Витоки концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань

О. О. Маруховський, кандидат політичних наук, старший викладач
кафедри міжнародної інформації Університету економіки та права "КРОК"
УДК 316.42

Стаття присвячена дослідженню витоків і джерел зародження й становлення концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, зокрема ідей Ф. Бекона, В.І. Вернадського та Ф. Махлупа, які стали теоретико - методологічною базою розвитку сучасних підходів до формування інформаційного суспільства та суспільства знань.

Ключові слова: концепції інформаційного суспільства, суспільство знань, людська цивілізація.

Актуальність теми цієї статті обумовлена дедалі зростаючою увагою західних, а останнім часом і вітчизняних наукових кіл та міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, до теоретичних напрацювань і практичного застосування концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань. Це, в свою чергу, актуалізує питання, пов'язані з пошуком, вивченням і висвітленням витоків та джерел зазначених концепцій.

Ступінь наукової розробки теми. Ця проблема є однією з найменш досліджених у зарубіжній і особливо у відповідній вітчизняній науковій літературі. Більше того, на Заході вже тривалий час панує, а в пострадянських країнах, у тому числі й в Україні, некритично сприймається та активно поширюється помилкова точка зору про те, що «батьком - засновником» концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань є нібито австро - американський вчений Фріц Махлуп. Заради наукової істини зазначимо, що на необхідність пошуку справжніх витоків і джерел зазначених концепцій вперше звернув увагу і відомий український вчений О. В. Картунов. Щоправда, його наукова розвідка, на жаль, стосувалася аналізу ідей лише Ф. Бекона [3].

У цій статті ставиться потрійна мета. По - перше, частково підтвердити, а в цілому довести, що витоки концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань дійсно слід шукати в працях англійського вченого XVII ст. Ф. Бекона, а також видатного російсько - українського мислителя першої половини ХХ ст. В. І. Вернадського. По - друге, віддаючи належне творчому доробкові Ф. Махлупа, тим не менш, спростувати намагання багатьох зарубіжних, а слідом за ними й вітчизняних дослідників пов'язати зародження зазначених концепцій з його ім'ям. По - третє, встановити історичну й наукову справедливість, зокрема показати реальний внесок кожного із зазначений вчених у зародження концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань.

Загальновизнано, що на початку XXI століття однією з особливостей становлення концепцій щодо сучасного і майбутнього суспільства стало швидке поширення концепції суспільства знань. Про це свідчать, по - перше, загострення дискусій на міжнародних конференціях та схвалення ЮНЕСКО нової програми, яка переорієнтовує діяльність цієї організації з підтримки курсу на формування глобального інформаційного суспільства на підтримку курсу на створення суспільств знань; по - друге, прийняття цілою низкою західних і навіть деяких східноєвропейських країн спеціальних національних державних програм щодо створення саме суспільства знань. Стисло кажучи, намітилася дедалі міцніюча тенденція зростаючої уваги до теоретичних і практичних проблем становлення концепцій знаннєвого суспільства знань. Зрозуміло, що ця проблема заслуговує і чекає на своє спеціальне, всебічне і ґрунтовне дослідження. Однак, виходячи з наведеного, а головне з того, що концепція суспільств знань має не лише особливості, а й чимало спільного з концепцією інформаційного суспільства, оскільки поступово виокремлюється з неї, автор цієї статті вважає за потрібне хоча б стисло розглянути особливості становлення концепції суспільств знань та сутність і особливості її політичних аспектів.

Сьогодні вже доведено, що справжнім «батьком - засновником», щоправда, не самих концепцій, а лише ідей щодо інформаційного суспільства та суспільства знань, можна вважати Френсіса Бекона (1561-1626 рр.). Для цього, як стверджує вітчизняний політолог О. В. Картунов [3, c. 48-56], існують наступні підстави: 1) Ф. Бекон переконливо довів «важливість одержання й використання інформації в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній» та передбачав посилення цієї тенденції в майбутньому; 2) Саме він винайшов спосіб, який пізніше було покладено «в основу двійкової системи обчислення як найбільш зручного механічного, алгебраїчного опрацювання, збереження і передачі інформації, що в подальшому було використано для створення комп'ютера»; 3) Ф. Бекон запропонував досить вдалу класифікацію знань та вказав на їх провідне місце і дедалі зростаючу роль у розвитку людської цивілізації. Отже, його цілком слушно було названо «піонером і автором» ідей суспільства, яке в ХХ ст. одержало назву «інформаційне суспільство» та «суспільство знань» [3, c. 48-56]. Зародження ідей інформаційного суспільства та суспільства знань у Великій Британії можна вважати особливістю становлення одноіменних концепцій, оскільки саме ця країна на той час була найбільш індустріально розвиненою.

Слід відзначити, що в силу різних обставин більша частина ідей Ф. Бекона, зокрема, щодо місця і ролі знань у розвитку людської цивілізації, більше трьох століть залишалися незатребуваними. Одним з перших, хто в ХХ ст. звернувся до них, був видатний український мислитель В. І. Вернадський (1863-1945 рр.). Аналіз багатогранної наукової діяльності та величезного творчого доробку В. І. Вернадського не є метою зазначеної статті, але буде доцільним згадати про деякі його ідеї, пов'язані саме з особливостями становлення концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань. Основні положення зазначених концепцій розкидані на сторінках численних праць В. І. Вернадського, але найбільше їх зосереджено у праці «Наукова думка як планетне явище», написаної ще у 20-30-х роках ХХ ст. [1]. Сутність і особливості цих ідей зводяться до наступного: 1). В. І. Вернадський виявив і обґрунтував тенденцію швидкого і потужного зростання впливу науки та наукового знання на всі сфери суспільного життя, у тому числі на соціально - політичну сферу. Зокрема, він високо оцінював «...могутню і невідворотню силу науки для правильного соціального устрою, який дає максимум щастя і повного задоволення основних матеріальних потреб людства», розглядав наукові знання як засіб, який «...може дати сенс і мету існування людини і позбавити її від непотрібних страждань - елементарних страждань - голоду, злиднів, убивств у війні, хвороб - тут, на Землі» [1, с. 87]. 2). В. І. Вернадський здійснив грунтовний аналіз процесів розвитку засобів масової інформації і особливо місця й ролі самої інформації в розвитку суспільноополітичного життя. Заслуговують, зокрема, на увагу його наступні твердження: «Подія, що відбувається в глухому куточку будь - якого континенту чи океану, відбивається і має наслідки - великі й малі - в ряді інших місць, всюди на поверхні Землі. Телеграф, телефон, радіо, аероплани, аеростати охопили всю земну кулю. Стосунки стають все більш простими і швидкими» [1, с. 27-28]. 3). У своїх творах він ще не вживав поняття «інформаційне суспільство», але тим не менше, на погляд автора, його вищенаведені та інші подібні положення, висновки і пропозиції можна вважати зачатками і підвалинами концепції інформаційного суспільства. 4). В. І. Вернадський розробив геніальну концепцію «ноосфери» як сфери розуму. (Цей термін, який складається з грецьких слів «ноос» - розум і «сфера» - куля, оболонка Землі, був винайдений французькими дослідниками Е. Леруа та П. Тейяр де Шарденом). Сутність цієї концепції полягає у визнанні переходу біосфери до ноосфери та в аргументованому доведенні, що це відбувається внаслідок швидкого розвитку науки і наукового знання та його зростаючого впливу на людину, суспільство і природу, на планету в цілому. Уточнюючи положення цієї концепції, він неодноразово зазначав, що «...ноосфера - це царство розуму» [1, с. 26], що основною рушійною силою, яка формує ноосферу є «...зростання наукового знання» [1, с. 43], що ноосфера створюється, перш за все, «...зростанням науки, наукового розуміння та заснованої на ньому соціальної праці людства» [1, с. 37].

Отже, дійсно є достатньо підстав вважати саме В. І. Вернадського, а не Ф. Махлупа чи П. Дракера, «батьком - засновником» концепції «суспільства знань», яка тоді отримала назву «концепція ноосфери». Зародження цієї концепції в СРСР, в часи панування тоталітарного режиму, можна, на думку автора, розглядати і як особливість становлення концепції інформаційного суспільства та суспільства знань, і як закономірність, яка полягає у тому, що справжні вчені можуть висувати геніальні ідеї та розробляти креативні концепцію будь - яких соціально - економічних і політичних умовах. Як би там не було, але концепція «ноосфери» В. І. Вернадського випередила і певною мірою перевершила всі концепції щодо і тодішнього, і сучасного суспільства, оскільки в ній вже були висловлені майже всі ті положення, які містяться в сучасних концепціях інформаційного суспільства та суспільства знань.

Серед зарубіжних вчених ХХ ст. проблемами місця і ролі знань у розвитку суспільства одним з перших почав займатися австро - американський дослідник Фріц Махлуп (1902-1983 рр.). Як свідчить американська дослідниця Сінтія Кроуфорд, в 400х роках ХХ ст. Ф. Махлупа зацікавило питання: «Як нація продукує знання?» [9, р. 380]. Вивченню цього питання він присвятив решту свого життя. Його творчий доробок складає близько десяти праць, найбільш відомими серед яких стали чотири праці [14, 11, 12, 13], але найбільше визнання принесла йому праця «Продукування і поширення знань у США», видана у США в 1962 р. [14], а у СРСР в 1968 р. [4]. Вона викликала значний науковий інтерес і отримала досить схвальні відгуки не лише в США [7, 8], а й в інших країнах, про що свідчить її переклад на російську та японську мови.

Поява праці Ф. Махлупа не була випадковим, поодиноким явищем. Саме в 60 - х роках, як слушно зазначає російська дослідниця Г. Полуніна, західні вчені почали «багато уваги приділяти вивченню питань організації наукових досліджень, освіти, засобів розповсюдження знань» [5, с. 9-10]. Це було їх реакцією «на нові явища соціально - економічного характеру», що відбувалися в процесі розвитку тогочасного суспільства. В СРСР зазначені проблеми були визначені як такі, що «мають не тільки суттєвий теоретичний інтерес, а й велике практичне значення» [5, с. 9-10].

Виходячи з того, що питання, пов'язані зі становленням концепції суспільства знань, не лише не втратили своєї актуальності, а, навпаки, дедалі актуалізуються, та з огляду на загострення дискусій щодо авторства цієї концепції вважаємо за доцільне докладно зупинитися і на внескові Ф. Махлупа в розробку зазначеної концепції. Перш за вс, відзначимо, що творчий внесок Ф. Махлупа у становлення і розвиток концепції суспільства знань є досить помітним. По - перше, він обґрунтував актуальність дослідження проблем продукування і поширення знань, вказавши на одинадцять чинників цієї актуалізації, зокрема на: зростання виробництва знань; збільшення бюджетних асигнувань на виробництво і поширення знань; залежність значної частини цих асигнувань від державного фінансування; вдосконалення політики щодо розподілу суспільних фондів; корисність знань для суспільства і людини та ін. [4, с. 37-38].  

По - друге, Ф. Махлуп удосконалив існуючі на той час визначення понять «знання» і «виробництво знань» та намагався дати порівняльний аналіз понять «знання» та «інформація».

По - третє, він уточнив існуючу класифікацію знань і запропонував дещо оновлений її варіант, назвавши його «ілюстративною класифікацією». Зокрема, він поділив знання на «теоретичне» і «прикладне», «наукове» і «ненаукове», «продуктивне» і  «непродуктивне», «старе» і «нове», «абстрактне» і «конкретне» та ін. [4, с. 33-48]. Спираючись на класифікацію знань німецького вченого Макса Шелера, він запропонував її власну інтерпретацію. Зокрема, Ф. Махлуп поділив знання на п'ять видів: 1) практичні знання (професійні знання, економічні знання, політичні знання та інші практичні знання); 2) інтелектуальні знання; 3) буденні або розважальні знання; 4) духовні знання; 5) непотрібні знання [4, с. 50-57].

По - четверте, Ф. Махлуп уточнив (саме уточнив, а не виявив чи відкрив) основні функції знань у розвитку суспільства, вказавши, зокрема, на такі з них, як: а) функція виробництва знань; б) функція поширення знань; в) функція виробництва інших товарів і послуг; г) функція задоволення різноманітних потреб; д) функція розподілу коштів [4, с. 33-35, 59].

По - п'яте, Ф. Махлуп ввів нове поняття «індустрія знань» («knowledge industry»), в яке включив п'ять видів людської діяльності: 1) освіту; 2) наукові дослідження і розробки; 3) засоби спілкування; 4) інформаційні машини; 5) інформаційні послуги.

Принагідно відзначимо, що після цього почали швидко з'являтися такі нові для тих часів поняття, як: «економіка знань» [6], «технології знань», «менеджмент знань» та ін. Показово, що всі ці інновації були схвально сприйняті багатьма американськими дослідниками, у тому числі й такими, як К. Боулдінг [7], П. Дракер [10, p. 263] та ін. Віддають належне Ф. Махлупу й російські дослідники. Зокрема, О. М. Вершинська цілком слушно зазначала, що «Ф. Махлуп  вивчав роль знання в тій чи іншій сфері діяльності. Ще в 19600их роках він концептуально визначив індустрію знань...» [2, с. 27].

Аналізуючи стан освіти в США, Ф. Махлуп акцентував увагу на необхідності її належного фінансування. «Щоб забезпечити нашу національну безпеку або навіть можливість вижити, а також для забезпечення національного благополуччя і його матеріальних та моральних передумов, - наголошував він, - нам потрібна така система освіти, яка могла б значно підняти інтелектуальний розвиток американського народу» [4, с. 170]. І додавав, що якщо на досягнення цих цілей будуть «потрібні серйозні жертви, великі додаткові витрати на кожного учня, ми, вочевидь, вважатимемо, що ці жертви і витрати виправдають себе» [4, с. 170-171].

На особливу увагу заслуговують міркування, висновки і пропозиції Ф. Махлупа щодо знань і наук соціально - гуманітарного циклу. «Враховуючи всі невирішені соціальні, економічні, політичні, національні та міжнародні проблеми, - слушно зазначає він, - слід думати, що дослідження в області соціальних наук можуть мати надзвичайно важливе значення і будуть дуже ефективними». І ставить досить цікаве запитання: «Чому ж тоді національна казна залишається щільно зачиненою, як тільки постає питання про надання підтримки соціальним наукам?» Його відповідь вражає, з одного боку, своєю відвертістю, а з іншого - цинічнізмом. Справа в тому, пояснював ситуацію Ф. Махлуп, що правлячі кола США вважають соціально - гуманітарні науки «сентиментальною нісенітницею» і витрачають сотні мільярдів доларів на атомні бомби та реактивні снаряди. І додавав від їх імені: «Вивчення гуманітарних наук не допоможе перемагати росіян ані в мирному змаганні, ані в холодній чи гарячій війні. Навіщо ж витрачати гроші на таку очевидну розкіш?».

Власна ж позиція Ф. Махлупа була наступною: «З такими поглядами треба боротися. Нація не може існувати, користуючись лише продуктами харчування, предметами комфорту, розвагами і зброєю; інтерес до ідей та інших духовних цінностей вкрай необхідний, оскільки без них життя втрачає будь - який сенс» [4, с. 249-250]. А описуючи процеси поширення знань за допомогою ЗМІ, Ф. Махлуп як переконаний пацифіст, відкрито висловлювався проти спроб певних політичних сил США ввести цензуру та встановити контроль над радіо і особливо телевізійними програмами. Він гостро засуджував демонстрацію на телеекранах сцен жорстокості, насильства, вбивств і т. ін. [4, с. 294-306].

Заради об'єктивності зазначимо, що працям Ф. Махлупа були притаманні й деякі вади та недоліки. Так, за його власним визнанням, він користувався майже виключно «історико - статистичним», «економічним», «фінансовим» та «технічним» методами дослідження [4, с. 31-39]. Цей так званий «кількісний підхід» давав йому можливість досить ґрунтовно висвітлювати техніко - економічні показники виробництва і поширення знань, але заважав всебічному й ґрунтовному з'ясуванню сутності політичних аспектів цього процесу.  

Однією з не багатьох справді оригінальних і суто політологічних ідей Ф. Махлупа та їх особливістю було визнання органів державного управління «однією з галузей виробництва знань». Уряд, зазначав він, грає важливу роль у виробництві знання, зокрема: а) в освіті; б) у дослідженнях і розробці; в) у книжково - видавничій справі та г) у поштовій службі. Але, слушно наголошував вчений, «концепція виробництва знань в широкому сенсі вимагає додавання ще кількох видів діяльності уряду». До виробництва знань Ф. Махлуп додатково включав: 1) «сам акт «правління», оскільки він складається з формулювання правил поведінки та з передач їх тим, хто повинен їм підкорятися, а також тим, хто наглядає за поширенням та контролює виконання цих правил»; 2) законодавчу діяльність, «адже законодавчі органи часто називають дискусійними клубами, а дискусії провадяться лише з метою створення і змінення уявлень у свідомості учасників дискусій та всіх присутніх; окрім того, новостворювані закони, розроблені законодавчими органами, є новими для суспільства знання, що вимагають уваги з боку всіх, кого вони можуть стосуватися»; 3) юридичну діяльність уряду, зокрема судів, «які приймають рішення з метою змінити знання в думці одних і підтвердити знання в думці інших, а також створити знання в думці представників органів примусу»; 4) адміністративну діяльність державних органів, адже «давати керівні вказівки виконавцям означає створювати в їх думках знання» [4, с. 395-396].

Отже, Ф. Махлуп зробив помітний внесок у розвиток концепції суспільства знань. Однак, не він був першим, хто започаткував її розробку. Як вже зазначалося, ідею щодо майбутнього суспільства знань ще в ХVІІ ст. висунув Ф. Бекон, а заклав підвалини самої концепції суспільства знань та сформулював її основні положення видатний український мислитель В. І. Вернадський в своїй ще до кінця не оціненій світовим науковим співтовариством концепції ноосфери.

Отже, дійсно є достатньо підстав вважати саме В. І. Вернадського, а не Ф. Махлупа, «батьком - засновником» концепції «суспільства знань», яка тоді отримала назву «концепція ноосфери». Зародження цієї концепції в СРСР, в часи панування тоталітарного режиму, можна, на думку автора, розглядати і як особливість становлення концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, і як закономірність, яка полягає у тому, що справжні вчені можуть висувати геніальні ідеї та розробляти креативні концепції у будь - яких соціально - економічних і політичних умовах. Як би там не було, але концепція «ноосфери» В. І. Вернадського випередила і певною мірою перевершила всі концепції щодо і тодішнього, і сучасного суспільства, оскільки в ній вже були висловлені майже всі ті положення, які містяться в сучасних концепціях суспільства знань.

Не ставлячи під сумнів значимість внеску Ф. Махлупа, зазначимо також, що його концепція суспільства знань, окрім всього іншого, і на відміну від концепції ноосфери В. І. Вернадського (читай - сучасної концепції суспільства знань) слабує на економічний та географічний детермінізм, оскільки була присвячена переважно аналізові економічних наслідків продукування і поширення знань в США.

Все вищенаведене дає підстави для наступних висновків:

1.Витоки та джерела ідей (саме ідей, а не концепцій) інформаційного суспільства та суспільства знань лежать ще в творчому доробку англійського дослідника ХУІІ ст. Ф. Бекона.

2. Теоретико - методологічні засади й основні положення концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, щоправда названі тоді і відомої сьогодні як «концепція ноосфери», були сформульовані видатним українським мислителем В. І. Вернадським ще в 20-х - 40-х рр. ХХ ст.

3. Віддаючи належне творчому доробкові Ф. Махлупа, тим не менше, зазначимо, що, поперше, це був дійсно вагомий внесок, але не в зародження, а в розвиток концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, біля витоків яких стояли Ф. Бекон та В. І. Вернадський. Поодруге, ідеї Ф. Махлупа, за всієї їх значущості, мали і певні недоліки. Їм, зокрема, була притаманна така особливість, як економічний та географічний детермінізм, який полягав у тому, що його концепція стосувалася переважно економічної сфери суспільного життя, причому винятково США.

Статья посвящена исследованию истоков и источников зарождения и становления концепций информационного общества и общества знаний, а именно идей Ф. Бекона, В. Вернадского и Ф. Махлупа, которые стали теоретико - методологической основой развития современных подходов к формированию информационного общества и общества знаний.

Ключевые слова: концепции информационного общества, общество знаний, человеческая цивилизация.

The article is devoted to research of sources of origin and becoming of concepts of an information society and a society of knowledge, namely F.Bekona, V.Vernadsky and F. Mahlupa's ideas which became a methodological basis of development of modern approaches to formation of an information society and a society of knowledge.

Key words: concepts of an information society, a society of knowledge, a human civilization.