення інформації у будь - якому потрібному для споживання і використання вигляді, завдяки інтелектуальному синтезу через виведення знання у системі штучного інтелекту, мультіпредметності систем СК.

Створюючи нові умови життєдіяльності соціуму, нова реальність впливає не тільки на його організаційні, комунікаційні особливості, але й на характер суспільних відносин, які стають більш стрімкими, медіа насиченими, розмаїтими та інтенсивними, породжуючи нові соціально - психологічні, інформаційно - психологічні феномени: інформаційні фобії та інформаційні навантаження та напруга, агресія та інформаційні злочини. Останні значною мірою потребують свого спеціального вивчення. Феномен управління інформацією виник не на пустому місці і має довгу історію, усвідомлення якої стало можливим лише на певному рівні розвитку інформаційної діяльності й обґрунтуванні. Фактичне управління інформацією у вигляді документальних носіїв здійснюється свідомо уже в останній третині минулого століття у межах управління документальними масивами, фондами різних документів. Основними завданнями управління було управління фізичними носіями з токи зору їх збору, збереження, розстановки, вибору методів функцій, розповсюдження.

Проблема управління інформацією стала всебічною в соціальних відносинах 90 - х рр. Незважаючи на технологічні досягнення та різні концептуальні розробки, ще не вдалося створити досить ефективні інформаційні системи та системи прийняття рішень. Акцент з техніко - технологічних питань, організаційно - функціональних переносяться на рівень нової філософії та духовної культури інформаційного суспільства що потребують нового осмислення такі явища як «інформація», її перетворення на знання, дані та їх перетворення на інформацію, «знання» та їх перетворення на свідомість, або готовність до адекватної дії духовному призначенню людства, глобальним проблемам його виживання, збереження Землі як життєвого простору в безмежних просторах Космосу.

У ХХ ст. інформація зайняла провідне місце у суспільному житті: науці, політиці, освіті, буденних справах. У буденному розумінні інформація і знання завжди супроводжували людську діяльність, але тільки з появою глобальної інфраструктури і набуттям ознак предметності в системі соціальних комунікацій спеціальний інтерес до них різко зростає. З'ясовано, що інформація знаходиться під впливом певної культури, ідеології, системи соціальних цінностей. Інформація

- вербалізована (слово, символи, знаки, коди);

- інституалізована і неінституалізована;

- не вербалізована (жест, образ).

Неінституалізована - природна: захід сонця, повний місяць, відлив перед цунамі. Вона є частиною генетичного чи інтуїтивного знання. В системі СК вона інституалізується і вводиться через інформацію, вербалізовану в інформаційний простір. На когнітивному рівні вводиться в систему соціального інтелекту через закони природи і правила поведінки і фіксується в експертних системах метеорологічних, екологічних тощо.

Інформація - більш рухлива субстанція  СКК простору. Вона може швидко старіти, оновлюватися, розширюватися, змінювати парадигмальний вектор, поширюватися по СК - каналам. Інформаційне суспільство - це простір інформаційних потоків і процесів. Інформація може бути хаотичною, фрагментарною, повною чи неповною (в певних межах пізнаного і доступного соціальному інтелекту).

Підтримка інформаційних процесів постає нині метою і змістом управління інформацією на різних рівнях суспільного буття, від особистого до державного і міждержавного рівнів, від простору особистості до інформаційного простору соціосфери і ноосфери. Концепція управління інформацією в традиційних межах наукового пізнання приходить до його завершення і виконує свою організаційну, гармонізуючи функції - в соціоінфосфері та її підсистемах. Перехід до управління інформаційними процесами в ноосферному просторі готується як об'єктивними трансформаційними процесами в організації життєдіяльності, в технологіях виховання особистості, так і суб'єктивними процесами усвідомлення людей Землі частинками, енергоінформаційними точками Космосу (Всесвіту).

З поч.70 - х р. стала розвиватися суто концепція управління інформаційними ресурсами (УІР). Ресурсний підхід до інформації визначає наступне десятиріччя, продовж якого цілковито відбулось теоретичне обґрунтування принципів, стандартів і політики в галузі інформаційної діяльності і практичні пошуки: методів обробки інформації на базі автоматизованих систем, систем телекомунікації, засобів передачі, представлення інформації, підвищення економічності та ефективності інформаційних систем. Теоретично це знайшло втілення в концепції документознавства. В цей час йде пошук технічних засобів, і створення організаційних умов управління документацією та «Організація ведення записів» були основним завданням інформатики.

Електронна обробка матеріалів та маніпулювання даними поставила питання контролю доступу до інформації, надійності електронного обладнання, координації створення інформаційних масивів. Практично в цей час і виникла концепція управління інформацією. Визначальним стало вміння управляти обробкою на основі управляючих інформаційних систем (УІС, management information system).

В ході еволюції інформаційного управління змінилися три основні функціональні складові цього явища: масштаб управління (від елементарного контролю за процесами обробки даних до системи управління в межах інформаційного середовища), зміст самого поняття (від уявлень про управління масивами інформації і БД до багатоаспектного управління усіма видами інформаційної діяльності), цілі управління (від ефективної організації інформації до гармонізації інформаційного середовища).

Інформаційні технології є лише інструментом досягнення мети економії засобів обробки інформації та документів і одночасно засобом розкриття творчих здібностей людини в процесі обробки інформації.

Зростання потреб суспільства, накопичення документально - фіксованої інформації, формування метатекстового простору інформаційних систем (ІС), необхідність переробки інформації та включення її до системи соціальних комунікацій (ССК) зумовили розвиток інтелектуального компонента суспільної діяльності. Інформаційно - аналітична діяльність невід'ємно пов'язана з процесом інтелектуалізації суспільного життя і займає вищий щабель у ієрархії інформаційноокоммунікаційних відносин у суспільстві. З початку 80 - х рр. формується концепція управління інформацією, завершення якої фактично відбувається в наші дні.

Під впливом структурно - діяльнісних трансформацій інтелектуальна діяльність стала: за характером - індустріальною; за формою організації - науково - інтелектуальним виробництвом; за методами - інформаційно - аналітичною і когнітивно - діяльністю. Головним призначенням останньої є залучення якісно нової інформації та знань, а також створення систематизованої інформації для прийняття рішень на різних рівнях буття людини - особистісному, колективному, суспільному. Аналітика виявляється засобом здобуття знань, оптимізації процесу мислення, його структурування. Її перший необхідний етап - це інформаційний аналіз як якісна обробка інформації (аналізу), другий етап - інформація як синтез нового знання або якісне поліпшення того, що є в наявності (синтез). Аналітика є двоєдиним процесом. І якщо інформаційно - аналітична складова аналітики уже набуває розвитку, то інформаційний синтез як окрема когнітивна сфера комунікаційної діяльності у соціумі, знаходиться на стадії становлення. Інституціональні ознаки аналітики як сфери діяльності - це формування інформаційно - аналітичних структур - інформаційно - аналітичних центрів, служб у системі державного управління, а також виникнення окремих інституцій - інформаційно - інтелектуальних центрів. Цей процес розпочався ще у ХХ ст. з виникнення центрів ситуаційного аналізу інформації, політичних рухів, ЗМІ, соціологічних досліджень.

Аналітико - синтетична обробка документів (АСОД) і аналітико - синтетична переробка інформації (АСПІ) складають макро -  і мікро - рівні згортання документалізованої інформації. Але її результатами не є здобуття, продукування нового знання. Інформаційне згортання, інформаційне моделювання відокремилося від традиційних АСО та АСПІ як базова технологія переробки інформації в її номінативно - предикативній маніфестації у формі соціально - комунікаційних потоків. Стимулом до розвитку цього напряму ІАД у контексті еволюції СК стало формулювання інфосфери суспільства, де завдяки новітнім інформаційним технологіям склався єдиний простір генерування, циркуляції і використання інформації як форми відображення результатів праці, спілкування та пізнання людини у формі символьно - знакових моделей. Необхідність опрацювання інформаційних об'єктів зумовила використання семіотичних правил: семантики, сентактики і прагматики щодо не інформації як знака, символу, коду, тексту, а іншого предмета діяльності і праці - знання, яке має субстанційну природу. Знання як предмет комунікаційної діяльності пов'язане з виникненням і становленням ознак нової реальності - ноосферної, формування якої науково спрограмовано ще на початку ХХ ст.

Інтелектуальні технології мають на меті генерувати моделі поведінки різних систем, або фіксувати матриці стану і дій (активності) систем у відповідності до певних ситуацій в діловій сфері, медицині, освіті і т. п. Знання як предмет і продукт спеціальної діяльності передбачає становлення технологічної свідомості, в основу якої закладені моделі, аморіми, норми, правила, еталони з чіткою гуманістичною спрямованістю. Цього не зроблять навіть системи, що базуються на нейронних мережах без того, щоб не мати закладених в них нових імперативів.

Головна особливість сучасних інтелектуальних інформаційних систем - це їх орієнтація та рішення будь - якого класу завдань, пов'язаних із аналізом ситуацій і прийняття рішень.

DSS (decision support system). Data Mining, System of artificial intelligence так чи інакше пов'язані зі збором інформації, її структуруванням та визначенням семантичної відповідності завданням, що вирішуються. Knowledge manaa gement формується у самостійну сферу діяльності, що пронизує соціум на всіх щаблях його організації, а не тільки в сфері економіки і бізнесу. Відмінність його від управління інформацією лежить у гуманістично - технологічному сенсі. Знання міститься у свідомості, векторність якої і має значення.

Але який сенс переносити технології роботи з інформацією на роботу зі знанням, якщо ми не отримуємо крім, зрозуміло, економічного, фінансового, політичного прибутку, такої важливої життєвої рівноваги, безпеки, добробуту для всіх мешканців Землі. Можливо питання є утопічним, але воно межує зі станом граничного зростання інформації і обмеженими поки що методами роботи зі знанням (знаннями). Ігнорування, приховування, замовчування, перекручування знання мали б значно глибші і деструктивні наслідки, якби це стосувалося інформації.

Управління знаннями ставить нові завдання і наштовхується майже на езотеричні його властивості, до яких завжди відносили непрозорість ставлення, велич носіїв, таємничу (таємну) природу, труднощі створення, наявність вищого рівня освіченості, таланту. Вже на етапі осмислення «knowhan» було зрозумілим, що знання може переміщуватися, передаватися, втрачатись, імітуватись, копіюватись. Промисловий шпіонаж, «втрата розумового потенціалу» (рос. - «утечка мозгов») добре це ілюструють здавна пори відповідно до інституалізації людської діяльності і особливо яскраво проявилися в постіндустріальний період.

Інформаційно - комунікаційні технології радикально змінюють інтелектуальну діяльність людства, але ставлять запитання іншого характеру - чому?, для чого? Знання - це позиціювання мислячого суб'єкта в реальності, що надана йому у відчуттях і сприйняттях.

Інформація, що циркулює по СК каналам, постійно доповнюється в процесі соціальної діяльності: (матеріальної або духовної). Вона досягає рівня інституціональності, коли виникає потреба в її фіксації, збереженні, обробці, параметризації, створенні способів її поширення і використання, а також засобів подолання її «вибуховості» через засвоєння знань, виведених або існуючих через закони природи, буття соціуму або становлення людини.

Зміст гуманітарного перевороту свідомості полягає у виборі системи знання.

І.- 1 - з Богом/творцем;

2.- пізнаючи світ разом через відкриття світу і Творця;

ІІ. Шлях людини до Бога/творця через пізнання Світу і Віри, розкриваючи знання в собі.

Перший шлях - це екстровертований шлях (вектор розвитку свідомості); другий - через Пізнання і Віру в себе - це інтравертований шлях людини через пізнання себе частинкою Творця - творення - тобто шлях до себе - Бога, єдність світу сутнього.

Знання завжди - конкретні, системні відносно рівня інформаційного насичення чи парадигми соціуму, результат допуску, доповнення, розуміння. Критерієм перевірки є стан тріад: Природа - Суспільство - Людина; суспільство - група - індивід; соціальна підсистема - організація - учасник. Сталість розглядається як прояв якості відносин в тріадах (особливість простору, даного у відчуттях - співіснування декількох парадигм і форм свідомості). Соціальний інтелект включає їх всі. Конфлікт у зазначеному контексті є реакцією на опозицію і відображає рівень розвитку свідомості суспільства, групи, індивіда. Сталий розвиток і є метою буття.

Ефективність від використання знання значно перебільшує маржинальні недоробки (недоліки).

Неявний компонент знання на відміну від кодифікованого, стандартизованого в інформаційних системах і стає метою «knowhownmenegment». Усвідомлене і неусвідомлене ставить межу між векторами розгляду цього феномену наукового пізнання екстравертного й інтравертного, між граничними інформаційними технологіями інформаційного суспільства і технологіями ноосфери як іншої реальності. Управління знаннями постає соціальноогуманітарним за характером, гуманістичним за змістом. Це стосується всього соціуму, всіх його підсистем як за горизонталлю, так і за вертикаллю. Знання набуває певних форм відносно основних базисних форм буття і прояву в безмежному просторі і часі і відбивається в окремих формах існування: працювати, думати, говорити, й інтегрованої - існувати поза простором і часом:

Знати і думати - рівень буття, - «Знаю, отже, я існую».

Знати і робити - рівень вмінь, - «Знаю, отже, я дію».

Знати і говорити - рівень освіченості - «Знаю, отже, я говорю».

Знати і відчувати - рівень віри, з якою суб'єкт ідентифікує себе з простором - Знаю, отже, я частина природи.

Розуміння в когнітивній комунікації здійснюється через Віру.

Межа матеріальності інформації в системі СК інфосфери, семіосфери, поєднуються ідеально. Знання ноосферного простору трасферінформації в знання виступає еніосфера. Сферою «чистого розуму» є космосфера - безмежна, нерефлексивна, без часова, безроздільна.

«Спочатку було Слово» - ця біблейська істии на заворожила людську свідомість і обумовила ексилікаційні намагання пізнання. Але пізніший філософський розподіл ідеального та матеріального у Всесвіті породив суперечку «ідеї»- душі і «матерії» - життя, які і вплинули на зразки карти світу. Ідея, задум, мета стали визначними в постмодерністській культурі і результатом усвідомлення інформаційної єдності світу. Вони визначилися як конструкти пізнавальної діяльності у філософії, психології, соціології, information science, теорії соціальної комунікації, менеджменті.

Ідея, думка, мислеформа набули матеріального сенсу і фізичної природи. «Хто володіє інформацією, той володіє світом» - це гасло визначило головні стратегії інформаційного суспільства у досягненні світової влади і прибутку.

Відомо, що зростання інформації значно випереджає зростання знань. У сучасних умовах подолання когнітивного дефіциту традиційні методи засвоєння інформації непридатні.

На це вчасно відреагувала економіка і наука управління, визнавши знання найбільш цінним продуктом ХХ ст. Постало завдання ефективного приросту знань, їх ефективного пошуку, зберігання, розповсюдження впровадження і отримання прибутку.

Кількість інформації, що циркулює у суспільстві, її отримання і керована подача у комунікаційних каналах ще не є мудрістю, але наближує до неї. Уточнення інформації завжди вело до розвитку науки і наукового знання інформації і знання не було і не є продуктивним.

Когнітивний поворот у суспільній свідомості, - тобто перетворення інтелектуального потенціалу на рушійну силу прогресу людства поки що наслідує моделі інформаційного суспільства. Застосування біологічних моделей до знання та механізму генетичного наслідування знань - ідей, які рухаються і поселяються у свідомості людей, на мою думку, нагадують середньовічні спроби відтворити Гемункулуса - надприродну розумну істоту. Зокрема, в цих та інших спробах виявляється певна межа пізнання в екставертному векторі. Однобокість глобального розгортання Всесвіту виявляється, по - перше, у феномені присутності ідей у документальній складовій суспільної пам'яті, з'ясуванні того, що більшість інновацій сучасності вже були кимось накреслені раніше; по - друге, у безуспішності опанування інформаційних потоків за рахунок інформаційних технологій.

Для концептуалізації knowlegemenegment важливо враховувати: 1) технології і поведінка людей є головним конструктами інтеграції інформаційних систем, кінцем явного знання, що матеріалізується в ІС, означає початок наявного майже ефемерного в поведінці людей, що потребує застосування ментальних технологій й опрацювання; 2) природа знання і інформації єдина, але матерія знання - це матерія тонких світів, що знаходяться за межами відчуттів; 3) якщо брати останнє за припущення як можливість істини, що завжди втікає, то знання й інформація мають різні вектори розгортання, а це означає і різні технології не тільки створення, але й споживання; 4) знання постає безакцептним, безрефлексивним станом позиціювання будььякої системи в певних ситуаціях і дією на рівні третьої сигнальної системи як реакції на «сигнал, прийнятий в енерго - хвильовому режимі».

Положение социально - коммуникационной реальности связано с изменением предметности работы в СК структурах информационного общества. Рассматриваются особенности "информации" и "знания", а также управление в системе коммуникационных отношений.

Ключевые слова: информация, знание, социально - коммуникационные процессы, информационное общество.

Position of social communicational reality joint with change of thingness work in SC structures of informational society. Specifications of "information" and "knowledge" and also management in system of communicational relations are considered.

Key words: the information, knowledge, social - communication processes, an information society